10.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5347/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від прокуратури: Ємельянов В.А. (в залі суду);
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бабчук О.В. (власні засоби);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 (суддя Татарчук В.О., повний текст якої підписаний 22.09.2025) у справі №904/5347/25
за заявою Керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг
про забезпечення позову у справі:
за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, м.Апостолове
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" м.Хмельницький
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5347/25 заяву Керівника Криворізької східної окружної прокуратури про забезпечення позову задоволено.
Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо наступного об'єкта нерухомого майна:
- частини адміністративного приміщення, загальною площею 323,00кв.м. (складається з приміщення 1-го поверху площею 162,0 кв.м. та 2-го поверху площею 161,0кв.м.), що розташована за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Пилипчука, будинок 6, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1899524868101).
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що жодних доказів або обґрунтувань необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову або доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову Керівником Криворізької східної окружної прокуратури до суду подано не було.
Суд першої інстанцій не встановив наявність фактичних обставин, які підтверджують існування ризиків утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення майбутнього позову.
Застосований у цій справі захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача є непропорційним заходом, який призводить до надмірного обмеження його прав і можливостей, порушує баланс інтересів сторін.
Криворізька східна окружна прокуратура у відзиві просить суд відмовити ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт» в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі № 904/5347/25 - залишити без змін.
Враховуючи характер та предмет спірних правовідносин, протиправність дій відповідача щодо несплати коштів за користування земельною ділянкою, відчуження відповідачем майна, яке було розташоване на вказаній земельній ділянці, вважає, що наявні усі підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову. Насамперед, якщо відповідач не сплатить самостійно кошти та ним буде здійснено відчуження належного йому майна, на яке не можна буде звернути стягнення у разі задоволення позовних вимог та подальшого примусового виконання рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 24.09.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
06.10.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 10.110.2025.
13.10.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 10.11.2025 оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора і представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку відсутність підстав для задоволення скарги.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Керівник Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1220310100:03:003:0555, площею 6,2486га, за період з 23.06.2023 по 04.09.2025 у розмірі 868651,68грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1220310100:03:003:0555, розташована за адресою вул. Промислова, 6, м. Апостолове, Криворізький район, Дніпропетровська область фактично перебуває у користуванні відповідача без достатньої правової підстави. Так, відповідач у період з 23.06.2023 по 04.09.2025 користувався земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки та не сплачував при цьому плату у відповідному розмірі, що у свою чергу позбавило Апостолівську міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Разом з позовом прокурор подав заяву від 19.09.2025 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо наступного об'єкта нерухомого майна:
- частини адміністративного приміщення, загальною площею 323,00кв.м. (складається з приміщення 1-го поверху площею 162,0 кв.м. та 2-го поверху площею 161,0кв.м.), що розташована за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Пилипчука, будинок 6, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1899524868101).
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор послався на те, що продовження користування зазначеною земельною ділянки без обмеження повноважень щодо можливих подальших незаконних дій із істотно ускладнює поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Апостолівської сільської ради.
Заявник вважає, що обраний захід забезпечення позову не порушує права відповідача та інших осіб; є пропорційним, обґрунтованим, співмірним та адекватним до пред'явлених позовних вимог; є збалансованим відносно інтересів учасників судового процесу; зумовить ефективне поновлення порушених прав внаслідок задоволення позову. Зазначає, що забезпечення позову в зазначеній справі не може призвести збитків для відповідача або третіх осіб, оскільки його вжиття фактично не може бути наслідком обмеження в роботі. Вважає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення. Вказує, що забезпечення позову направлене на охорону прав та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням права власності особи в повній мірі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5347/25 заяву Керівника Криворізької східної окружної прокуратури про забезпечення позову задоволено.
Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо наступного об'єкта нерухомого майна:
- частини адміністративного приміщення, загальною площею 323,00кв.м. (складається з приміщення 1-го поверху площею 162,0 кв.м. та 2-го поверху площею 161,0кв.м.), що розташована за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Пилипчука, будинок 6, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1899524868101).
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору. Зазначив, що вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача до моменту вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача (заявника).
Відповідне нерухоме майно може бути відчужене, як наслідок, остаточне рішення суду (у випадку задоволення позову), прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, вже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси держави, а також зумовить необхідність звернення з іншими позовами до суду.
Колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
При вирішенні питання про вжиття заходів для забезпечення позову суд повинен врахувати, чи достатньо обґрунтовані доводи заявника щодо необхідності таких заходів. Оцінюється відповідність вимог заявника критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також дотримання балансу інтересів сторін і зв'язок між обраним заходом і предметом позову. Крім того, суд розглядає, чи не завадить відсутність таких заходів виконанню рішення або належному захисту прав заявника, і чи не буде при цьому порушено інтереси інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають відповідати вимогам позову та бути співмірними з його змістом, щоб уникнути непотрібного обмеження прав іншої сторони чи сторонніх осіб. Для підтвердження необхідності таких заходів мають бути надані факти, що свідчать про ризик ускладнення виконання рішення або неможливість поновлення прав позивача. При цьому обґрунтованість самого позову в цей момент не досліджується, оскільки це буде предметом основного розгляду.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зазначає, що відповідний захід забезпечення повинен бути пов'язаний з предметом спору, щоб збалансувати інтереси всіх учасників процесу та запобігти ситуаціям, коли рішення не буде виконане або призведе до додаткових спорів.
Заборона відчуження майна або здійснення реєстраційних дій - один із ефективних способів забезпечення позову, оскільки зміна власника ускладнить для позивача отримання потрібного результату, і він буде змушений звертатися до суду з новими вимогами до нового власника майна. Враховуючи можливість повторної реєстрації прав, позивач обґрунтовано стверджує, що відсутність заборони на відчуження може призвести до чергових реєстрацій, які тільки ускладнять захист його прав.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 підкреслює, що суди мають оцінювати ризики ускладнення захисту прав у межах одного провадження. Тож, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що без застосування заходів щодо заборони відчуження і реєстраційних дій позивач не зможе повноцінно захистити свої права в межах цього процесу без необхідності додаткових судових звернень.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Суд зауважує, що будь-яке відчуження спірного майна призведе до зміни власника, що, у разі задоволення позову, унеможливить досягнення бажаного результату для позивача. У такій ситуації позивач буде змушений повторно звертатися до суду для захисту своїх прав уже стосовно нового власника майна. Припущення, що відчуження майна ускладнить захист прав позивача в рамках одного провадження, є обґрунтованим.
У разі відчуження об'єкта та нових реєстраційних дій позивач буде змушений ініціювати новий позов, щоб скасувати записи та вимагати знесення вже від нового власника, що є неприйнятною ситуацією. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у своєму рішенні від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначила, що відсутність забезпечувальних заходів може порушити право на справедливий і ефективний захист, оскільки позивач може не реалізувати свої права в межах одного судового розгляду.
У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим. Що, в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.
Таким чином, господарський суд вірно встановив, що відсутність заходів забезпечення позову - заборони відчуження та реєстраційних дій щодо майна - ускладнить захист прав позивача в рамках цього провадження, змушуючи його звертатися з новими позовами. Отже, наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Запровадження заборони на відчуження майна та реєстраційні дії спрямоване на збереження статусу майна до прийняття остаточного рішення у справі та забезпечення ефективного захисту прав заявника у разі задоволення позову.
Позивачем надані достатні, належні та допустимі докази пов'язаності обраного заходу забезпечення із предметом позову та об'єктом спірних правовідносин, а також того, що відповідачем можуть бути вчинені дії, внаслідок яких виконання рішення суду в подальшому стане неможливим, а захист інтересів позивача - неефективним, у порушення вимог ст.ст. 86, 136 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 74 та ст. 136 ГПК України доведено наявність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Позивача у разі задоволення позову. При цьому, обрані позивачем заходи до забезпечення позову не містяться в переліку заборонених заходів забезпечення позову, визначених ч. 5 ст. 137 ГПК України.
Колегія суддів вважає, що обрані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання об'єкту нерухомого майна до вирішення судом спору по суті, є співмірними із предметом спору щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Отже, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі не спростовують факту можливого розпорядження майном відповідачем (можливість якого презюмується) під час вирішення спору у даній справі, що може призвести до неможливості виконання майбутнього рішення.
Посилання апелянта на відсутність доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або вчинення відповідачем спрямованих на відчуження майна, не спростовує необхідності забезпечення позову, оскільки саме факт безперешкодної можливості розпорядження такими активами створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5347/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5347/25 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 12.11.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд