вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа№ 920/1531/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача: Овчарук О.О. (в режимі відеоконференції),
від відповідача: Поздняков П.В.,
від третьої особи відповідача-1: не з'явились,
від третьої особи відповідача-2: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради
на рішення Господарського суду Сумської області від 24.07.2025, повний текст якого складений 07.08.2025,
у справі № 920/1531/24 (суддя Котельницька В.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" Глухівської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Сумська обласна державна адміністрація;
2) Міністерство розвитку громад та територій України;
про стягнення 4 949 515,68 грн
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" Глухівської міської ради (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 4 949 515,68 грн основного боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в повному обсязі не виконано свої зобов'язання за договором постачання природного газу № 2563-НГТ-29 від 30.07.2021 з оплати за переданий газ, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 10.02.2025 у справі №920/1531/24 задоволено усне клопотання представника відповідача про залучення третіх осіб та залучено Сумську обласну державну адміністрацію і Міністерство розвитку громад та територій України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.07.2025 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" Глухівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 4 949 515,68 грн основного боргу та 59 394,19 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 4 949 515,68 грн вартості поставленого природного газу за договором. Таким чином, суд задовольнив зазначені позовні вимоги як законні та обґрунтовані.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду Сумської області від 24.07.2025, Комунальне підприємство «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт наголошує на тому, що Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» ( надалі - Закон N2479-IX) встановлений мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання, а також надаються певні гарантії суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/ або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, у вигляді компенсації заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Скаржник також зазначає, що з одного боку: 04 листопада 2022 року територіальною комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах щодо відповідача прийнято рішення про узгодження відповідачу обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися споживачам, за період з 01 червня 2021 року по 30 червня 2022 року у загальній сумі 8 848 282,00 грн. З іншого боку: відповідно до приписів ст. 48 Бюжетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Тому, договір про організацію взаєморозрахунків на теперішній час не може бути укладений, через відсутність передбачених на це державних коштів.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
Товариство з обмеженою відповідальність "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що господарський суд першої інстанції вірно визначив та правильно застосував норми матеріального права, забезпечив справедливий, неупереджений, об'єктивний, з дотриманням норм процесуального права та прав сторін судового процесу розгляд справи, здійснив повне, всебічне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а тому оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та прийнятим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, позивач зазначає, що врегулювання заборгованості в рамках Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VIII для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону №1730-VIII) та договорів реструктуризації заборгованості (ст.5 Закону №1730-VIII). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Позивач звертає увагу, що відповідач, як учасник процедури врегулювання заборгованості, частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості (його включено до Реєстру, затверджено суму різниці в тарифах), однак це не означає, що заборгованість вже врегульована (погашена), або належним чином відповідачем виконані умови спірного договору, або відсутній предмет спору, оскільки договору про організацію взаєморозрахунків згідно з ст.4 зазначеного Закону №1730-VIII, або договору про реструктуризацію заборгованості згідно з ст.5 Закону №1730-VIII за спірним договором не було укладено.
Позивач також вказує, що для врегулювання заборгованості за спірним договором повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, або зміни зобов'язання за договором на інше зобов'язання, встановлене договором про проведення взаєморозрахунків згідно з ст.4 Закону №1730-VIII та договором про реструктуризації заборгованості згідно з ст.5 Закону №1730-VIII. Саме лише включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом №1730-VIII, та затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості, і, як наслідок, до відсутності заборгованості за спірним договором.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу інших учасників справи
Треті особи 1 та 2 своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Водночас, представником третьою особою-2 надані письмові пояснення, в яких він зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не передбачено бюджетної програми, за кошти якої може компенсуватися різниця в тарифах на послуги теплопостачання, проте надано облдержадміністраціям інші можливості для врегулювання таких відносин.
Разом з тим, відповідно до спільної із Міжнародним валютним фондом програми «Механізм Розширеного Фінансування» (Extended Fund Facility - EFF) Україна взяла на себе зобов'язання у рамках Листа про наміри Уряду України та Національного банку України до МВФ та Меморандуму про економічну та фінансову політику від 11.12.2024 щодо реформування та стримування негативного впливу війни на енергетичний сектор. Згідно з Меморандумом передбачається вирішити питання компенсації різниці в тарифах комплексно, коли зменшиться тиск на бюджет, пов'язаний з війною. Представник третьої особи -2 просив розгляд апеляційної скарги здійснити без участі представника Мінрозвитку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025, для розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.07.2025 у справі № 920/1531/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 відмовлено Комунальному підприємству «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.07.2025 у справі № 920/1531/24 залишено без руху та надано строк для надання доказів сплати судового збору у розмірі 89 091,28 грн.
