вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" жовтня 2025 р. Cправа № 902/1219/24(902/1103/25)
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання Марчук А.П.
арбітражного керуючого Болховітіна В.М.
представника ФГ "Карат" - Ібадова Ельмар Табріз Огли
представника ОСОБА_1 - Піпко А.М.
представника ФГ "ДОБРОБУТ-БСГ" - Відловської І.Я. (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фермерського господарства "КАРАТ" (вул. Святомиколаївська, буд. 2Г, смт. Чернівці, Могилів-Подільський рн., Вінницька обл., 24100, код 32067642) в особі арбітражного керуючого Болховітіна В.М.
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до: Фермерського господарства "ДОБРОБУТ-БСГ" (вул. Перемоги, буд. 25, с. Володіївці, Могилів-Подільський рн., Вінницька обл., 24120, код 32908871)
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов'язання повернути майно
в межах справи № 902/1219/24
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕДА" (вул. Вінницька, буд. 36, селище Чернівці, Могилів -Подільський рн., Вінницька обл., 24100, код 45819316).
до: Фермерського господарства "КАРАТ" (вул. Святомиколаївська, буд. 2Г, смт. Чернівці, Могилів-Подільський рн., Вінницька обл., 24100, код 32067642)
про банкрутство
В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/1219/24 за заявою ТОВ "СЕЛЕДА" про банкрутство ФГ "Карат".
Ухвалою суду від 24.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ "КАРАТ", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Болховітіна В.М.
Ухвалою суду від 02.04.2025 затверджено план санації ФГ "Карат", введено процедуру санації та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Болховітіна В.М.
08.08.2025 до суду від ФГ "КАРАТ", в особі арбітражного керуючого Болховітіна В.М., через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 , ФГ "ДОБРОБУТ-БСГ" з наступними вимогами:
- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 30 жовтня 2023 року, що був укладений між Фермерським господарством «КАРАТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 32067642) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №62/1312 від 11 березня 2025 року, що укладений між ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ «ДОБРОБУТ - БСГ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32908871) та Приватним підприємством «СІЛЬГОСПАГРОТОРГ», яке діяло за дорученням Лутковської Наталії Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Договору комісії №62/1312 від 10 березня 2025 року.
- Зобов'язати ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ДОБРОБУТ - БСГ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32908871) повернути ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ «КАРАТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 32067642) комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, 2006 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 .
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1219/24(902/1103/25), вказаний позов передано на розгляд судді Лабунській Т.І.
Ухвалою суду від 11.08.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1219/24(902/1103/25), визначено, що розгляд справи підлягає здійсненню за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 03.10.2025, відстрочено сплату судового збору.
26.08.2025 до суду від ФГ "ДОБРОБУТ-БСГ" надійшов відзив на позовну заяву.
28.08.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
За результатами слухання справи 03.10.2025 суд у протокольній формі ухвалив оголосити перерву з розгляду справи по суті до 16.10.2025.
16.10.2022 протокольною ухвалою було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 28.10.2025.
28.10.2025 до суду від арбітражного керуючого Болховітіна В.М. надійшли додаткові письмові пояснення № 02-05/157 від 28.10.2025.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Враховуючи наведене, з метою повного і всебічного з'ясування обставин справи суд, з урахуванням ст. 42 ГПК України, дійшов висновку про долучення вказаних пояснень до матеріалів справи.
В судовому засіданні 28.10.2025 судом відмовлено в задоволенні клопотання керуючого санацією ФГ "Карат", арбітражного керуючого Болховітіна В.М. № 02-05/155 від 16.10.2025 про визнання поважними причин пропуску строку, поновлення строку та долучення доказів до матеріалів справи, про що постановлено відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 28.10.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 30 жовтня 2023 між ФГ «КАРАТ» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого Продавець продає належний йому транспортний засіб: комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, рік випуску: 2006, номерний знак НОМЕР_4 , об'єм двигуна 15930 см. куб., заводський № НОМЕР_2 (далі Договір)
03.11.2023 сторонами Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.10.2023 було укладено Акт приймання-передачі товару, відповідно до якого Постачальник передав, а Покупець прийняв товар: комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, рік випуску: 2006, номерний знак НОМЕР_4 , об'єм двигуна 15930 см. куб., заводський №58900153 за ціною 180 000, 00 (сто вісімдесят тисяч) гривень .
Арбітражний керуючий вказує, що станом на дату подання даного позову Покупцем - ОСОБА_1 не здійснено оплату за Договором купівлі продажу транспортного засобу від 30.10.2023 на користь ФГ «КАРАТ». Рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором відсутнє.
Оскільки ОСОБА_1 не виконано обов'язок з оплати товару за спірним Договором, позивач вважає, що ФГ «КАРАТ» було виконано майнові зобов'язання перед ОСОБА_1 раніше встановленого строку, що в силу положень ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства являється підставою для визнання правочину недійсним. Вказане додатково свідчить про намір боржника якнайшвидше позбутися майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги кредиторів, а відтак і про наявність підстав для визнання спірного Договору недійсним.
Крім того, відповідно до Витягу зі Звіту про ретроспективну оцінку колісного транспортного засобу, який станом на 30.10.2023 належав ФГ «КАРАТ», від 03 липня 2025 року, середня ринкова вартість, грн. з ПДВ Комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 600 зі зерновою жаткою, рік випуску 2006, заводський № НОМЕР_2 , категорія технічного стану: задовільний (працездатний), станом на 30 жовтня 2023 року (дата відчуження вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 ) становить 3 860 000,00 грн. з ПДВ, або 105 980 дол. США.
Таким чином, позивач стверджує, що продаж комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 600, рік випуску: 2006, номерний знак НОМЕР_4 , об'єм двигуна 15930 см. куб., заводський № НОМЕР_2 , здійснено за ціною, яка є значно нижчою у порівнянні з ринковою вартістю вказаного транспортного засобу на момент продажу, тобто за ціною, що на 3 680 000, 00 грн. менше від ринкової станом на 30.10.2023.
Внаслідок виконання оспорюваного правочину (відчуження свого майна боржником за заниженою ціною), наявних активів ФГ «КАРАТ» стало недостатньо для задоволення вимог його кредиторів.
Відтак, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 30.10.2023 відповідає критеріям фраудаторного правочину, а отже підлягає визнанню недійсним, оскільки його вчинено на шкоду кредиторів ФГ «КАРАТ» (фраудаторний правочин).
10 березня 2025 між Приватним підприємством «СІЛЬГОСПАГРОТОРГ» (Комісіонер) та ОСОБА_1 (Комітент) було укладено Договір комісії № 62/1312, відповідно до якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду здійснити для Комітента від свого імені продаж техніки марки комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600 за ціною не нижчою, ніж узгоджена Сторонами у акті технічного стану, і в термін, визначений Комісіонером і Комітентом.
В подальшому, між Приватним підприємством «СІЛЬГОСПАГРОТОРГ» (Комісіонер) та ОСОБА_1 (Комітент) було укладено Акт №62/1312 технічного стану тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, відповідно до висновку якого: комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, відсоток зносу 44%, ціна продажу 2 176 946, 00 грн.
Отже, комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, 2006 року випуску, вибув з власності ФГ «КАРАТ» та станом на момент звернення до суду з даним позовом, перебуває у власності ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ».
Позивач вказує, що внаслідок недійсності спірного Договору купівлі-продажу, у ОСОБА_1 не виникло право власності на майно боржника, відчужене за спірним договором. Відтак, ОСОБА_1 продала майно ФГ «КАРАТ» на користь ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ», не будучи власником такого майна, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 11.03.2025 та застосування наслідків недійсності такого правочину у вигляді повернення майна ФГ «КАРАТ».
У відзиві від 26.08.2025 на позов ФГ "Добробут-БСГ" проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що ФГ "ДОБРОБУТ-БСГ" є неналежним відповідачем за вимогою про зобов'язання повернення майна (ч. 3 ст. 42 КУзПБ, ч. 2 ст. 48 ГПК України); ФГ "ДОБРОБУТ-БСГ" є добросовісним набувачем комбайна; у ФГ «Карат» було наявне волевиявлення на вчинення правочину купівлі-продажу від 30.10.2023 з ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не розрахувалася за комбайн, у зв'язку з чим Позивач не мав передавати комбайн ОСОБА_1 у власність. Також зазначає, що комбайн був переданий раніше строку. На цій підставі просить визнати правочин недійсним.
Як вбачається з матеріалів наданих заявником до позовної заяви, то комбайн був переданий відповідно до умов договору 03.11.2023 у строк, а не раніше встановленого строку як про це зазначає заявник.
Таким чином, посилання Позивача на передачу комбайну Позивачем раніше строку, визначеного договором купівлі-продажу від 30.10.2023 є необгрунтованим та таким, що не може братися до уваги судом як підстава для визнання цього правочину недійсним.
ФГ «КАРАТ» укладаючи договір купівлі-продажу від 30.10.2023 з ОСОБА_1 узгодило всі істотні умови договору, здійснило всі необхідні дії для подальшої реалізації цього договору, передало комбайн у строк, визначений вказаним договором.
Щодо твердження Позивача про неоплату зі сторони Відповідача 1, то якщо б такий факт мав місце, то Позивач має право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з Відповідача 1, а не про визнання договору недійсним, а тим більше звертатися до суду з позовом до Відповідача 2 про повернення майна.
З приводу ринкової вартості комбайну, то це питання дискусійне та має досліджуватися судом на підставі належних та допустимих доказів щодо цього, оскільки ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» також купувало вказаний комбайн пізніше у 2025 році і ринкова вартість була нижчою, ніж та, яку вказує заявник. Окрім цього, комбайн був у стані, який потребував значних грошових вкладень, що і було зроблено ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» після купівлі комбайна.
Щодо наявності у ФГ «КАРАТ» заборгованості перед кредиторами на момент укладення оспорюваного правочину від 30.10.2023, то на момент вчинення правочину, за ФГ «КАРАТ» була заборгованість перед ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» у розмірі 139 595,64 грн.
Заборгованість ФГ «КАРАТ» перед ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН» у розмірі 1 139 362,76 грн - основного боргу за Договором поставки № 91/23/92 від 02.11.2022, 107 564,63 - 36% річних, 143 419,51 грн - процентів за користування товарним кредитом, 147 147,81 грн - пені, 23 062,42 грн - судових витрат зі сплати судового збору встановлена аж 27.11.2023, за рішенням суду за судовим наказом від 27 листопада 2023 у справі №902/1083/23, тобто вже після вчинення оспорюваного правочину.
Вся інша заборгованість у ФГ «КАРАТ» перед кредиторами встановлена рішеннями суду уже після укладення договору купівлі-продажу від 30.10.2023 з ОСОБА_1 .
Згідно відзиву ОСОБА_1 від 27.08.2025 остання просить відмовити в задоволені позову з наступних підстав.
Позивач просить суд визнати недійсними оспорювані договори купівлі-продажу, за якими спірний комбайн спершу перейшов у власність від ФГ «КАРАТ» до ОСОБА_1 , а потім від ОСОБА_1 до ФГ «Добробут-БСГ», однак не заявляє вимоги про витребування майна у відповідача 2, хоча між позивачем і відповідачем 2 немає договірних відносин і майно перебуває у відповідача 2 не на підставі укладеного з позивачем договору. Відтак, заявляючи вимоги про визнання недійсними оспорюваних правочинів позивач застосовує неналежний, неефективний спосіб захисту права, адже не заявляє вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Позивач в позовній заяві не доводить те, що відповідач 1 порушив його права, внаслідок укладення Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30 жовтня 2023, що був укладений між ФГ «КАРАТ» та ОСОБА_1 .
Позивач не надає жодні докази того, що виконання ФГ «КАРАТ» майнових зобов'язань з передачі спірного комбайну ОСОБА_1 раніше встановленого строку, натомість вищевказані докази підтверджують, що розрахунок за нього за договором від 30.10.2023 відбувся, інакше спірний комбайн не мав передаватись покупцю і право власності. При цьому, позивач з 30.10.2023 не звертався до відповідача 1 про сплату боргу, не фіксував у своїй звітності наявність такої дебіторської заборгованості, доказів протилежного позивач не надав.
Позивач стверджує про те, що ринкова вартість спірного комбайну станом на 30.10.2023 не становила 180000,00 грн., а згідно витягу зі звіту про ретроспективну оцінку колісного транспортного засобу від 03.07.2025 року середня ринкова вартість з ПДВ комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 600, рік випуску: 2006, номерний знак НОМЕР_4 , об'єм двигуна 15930 см. Куб., заводський номер № 58900153, категорія технічного стану: задовільний (працездатний) становить 38600000 грн. з ПДВ.
