вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/5782/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 12.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 (повний текст складено 18.09.2025)
у справі № 910/5782/25 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень»
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком»
про стягнення 457 004,16 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 443 293,87 грн. договірного забезпечення, а також, 3 416,34 грн. 3% річних та 10 248,95 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024 третя особа в обумовлений строк не здійснила повну та своєчасну поставку товару;
- у зв'язку з фактом неналежного виконання постачальником умов договору поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024 в частині поставки товару в строки, обумовлені договором, що є гарантійним випадком відповідно до умов банківської гарантії, позивач засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» направив до відповідача вимогу від 18.01.2025 № ЦЗВ-20/266 про сплату повної (гарантованої) суми договірного забезпечення в розмірі 443 293,87 грн.;
- зважаючи на дату отримання вказаної вимоги, останнім днем для сплати відповідачем (Банком-гарантом) на користь позивача (Бенефіціара) суми гарантії є 29.01.2025, проте відповідач вказаного обов'язку не виконав.
У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- на виконання ст. 564 ЦК України, 22.01.2025 на адресу Принципала, Банком було надіслано повідомлення-вимогу № 03-9/02/336 від 22.01.2025 про отримання Вимоги Бенефіціара № ЦЗВ-20/266 від 18.01.2025 про настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів в розмірі 443 293,87 грн.;
- на вищезазначене повідомлення-вимогу, 29.01.2025 Гарантом від Принципала отримано лист за вих. № 23/01 від 29.01.2025, в якому останній повідомив, що не визнає настання гарантійного випадку по банківській гарантії № 725/24-ГВ від 06.03.2024 та просив Банк відмовити у задоволенні Вимоги Філії «Центр Забезпечення Виробництва» АТ «Українська Залізниця»;
- 28.01.2025 від третьої особи на адресу Гаранта надійшла відповідь за вих. № 22/01 від 24.01.2025 на повідомлення-вимогу від 22.01.2025, в якій надав свої пояснення стосовно неможливості своєчасної поставки товару, зважаючи на форс-мажорні обставини, які виникли під час виконання зобов'язань за договором поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024. На підтвердження викладеного, Принципалом було надано копію Сертифікату Торгово-промислової палати № 3200-25-0101 про дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за вих. № 049/03.23 від 21.01.2025, який засвідчує неможливість поставити товар та передати у власність товар: частини залізничних або трамвайних локомативів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - колодка гальмівна гребнева локомативна типу «М» протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем за договором поставки № ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024;
- з огляду на вказане Гарант листом за вих. № 05- 2/02/490 від 30.01.2025 повідомив позивача про неможливість задовольнити вимогу Бенефіціара у зв'язку із наданими пояснення Принципала щодо неможливості своєчасно поставити товар в зазначені строки, що спричинено настанням форс-мажорних обставин, та про те, що Гарант змушений відмовити у задоволенні вимоги №ЦЗВ-01- 00124-01 від 15.03.2024 у зв'язку з відсутністю гарантійного випадку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- банківська гарантія є безвідкличною та безумовною, тобто, її умови не можуть бути змінені і вона не може бути припинена Банком-гарантом згідно із заявою Принципала (ТОВ «ТД «Будком») без згоди та погодження з Бенефіціаром (позивачем);
- сам факт поставки товару з порушенням строків, обумовлених договором поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024, є неналежним виконанням Постачальником узятих на себе договірних зобов'язань, за що умовами договору поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024 передбачена відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій та стягнення забезпечення виконання такого договору, а також гарантійним випадком, наслідком якого є сплата Банком-гарантом Бенефіціару суми забезпечення виконання договору поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024;
- матеріалами справи підтверджується звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату коштів за банківською гарантією у межами строку дії спірної банківської гарантії, а відтак, оскільки Банк, отримавши вимогу позивача про настання гарантійного випадку, тобто до закінчення строку дії гарантії від 06.03.2024 №725/24-ГВ, не перерахував та відмовив позивачу у виплаті 443 293,87 грн. договірного забезпечення за гарантією, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача наведеної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню;
- передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Судом перевірено виконані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних і встановлено, що період нарахування сум і їх суми розраховані правильно.
При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення відповідач проти позову, зазначивши про те, що:
- безумовність гарантії означає, що банк-гарант зобов'язаний сплатити кошти бенефіціару за першою його вимогою, без будь-яких додаткових документів чи умов, якщо порушено основне зобов'язання, забезпечене гарантією. Іншими словами, у разі порушення принципалом своїх зобов'язань, банк-гарант не може перевіряти обставини порушення або заперечувати виплату;
- договір поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024 укладено сторонами під час дії правового режиму воєнного стану на всій території України, у зв'язку з чим ТОВ «ТД «Будком» усвідомлювало та повинно було усвідомлювати можливість настання негативних комерційних ризиків здійснення власної господарської діяльності, що закріплено також в п. 17.2. договору поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024 (згідно з п. 17.1 сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов'язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку);
- наявність сертифікату, який підтверджує форс-мажорні обставини, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися у сукупності з іншими доказами;
- докази, які б підтверджували виконання Принципалом зобов'язань згідно з п. 10.2. договору поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024 в частині своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та надання сертифікату Торгово-промисловою палатою в передбачені договорами строки, в матеріалах справи відсутні;
- вказане свідчить про те, що твердження відповідача про відсутність гарантійного випадку не відповідає дійсним обставинам справи, а відмова відповідача у задоволенні вимоги є незаконною.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є незаконним та безпідставним ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд ухвалив рішення без з'ясування обставин справи повно та всебічно, а позивач приховав від суду інформацію про наявні судові справи, що безпосередньо впливають на розгляд справи, судом було порушено право третьої особи на участь у розгляді справи.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- суд позбавив його права, щодо участі у справі та здійсненні захисту у справі, адже учасники справи мають право не тільки надавати письмові пояснення а й надавати усні пояснення та заявляти усні клопотання, 09.09.2025 представником третьої особи, було подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з участю в іншому судовому засіданні, однак судом, безпідставно відмовлено в клопотанні про відкладення, чим порушено право третьої особи на належний захист;
- звертаючись з позовною заявою про стягнення АТ «Банк інвестиції та заощаджень» позивач фактично здійснює подвійне стягнення з ТОВ «Торговий Дім Будком» за зобов'язаннями, так як позивач в іншій справі 911/889/25 звернувся з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 464 125,85 грн., а даній справі, ще й 457 004, 16 грн. до АТ «Банк інвестиції та заощаджень», який в свою чергу буде звертатися до ТОВ «Торговий Дім Будком» з регресними вимогами, щодо стягнення коштів обумовлених договором про банківську гарантію, які були стягнуті з відповідача на користь позивача. Вказане свідчить про те, що в даному випадку здійснюється подвійна відповідальність за одні й ті ж самі зобов'язання, що суперечить нормам ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 справа № 910/5782/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.
В апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» про поновлення строку на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25 залишено без розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/5782/25 призначено до розгляду на 04.11.2025 об 11:20 год. витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5782/25.
13.10.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
17.10.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що, оскільки відповідач, отримавши 22.01.2025 вимогу позивача про настання гарантійного випадку, тобто, до закінчення строку дії банківської гарантії, не перерахував позивачу суму договірного забезпечення до 29.01.2025, а листом від 30.01.2025 № 05-2/02/490, тобто, з порушенням строку виплати договірного зобов'язання, неправомірно відмовив позивачу у виплаті 443 293,87 грн. договірного забезпечення за банківською гарантією, то позовні вимоги позивача про стягнення коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
24.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник апеляційну скаргу підтримав, з посиланням на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а саме на те, що відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про сплату коштів та настання гарантійного випадку, АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» діяв виключно в межах діючого законодавства, зауваживши на тому, що йому відомо, що між ТОВ «Торговий дім «Будком» і АТ «Українська Залізниця» велося листування і виконавцем було повідомлено замовника щодо настання форс-мажорних обставин та неможливості виконати зобов'язання за умовами договору поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024.
Крім того відповідач просив поновити йому процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
30.10.2025 представник відповідача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні у справі № 910/5782/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 вказану заяву задоволено.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 № 09.1-08/2438/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5782/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 03.11.2025 по 07.11.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справа № 910/5782/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справу № 910/5782/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.), розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БУДКОМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25 призначено на 12.11.2025 об 11:20 год., постановлено судове засідання у справі № 910/5782/25 провести в режимі відеоконференції.
04.11.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в якому заявник повідомив з посиланням на про неможливість з'явитися в судове засідання призначене га 03.11.2025 об 11:20 год., просить відкласти розгляд справи на іншу дату та завчасно повідомити про день та час розгляду наступного судового засідання (підтвердження про участь в судовому засіданні в Сквирському районному суді буде подано на наступне судове засідання).
З огляду на те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БУДКОМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25 призначено на 12.11.2025 об 11:20 год., клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегією суддів не розглядається.
12.11.2025 до суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому заявник, з посиланням на неможливість забезпечити явку представника з огляду на його участь в іншому судовому засіданні по справі № 357/14369/25, просить суд відкласти розгляд судового засідання на іншу дату та продовжити строки надання відповіді на позовну заяву та додати докази на заперечення позовних вимог, а також долучення рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/889/25.
Порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого третьою особою клопотання про відкладення з огляду на наступне.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 12.11.2025 у цій справі уповноваженого представника третьої особи та зауважує відповідачу на тому, що за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником третьої особи є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.
Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 12.11.2025 за відсутності уповноваженого представника третьої особи. Відсутність представника третьої особи в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію третьої особи викладено у апеляційній скарзі, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов'язковою.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Статтею 114 ГПК України встановлено, що:
- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.
- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БУДКОМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК України, згідно з якою в редакції на дату винесення цієї ухвали, днем вручення судового рішення, зокрема, є день вручення судового рішення під розписку, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 08.10.2025 о 20:00.
За таких обставин, днем вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 є 09.10.2025, а відзив, з урахуванням вихідних днів, мав бути поданий у строк до 24.10.2025 включно.
Враховуючи те, що відзив на апеляційну скаргу відповідачем було подано до суду 24.10.2025, строк на подання відзиву ним пропущений не був.
За таких обставин клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву колегією суддів не розглядається.
Станом на 12.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Третя особа представників в судове засідання не направила.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
15.03.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі -філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Позивач, Покупець, Бенефіціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» (далі - ТОВ «ТД «Будком», Постачальник Принципал) за результатами процедури закупівлі (оголошення UA-2024-02-13- 008413-a, Лот № 2) укладено договір поставки за № ЦЗВ-01-00124-01 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність Покупцю Товар: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (колодку гальмівну гребневу локомотивну типу «М») (далі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити Товар, найменування, кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник якого вказується в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, на умовах, які викладені у цьому Договорі.
Згідно з п. 4.2. Договору поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару.
Строк поставки Товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем.
Відповідно до п. 4.5. Договору сторони домовились, що рознарядка Покупця на Товар направляється ним Постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику Постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в цьому Договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.
Згідно з п. 4.6. Договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.
На виконання умов Договору, філією «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» на електронну адресу ТОВ ТОВ «ТД «Будком» направлені такі рознарядки:
- від 09.10.2024 № ЦЗВ-20/4760 на відвантаження Товару на суму 2 286 000,00 грн. з ПДВ (далі - Рознарядка-1). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-1 є 08.11.2024 включно;
- від 09.10.2024 № ЦЗВ-20/4768 на відвантаження Товару на суму 6 096,00 грн. з ПДВ (далі - Рознарядка-2). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-2 є 11.11.2024 включно;
-- від 22.10.2024 № ЦЗВ-20/5108 на відвантаження Товару на суму 41 910,00 грн. з ПДВ (далі - Рознарядка-3). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-3 є 22.11.2024 включно;
- від 22.10.2024 № ЦЗВ-20/5110 на відвантаження Товару на суму 132 588,00 грн. з ПДВ (далі - Рознарядка-4). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-4 є 22.11.2024 включно;
- від 05.11.2024 № ЦЗВ-20/5453 на відвантаження Товару на суму 1 143 000,00 грн. з ПДВ (далі - Рознарядка-5). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-5 є 06.12.2024 включно;
- від 05.11.2024 № ЦЗВ-20/5455 на відвантаження Товару на суму 1 143 000,00 грн. з ПДВ (далі - Рознарядка-6). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-6 є 06.12.2024 включно;
-- від 05.12.2024 № ЦЗВ-20/6272 на відвантаження Товару на суму 1 751 838,00 грн. з ПДВ (далі - Рознарядка-7). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-7 є 06.01.2025 включно.
Позивач зазначає про те, що, товар на суму 938 784,00 грн. за Рознарядкою-1 поставлено Постачальником з простроченням строку, обумовленого Договором, що підтверджується актом прийому-передачі від 18.01.2025 № 16/11, а решта Товару, обумовлена зазначеними вище Рознарядками, Постачальником не була поставлена Позивачу.
Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3 Договору передбачено, що при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення.
Враховуючи написане вище, з метою досудового врегулювання, філією «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» було нараховано ТОВ «ТД «Будком» штрафні санкції (штраф, пеня) та направлено претензію від 14.01.2025 № ЦЗВ-20/187.
Пунктом 11.1. розділу 11 Договору визначено, що Постачальник до підписання Договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії у розмірі 5 (п'ять) %, що становить 443 293,87 грн. (чотириста сорок три тисячі двісті дев'яносто три гривні 87 копійок). Строк дії забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання Договору і обов'язково повинен перевищувати строк дії Договору не менше ніж на 1 (один) календарний місяць.
На виконання умов розділу 11 Договору ТОВ «ТД «Будком» надало забезпечення виконання Договору у вигляді безвідкличної та безумовної банківської гарантії від 06.03.2024 № 725/24-ГВ (далі - Банківська гарантія), виданої акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» (далі - АТ «БІЗ Банк», Відповідач, Банк-гарант).
Строк дії Банківської гарантії до 01.02.2025 включно.
Сума Банківської гарантії: 443 293,87 грн. (чотириста сорок три тисячі двісті дев'яносто три гривні 87 копійок).
Згідно з п 11.8. Договору у разі порушення Постачальником умов цього Договору, а саме: невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі непоставки Товару у термін, встановлений п 4.2. цього Договору, Покупець стягує забезпечення виконання Договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це Постачальника.
Відповідно до умов Банківської гарантії Банк-гарант безвідклично та безумовно зобов'язується сплатити повну суму договірного забезпечення (гарантовану суму) за першою письмовою вимогою Бенефіціара протягом 5 (п'яти) робочих днів після дня отримання Банком-гарантом письмової вимоги Бенефіціара про сплату суми гарантії, в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання Принципалом взятих на себе зобов'язань за Договором.
У зв'язку з фактом неналежного виконання Постачальником умов Договору в частині поставки Товару в строки, обумовлені Договором, що є гарантійним випадком відповідно до умов Банківської гарантії, Позивач засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» направив до Відповідача вимогу від 18.01.2025 № ЦЗВ-20/266 (далі - Вимога) про сплату повної (гарантованої) суми договірного забезпечення в розмірі 443 293,87 грн.
Вимога Позивача (трек-номер поштового відправлення 0304911412445) отримана Відповідачем 22.01.2025, що підтверджується інформацією, отриманою з офіційного сайту акціонерного товариства «Укрпошта», для відстеження відправлень.
Зважаючи на дату отримання Вимоги, останнім днем для сплати Відповідачем (Банком-гарантом) на користь Позивача (Бенефіціара) суми гарантії є 29.01.2025.
03.02.2025 Позивач отримав від Відповідача лист від 30.01.2025 № 05-2/02/490, в якому зазначено, що на виконання вимог ст. 564 ЦК України, Банком-гарантом до Принципала направлено повідомлення-вимогу про отримання письмової Вимоги Бенефіціара по Банківській гарантії. В листі від 03.02.2025 № 05-2/02/490 Відповідач зазначив, що у відповідь на повідомлення-вимогу ТОВ «ТД «Будком» листом від 29.01.2025 № 23/01 просило Вимогу Позивача залишити без задоволення, наголошуючи на тому, що не визнає настання гарантійного випадку.
Крім того, Відповідач, зважаючи на пояснення Принципала стосовно неможливості своєчасно поставити Товар, у визначені Договором строки, зазначив, що Вимога Позивача є безпідставною.
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача 443 293,87 грн. договірного забезпечення, а також, 3 416,34 грн. 3% річних та 10 248,95 грн. інфляційних втрат.
В суді першої інстанції відповідач проти задоволенні позову заперечив, третя особа правом на подання письмових пояснень не скористалась
Заперечення третьої особи проти позову, які викладені в апеляційній скарзі, детально наведені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно зі ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Колегія суддів зазначає про те, що всупереч положенням чинного законодавства та умовам Договору, товар на суму 938 784,00 грн. за Рознарядкою-1 поставлено Постачальником з простроченням строку, обумовленого Договором, що підтверджується актом прийому-передачі від 18.01.2025 № 16/11, решта Товару, обумовлена зазначеними вище Рознарядками, Постачальником не була поставлена Позивачу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання також врегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення), згідно якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку (зпп. 8 п. 2 розділу І Положення).
За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 560 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 561 ЦК України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Частиною 2 ст. 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Як встановлено вище, в суді першої інстанції відповідач заперечив проти наявності підстав для виплати позивачу сума гарантії у зв'язку із наданими пояснення Принципала щодо неможливості своєчасно поставити товар в зазначені строки, що спричинено настанням форс-мажорних обставин.
З вказаного приводу колегія суддів звертається до постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, в якій об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
У справі № 910/17772/20 об'єднана палата дійшла висновку, що гарант не вправі робити власні висновки щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником.
Призначенням інституту гарантії є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави, з огляду на відсутність боргу принципала.
Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, правочини не зв'язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта, а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні. Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії (постанова об'єднаної палати від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20).
Незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої у цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова ОП КГС ВС від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).
