майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
06 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/625/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді: Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Фісунова І.Л.
розглянувши скаргу ТОВ "Еко-Пал" від 20.10.2025(вх. г/с №01-19/136/25 від 21.10.2025) на дії начальника Корольовського ВДВС у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови розглянути скаргу ТОВ "Еко-Пал " від 01.10.2025 на постанову про закінчення виконавчого провадження №79219899 від 30.09.2025 разом з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження №79219899 від 30.09.2025 у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " ЕКО-ПАЛ"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю" Техно Буд"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Профільтех"
про визнання договору застави частково недійсним та витребування майна на суму 670 000,00 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Пал"
про визнання недійсним договору відповідального зберігання з правом використання від 11.08.2020
за участю представників сторін:
від позивача/відповідавча/стягувача: Вірьовкін О.І., адвокат, ордер серії АМ № 1129872 від 20.05.2025
від відповідача 1/позивача/боржника: не прибув,
від відповідача 2: не прибув
1. Господарський суд Житомирської області з 17.06.2025 розглядає в одному провадженні первісний позов ТОВ "ЕКО-ПАЛ" до відповідачів ТОВ "Техно Буд" та ТОВ "Профільтех" про визнання частково недійсним укладеного між ними договору застави №2793 від 19.03.2025 в частині застави cушильного комплексу АВМ-1,5 та матриці 6.0*75*42 мм у кількості 2 шт.; скасування приватного обтяження на майно: сушильний комплекс АВМ-1,5 та матрицю 6.0*75*42 мм у кількості 2 шт. за номером 31855430 від 19.03.2025; витребування майна, згідно наведеного переліку, у ТОВ "Техно Буд" на користь ТОВ "Еко-Пал" та зустрічний позов ТОВ "Техно Буд" до ТОВ "ЕКО-ПАЛ" про визнання недійсним договору відповідального зберігання з правом використання від 11.08.2020, сторонами якого є ці товариства.
2. Господарський суд Житомирської області ухвалою від 29.08.2025 частково задовольнив заяву ТОВ "ЕКО-ПАЛ" про забезпечення позову, наклав арешт на майно, визначене у п. 2 резолютивної частини ухвали суду від 29.08.2025.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 14.10.2025 залишив в силі ухвалу суду від 29.08.2025 про забезпечення позову.
3. ТОВ "Еко-Пал" подало скаргу на дії (бездіяльність ) органу/посадових осіб Корольовського ВДВС у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , у якій просить :
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) державного виконавця органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні №79219899;
- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №79219899 від 30.09.2025;
- вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, а саме: відновити виконавче провадження з метою виконання ухвали Господарського суду Житомирської області від 29.08.2025 у справі №906/625/25 та скласти акт опису й арешту майна за переліком [...];
- визнати неправомірними дії начальника Корольовського ВДВС у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови розглянути скаргу ТОВ "Еко-Пал " від 01.10.2025 на постанову про закінчення виконавчого провадження №79219899 від 30.09.2025 (тут і далі за текстом - Скарга від 21.10.2025, Стягувач, Боржник та ДВС ).
4. Скаргу від 21.10.2025 подано разом з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження №79219899 від 30.09.2025.
5. Суд ухвалою від 24.10.2025, серед іншого, поновив Стягувачу пропущений з поважних причин процесуальний строк встановлений для звернення зі Скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця та іншої посадової особи органу державної виконавчої служби; призначив Скаргу від 21.10.2025 до розгляду в судовому засіданні 06.11.2025 о10:00 год.; встановив строки ДВС та Боржнику на подання відзивів/заперечень на Скаргу від 21.10.2025.
6. Скаргу від 21.10.2025 розглянуто по суті у судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.
6.1. Скаргу від 21.10.2025 мотивовано тим, що постановою від 29.09.2025 державний виконавець наклав арешт на майно, визначене Господарським судом Житомирської області в ухвалі від 29.08.2025 про забезпечення позову, а вже наступного дня постановою від 30.09.2025 закінчив виконавче провадження . Тоді як закінчення виконавчого провадження є передчасним, оскільки державний виконавець не встановив наявність арештованого рухомого майна за місцем його зберігання та не склав акту опису та арешту такого майна. Тим самим , державний виконавець формально ( не належно) виконав судове рішення.
6.2. Стягувач насамперед звернувся зі скаргою від 01.10.2025 на постанову про закінчення виконавчого провадження №79219899 від 30.09.2025 до начальника ДВС з вимогою скасувати процесуальний документ державного виконавця в адміністративному порядку.
6.3. ДВС розцінено скаргу Стягувача від 01.10.2025 розцінено як звернення від 01.10.2025 (вх. № 02.10.2025) щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №79219899 від 30.09.2025 з підстав недотримання ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" , а також рекомендовано звернутися до Олевського відділу ДВС з метою встановлення наявності майна та його опису за місцем знаходження.
6.4. Постанову про відкриття виконавчого провадження № 79219899 від 29.09.2025 винесено на примусове виконання ухвали Господарського суду Житомирської області від 29.08.2025 про забезпечення позову.
До Державного реєстру речових прав 29.09.2025 державним виконавцем внесено обтяження: арешт нерухомого майна та здійснено опис предмета обтяження: лоток гідравлічний (БУМ) 1шт., подрібнювач молотковий 55 кВт, 1шт., транспортер похилий 1шт., барабан сушильний АВМ 1шт., опорно-приводна станція 1шт., труби системи пневмотранспорту 1шт., великий циклон з шлюзовим затвором 1шт., подрібнювач молотковий 45 кВт 1шт., система циклонів з шлюзовими затворами 1шт., бункер накопичувач з ворушителем 1шт., прес-гранулятор модель 1,5 в комплекті 1шт., матриця, ролики 1шт., норія 1шт., охолоджувальна колонка з участком сортування 1шт., рамка під біг-беги 1шт., шафа управління лінією та електроустаткуванням 3шт., котел твердопаливний 2,0 МВт (цегляний) 1шт.
Постанову про закінчення виконавчого провадження № 79219899 від 30.09.2025 винесено на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".
6.5. У відзиві на Скаргу від 21.10.2025 ДВС зазначає, що того ж дня після відкриття виконавчого провадження № 79219899 винесено постанову про арешт майна боржника від 29.09.2025, на підставі якої внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - номер запису про обтяження 61685661. Рішення внести обтяження саме на нерухоме майно було прийнято державним виконавцем з тих підстав, що у заяві Стягувача та в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 29.08.2025 про забезпечення позову не зазначено, що це майно є рухомим. Водночас витягом з Державного реєстру речових прав підтверджується опис предмету обтяження відповідно до судового рішення. Арешт майна , як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном , не є необхідним. На підставі цих та інших доводів, ДВС просить відмовити Стягувачу у задоволенні Скарги від 21.10.2025 на постанову про закінчення виконавчого провадження №79219899 від 30.09.2025.
6.6. У відзиві на Скаргу від 21.10.2025 посадова особа ДВС підтверджує, що скаргу Стягувача від 01.10.2025 було розцінено як звернення від 01.10.2025 (вх. № 02.10.2025) щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №79219899 від 30.09.2025 з підстав недотримання ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та 08.10.2025 надано на неї відповідь на підставі Закону України "Про звернення громадян". На цій підставі просить відмовити Стягувачу у задоволенні Скарги від 21.10.2025 на дії посадової особи ДВС.
7. Скаргу від 21.10.2025 Суд ухвалює задовольнити частково. Мотиви Суду.
7.1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).
За приписами ст.181 цього ж Кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (див., зокрема, постанови від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17).
У розвиток усталеного правового підходу щодо розрізнення права володіння нерухомим та рухомим майном, Верховний Суд доповнює, що з урахуванням зазначеної специфіки речей в обороті для багатьох видів рухомого майна володіння ними досягається через їх фізичне утримання або зайняття (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об'єктів тощо) (див. постанову від 14.05.2025 у cправі № 907/1164/23).
Оскільки рухомі речі можна вільно переміщувати у просторі, насамперед потрібно встановити їх фактичне місцезнаходження.
7.2. На законодавчому рівні за критерієм розмежування нерухомого та рухомого майна запроваджено два самостійні державні реєстри: Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
7.2.1. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі (ч.ч. 1 та 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV ).
7.2.2. В свою чергу, державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна. Державна реєстрації публічних обтяжень рухомого майна під час примусового виконання рішень відповідно до закону проводиться державним або приватним виконавцем. Відомості про публічне обтяження мають містити тип рухомого майна (відповідно до словника типів рухомого майна), опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації, та/або ідентифікатори, за якими можливо отримати інформацію про предмет обтяження в електронних інформаційних системах. (Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затверджений постановою КМУ № 830 від 05.07.2004).
8. Суд встановив, що 29.09.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним виконавцем внесено публічне обтяження: арешт нерухомого майна та здійснено опис предмета обтяження: лоток гідравлічний (БУМ) 1шт., подрібнювач молотковий 55 кВт, 1шт., транспортер похилий 1шт., барабан сушильний АВМ 1шт., опорно-приводна станція 1шт., труби системи пневмотранспорту 1шт., великий циклон з шлюзовим затвором 1шт., подрібнювач молотковий 45 кВт 1шт., система циклонів з шлюзовими затворами 1шт., бункер накопичувач з ворушителем 1шт., прес-гранулятор модель 1,5 в комплекті 1шт., матриця, ролики 1шт., норія 1шт., охолоджувальна колонка з участком сортування 1шт., рамка під біг-беги 1шт., шафа управління лінією та електроустаткуванням 3шт., котел твердопаливний 2,0 МВт (цегляний) 1шт.
Мотиви ДВС про те, що в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 29.08.2025 про забезпечення позову не зазначено, що обтяжене майно є рухомим, Суд вважає не переконливими, оскільки його опис достатній для такої ідентифікації, і жодної згадки в судому рішенні не має про арешт нерухомого майна, щоб вважати обтяжене майно приналежністю головної речі, або складовою частиною нерухомої речі тощо.
9. Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
Згідно з п. 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція ) після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо). Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.
Згідно з п. 12 розділу VIII Інструкції якщо опис і арешт майна (коштів) здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.
Згідно п.13 розділу VIII Інструкції якщо опис і арешт майна здійснюються за участю сторін виконавчого провадження (їх представників), постанова про опис та арешт майна (коштів) складається в трьох примірниках. Перший примірник залишається у провадженні виконавця, інші - видаються під підпис сторонам виконавчого провадження.
Наведені норми Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції є чіткими та зрозумілими для державного виконавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у cправі № 2/1522/11652/11 вкотре наголосила, що правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
В свою чергу, на державного виконавця, поширюються приписи ч.2 ст. 19 Конституції України, які передбачають обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб (чи прирівняних до них осіб) діяти відповідно до належних їм повноважень, які зазвичай визначаються законом.
Повноваження виконавця на вчинення виконавчих дій наведені у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, за змістом якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець реалізовує покладені на нього державою функції та забезпечує дотримання принципу обов'язковості судових рішень. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а винятково службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов'язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним. Наведене не означає, що виконавець у виконавчому провадженні зобов'язаний діяти лише в інтересах стягувача, адже всі виконавчі дії повинні вчинятися з дотриманням прав усіх сторін виконавчого провадження, зокрема й боржника. Проте, оскільки метою здійснення виконавчого провадження є повне та своєчасне виконання судового рішення, то вжиття виконавцем усіх необхідних заходів для досягнення цієї мети потрібно розглядати як таке, що відповідає як загальним засадам принципів верховенства права і обов'язковості судових рішень, так і правомірним інтересам стягувача у конкретному виконавчому провадженні ( постанова ВПВС від 10.09.2025 у справі № 367/252/24).
З врахуванням викладеного, Суд поділяє доводи Скарги від 21.10.2025 про неправомірність дій державного виконавця органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні №79219899 у спосіб його закриття після накладення арешту на обтяжене майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
10. Залежно від предмета судового розгляду суд у виконавчому провадженні виконує дві основні функції: забезпечувальну і контрольну.
Контрольна функція суду є очевидною та полягає в перевірці судом рішень, дій чи бездіяльності виконавця на предмет дотримання ним вимог закону під час здійснення виконавчого провадження ( постанова ВПВС від 10.09. 2025 у справі № 367/252/24).
11. Щодо скасування постанови від 30.09.2025 про закінчення виконавчого провадження № 79219899.
11.1. Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (п. 9 ч.1 ст. 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься у п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України.
11.2. Згідно із ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України [...].
11.3. Встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
11.4. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами ( ст. 327 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, серед іншого, таких засад: обов'язковості виконання рішень (2); законності (3); справедливості, неупередженості та об'єктивності (5) ( далі - Закон № 1404-VIII ).
Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на ст. 129-1 Конституції України (див. постанову Верховного Суду від 08.09.2025 у cправі № 904/3203/20).
11.5. Судовий контроль, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, на стадії виконавчого провадження, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюють законність дій виконавця та ухвалених ним рішень, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Відповідно, належний рівень організації виконавчого провадження та можливість судового оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця без будь-яких несправедливих обмежень та надмірних перешкод є запорукою реального та своєчасного виконання судового рішення та сприяє підвищенню довіри до судової влади.
11.6. Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
11.7. Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч. 3 цієї статті Закону у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
У матеріалах справи є оригінали ухвали суду про забезпечення позову від 29.08.2025 та постанови від 30.09.2025 про закриття виконавчого провадження № 79219899 (а.с. 83-90, т.2).
11.8. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у cправі № 2/1522/11652/11 зазначає, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження.
Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (ч.1 ст. 40 Закону № 1404-VIII). Такий випадок передбачений ст.41 цього Закону.
Таким чином, Суд погоджується з доводами Стягувача про те, що постанова від 30.09.2025 про закінчення виконавчого провадження № 79219899 є передчасною, оскільки ухвала Господарського суду Житомирської області від 29.08.20256 про забезпечення позову фактично не виконана у належному порядку та спосіб.
11.9. Разом із цим Закон № 1404-VIII передбачає можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із ч.1 ст. 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (постанова ВПВС від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14).
Отже відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження ( постанови ВПВС від 04.07.2018 у справі 761/12665/14-ц, від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 та від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20).
11.10. Встановлення обґрунтованості скарги є підставою для визнання неправомірною та скасування оскаржуваної постанови від 30.09.2025 про закінчення виконавчого провадження № 79219899.
12. Згідно з ч.1 ст. 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Згідно з ч.2 цієї статті у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
З врахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення Скарги від 21.10.2025 в частині вимоги вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства шляхом зобов'язання Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження з метою виконання ухвали Господарського суду Житомирської області №906/625/25 від 29.08.2025 та складання акту опису й арешту майна за переліком.
13. Велика Палата Верховного Суду враховує, що за змістом частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першою статті 74 зазначеного Закону та частиною першою статті 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд ( див. постанову ВПВС від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20).
Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС ( див. постанову ВПВС від 13.03.2019 у справі № 920/149/18).
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 18 та ч.6 ст. 181 КАС України до юрисдикції адміністративного суду належить розгляд адміністративних справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього кодексу. Такі справи розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист ( див. постанову ВПВС від 05.05. 2020 у справі № 554/8004/16-ц).
Як встановив Суд, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10.09. 2025 прийняла до свого провадження справу № 127/6664/14-ц для надання тлумачення ст. 74 Закону № 1404-VIII в частині порядку здійснення позасудового контролю за виконанням судових рішень (начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня).
Однак з огляду на усталену судову практику ВПВС у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, яка сформована в адміністративному процесі, Суд ухвалює закрити провадження за вимогою Скарги від 21.10.2025 визнати неправомірною дію начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови розглянути скаргу ТОВ "Еко-Пал" від 01.10.2025 на постанову про закінчення виконавчого провадження № 79219899 від 30.09.2025 з підстав непідвідомчості її розгляду в порядку господарського судочинства.
Керуючись ч.3 ст. 169, ст.ст. 233-235, 333-342ГПК України, господарський суд
1. Скаргу ТОВ "Еко-Пал" від 20.10.2025(вх. г/с №01-19/136/25 від 21.10.2025) на постанову головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Первушиної Юлії Олександрівни про закінчення виконавчого провадження № 79219899 від 30.09.2025 задовольнити.
2. Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Первушиної Юлії Олександрівни від 30.09.2025 про закінчення виконавчого провадження № 79219899 відкритого постановою від 29.09.2025 на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області №906/625/25 від 29.08.2025.
3. Відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Еко-Пал" від 20.10.2025(вх. г/с №01-19/136/25 від 21.10.2025) в частині вимоги вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства шляхом зобов'язання Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відновити виконавче провадження з метою виконання ухвали Господарського суду Житомирської області №906/625/25 від 29.08.2025 та складання акту опису й арешту майна за переліком.
4. Закрити провадження за вимогою скарги ТОВ "Еко-Пал" від 20.10.2025(вх. г/с №01-19/136/25 від 21.10.2025) визнати неправомірною дію начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови розглянути скаргу ТОВ "Еко-Пал" від 01.10.2025 на постанову про закінчення виконавчого провадження № 79219899 від 30.09.2025 з підстав непідвідомчості її розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.
Дата підписання: 11.11.2025.
Суддя Машевська О.П.
друк.
1 - в справу
2-4 - сторонам (через Ел. суд)
5- Корольов. ВДВС у м. Житомирі Хмельницького МУ МЮУ (через Ел. суд)