04.09.2025 від Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради надійшла заява про усунення недоліків з платіжною інструкцією №2793 від 04.09.2025 про сплату судового збору у розмірі 89 091,28 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.07.2025 у справі № 920/1531/24 та призначено розгляд справи на 20.10.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.07.2025 у справі № 920/1531/24 на 10.11.2025.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.11.2025 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.11.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Комунальним підприємством «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 2563-НГТ-29, п.1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
На виконання п.2.1 договору, протягом жовтня 2021 - квітня 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 51 029 422,38 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.
Відповідно до п. 5 договору, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами та остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Судом першої інстанції встановлено, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 46 079 906,70 грн, що підтверджується банківською довідкою про рух грошових коштів та не заперечується відповідачем, та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5 договору.
Таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за вказаним договором складає 4 949 515,68 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в повному обсязі не виконано свої зобов'язання за договором постачання природного газу № 2563-НГТ-29 від 30.07.2021 з оплати за переданий газ, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.
Реалізуючи право на судовий захист, позивач обрав наступні передбачені законом способи захисту порушеного права: присудження до виконання обов'язку в натурі (щодо стягнення основного боргу).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із вимогами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу природний газ, водночас відповідач порушив умови договору та вартість поставленого природного газу не сплатив у повному обсязі, чим заборгував позивачу 4 949 515,68 грн.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 949 515,68 грн законними, обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.
На переконання відповідача позов не підлягає задоволенню, оскільки за переконанням відповідача зазначена частина заборгованості в сумі 4 949 515,68 грн повинна бути погашена за рахунок Державного бюджету.
Відповідач наголошував на тому, що Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» ( надалі - Закон N2479-IX) встановлений мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання, а також надаються певні гарантії суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/ або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, у вигляді компенсації заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Відповідач зазначив, що 04 листопада 2022 року територіальною комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах щодо відповідача прийнято рішення про узгодження відповідачу обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися споживачам, за період з 01 червня 2021 року по 30 червня 2022 року у загальній сумі 8 848 282,00 грн. На теперішній час всі звернення та документи відповідача щодо укладання договору про організацію взаєморозрахунків перебувають в Сумській обласній державній адміністрації, а також розглядаються в Міністерстві розвитку громад та територій України, проте зазначеного договору за період з червня 2021 року по травень 2022 року не укладено.
Як вбачається з доводів відповідача, він не заперечує щодо факту укладання договору та щодо споживання газу у спірний період в обсязі та на суму, що зазначені в позовній заяві, та не заперечує проти щодо не виконання свого обов'язку з погашення заборгованості.
Судом першої інстанції встановлено, що спірний договір купівлі-продажу природного газу не містить умов про наявність/відсутність різниці в тарифах, про які зазначає відповідач, а строк оплати не залежить повернення/не повернення відповідачу різниці в тарифах.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання відповідача на відсутність його вини, як на підставу в задоволені позовних вимог, є безпідставною.
Також колегія суддів погоджується з твердженнями позивача, що врегулювання заборгованості в рамках Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VIII для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно із договорами проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону №1730-VIII) та договорами реструктуризації заборгованості (ст.5 Закону №1730-VIII). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Судом встановлено, що відповідач, як учасник процедури врегулювання заборгованості, частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості (його включено до Реєстру, затверджено суму різниці в тарифах), однак це не означає, що заборгованість вже врегульована (погашена), або належним чином відповідачем виконані умови спірного договору, або відсутній предмет спору, оскільки договору про організацію взаєморозрахунків згідно з ст. 4 зазначеного Закону №1730-VIII, або договору про реструктуризацію заборгованості згідно з ст.5 Закону №1730-VIII за спірним договором не було укладено.
Таким чином, суд погоджується з правовою позицією позивача, що для врегулювання заборгованості за спірним договором повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, або зміни зобов'язання за договором на інше зобов'язання, встановлене договором про проведення взаєморозрахунків згідно з ст.4 Закону №1730-VIII та договором про реструктуризації заборгованості згідно з ст.5 Закону №1730-VIII. Саме лише включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом №1730-VIII, та затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості, і, як наслідок, до відсутності заборгованості за спірним договором.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на практику Верховного Суду щодо доводів відповідача та зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 07.05.2025 у справі №920/481/23 сформовано правову позицію, щодо різниці в тарифах та зазначено зокрема наступне:
« 38. Щодо порядку відшкодування різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом 1730, Верховний Суд виходить з такого...