Отже, у спірних правовідносинах, Відповідач отримавши від Позивач Вимогу про сплату грошової суми за Банківською гарантією не мав перевіряти факт порушення Постачальником умов Договору, а умовою виплати сума гарантії є відповідність вказаної вимоги умовам Банківської гарантії.
Як вірно встановлено судом першої інстанції Банківською гарантією передбачено, що письмова вимога Бенефіціара повинна:
- містити посилання на невиконання або неналежне виконання Принципалом взятих на себе за Договором;
- бути надана Банку-гаранту не пізніше 01.02.2025;
- направитись Банку-гаранту рекомендованим листом або кур'єрською поштою. Таким чином вимога Позивача від 18.01.2025 № ЦЗВ-20/266 повністю відповідає вимогам, встановленим Банківською гарантією.
Виплата грошових коштів Відповідачем Позивачу повинна відбутись у зв'язку із настанням гарантійного випадку - неналежного виконання.
Колегія суддів зазначає про те, що всі перелічені вище умови у спірних правовідносинах були дотримані, а відтак Відповідач не мав правових підстав для невиплати Позивачу грошової суми за Банківською гарантією.
Вказаним вище спростовуються заперечення відповідача проти позовних вимог.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
З огляду на вищенаведене суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з Відповідача 443 293,87 грн. договірного забезпечення за гарантією. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання Відповідачем свого обов'язку щодо сплати на користь Позивача коштів у сумі 443 293,87 грн., Позивач відповідно до норм ЦК України, має право нарахувати 3 % річних та інфляційні втрати та звернутись за її стягненням до суду.
Як вірно встановлено судом першої інстанції:виконані Позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги про стягнення 3 416,34 грн. 3% річних та 10 248,95 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, слід зазначити про таке.
Частиною 1 ст. 216 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
У поданому клопотанні про відкладення розгляду справи третя особа зазначила про те, що:
- вона має бажання прийняти участь в судовому засідання та надати свої заперечення та пояснення, щодо обставин справи, так як позивачем надано до суду недостовірну інформацію. Станом на даний час в Господарським судом Київської області 29.08.2025 розглядалась справа 911/889/25 за позовом АТ «Укрзалізниця» в особі «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Торговий Дім Будком» про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання, було ухвалено рішення яким позовні вимоги задоволено частково, але на даний час відсутній повний текст рішення, та рішення не набрало законної сили, яким би безумовно було доведено неправомірність дій ТОВ «Торговий Дім Будком»;
- представник третьої особи адвокат Кузьменко Є.А. не моє можливості з'явитися в судове засідання 16.09.2025 о 14:30 год. так як буду зайнятий в іншому судовому засіданні в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області по справі 357/3693/25.
Колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником третьої особи є її керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.
Також не надано й доказів неможливості третьої особи залучити до участі у справі іншого представника.
Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
Слід зазначити і про те, що третя особа не була позбавлена права викласти правову позицію по справи шляхом подання до суду першої інстанції письмових пояснень, проте таким правом не скористалась та про те, що зі змісту ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 357/3693/25вбачається, що в судове засідання у вказаній справі сторони не з'явилися, а 16.09.2025 до суду від представника позивача адвоката Кузьменка Євгенія Анатолійовича надійшло клопотання, в якому останній, серед іншого просив розгляд справи проводити без участі позивача та представника позивача.
Вказаним спростовується твердження третьої особи про те, що суд позбавив його права, щодо участі у справі та здійсненні захисту у справі.
Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження апелянта про те, що в даному випадку здійснюється подвійна відповідальність за одні й ті ж самі зобов'язання, що суперечить нормам ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, з огляду на наступне.
У обґрунтування вказаного твердження апелянт послався на те, що звертаючись з позовною заявою про стягнення АТ «Банк інвестиції та заощаджень» позивач фактично здійснює подвійне стягнення з ТОВ «Торговий Дім Будком» за зобов'язаннями, так як позивач в іншій справі № 911/889/25 звернувся з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 464 125,85 грн., а даній справі, ще й 457 004, 16 грн. до АТ «Банк інвестиції та заощаджень», який в свою чергу буде звертатися до ТОВ «Торговий Дім Будком» з регресними вимогами, щодо стягнення коштів обумовлених договором про банківську гарантію, які були стягнуті з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів зазначає про те, що на даний час в Єдиному держаному реєстрі судових рішень відсутня інформації щодо винесення судами рішення у справі № 911/889/25, а відтак станом на дату вирішення цієї справи судом першої інстанції таке рішення не набрало законної сили, що унеможливлює, як прийняття такого рішення судом першої інстанції при вирішенні спору сторін по суті, так вирішення спору сторін з урахуванням вказаного рішення.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/5782/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 12.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
А.О. Мальченко