вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2025 р. Cправа № 902/971/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" (вул. Соборна, 11, м. Вінниця, 21050)
про стягнення 113 454,22 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 1145/01-19 від 02.07.2025 (вх. № 1034/25 від 11.07.2025) Хмільницької міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" про стягнення коштів за користування земельними ділянками в розмірі 113 454,22 грн.
Позивач посилається на порушення інтересів Хмільницької міської територіальної громади, як власника земельних ділянок, яке полягає в несплаті відповідачем коштів за користування земельними ділянками без достатньої правової підстави на рівні орендної плати, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів у відповідному розмірі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/971/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.09.2025, про що 15.07.2025 постановив відповідну ухвалу.
Суд продовжив строк підготовчого провадження по справі № 902/971/25 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 09.10.2025, про що 04.09.2025 постановив відповідну ухвалу.
08.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 08.10.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/10855/25 від 09.10.2025) позивача про долучення документів до матеріалів справи.
У ході судового засідання (09.10.2025) представниця позивача заявила клопотання про долучення доказів, доданих до клопотання № б/н від 08.10.2025 (вх. № 01-34/10855/25 від 09.10.2025), посилаючись на поважність причин пропуску строку подання відповідних документів.
Оцінивши обґрунтованість наведених доводів, суд визнав причини пропуску процесуального строку поважними, у зв'язку з чим постановив поновити Хмільницькій міській раді строк на подання доказів, задовольнити клопотання та долучити подані документи до матеріалів справи.
За результатами слухання справи 09.10.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
06.11.2025 до суду надійшла заява № б/н від 06.11.2025 (вх. № 01-34/12011/25 від 06.11.2025) представниці позивача Буликової Н.А. про проведення судового засідання за відсутності позивача та його уповноваженого представника.
Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає на заяву № б/н від 06.11.2025 (вх. № 01-34/12011/25 від 06.11.2025) про проведення судового засідання за відсутності представника Хмільницької міської ради.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвалу від 09.10.2025, яка направлялася відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою суду від 09.10.2025 вважається днем вручення відповідачу судового рішення.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Водночас, місцезнаходження відповідача суду відоме і на таку адресу направлено ухвалу господарського суду у даній справі.
Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 наголошує, що відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі № 902/971/25 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Окрім того, судом 14.10.2025 розміщено оголошення на вебпорталі судової влади України про судове засідання з розгляду справи № 902/971/25 по суті, в якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО".
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь у судовому засіданні.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 06.11.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
На підставі даних інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на 23.06.2025 за Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" зареєстровано право власності:
на будівлі та споруди загальною площею 1 196,7 кв.м, які розташовані за адресою: Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Слобідська (вул. Дзержинського), буд. 47 (довідка № 432490675 (а.с. 11);
на будівлі та споруди загальною площею 38,4 кв.м, які розташовані за тією ж адресою, буд. 47а (довідка № 4324908435 (а.с. 12).
Підставою для виникнення зазначених прав власності є акт приймання-передачі серії та № 1/24 від 27.05.2024.
Відповідно до листа Хмільницької міської ради № 63/01-18 від 09.01.2025 (а.с. 13), ТОВ "АВІОМІО" поінформовано про факт використання без правовстановлюючих документів земельних ділянок загальною площею 0,2721 га, розташованих у м. Хмільнику по вул. Слобідській, 47 та вул. Слобідській, 47а, під об'єктами нерухомого майна, що належать Товариству.
Листом також повідомлено про заплановане на 22.01.2025 о 09:00 год засідання комісії самоврядного контролю за використанням та охороною земель Хмільницької територіальної громади та запрошено представників Товариства до участі в ньому.
Крім того, вказано, що у разі неявки представників питання буде розглянуто за їх відсутності, а про результати розгляду Товариство буде повідомлено відповідно до вимог законодавства.
22.01.2025 комісія з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель Хмільницької міської територіальної громади здійснила обстеження земельних ділянок комунальної власності, розташованих у м. Хмільнику за адресами: вул. Слобідська, 47 (кадастровий номер 0510900000:00:003:1733, площа - 0,1579 га) та вул. Слобідська, 47а (кадастровий номер 0510900000:00:003:1675, площа - 0,0570 га).
