вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
12.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4800/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
за позовом Національного музею історії України у Другій Світовій війні. Меморіальний комплекс, Київська область, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", Дніпропетровська область, м. Павлоград
про стягнення 31 200,00 грн
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Національний музей історії України у Другій Світовій війні. Меморіальний комплекс звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення 24 960,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №42 від 29.02.2024.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд ухвалою від 28.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В ухвалі від 28.08.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с.39) ухвала суду від 28.08.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 28.08.2025.
Відзив відповідач до суду не подав.
Суд ухвалою від 29.09.2025 перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 28.10.2025. Ухвалою від 29.09.2025 суд залишив позовну заяву без руху та запропонував позивачу усунути недоліки шляхом подання до суду заяви з уточненням прохальної частини позовної заяви, а саме: вказати окремо суму основного боргу та штрафних санкцій та надати обґрунтований розрахунок штрафних санкцій.
08.10.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій просить стягнути з відповідача 31 200,00 грн, з яких: 20 800,00грн - основний борг, 10 400,00 - штраф 20%.
Суд ухвалою від 08.10.2025 продовжив розгляд справи.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с.56) ухвала суду від 08.10.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 08.10.2025.
В підготовче засідання 28.10.2025 представники позивача та відповідача не з'явились.
Суд ухвалою від 28.10.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 12.11.2025.
У судове засідання 12.11.2025 представники позивача та відповідача не з'явились.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд ВСТАНОВИВ:
29.02.2024 між Національним музеєм історії України у Другій Світовій війні. Меморіальний комплекс (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №42 (далі - договір).
Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця пально-мастильні матеріали (талони - дизельне пальне), (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар. КодДК 021:2015 - 09130000-9. (п.1.1. договору).
Найменування, кількість, асортимент, ціна товару, що передається у власність покупця, визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. (п.1.2. договору).
Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування в безготівковій формі грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в ньому договорі. (п.3.3. договору).
Продавець зобов'язаний передати у власність покупцеві товар, що є предметом цього договору, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього договору. (п.4.1. договору).
Датою передачі товару є дата прийняття покупцем товару за кількістю та якістю, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною (п.4.2. договору).
Пунктом отримання товару за цим договором є: вул. Лаврська, буд. 34, м. Київ. (п.4.3. договору).
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено цим договором, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. (п.4.10. договору).
Продавець зобов'язаний забезпечити передачу товару в строки, встановлені цим договором. (п.6.1.1. договору).
Продавець зобов'язаний передачу товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 договору та специфікації (додаток 1 до договору) (п.6.1.2. договору).
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від цього договору. (п.6.2.1. договору).
Покупець зобов'язаний оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. (п.6.2.2. договору).
У разі невиконання або неналежного вимокання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п.7.1. договору).
У разі порушення встановленого умовами цього договору строку виконання зобов'язань продавець сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка)вартості простроченого зобов'язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів продавець повинен додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків ід вказаної вартості. (п.7.5. договору).
Цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.10.1. договору).
На виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну № 0001/0000316 від 29.02.2024 (а.с. 13), відповідно до якої покупцю було передано скетч-картки-талони на пально-мастильні матеріали (дизельне пальне) у кількості 1000 літрів на суму 52 000,00грн з ПДВ (52,00 грн з ПДВ за літр).
Позивач зазначає, що оплатив передані йому скетч-картки/талони, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію: №118 від 01.03.2024 про сплату 52 000,00грн, з призначенням платежу: « 3801190;2210;Оплата за пально-мастильні матеріали(талони-дизельне паливо);дог.42 від 29.02.2024р,накл№0001/0000316від29.02.24р;ПДВ-8666,67» (а.с.17).
Позивач зазначає, що загальна вартість товару за накладною №000/0000316 від 29.02.2024 становить 52 000,00грн, яка була повністю оплачена. У спірних скетч-картках строки дії не зазначені, а тому вони є безстроковими, однак отримання товару стало неможливо з причини його відсутності на всіх АЗС постачальника. Так, позивач вказав, що невикористаних талонів/скретч-карток у нього залишилося: дизпаливо на 400 літрів за ціною 52,00 грн за літр згідно видаткової накладної № 0001/0000316 від 29.02.2024, на суму 20 800,00 грн з ПДВ.
Позивач до позовної заяви долучив перелік скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, приналежності до фірми, штрих коду. На кожній скретч - картці позначено вид та марку палива, номінал картки та штрих код (кожна скретч-картка має власний код).
Позивач стверджує, що направив відповідачу претензію № 1 від 24.05.2025, однак, відповідач відповідь на претензію №1 від 24.05.2025 та не надав, товар не поставив, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. (абз. 2 п. 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
Відповідно до п. 6.1.1. договору продавець зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну № 0001/0000316 від 29.02.2024, відповідно до яких покупцю було передано скретч - картки на загальну суму 52 000,00 грн з ПДВ.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної № 0001/0000316 від 29.02.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання товару в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній № 0001/0000316 від 29.02.2024.
Суд зазначає, що передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар.
Позивач здійснив оплату на суму 52 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 118 від 01.03.2024.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Водночас, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 52 000,00 грн, яка є предметом даного спору.
Відповідно до п.6.2.1. та п.6.2.2. договору покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Як вказано вище, позивач до позовної заяви долучив перелік скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, приналежності до фірми, штрих коду. На кожній скретч - картці позначено вид та марку палива, номінал картки та штрих код (кожна скретч-картка має власний код).
Господарський суд зазначає, що у спірних скретч-картках строки дії не зазначені, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що вони є безстроковими.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Також господарський суд вважає зауважити, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.
Господарський суд зазначає, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Відповідач не спростував доводи позивача щодо недопоставки товару на суму 20 800,00 грн, доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем оплати в залишковому розмірі 20 800,00 грн відповідач не надав.
Зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням строку поставки (у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги), який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.
Доказів поставки 400 літрів дизпалива чи доказів повернення позивачу 20 800,00 грн відповідач не надав; доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 20 800,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 400,00 грн.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
З розрахунку штрафних санкцій позивача вбачається, що позивач нарахував штраф відповідно до п.7.6. договору, в якому сторони визначили, що за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів, тоді продавець повинен згідно з ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити покупцю штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків, вартості неякісних (некомплектних) товарів.
Господарський суд зазначає, що позивачем не надано доказів порушення умов саме щодо якості (комплектності) товару, бо в даному випадку непотрібно ототожнювати поняття «комплектність» та «кількість». Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 7.5. договору у разі порушення встановленого умовами цього договору строку виконання зобов'язань продавець сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) вартості простроченого зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів продавець повинен додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної вартості.
Однак вимога про стягнення штрафу у розмірі 7% з посиланням на п.7.5 договору у справі, що розглядається, заявлена не була.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 807,63 грн (33,34 %), на відповідача - 1614,77 грн (66,66 %).
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №871 від 30.07.2025, замість 2422,40 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмір 605,60 грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м. Павлоград, вул.Соборна, буд. 99, ідентифікаційний код 44604267) на користь Національного музею історії України у Другій Світовій війні. Меморіальний комплекс (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 24, ідентифікаційний код 02224241) 22 414,77 грн, а саме: 20 800,00 грн - основний борг, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1614,77 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 12.11.2025
Суддя І.В. Мілєва