44. Отже, законодавець визначив, що проведення розрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції. До переліку заборгованості, як підлягає врегулюванню, додав також заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 01.06.2021.
45. Водночас визначив, що для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків.
51. Закон 2479 встановлює єдину підставу для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах - це договір про організацію взаєморозрахунків, і не встановлює можливість проведення таких взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ.
54. Ані договір постачання природного газу, ані Закон 2479 не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ з 01.06.2021, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання. Законодавець передбачив умови та порядок її врегулювання.
55. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.04.2024 у справі №925/636/23. Верховний Суд зробив такий
висновок щодо застосування норм ст.4 Закону 1730 в редакції Закону 2479:
1) стаття 4 Закону 1730 в редакції Закону 2479 має на меті врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ з 01.06.2021. Це врегулювання здійснюється шляхом взаєморозрахунків між сторонами заборгованості; перерахування субвенції з державного бюджету теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям для погашення заборгованості;
2) наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Умови та порядок проведення взаєморозрахунків або перерахування субвенції у 2022 році визначені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 №1403;
3) Закон 1730 не передбачає можливість проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.
58. Верховний Суд відхиляє також доводи скаржника по те, що наявність заборгованості Держави перед ТОВ "Сумитеплоенерго" спричинила неврегулювання питання погашення заборгованості перед ТОВ "Нафтогаз Трейдинг", оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення ТОВ "Сумитеплоенерго" від виконання своїх договірних зобов'язань. Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20».
У постанові від 18 квітня 2023 року у справі №911/3195/21 Верховний Суд сформував правову позицію, щодо припинення зобов'язань в рамках Закону 1639, та зазначив зокрема наступне:
« 74. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості.
75. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону).
76. Обставин укладення Товариством договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками, суди попередніх інстанцій не встановили, відповідно і підстави припинення спірних правовідносин між сторонами відсутні. А тому доводи скаржника про наявність підстав для закриття провадження у справі є необґрунтованими».
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами (факт, що не потребує доказування), що основна заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладено.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 925/636/23 сформовано висновок щодо застосування норм ст. 4 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» 1730-VIII в редакції Закону № 2479-IX:
« 40. Отже, законодавець визначив, що проведення взаєморозрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції. До переліку заборгованості, як підлягає врегулюванню, додав також заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 1 червня 2021року.
41.Водночас визначив, що для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків.
50. Ані договір постачання природного газу, ані Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ з 1 червня 2021 року, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання. Законодавець передбачив умови та порядок її врегулювання.
51. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд в аспектів доводів та вимог касаційної скарги робить такий висновок щодо застосування норм статті 4 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 1730-VIII в редакції Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX:
1) стаття 4 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 1730-VIII в редакції Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX має на меті врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ з 1 червня 2021року. Це врегулювання здійснюється шляхом взаєморозрахунків між сторонами заборгованості; перерахування субвенції з державного бюджету теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям для погашення заборгованості;
2) наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Умови та порядок проведення взаєморозрахунків або перерахування субвенції у 2022 році визначені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 року № 1403; 3) Закон не передбачає можливість проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.»
Враховуючи вищевикладене колегія суддів зауважує, що про порядок визначення ціни, проблеми із тарифами, субвенціями тощо відповідачу було відомо до укладання договору.
Укладаючи договір, підписуючи додаткові угоди та ряд актів приймання- передачі природного газу за спірний період відповідач робив свідомий вибір та розумів, що за неналежне виконання договірних зобов'язань має нести відповідальність відповідно до законодавства та умов договору.
Також, виходячи із предмету спору та підстав заявленого позову у справі №920/1531/24 відповідачем не здійснено у повному обсязі розрахунки за поставлений позивачем природний газ, що стало підставою для стягнення з відповідача основного боргу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 4 949 515,68 грн вартості поставленого природного газу за договором, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Всі інші доводи апелянта, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.07.2025 у справі № 920/1531/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 24.07.2025 у справі № 920/1531/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.07.2025 у справі № 920/1531/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 24.07.2025 у справі № 920/1531/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №920/1531/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 11.11.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім