61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
10.11.2025 Справа №905/584/25
Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м.Покровськ, Донецька область
про стягнення 349 513,35грн
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго», м.Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м.Покровськ, Донецька область про стягнення 349513,25грн., з яких: 335784,17грн - основний борг, 3930,86грн - 3% річних, 9798,32грн - інфляція.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії №0052-05032 від 01.07.2019.
Ухвалою суду від 13.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/584/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено ст.120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно приписів ч.2, ч. 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.
За приписами ч.5 ст.6 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до ч.11 ст.242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.
Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Відповідно до вищенаведених приписів законодавства копія ухвали суду про відкриття провадження у справі була надіслана та доставлена 18.06.2025 до Електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками, сформованими у системі “Діловодство спеціалізованого суду».
Таким чином, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи.
30.06.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення по справі за вих.№01/40227 від 30.06.2025.
07.07.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (документ сформовано в системі 04.07.2025), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. За змістом відзиву, несплата за грудень 2024 та січень 2025 обумовлена введенням активних в районі місцезнаходження виробництва товариства, повним зупиненням виробничого циклу з 16.01.2025. Позиція по суті спору обґрунтована відсутністю спору між сторонами, враховуючи звернення до відповідача з пропозиціями у заявах №1 від 01.05.2025 та №262 від 03.07.2025 врегулювати спір з погашення спірної заборгованості шляхом зарахування виниклої переплати за іншим договором з позивачем, а саме просив оплату по договору №0052-03032 від 01.07.2019, проведену 27.12.2024 платіжною інструкцією №1095239 від 27.12.2024 на суму 338806,80грн, зарахувати в оплату послуг за послуги із компенсації перетікань реакт.ел.енергії у грудні 2024, січні 2025 за договором №0052-05032 від 01.07.2019, у платіжній інструкції №1095239 від 27.12.2024 відповідно змінити призначення платежу.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідач вважає, що відсутні підстави для застосування особливої міри відповідальності до Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління Покровське», так як відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією щодо врегулювання спору та погашення заборгованості за рахунок переплати за іншим договором та вказаний спосіб погашення заборгованості жодним чином не порушує прав позивача. Крім того, відповідач посилаючись на обставини зупинення виробничого циклу товариства у зв'язку з введенням бойових дій, відзначає право суду зменшити розмір відсотків річних виходячи з принципів розумності та справедливості.
10.07.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 10.07.2025, в якому просить закрити провадження у справі №905/584/25 у зв'язку з відсутністю предмету спору. Клопотання мотивовано тим, що товариство 10.07.2025 отримало від позивача підтвердження того, що проведена 27.12.2024 платіжною інструкцією №1095239 від 27 грудня 2024 на суму 338806,80грн оплата по договору №0052-03032 буде зарахована на оплату послуг за послуги із компенсації перетікань реактивної електричної енергії у грудні 2024, січні 2025 згідно договором №0052-05032 у т.ч. ПДВ 56467,80грн. В підтвердження вказаних обставин відповідачем наданий лист №01/41827 від 08.07.2025 за підписом начальника Департаменту взаємодії з учасниками ринку НЕК “Укренерго» Фоміна І.В.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що заявлена заборгованість за договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №0052-05032 від 01.07.2019 є погашеною та відповідно предмет спору між сторонами відсутній.
Ухвалою суду від 07.10.2025 зобов'язано позивача надати суду разом з доказами направлення відповідачу: письмову позицію на клопотання відповідача б/н від 10.07.2025 про закриття провадження у справі №905/584/25 у зв'язку з відсутністю предмету спору; інформацію щодо фактичного зарахування оплати за платіжною інструкцією №1095239 від 27 грудня 2024 на суму 338806, 80грн на оплату послуг із компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період грудень 2024 - січень 2025 по спірному договору; у разі зарахування зазначених коштів на погашення спірної заборгованості (в межах предмету та підстав позову) зазначити дату зарахування та розподіл коштів за вказаним платежем; довідку про стан заборгованості відповідача на теперішній час (в межах предмету та підстав позову).
17.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача на виконання ухвали суду від 07.10.2025 надійшли письмові пояснення, у прохальній частині яких просить суд закрити провадження у справі №905/584/25 у зв'язку з відсутністю предмету спору щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 335784,17грн, повернути в цій частині сплачений при поданні позовної заяви судовий збір; стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, враховуючи наявність переплати за договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії від 01.07.2019 №0052-05032.
У поясненнях позивач повідомив, що 03.07.2025 відповідач звернувся до товариства з листом про зарахування грошових коштів, перерахованих платіжною інструкцією №1095239 від 27 грудня 2024 на суму 338806,80грн за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0052-03032 від 01.07.2019, на оплату послуг за договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №0052-05032 від 01.07.2019.
08.07.2025 після відкриття провадження у справі №905/584/25 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог сторони узгодили наявну заборгованість, яка виникла при виконанні договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії №0052-05032 від 01.07.2019, у якості підтвердження факту заліку позивач посилається на лист №01/41827 від 08.07.2025 за підписом начальника Департаменту взаємодії з учасниками ринку НЕК «Укренерго» Фоміна І.В., заявку на перерахування коштів за підписом начальника Департаменту договірної роботи з учасниками ринку та користувачами системи Чайкіною К.В. №Рр-16472 від 07.07.2025.
До вказаних пояснень приєднана аналітична відомість рахунку 36/1122 - розрахунки за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період з 01.01.2019 до 16.10.2025.
Посилаючись на прострочення виконання розрахунків за спірним договором, позивач у поясненнях відзначає своє право на нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України. Також позивач повідомив суд, що після проведення заліку зустрічних однорідних вимог, за даними бухгалтерського обліку НЕК «УКРЕНЕРГО» станом на 16.10.2025 за контрагентом - Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» за договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії від 01.07.2019 №0052-05032 значиться переплата в розмірі 3022,63грн, водночас з вимогою про повернення суми переплати та/або зарахування переплати в рахунок сплати 3% річних/інфляційних втрат відповідач до позивача не звертався.
Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
За приписами ч.2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У рішенні Європейського Суду з прав людини "Савенков проти України" від 02.05.2013 "Папазов проти України" від 15.03.2012 зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Отже, строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи, поведінка заявників та об'єктивна необхідність вчинення процесуальних дій.
Як вже зазначалося, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Враховуючи особливості розгляду даної справи, надходження від позивача позиції на клопотання відповідача про закриття провадження у справі 17.10.2025, а також приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на обставини, пов'язані із збройною агресію проти України, включення Харківської міської територіальної громади (місцезнаходження Господарського суду Донецької області) до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, а також обставини особливого (дистанційного) режиму роботи Господарського суду Донецької області, враховуючи період знаходження головуючого судді у щорічній відпустці, повний текст рішення складений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику). учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» (позивач) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р “Про погодження перетворення державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго» у приватне акціонерне товариство».
НЕК “Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802, п. 3.2 Статуту НЕК “Укренерго».
01.07.2019 між Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго» (оператор мереж, позивач) та Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» (споживач, відповідач) укладено договір №0052-05032 про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії, у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами. (п.1.1 договору в редакції Додаткової угоди від 01.12.2023)
Споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії, на межі балансової належності до електромереж згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток № 1 до цього договору) (п. 2.2. договору).
За умовами п.3.1 договору в редакції Додаткової угоди від 01.12.2023 власник мереж має право на отримання від споживача плати за перетікання реактивної електричної енергії, визначеної відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі (далі - Методика обчислення плати).
Пунктом 4.2. договору передбачено, що на підставі показів засобів вимірювальної техніки електричної енергії у терміни (строки), передбачені Графіком зняття показів засобів вимірювальної техніки електричної енергії (додаток 2 до цього договору), споживачем та власником мереж оформлюються такі документи: акт про обсяг переданої споживачу електричної енергії; акт результатів замірів електричної потужності.
Розрахунковим вважається календарний місяць, для якого виконуються розрахунки обсягів перетікання реактивної електроенергії та обсяги споживання реактивної електроенергії по точках приєднання до електромереж власника мереж (п. 4.3 договору).
Розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж здійснюється відповідно до Методики обчислення плати та оформлюється згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (п.4.4 договору).
Датою оплати рахунку приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок власника мереж. Термін оплати рахунків, зазначений на платіжному повідомленні, та не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку споживачем (п.8 Порядку).
Згідно з п.п. 3-4 графіку зняття показів засобів обліку електричної енергії, який є додатком 2 до договору, оператор системи, на основі отриманого акту від споживача, формує рахунок про оплату за перетікання реактивної електроенергії, податкову накладну та акт здачі-приймання робіт (послуг з перетікання реактивної електроенергії) в 2-х примірниках та направляє їх поштою споживачу. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти календарних днів з дати отримання акту здачі-приймання робіт (надання послуг з перетікання реактивної електроенергії) направити на адресу оператора системи один примірник такого акту, оформленого належним чином (підписаного та скріпленого печаткою). У разі неотримання оператором системи у зазначений термін підписаного споживачем акта здачі-приймання робіт (надання послуг з перетікання реактивної електроенергії), або не надання заперечень щодо прийняття таких послуг, такий акт вважається погодженим, а послуги прийнятим споживачем.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 2.2 глави 2 цього договору, з порушенням термінів (строків) споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.
Договір укладається строком на один рік, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку одна із сторін не повідомить іншу про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін (строк) за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, встановленому чинним законодавством (п.7.1 договору).
Сторонами узгодженні наступні додатки до договору №0052-050-32 від 01.07.2019:
- додаток №1 Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії;
- додаток №2 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії;
- додаток №3 Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача;
- додаток №4 Угода реструктуризації боргу.
01.12.2023 сторонами укладена Додаткова угода до договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 01.07.2019 №0052-05032.
Договір з додатками та Додаткова угода підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.
За період з січня 2024 по січень 2025 між позивачем та відповідачем на підтвердження фактичних обсягів надання послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії складено наступні документи:
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0002368 від 31.01.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за січень 2024 на суму 120477,65грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0002394/0052-05032 від 07.02.2024 на суму 120477,95грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0002486 від 29.02.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за лютий 2024 на суму 100213,52грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0002512/0052-05032від 07.03.2024 на суму 100213,52грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0002606 від 31.03.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за березень 2024 на суму 105805,31грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0002632/0052-05032 від 08.04.2024 на суму 105805,31грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-00022729 від 30.04.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за квітень 2024 на суму 113271,61грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0002752/0052-05032 від 07.05.2024 на суму 113271,61рн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0002849 від 31.05.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за травень 2024 на суму 100181,29грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0002871/0052-05032 від 07.06.2024 на суму 100181,29грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0002973 від 30.06.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за червень 2024 на суму 125766,54грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0002994/0052-05032 від 08.07.2024 на суму 125766,54грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0003099 від 31.07.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за липень 2024 на суму 136138,14грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0003116/0052-05032 від 08.08.2024 на суму 136138,14грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0003219 від 31.08.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за серпень 2024 на суму 224614,33грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0003236/0052-05032 від 09.09.2024 на суму 224614,33грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0003339 від 30.09.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за вересень 2024 на суму 218528,76грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0003356/0052-05032 від 08.10.2024 на суму 218528,76грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0003456 від 31.10.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за жовтень 2024 на суму 440319,90грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0003473/0052-05032 від 08.11.2024 на суму 440319,90грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0003577 від 30.11.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за листопад 2024 на суму 253116,32грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0003594/0052-05032 від 09.12.2024 на суму 253116,32грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0003698 від 31.10.2024 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за грудень 2024 на суму 290554,37грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0003715/0052-05032 від 087.01.2025 на суму 290554,37грн (підписаний електронним підписом представника позивача);
- Акт здачі-приймання послуг №РА-0003814 від 31.01.2025 із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за січень 2025 на суму 45229,80грн (скріплений електронним підписом обох сторін); рахунок-фактура №Р-0003830/0052-05032 від 10.02.2025 на суму 335784,17грн (підписаний електронним підписом представника позивача).
Загалом вартість наданих послуг за актами складає 2274217,54грн.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були здійсненні наступні оплати:
- 04.03.2024 оплата за наданні послуги у січні 2024 в розмірі 120477,95грн.
- 12.03.2024 оплата за наданні послуги у лютому 2024 в розмірі 100213,52грн.
- 16.04.2024 оплата за наданні послуги у березні 2024 в розмірі 105805,31грн.
- 15.05.2024 оплата за наданні послуги у квітні 2024 в розмірі 113271,61грн.
- 14.06.2024 оплата за наданні послуги у травні 2024 в розмірі 100181,29грн.
- 12.07.2024 оплата за наданні послуги у червні 2024 в розмірі 125766,54грн.
- 13.08.2024 оплата за наданні послуги у липні 2024 в розмірі 136138,14грн.
- 12.09.2024 оплата за наданні послуги у серпні 2024 в розмірі 224614,33грн.
- 15.10.2024 оплата за наданні послуги у вересні 2024 в розмірі 218528,76грн.
- 21.11.2024 оплата за наданні послуги у жовтні 2024 в розмірі 440319,90грн.
- 23.12.2024 оплата за наданні послуги у листопаді 2024 в розмірі 253116,32грн.
Позивач у позові підтвердив, що загальна сума оплати складає 1938433,37грн, залишок заборгованості у розмірі 335784,17грн виник за період грудень 2024 - січень 2025, який і заявлений до стягнення.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач посилається також не те, що відповідачем була здійснена оплата за періоди січень 2024, жовтень 2024, листопад 2024 з простроченням строків, що також стало підставою для нарахування та заявлення до стягнення річних та інфляційних.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг та наявною заборгованістю за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, позивач направляв відповідачу наступні вимоги про виконання умов договору про надання послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії: від 19.11.2024р. №01/71850, від 20.12.2024р. №01/79884, від 18.02.2025р. №01/10283, від 22.01.2025р. №01./4059, від 23.04.2025р. №01/25153.
У відповідь на вимогу №01/25153 від 23.04.2025 головний механік ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» Марченко А. листом №1 від 01.05.2025 повідомив відповідача про повне зупинення виробничого циклу з 16.01.2025 року через введення активних бойових дій, підтвердив виниклу станом на 29.04.2025 заборгованість за договором №0052-05032 від 01.07.2019 у розмірі 335784,17грн з ПДВ, посилаючись на виниклу переплату за іншим договором №0052-03032 від 01.07.2019 просив позивача кошти у розмірі 335784,17грн з ПДВ зарахувати як погашення боргу за договором №0052-05032 від 01.07.2019. Як наслідок, просив у платіжному доручені від 27.12.2024 на суму 338806,80грн рахувати вірним призначення платежу в частині суми 335784,17грн з ПДВ оплатою за перетікання реактивної електричної енергії згідно договору №0052-05032 від 01.07.2019.
У подальшому в.о. генерального директора ПРАТ «ШУ'Покровське» А.Дейкун звернувся до начальника Департаменту взаємодії з учасниками ринку НЕК “Укренерго» І.Фоміна з листом №262 від 03.07.2025 «щодо врегулювання заборгованості шляхом зарахування переплати», у якому підтвердив заборгованість перед позивачем за договором №0052-05032 від 01.07.2019 у розмірі 335784,17грн з ПДВ, яка є предметом розгляду по справі №905/584/25; посилаючись в свою чергу на заборгованість позивача перед відповідачем за іншим договором №0052-03032 від 01.07.2019 та необхідність врегулювання судового спору по справі №905/584/25 просив: оплату по договору №0052-03032 від 01.07.2019, проведену 27.12.2024 платіжною інструкцією №1095239 від 27.12.2024 на суму 338806,80грн, зарахувати на оплату послуг з перетікання реактивної електричної енергії у грудні 2024, січні 2025 згідно договору №0052-05032 від 01.07.2019; в платіжній інструкції №1095239 від 27.12.2024 в частині призначення платежу вважати правильним: «оплата послуги із компенсації перетікань реакт.ел.енергії у грудні 2024, січні 2025 зг. дог. №0052-05032 від 01.07.2019, у т.ч. ПДВ 56467,80UAH».
В матеріалах справи наявна відповідь №01/41827 від 08.07.2025 за підписом начальника Департаменту взаємодії з учасниками ринку НЕК “Укренерго» Фоміна І.В. на звернення відповідача від 03.07.2025 №262, у якому доводить до відома останнього що оплата по договору №0052-03032 від 01.07.2019, проведена 27.12.2024 платіжною інструкцією №1095239 від 27.12.2024 на суму 338806,80грн, буде зарахована на оплату послуг із компенсації перетікань реактивної електричної енергії у грудні 2024, січні 2025 згідно з договором №0052-05032 від 01.07.2019 у тому числі ПДВ 56467,80грн з вірним призначенням платежу.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №0052-05032 від 01.07.2019 в частині повної та своєчасної оплати таких послуг, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
У відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог посилаючись на звернення до позивача з заявами про врегулювання заборгованості шляхом зарахування переплати по іншому договору в оплату спірних послуг із компенсації перетікань реакт.ел.енергії за період грудень 2024, січень 2025 за договором №0052-05032 від 01.07.2019. Також під розгляду справи відповідач посилаючись на лист №01/41827 від 08.07.2025 за підписом начальника Департаменту взаємодії з учасниками ринку НЕК «Укренерго» Фоміна І.В. звернувся до суду з клопотанням б/н від 10.07.2025 закрити провадження у справі №905/584/25 у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Під час розгляду справи ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» звернулось до суду з клопотанням про закриття провадження у справі №905/584/25 у зв'язку з відсутністю предмету спору щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 335784,17грн, яке обґрунтовано тим, що позивач листом №01/41827 від 08.07.2025 підтвердив зарахування переплати по іншому договору в розмірі 338806,80грн в оплату спірних послуг за період грудень 2024, січень 2025 за договором №0052-05032.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії №0052-05032 від 01.07.2019 з оплати послуг за період грудень 2024, січень 2025 та застосуванні наслідків порушення зобов'язання у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши умови спірного договору, суд встановив, що такий договір за своєю правовою природною є договором про надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, позивач виконав господарські зобов'язання за спірним договором з надання відповідачу послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у період січень 2024 - січень 2025 року на загальну суму 2274217,54грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.
Матеріалами справи підтверджується, що акти підписані електронним кваліфікованим підписом представника відповідача, отже акти вважаються погодженими, а послуги прийнятими споживачем.
Станом на час подання позову відповідачем було здійснено часткову оплату в розмірі 1938433,37грн, внаслідок чого залишилась несплаченою заборгованість у розмірі 335784,17грн за період грудень 2024 - січень 2025, яка і була заявлена до стягнення.
Відповідач не заперечив проти виниклої заборгованості за спірним договором, зокрема у адресованому позивачу листі №262 від 03.07.2025 підтвердив її наявність у розмірі 335784,17грн з ПДВ, однак посилався на її врегулювання внаслідок досягнутої домовленості з зарахування на неї переплати по іншому договору .
Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У п. 8 додатку 1 до договору сторони погодили, що термін оплати рахунків, зазначений на платіжному повідомленні, та не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку споживачем.
На підтвердження отримання рахунків відповідачем за спірний період позивачем наданий скріншот з системи Аскод.
Беручи до уваги інформацію із системи Аскод та умови договору щодо строків оплати, відповідач повинен був здійснити оплату наступним чином:
- за січень 2024 рахунок доставлено 08.02.2024, строк оплати до 15.02.2024 включно;
- за лютий 2024 рахунок доставлено 08.03.2024, строк оплати до 15.03.2024 включно;
- за березень 2024 рахунок доставлено 09.04.2024, строк оплати до 16.04.2024 включно;
- за квітень 2024 рахунок доставлено 08.05.2024, строк оплати до 15.05.2024 включно;
- за травень 2024 рахунок доставлено 10.06.2024, строк оплати до 17.06.2024 включно;
- за червень 2024 рахунок доставлено 09.07.2024, строк оплати до 16.07.2024 включно;
- за липень 2024 рахунок доставлено 09.08.2024, строк оплати до 16.08.2024 включно;
- за серпень 2024 рахунок доставлено 10.09.2024, строк оплати до 17.09.2024 включно;
- за вересень 2024 рахунок доставлено 09.10.2024, строк оплати до 16.10.2024 включно;
- за жовтень 2024 рахунок доставлено 11.11.2024, строк оплати до 18.11.2024 включно;
- за листопад 2024 рахунок доставлено 10.12.2024, строк оплати до 17.12.2024 включно;
- за грудень 2024 рахунок доставлено 09.01.2025, строк оплати до 16.01.2025 включно;
- за січень 2025 рахунок доставлено 11.02.2025, строк оплати до 18.02.2025 включно.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст.600 ЦК України).
Статтею 601 ЦК України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідач звертався до позивача з наступними листами: №1 від 01.05.2025 про зарахування виниклої переплати за іншим договором №0052-03032 від 01.07.2019 в рахунок погашення боргу за перетікання реактивної електричної енергії за договором №0052-05032 від 01.07.2019 у розмірі 335784,17грн з ПДВ; №262 від 03.07.2025, у якому посилаючись в свою чергу на заборгованість позивача перед відповідачем за іншим договором №0052-03032 від 01.07.2019 та необхідність врегулювання судового спору по справі №905/584/25 просив оплату по договору №0052-03032 від 01.07.2019, проведену 27.12.2024 платіжною інструкцією №1095239 від 27.12.2024 на суму 338806,80грн, зарахувати на оплату послуг з перетікання реактивної електричної енергії у грудні 2024, січні 2025 згідно договору №0052-05032 від 01.07.2019.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що за наслідками звернення відповідача з заявою №262 від 03.07.2025 позивачем листом №01/41827 від 08.07.2025 погоджено зарахування оплати за платіжною інструкцією №1095239 від 27.12.2024 в рахунок оплати саме послуг із компенсації перетікань реактивної електричної енергії у грудні 2024, січні 2025 згідно з договором №0052-05032 від 01.07.2019 у тому числі ПДВ 56467,80грн.
Позивач повідомив суд, що після проведення заліку зустрічних однорідних вимог, за даними бухгалтерського обліку НЕК «УКРЕНЕРГО» станом на 16.10.2025 за контрагентом (відповідачем) за договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії від 01.07.2019 №0052-05032 значиться переплата в розмірі 3022,63грн, водночас з вимогою про зарахування переплати в рахунок сплати 3% річних/ інфляційних втрат відповідач до позивача не звертався.
Вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» в частині заявлених відсотків річних та інфляційних не є предметом зарахування за наявними в матеріалах справи заявами відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з огляду на положення ст. 601 ЦК України не є безспірними у зв'язку з існування між сторонами даного судового спору щодо наявності та розміру відповідного зобов'язання, зокрема, правомірність вимог в цій частині заперечуються відповідачем у відзиві.
Як вже зазначалося, 10.07.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 10.07.2025 про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Клопотання мотивовано тим, що позивач у листі №01/41827 від 08.07.2025 підтвердив, що оплата по договору №0052-03032, яка проведена відповідачем 27.12.2024 платіжною інструкцією №1095239 на суму 338806,80грн, буде зарахована на оплату спірних послуг у грудні 2024, січні 2025 згідно з договором №0052-05032 у т.ч. ПДВ 56467,80грн.
У письмових поясненнях суду позивач теж просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 335784,17грн. Учасник справи підтвердив, що після відкриття провадження у справі №905/584/25 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог сторони узгодили наявну заборгованість, яка виникла при виконанні договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії №0052-05032 від 01.07.2019р., що підтверджується листом №01/41827 від 08.07.2025 за підписом начальника Департаменту взаємодії з учасниками ринку НЕК «Укренерго» Фоміним І.В.
Відповідно до ч. 2 ст.14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В порядку ст. 46 ГПК України від позивача не надходила заява про зменшення розміру позовних вимог чи про відмову від позову в частині заявленої суми основного боргу. Відповідно до приписів ч.1 ст. 191 ГПК України у поданих письмових поясненнях позивач не зазначив про відмову від позову в частині суми основного боргу, відтак не скористався наданим правом в цій частині.
Відтак предмет позову складають вимоги, заявлені позивачем у позовній заяві.
Пунктом 2 ч.1 ст.231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Такої ж самої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.06.2018 у справі №905/1584/15.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак, як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 335784,17грн., 3% річних у розмірі 3930,96грн., інфляційні втрати у розмірі 9798,32грн.
Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору у випадку припинення існування предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Приймаючи до уваги прийняття позивачем у листі №01/41827 від 08.07.2025 пропозиції відповідача про зарахування в оплату послуг із компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період грудень 2024, січень 2025 за договором №0052-05032 від 01.07.2019 оплати здійсненої відповідачем 27.12.2024 за іншим укладеним між сторонами договором №0052-03032 від 01.07.2019, підтвердження з боку представника позивача під час розгляду справи факту заліку зустрічних однорідних вимог сторін шляхом звернення з заявою про закриття провадження у справі в частині заявленої суми боргу 335784,17грн, зобов'язання відповідача в частині заявленої суми основного боргу припинилося зарахуванням, відтак провадження у справі в частині стягнення основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Разом з цим, несвоєчасна оплата вартості наданих послуг за січень 2024, жовтень - грудень 2024 та січень 2025 стала підставою для нарахування позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України заявлених до стягнення відсотків річних в розмірі 3930,86грн та інфляційних втрат у розмірі 9798,32грн, розглядаючи позов в цій частині суд виходить з наступного.
Належних та допустимих доказів сплати, припинення вказаного зобов'язання у спосіб визначений ЦК України суду не надано. З вимогою про зарахування виниклої за іншим договором переплати в рахунок саме сплати 3% річних/інфляційних втрат відповідач до позивача не звертався. Вказуючи у письмових поясненнях на наявність переплати за договором, позивач під час розгляду справи не звертався до суду з заявами про закриття провадження у справі, відмову від позову або зменшення розміру позовних вимог в цій частині. Правовідносини сторін з врегулювання питання виниклої переплати за іншим договором не є предметом даного судового розгляду.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До того ж у силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Відповідно до приєднаного до позову розрахунку ціни позову, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем на заборгованість: за січень 2024 за період з 16.02.2024 по 04.03.2024 включно у розмірі 177,75грн; за жовтень 2024 за період з 19.11.2024 по 21.11.2024 включно у розмірі 108,28грн; за листопад 2024 за період з 18.12.2024 по 23.12.2024 включно у розмірі 124,48грн; за грудень 2024 за період з 17.01.2025 по 28.05.2025 включно у розмірі 3152,32грн; за січень 2025 за період з 19.02.2025 по 28.05.2025 включно у розмірі 368,03грн.
Суд зазначає, що кінець відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов'язання.
Водночас за наслідками дослідження розрахунку вимог в цій частині, суд встановив, що при нарахуванні позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення річних. День сплати визначає термін припинення відповідного зобов'язання у розумінні ч.2 ст.251 ЦК України.
Так, дослідивши розрахунок суд не погоджується з періодом нарахування 3% річних:
- на заборгованість за січень 2024, враховуючи що заборгованість була сплачена 04.03.2024 правомірним є нарахування 3% річних з 16.02.2024 по 03.03.2024 включно;
- на заборгованість за жовтень 2024, враховуючи що заборгованість була сплачена 21.11.2024 правомірним є нарахування 3% річних з 19.11.2024 по 20.11.2024 включно;
- на заборгованість за листопад 2024, враховуючи що заборгованість була сплачена 23.12.2024 правомірним є нарахування 3% річних з 18.12.2024 по 22.12.2024 включно.
Враховуючи вищевикладені висновки, суд зробивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок 3% річних (в межах обраних позивачем періодів) за період січень 2024, жовтень 2024, листопад 2024, перевіривши розрахунок по іншим періодам прострочення оплати заборгованості, встановив, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 3864,15грн. Відтак, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 66,71грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Кредитору, у свою чергу, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч.2 ст.625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Подібна за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18, від 10.02.2021 у справі №910/14257/19. Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика.
Судом перевірений наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на заборгованість за період грудень 2024 та січень 2025 з використанням індексів інфляції за лютий - квітень 2025 року та встановлено, що він є арифметично правильним та відповідає правовим позиціям Верховного Суду, а тому вимоги в цій частині у заявленому розмірі 9798,32грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
За наведених обставин, доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення нарахувань за ст. 625 ЦК України господарським судом відхиляються.
Крім того, відповідач посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18, обставини зупинення виробничого циклу товариства у зв'язку з введенням бойових дій в районі місцезнаходження виробництва, відзначає у відзиві право суду зменшити розмір відсотків річних виходячи з принципів розумності та справедливості.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 року у справі №903/602/24 (провадження №12-19гс25) відзначила, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. До того ж зменшення судом заявлених до стягнення відсотків, нарахованих на підставі, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 року у справі №903/602/24.
З огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду наведені в постанові у справі №903/602/24 саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
У даному випадку сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість підлягають застосуванню положення ч.2 ст.625 ЦК України.
З урахуванням наведеного доводи відповідача про те, що суд може зменшити визначений ЦК України мінімальний розмір трьох процентів річних, не є обґрунтованими.
З приводу можливості зменшення судом інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Суд відзначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається відповідач, викладено правовий висновок про можливість зменшення судом за певних умов розміру як неустойки, штрафу, так і процентів річних, але взагалі не зазначено про зменшення розміру інфляційних втрат.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22, від 24.01.2024 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі №902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №712/4975/22.
З огляду на наведене доводи відповідача про те, що суд за певних обставин може зменшити розмір інфляційних втрат, є необґрунтованими.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв'язку з чим і результат вирішення спору відсутній, то при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору в даному випадку підлягають застосуванню положення п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір». Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №904/9628/17, від 19.02.2020 у справі №903/181/19.
Відповідно до п.5 ч.1.ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Позивачем заявлено клопотання про повернення судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви в частині стягнення суми основного боргу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем згідно платіжної інструкції №В-4165 від 03.06.2025 року сплачено судовий збір за звернення з позовом до суду у розмірі 4194,16грн.
Враховуючи закриття провадження у справі в частині заявленої суми основного боргу, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про повернення Приватному акціонерному товариству “Національна енергетична компанія “Укренерго» з державного бюджету судового збору у розмірі 4029,41грн.
За приписами ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 335784,17грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (85300, Донецька область, м. Покровськ, площа Шибанкова, будинок 1а; код ЄДРПОУ 13498562) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) 3% річних у розмірі 3864,15грн., суму інфляційних втрат у розмірі 9798,32грн та судовий збір у розмірі 163,95грн.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 66,71грн відмовити.
Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) судовий збір у розмірі 4029,41грн, який перерахований платіжною інструкцією №№В-4165 від 03.06.2025.
Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.
Згідно із статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2025.
Суддя Ю.В. Макарова