Разом з тим, повного звіту про ретроспективну оцінку колісного транспортного засобу, який станом на 30.10.2023 належав ФГ «КАРАТ», код 32067642, складеного ТОВ «Консалтингове бюро «Спектр» 03.07.2025 матеріали справи не містять. Витяг зі звіту про оцінку може не бути належним доказом, адже він не містить повного переліку необхідних документів, що підтверджують результати оцінки, як-от акт оцінки та інші додатки. Позивач не надав суду повний звіт про оцінку майна, що містить усю інформацію, визначену національними стандартами оцінки майна.
Крім того, оцінювачем не було оглянуто представленого на оцінку транспортного засобу, технічний стан на дату оцінки підтверджується Актом технічного огляду, наданого адміністрацією Власника (такий документ відсутній в матеріалах справи).
Позивачем не доведено те, що мала місце недобросовісна поведінка ОСОБА_1 та ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ», а оспорювані правочини укладено в період настання у ФГ «КАРАТ» зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого він перестав бути платоспроможним, тому підстав вважати ці правочини фраудаторними, таким, що укладений на шкоду кредитору, немає.
Таким чином, відповідач-1 вважає, що позивачем не доведено належними доказами підстав для визнання оспорюваних правочинів як недійсних.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.
Матеріали справи свідчать, що 30 жовтня 2023 між ФГ «КАРАТ» (Продавець) та Лутковською Наталією Василівною (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого Продавець продає належний йому транспортний засіб: комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, рік випуску: 2006, номерний знак НОМЕР_4 , об'єм двигуна 15930 см. куб., заводський №58900153.
Відповідно до п. 2.1. Договору Продавець зобов'язаний передати транспортний засіб (номерний агрегат) та документи на нього не пізніше 2023-11-03 після розрахунку; гарантує, що вказаний транспортний засіб (номерний агрегат) нікому не проданий, не подарований, не закладений, не перебуває під арештом, судового спору щодо нього не ведеться.
Покупець зобов'язаний розрахуватися і прийняти транспортний засіб (номерний агрегат) та документи на нього не пізніше 03.11.2023 (п.2.2 Договору).
03.11.2023 сторонами Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.10.2023 було укладено Акт приймання-передачі товару, відповідно до якого Постачальник передав, а Покупець прийняв товар: комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, рік випуску: 2006, номерний знак НОМЕР_4 , об'єм двигуна 15930 см. куб., заводський №58900153 за ціною 180 000, 00 (сто вісімдесят тисяч) грн.
Пунктом 2 Акту встановлено, що підписанням цього Акту Постачальник та Покупець підтверджують факт поставки Товару на загальну вартість Сто вісімдесят тисяч гривень, у тому числі ПДВ, відповідно до умов Договору.
03.11.2023 сторонами Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.10.2023 було підписано Видаткову накладну №5 від 03.11.2023 щодо купівлі-продажу комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 600, рік випуску: 2006, номерний знак НОМЕР_4 , об'єм двигуна 15930 см. куб., заводський №58900153 за ціною 180 000, 00 грн.
Разом з тим, позивач стверджує, що кошти від продажу автомобіля на рахунки боржника не поступали.
Крім того, відповідно до Витягу зі Звіту про ретроспективну оцінку колісного транспортного засобу, який станом на 30.10.2023 належав ФГ «КАРАТ», код 32067642, від 03 липня 2025, середня ринкова вартість, грн. з ПДВ Комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 600 зі зерновою жаткою, рік випуску 2006, заводський №58900153, категорія технічного стану: задовільний (працездатний), станом на 30 жовтня 2023 (дата відчуження вказаного транспортного засобу ОСОБА_1) становить 3 860 000 грн. з ПДВ, або 105 980 дол. США
В подальшому, 10 березня 2025 між Приватним підприємством «СІЛЬГОСПАГРОТОРГ» (Комісіонер) та ОСОБА_1 (Комітент) було укладено Договір комісії № 62/1312, відповідно до якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду здійснити для Комітента від свого імені продаж техніки марки комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600 за ціною не нижчою, ніж узгоджена Сторонами у акті технічного стану, і в термін, визначений Комісіонером і Комітентом.
Комісіонер зобов'язується завершити роботи з продажу техніки у формі підписання договору з Покупцем (п. 2 Договору комісії).
За виконання послуг з продажу техніки сплачується комісійна винагорода у розмірі 80 грн. Комісійна винагорода сплачується після продажу техніки за домовленістю сторін: Комітентом або Покупцем (п. 3 Договору комісії).
При укладанні відповідного договору з Покупцем Комісіонер зобов'язується діяти в інтересах Комітента (п. 4 Договору комісії).
На виконання умов Договору комісії від 10.03.2025 року №62/1312, 11 березня 2025 між Приватним підприємством «СІЛЬГОСПАГРОТОРГ» (Продавець) та ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №62/1312, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати майно у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього обумовлену грошову суму.
Майно, що відчужується за даним Договором, має такі характеристики:
Марка (модель): комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600.
Номер кузова: НОМЕР_2 . Номер двигуна: НОМЕР_3 .
Номер шасі: - Рік випуску: 2006.
Свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 09.11.2023, далі за текстом - "техніка" (п. 1.2. Договору купівлі-продажу №62/1312).
Продаж техніки вчиняється за 2 176 946,00 гривень, які отримані безпосередньо власником техніки, про що складений гарантійний лист. Власником (комітентом) у цьому договорі розуміється особа, яка здала техніку на комісію продавцю згідно договору комісії (п. 2.1. Договору купівлі-продажу №62/1312).
Надалі, сторонами Договору купівлі-продажу №62/1312 складено Акт приймання-передачі тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери: комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, рік виготовлення 2006, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_3 , ціна 2 176 946,00 грн.
Судом встановлено, що ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» було сплачено за комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600 в сумі 2 176 946,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними інструкціями: № 968 від 11.03.2025 на суму 303 000,00 грн; № 971 від 13.03.2025 на суму 202 000,00 грн; № 979 від 18.03.2025 на суму 202 000,00 грн; № 987 від 20.03.2025 на суму 202 000,00 грн; № 994 від 04.04.2025 на суму 101 000,00 грн; № 995 від 07.04.2025 на суму 101 000,00 грн; № 997 від 08.04.2025 на суму 101 000,00 грн; № 1032 від 26.05.2025 на суму 101 000,00 грн; № 1033 від 27.05.2025 на суму 101 000,00 грн; № 1034 від 28.05.2025 на суму 20 000,00 грн; № 10116 від 05.08.2025 на суму 42 946,00 грн; № 1117 від 05.08.2025 на суму 700 000,00 грн.
25.03.2025 ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» звернулося до Держпродспоживслужби у Вінницькій області із заявою з проханням зареєструвати комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, заводський номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску.
До вказаної заяви було додано наступні документи: Свідоцтво про реєстрацію машини від 09.11.2023 серії НОМЕР_5 , що видане ОСОБА_1 на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, заводський номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; Договір купівлі-продажу № 62/1312 від 11.03.2025, що укладений між ПП «СІЛЬГОСПАГРОТОРГ» (Продавець) та ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» (Покупець); Акт приймання-передачі тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери (копія додається); Договір комісії № 62/1312 від 10.03.2025, що укладений між ПП «СІЛЬГОСАГРОТОРГ» (Комісіонер) та ОСОБА_1 ; Акт № 62/1312 технічного стану тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; Висновок спеціаліста від 21.03.2025 № ОА342595 з проведення обстеження машин на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації (копія наявна в матеріалах справи, подана Позивачем до позову, оригінал знаходиться у ГУ Держспоживслужбі Вінницької області); Наказ ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» № 5 від 20.03.2025 щодо реєстрації комбайну зернозбирального; Довіреність ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» № 6 від 20.03.2025; Витяг з ЄДР по ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ».
25.03.2025 ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» отримало свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 , згідно якого комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 600, реєстраційний номер НОМЕР_8 зареєстровано за ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ».
Отже, станом на час розгляду справи, спірний транспортний засіб перебуває у власності ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» (Відповідача 2).
Що стосується вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 62/1312 від 11.03.2025, що укладений між ФГ «ДОБРОБУТ-БСГ» та ПП "СІЛЬГОСПАГРОТОРГ", яке діяло за дорученням ОСОБА_1 на підставі договору комісії № 62/1312 від 10.03.2025 та повернення ФГ "КАРАТ" комбайна зернозбирального CLAAS LEXION 600, рік випуску: 2006, номерний знак НОМЕР_4 , об'єм двигуна 15930 см. куб., заводський №58900153 .
Ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Щодо застосування положень статей 387, 388 ЦК України Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала про важливе значення належної перевірки обставин, які свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції.
Отже, судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності набувача, що суттєво для застосування як положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Для застосування п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.
Отже, для застосування положень п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов'язковому з'ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.
Добросовісним набувачем вважається особа, яка в момент набуття майна не знає і не може знати, що отримує майно від особи, яка не має права на його відчуження. Відповідно, недобросовісним є набувач, який знав або за фактичних обставин набуття майна міг знати, що отримує майно від особи, яка не має права його відчужувати. При цьому добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь поінформованості набувача про правомірність набуття майна в особи, яка не має права на його відчуження. Добросовісність дій набувача має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
Судом встановлено, ТОВ "ДОБРОБУТ-БСГ" придбав спірний транспортний засіб за договором купівлі-продажу № 62/1312 від 11.03.2025, який є оплатним договором.
В підтвердження проведення оплати відповідачем-2 (ТОВ "ДОБРОБУТ-БСГ") на користь відповідача-1 ( ОСОБА_1 ) за придбаний комбайн надано платіжні інструкції на суму 2 176 946,00 грн.: № 968 від 11.03.2025 на суму 303 000,00 грн; № 971 від 13.03.2025 на суму 202 000,00 грн; № 979 від 18.03.2025 на суму 202 000,00 грн; № 987 від 20.03.2025 на суму 202 000,00 грн; № 994 від 04.04.2025 на суму 101 000,00 грн; № 995 від 07.04.2025 на суму 101 000,00 грн; № 997 від 08.04.2025 на суму 101 000,00 грн; № 1032 від 26.05.2025 на суму 101 000,00 грн; № 1033 від 27.05.2025 на суму 101 000,00 грн; № 1034 від 28.05.2025 на суму 20 000,00 грн; № 10116 від 05.08.2025 на суму 42 946,00 грн; № 1117 від 05.08.2025 на суму 700 000,00 грн.
З матеріалів справи встановлено, що договір укладено у встановленій законом формі, з дотриманням вимог чинного законодавства, комбайн був зареєстрований Держпродспоживслужбою у Вінницькій області 25.03.2025 і ТОВ "ДОБРОБУТ-БСГ" 25.03.2025 отримало свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 від 25.03.2025, та є власником комбайна зернозбирального реєстраційний номер НОМЕР_8 , марки CLAAS LEXION 600, 2006 року випуску.
Крім того, судом враховано, що набувач, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не повинен перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини вибуття майна з володіння позивача.
Дослідженими доказами встановлено, що ТОВ "ДОБРОБУТ-БСГ" на момент придбання транспортного засобу не мав і не міг мати об'єктивних підстав сумніватися у правомірності володіння продавцем транспортного засобу. Будь-яких відомостей про обмеження права власності, арешти чи розшук транспортного засобу у відповідних реєстрах не містилося. Позову про визнання недійсним договором купівлі-продажу від 30.10.2023 чи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 також не було.
Крім того, ТОВ "ДОБРОБУТ-БСГ" здійснено поліпшення транспортного засобу на загальну суму 638 893,08 грн., що підтверджується актами списання запасних частин та матеріалів для ремонту, видатковими накладними та висновком про оцінку майна станом на 23.08.2025, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Що стосується волі власника, судом встановлено, що відповідно до рішення загальних зборів ФГ "КАРАТ", оформлених протоколом № 4 від 01.11.2023, на яких були присутні ОСОБА_2 (частка в статутному капіталі 50 %) та ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі 50 %) було вирішено продати комбайн зернозбиральний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
01.11.2023 головою ФГ "КАРАТ" винесено наказ № 52 від 01.11.2023 про зняття з обліку в ГУ Держпродспоживспілки у Вінницькій області комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 600, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 30.10.2023, укладений між ФГ "КАРАТ" та ОСОБА_1 підписаний уповноваженими особами, що свідчить про їх волевиявлення.
Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми суд дійшов висновку, що спірний транспортний засіб вибув з володіння позивача з його власної волі, а відповідач ТОВ "Добробус БСГ" є добросовісним набувачем.
Позивачем не подано належних доказів недобросовісності ФГ "ДОБРОБУТ-БСГ" як набувача спірного майна.
Задоволення позову про витребування майна у добросовісного набувача призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Що стосується вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.10.2023, який був укладений між ФГ "КАРАТ" та ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Арбітражний керуючий просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.10.2023 транспортного засобу з тих підстав, що боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку (ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такий висновок викладено в постановах від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 (пункт 9.13)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).
Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який в разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, в якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (схожий за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 (пункт 43) і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19 (пункт 29)).
Суд зауважує, що у цьому випадку самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви є неефективний спосіб захисту, який обраний заявником.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Судом встановлено, що ТОВ "ДОБРОБУТ-БСГ" є добросовісним набувачем майна - комбайна зернозбирального CLAAS LEXION 600, а тому повернути його боржнику неможливо. Тобто, обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права, а вимогу про відшкодування вартості майна за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину позивач не заявив.
За таких обставин у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.10.2023, який був укладений між ФГ "КАРАТ" та ОСОБА_1 необхідно відмовити з мотивів неефективності обраного заявником способу захисту.
Зважаючи на те, що неефективність обраного заявником способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, суд не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент позовної заяви, з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки в такому разі прийняття рішення про відмову у визнанні договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.10.2023, який був укладений між ФГ "КАРАТ" та ОСОБА_1 недійсним з підстав неефективності обраного заявником способу захисту не залежить від інших встановлених судом обставин.
З огляду на наведені вище положення законодавства та встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні в повному обсязі з мотивів наведених вище.
Згідно із положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Ухвалою суду від 11.08.2025 у справі № 902/1219/24(902/1103/25) відстрочено ФГ "КАРАТ" плату судового збору за звернення з позовом до суду до ухвалення судового рішення по даному спору.
Відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 2-1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розрахунку на місяць складає 3028,00 грн.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем при зверненні до суду заявлено 2 вимоги немайнового характеру (про визнання недійсними договорів купівлі-продажу), а також 1 вимогу майнового характеру (про повернення комбайна зернозбирального).
Отже, позивач при зверненні з даною заявою до суду повинен сплатити судовий збір в загальному розмірі 63 956 грн., що включає 6 056,00 грн. за немайнові вимоги та 57 900,00 грн. за майнову вимогу (3 860 000,00 грн. х 1,5 % ).
Тобто, позивач повинен був сплатити 63 956 грн. судового збору, але оскільки позов подано через систему «Електронний суд», то застосовується коефіцієнт 0,8 і відповідно сума судового збору становить 51 164,80 грн.
Приписами п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року 7 (чинної на даний час) визначено, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про покладення судових витрат зі сплати судового збору в сумі 51 164,80 грн на позивача, згідно вимог ст. 129 ГПК України та стягнення відповідних витрат із ФГ "КАРАТ" в дохід Державного бюджету України.
Окрім того, враховуючи подання 27.10.2025 представником відповідача 1 заяви про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 196, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 255, 256, 326, 327 ГПК України -
1. Відмовити у задоволенні позову.
3. Стягнути з Фермерського господарства "КАРАТ" (вул. Святомиколаївська, буд. 2Г, смт. Чернівці, Могилів-Подільський рн., Вінницька обл., 24100, код 32067642) в дохід Державного бюджету України 51 164,80 грн (дві тисячі сто дві грн.) - судового збору (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Призначити судове засідання для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу на 08.12.2025 об 11:00 год. в приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 29, 3-й поверх, зал № 4.
6. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Копію рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронну адресу: арбітражному керуючому - Болховітіну В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ФГ "КАРАТ" - karatfg@ukr.net; ФГ "ДОБРОБУТ-БСГ" - ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2
У зв'язку із тривалими відключеннями електропостачання повний текст судового рішення складено 12 листопада 2025 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи.