Рішення від 11.11.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

РІШЕННЯ

іменем України

11.11.2025р. Справа №905/169/25 (175/5087/25)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Кравець А.Є., -

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519; адреса: 84320, м. Краматорськ, 87Б)

про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», -

сторони не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду на стадії розпорядження майном знаходиться справа № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; на офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано відповідне оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» за №75623 від 26.03.2025.

Від Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа № 175/5087/25 (провадження № 2/175/1258/25) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 601572,03 грн., для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (вх.№ 6257/25).

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (175/5087/25) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу № 175/5087/25 для розгляду в межах справи № 195/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", вирішено справу № 905/169/25 (175/5087/25) розглядати в порядку спрощеного провадження, судове засідання призначено на 04.11.2025, визнано явку представників сторін не обов'язковою, встановлено сторонам строк для надання суду заяв по суті та документів, вирішені інші процедурні питання.

Ухвалою від 04.11.2025 повідомлено позивача та відповідача про перерву в судовому засіданні до 11.11.2025, визнано явку сторін не обов'язковою.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач повідомлені в системі "Електронний суд", що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.

З огляду на приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, заявники кредиторських вимог, боржник та розпорядник майна боржника вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У судовому засіданні 11.11.2025 сторони участі не приймали, що в розумінні ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України не є перешкодою для розгляду справи в цьому судовому засіданні.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем, 28.01.2025 звільнена за власним бажанням. З часу припинення трудових відносин всупереч ст. 116 КЗпП України відповідач вчасно не здійснив з позивачкою остаточний розрахунок та не повідомив про суми, що належать їй від підприємства. Позивач зазначає, що згідно розрахункових листків їй було нараховано але не сплачено заробітну плату за серпень 2024 року у розмірі 156094,80 грн., за грудень 2024 року - 445477,23 грн., що разом становить 601572,03 грн., які й просить стягнути з відповідача за цим позовом.

На підтвердження вимог надано суду: паспортні дані та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера позивача, трудову книжку НОМЕР_2 , розрахункові листки за серпень 2024 року та за грудень 2024 року, наказ ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 28.01.2025 № 36/к про звільнення, довідку від 04.10.2024 № 1241-5003478591 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідач у своїх поясненнях (документ сформований в системі "Електронний суд" 07.11.2025) зазначає, що відповідно до облікових даних ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" заборгованість перед ОСОБА_1 , таб.№ 24513, становить 412361,20 грн. (сума вказана після утримання всіх обов'язкових податків та зборів), у тому числі: за серпень 2024 року заборгованість 69116,40 грн., за вересень 2024 року - 227,33 грн., за грудень 2024 року - 343017,47 грн.

На підтвердження аргументів відповідач надав суду довідку б/н від 07.11.2025 про заборгованість станом на дату складення довідки, правовстановлюючі документи підписанта.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем надано суду письмові пояснення від 13.10.2025, в яких стверджує що до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25 ОСОБА_1 не зверталась.

Судом обставин протилежного за матеріалами справи № 905/169/25 не встановлено. Відтак відсутні підстави для залишення без розгляду цієї позовної заяви на підставі спеціальної норми - частини 4 статті 7 КУзПБ.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:

Згідно із статтею 43 Конституції України, гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Сторонами не оспорюється і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 13.03.2018 по 31.12.2024 перебувала у трудових відносинах з ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", працюючи нормувальником гірничим на підземних роботах (дільничий), таб. № 24513, з окладом 28890,00 грн.

Згідно наказу ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 28.01.2025 № 36/к "Про звільнення", ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, згідно ст. 38 КЗпП України, 31.12.2024.

Як стверджує позивачка, всупереч ст. 116 КЗпП України у день звільнення відповідачем-роботодавцем не було проведено з нею остаточний розрахунок по заробітній платі та сумах, що належать їй при звільненні, та не надано відомості про заборгованість.

Позивачка зазначає, що згідно розрахункових листків їй було нараховано але не сплачено заробітну плату за серпень 2024 року у розмірі 156094,80 грн., за грудень 2024 року - 445477,23 грн.

За відомостями наданих розрахункових листків ОСОБА_1 дійсно було нараховано заробітну плату:

за серпень 2024 року у розмірі 156094,80 грн., після утримання всіх податків та зборів до видачі (на банкомат) підлягає 69116,40 грн.,

за грудень 2024 року - 445477,23 грн., після утримання всіх податків та зборів до видачі (на банкомат) підлягає 343017,47 грн.

Суд зауважує, що чинне податкове законодавство України визначає, що роботодавець, який має найманих працівників, виступає щодо оподаткування їхніх доходів податковим агентом. При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен утримувати (відраховувати) по кожному працівнику наступні податки - податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) - 18% та військовий збір (ВЗ) - 5%. Адже саме на нього (роботодавця) покладенні обов'язки з нарахування, утримання і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за рахунок коштів, що виплачуються працівнику у вигляді заробітної плати, та від імені такого працівника. Заробітна плата виплачується працівнику вже після утримання всіх обов'язкових податків, зборів та інших платежів, що підлягають утриманню.

Відтак, позивачка безпідставно пред'являє до стягнення з відповідача саме нарахований розмір заробітної плати за серпень 2024 року та грудень 2024 року з усіма податками та зборами, що підлягають утриманню роботодавцем.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Як встановлено, позивачкою не надано суду будь-яких доказів на підтвердження порушення відповідачем вимог чинного законодавства про сплату/несвоєчасну сплату на його користь сум заробітної плати та інших сум за весь час перебування у трудових відносинах з ТОВ "Краснолиманське", у тому числі але не виключно виписку банку про рух коштів по рахунку позивача.

Разом з тим, згідно наданої відповідачем довідки б/н від 07.11.2025 заборгованість перед ОСОБА_1 , таб.№ 24513, на дату складення довідки становить 412361,20 грн. (сума вказана після утримання всіх обов'язкових податків та зборів), з яких заборгованість за серпень 2024 року - 69116,40 грн., за вересень 2024 року - 227,33 грн., за грудень 2024 року - 343017,47 грн.

Відомості вказаної доврки позивачем не заперечуються та не спростовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зазначені вище обставини визнаються учасниками справи, а отже в силу приписів ч.1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.

На дату судового засідання відповідач не надав суду доказів виконання ним вимог ч.1 ст. 47, ст. 116 КЗпП України та доказів повної чи часткової сплати позивачу заборгованості по заробітній платі.

Суд враховує, що згідно ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за серпень 2024 року та грудень 2024 року, на дату судового засідання позивачка предмет чи підстави позову не змінювала, тому, з урахуванням встановлених обставин, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за серпень 2024 року у сумі 69116,40 грн., за грудень 2024 року - 343017,47 грн (сума вказана після утримання всіх обов'язкових податків та зборів), що разом становить 412133,87 грн. В іншій частині вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, пропорційно задоволеній сумі, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 цього Закону).

У 2025 році судовий збір для працездатних осіб обчислюється на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3028 грн з 1 січня.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в дохід Державного бюджету в розмірі 3297,07 грн. (4812,57 грн. х 412133,87 грн. / 601572,03 грн.) = 3297,07 грн.).

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість із заробітної плати за серпень 2024 року у сумі 69116,40 грн., за грудень 2024 року - 343017,47 грн (сума вказана після утримання всіх обов'язкових податків та зборів), що разом становить 412133,87 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) на користь держави судовий збір в розмірі 3297,07 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 12.11.2025.

Суддя Н.В. Величко