Під час обстеження встановлено, що вказані земельні ділянки зайняті об'єктами нерухомого майна, власником яких є ТОВ "АВІОМІО". Територія земельних ділянок і прилеглі площі перебувають у незадовільному (занедбаному) стані.
Комісією рекомендовано ТОВ "АВІОМІО" у тридцятиденний строк з дати отримання відповідного повідомлення оформити правовстановлюючі документи на зазначені земельні ділянки.
За результатами проведеного обстеження складено акт № 60 від 22.01.2025 (а.с. 17).
Вказаний акт було направлено Товариству листом Хмільницької міської ради № 265/01-18 від 06.02.2025 (а.с. 16), у якому зазначено про намір розглянути питання нарахування збитків за користування земельними ділянками без належних документів на засіданні комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначеному на 04.03.2025 о 09:00 год.
Начальником управління земельних відносин міської ради на ім'я начальника фінансового управління подано службову записку (а.с. 23) щодо проведення попереднього розрахунку суми збитків за фактичне землекористування земельних ділянок ТОВ "АВІОМІО", розташованих за адресами: вул. Слобідська, 47 (кадастровий номер 0510900000:00:003:1733, площа 0,1579 га) та вул. Слобідська, 47а (кадастровий номер 0510900000:00:003:1675, площа 0,0570 га), які використовуються для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07.) за період з 31.05.2024 по 22.01.2025.
Фінансовим управлінням Хмільницької міської ради проведено попередній розрахунок збитків, завданих бюджету Хмільницької міської територіальної громади фактичним користуванням земельними ділянками ТОВ "АВІОМІО" без належного оформлення правовстановлюючих документів у період з 31.05.2024 по 22.01.2025.
Згідно із розрахунками, орієнтовна сума недоотриманих коштів становить:
земельна ділянка за адресою м. Хмільник, вул. Слобідська, 47а, кадастровий номер 0510900000:00:003:1675, площа 0,0570 га - 30 092,55 грн (а.с. 28-29);
земельна ділянка за адресою м. Хмільник, вул. Слобідська, 47, кадастровий номер 0510900000:00:003:1733, площа 0,1579 га - 83 361,67 грн (а.с. 31-32).
04.03.2025 відбулося засідання Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Комісією встановлено, що збитки за несплату при фактичному використанні земельних ділянок без належного оформлення правовстановлюючих документів, розташованих за адресами: м. Хмільник, вул. Слобідська, 47, кадастровий номер 0510900000:00:003:1733, площа 0,1579 га; м. Хмільник, вул. Слобідська, 47а, кадастровий номер 0510900000:00:003:1675, площа 0,0570 га, за період з 31.05.2024 по 22.01.2025, становлять загалом 113 454,22 грн.
За результатами засідання вирішено скласти акт про визначення розміру збитків та затвердити його на засіданні виконавчого комітету Хмільницької міської ради, що зафіксовано у протоколі № 93 (а.с. 35-38).
На виконання протоколу № 93 від 04.03.2025 комісією складено акт (а.с. 33-34), відповідно до якого збитки визначено у такому розмірі:
вул. Слобідська, 47, площа 1 579,0 кв.м - 83 361,67 грн;
вул. Слобідська, 47а, площа 570,0 кв.м - 30 092,55 грн.
Рішенням виконавчого комітету Хмільницької міської ради № 180 від 20.03.2025 (а.с. 39) затверджено акт комісії від 04.03.2025 про визначення розміру збитків за фактичне використання земельних ділянок без належного оформлення правовстановлюючих документів.
Зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" нараховано збитки за користування земельними ділянками, розташованими за наступними адресами в м. Хмільник:
вул. Слобідська, 47 (кадастровий номер 0510900000:00:003:1733, площа 0,1579 га);
вул. Слобідська, 47а (кадастровий номер 0510900000:00:003:1675, площа 0,0570 га).
Період фактичного використання земельних ділянок становить з 31.05.2024 по 22.01.2025. Загальна сума нарахованих збитків становить 113 454,22 грн.
Вказане рішення виконавчого комітету Хмільницької міської ради листом № 514/01-18 від 26.03.2025 (а.с. 40) було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО".
Несплата відповідачем у добровільному порядку нарахованої суми збитків стала підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" коштів у розмірі 113 454,22 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Визначаючи суть і характер правовідносин, що виникли між сторонами, варто зазначити, що зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, згідно із частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За приписами статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Відповідно до статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам..
Відповідно до пункту в) частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За частиною 1 статті 120 ЗК України у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об'єктів до набувача таких об'єктів, без зміни її цільового призначення.
Згідно із абзацом 1 частини 9 статті 120 ЗК України якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Статтею 125 ЗК України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.
Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Згідно із інформаційними довідками № 432490675 та № 4324908435 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 23.06.2025 ТОВ "АВІОМІО" є власником будівель і споруд, розташованих за адресами: м. Хмільник, вул. Слобідська, 47 та вул. Слобідська, 47а.
Разом із тим, матеріалами справи встановлено, що у період з 31.05.2024 по 22.01.2025 між Хмільницькою міською радою та ТОВ "АВІОМІО" відсутні договірні правовідносини щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами 0510900000:00:003:1733 (площа 0,1579 га) та 0510900000:00:003:1675 (площа 0,0570 га), що відповідачем не спростовано.
З огляду на вищезазначене, встановлені факти свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО", як фактичний користувач вказаних земельних ділянок, за відсутності належної правової підстави для такого користування, безпідставно утримувало у себе кошти, які підлягали сплаті за користування землею, що є підставою для покладення на нього обов'язку з відшкодування завданих збитків на користь власника земельних ділянок - Хмільницької міської ради.
Таке зобов'язання відповідача ґрунтується на положеннях частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, згідно із якими особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно потерпілому.
Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 в справі № 320/5877/17 (пункт 71).
Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 в справі № 905/1680/20.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Як убачається з долученого до позовної заяви попереднього розрахунку, підготовленого Фінансовим управлінням Хмільницької міської ради, на підставі якого комісією було складено акт від 04.03.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" зберегло у себе грошові кошти, що належали Хмільницькій міській раді, внаслідок користування земельними ділянками без достатньої правової підстави.
Зокрема, по земельній ділянці з кадастровим номером 0510900000:00:003:1733, площею 0,1579 га, розташованій у м. Хмільнику по вул. Слобідській, 47, загальна сума коштів, безпідставно збережених відповідачем за період з 31.05.2024 по 22.01.2025, становить 83 361,67 грн, у тому числі: за період з 31.05.2024 по 31.12.2024 - 74 899,39 грн; за період з 01.01.2025 по 22.01.2025 - 8 462,28 грн.
По земельній ділянці з кадастровим номером 0510900000:00:003:1675, площею 0,0570 га, розташованій у м. Хмільнику по вул. Слобідській, 47а, загальна сума коштів, безпідставно збережених відповідачем за період з 31.05.2024 по 22.01.2025, становить 30 092,55 грн, у тому числі: за період з 31.05.2024 по 31.12.2024 - 27 037,77 грн; за період з 01.01.2025 по 22.01.2025 - 3 054,78 грн.
Суд враховує, що наведений розрахунок здійснено виходячи з цільового призначення відповідних земельних ділянок, їх площі, нормативної грошової оцінки та ставок орендної плати, встановлених для відповідних періодів.
Перевіривши зазначений розрахунок та беручи до уваги, що у процесі розгляду справи відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б спростовували його правильність або підтверджували сплату безпідставно збережених коштів, суд приходить до висновку, що наведений розрахунок є обґрунтованим і правильним.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" (вул. Соборна, 11, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 45175717) на користь Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000; код ЄДРПОУ 04051247) 113 454 грн 22 коп - безпідставно збережені кошти за користування земельними ділянками та 3 028 грн 00 коп - витрат на сплату судового збору.
Примірник рішення надіслати позивачу - до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 12 листопада 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Соборна, 11, м. Вінниця, 21050)