вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" жовтня 2025 р. Справа№ 916/3028/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 28.10.2025,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025
за заявою Одеської міської ради
про забезпечення позову
у справі №916/3028/25 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Одеської міської ради
до Міністерства оборони України
про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Короткий зміст позовних вимог і підстави заяви про забезпечення позову
Одеська міська рада (далі, позивач або Рада) звернулась до господарського суду з позовом до Міністерства оборони України (далі, відповідач), в якому просить витребувати з незаконного володіння відповідача на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, площею 0,4365 га, яка розташована навпроти житлового будинку по вул. Армійська, 8-в у м. Одесі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, у відповідача відсутнє майно на вказаній земельній ділянці, у зв'язку з чим останній не міг набути вказану земельну ділянку у власність.
Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, площею 0,4365 га, яка розташована напроти житлового будинку по вул. Армійська, 8-в у м. Одесі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2986568651101);
- заборонити Міністерству оброни України та інший особам здійснювати підготовчі, проекті та будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, площею 0,4365 га, яка розташована навпроти житлового будинку по вул. Армійська, 8-в у м. Одесі;
- заборонити суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у т.ч. нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією прав, внесення записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, площею 0,4365 га, яка розташована навпроти житлового будинку по вул. Армійська, 8-в у м. Одесі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2986568651101).
Вказана заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову зможе ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення позову чи унеможливити ефективний захист порушених прав територіальної громади.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №916/3028/25 відмовлено у задоволенні заяви Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що позивачем до заяви не надано належних обґрунтувань та доказів у підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятою ухвалою, 04.09.2023 через підсистему «Електронний суд» Одеська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №916/3028/25 і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята судом з порушенням норм процесуального права, за відсутності належного та повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також без належної правової оцінки доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність необхідності застосування заходів забезпечення позову та про відсутність підстав для такого забезпечення. Невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав територіальної громади міста Одеси, за захистом яких подано позов, проте суд першої інстанції поверхнево дослідив наведені Одеською міською радою підстави необхідності забезпечення позову. При постановленні оскаржуваної ухвали Господарським судом міста Києва не в повному обсязі досліджено обставини та матеріали справи, які мають суттєве значення при прийнятті рішення, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що в сукупності призвело до постановлення незаконної ухвали, яка підлягає скасуванню.
За доводами скаржника жодна з перелічених Земельним кодексом України підстав набуття державою в особі Міністерства оборони України права власності на земельну ділянку скверу, розташовану навпроти житлового будинку по вул. Армійська, 8-в у м. Одесі, у спірних правовідносинах відсутня, і земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади міста Одеси шляхом державної реєстрації права власності на неї за Міністерством оборони України, без прийняття міською радою відповідного рішення, що є порушенням її права на належне їй майно.
Дії Міністерства оборони України вчинені всупереч фактичній адміністративно-територіальній належності земельної ділянки до міста Одеси та без врахування інтересів територіальної громади міста, оскільки Одеська міська рада не ухвалювала рішень і не вчиняла дій, які б свідчили про відчуження або про намір відчужити земельну ділянку в державну власність. Набуття права власності на земельну ділянку комунальної власності Міністерством оборони України без прийняття Одеською міською радою відповідного рішення, тобто поза волею власника - територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради є грубим порушенням права на належне їй майно.
За доводами скаржника у випадку незабезпечення позову відповідач, дізнавшись про наявність справи у суді, має можливість у будь-який час здійснити проведення будівельних робіт на земельній ділянці, яка є предметом спору, здійснити відчуження її з подальшим проведенням реєстраційних дій як щодо неї, так і на новозбудовані на ній об'єкти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що може призвести до незворотних змін властивостей земельної ділянки, а також збільшення як кількості осіб учасників спірних правовідносин, так і їх матеріальних витрат. Зазначене також матиме наслідком неможливість для Одеської міської ради захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених прав та інтересів.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
30.09.2025 Міністерство оборони України подало через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просило суд відмовити у її задоволенні.
У відзиві Міністерство оборони України наголосило на тому, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, яка є предметом розгляду справи №916/3028/25, є держава в особі Кабінету Міністрів України (з делегуванням права ініціативи до Міноборони), яка обліковується в Квартирно-експлуатаційному відділі міста Одеса, який, у свою чергу, є постійним користувачем (балансоутримувачем) цієї земельної ділянки.
За доводами відповідача позивач не дотримався вимог процесуального закону, доказів неможливості виконання або ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог не надав, а тому оскаржувана ухвала суду є обґрунтованою та законною.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 апеляційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №916/3028/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №916/3028/25, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у даній справі з Господарського суду міста Києва.
18.09.2025 матеріали справи №916/3028/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №916/3028/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 28.10.2025.
26.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Одеської міської ради надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 про виправлення описки) заяву представника Одеської міської ради про його участь у судовому засіданні 28.10.2025 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судовому засіданні 28.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка учасників судового процесу
У судове засідання, призначене на 28.10.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, враховуючи таке.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
За змістом зазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Приписами частин 5 та 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Предметом позову в даній справі є вимога про витребування з незаконного володіння відповідача на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, площею 0,4365 га, яка розташована навпроти житлового будинку по вул. Армійська, 8-в у м. Одесі.
У даному випадку між сторонами фактично існує спір стосовно належності спірної земельної ділянки до земель державної чи комунальної власності.
За доводами Ради з метою раціонального використання і збереження зелених насаджень, а також підвищення рекреаційного потенціалу міста Одеси на землях комунальної власності була сформована земельна ділянка рекреаційного призначення - сквер, розташована навпроти житлового будинку по вул. Армійська, 8-в у м. Одесі, кадастровий номер 5110137500:43:001:0032, площею 0,4297 га, вид цільового призначення - земельні ділянки загального користування, які використовуються як зелені насадження. Однак, на стадії підготовки проєкту рішення про затвердження Одеською міської радою технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності рекреаційного призначення - скверу, з метою подальшої державної реєстрації за територіальною громадою міста Одеси права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:43:001:0032 стало відомо, що земельна ділянка скверу набула статусу архівної та до даних Державного земельного кадастру замість неї були внесені відомості про іншу земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.08.2024 на підставі рішення «Служебного исполкома Одесского городского совета депутатов трудящихся» від 29.05.1991 №27 «О восстановлении прав землепользования, а также прав на строение, отведенные в довоенный период и послевоенный периоды для нужд Одесского Военного Округа» на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034 зареєстровано право власності за Міністерством оборони України.
Скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:43:001:0032 за даними Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відбулося за наслідками надходження до нього листів Головного управління земель оборони та фондів Міністерства оборони України (№21-1605/0/1-23 від 25.04.2023, №21-5650/0/1-23 від 07.12.2023) щодо скасування відповідної державної реєстрації, оскільки межі даної земельної ділянки перетинаються із земельною ділянкою, на якій розташоване військове містечко та нерухоме майно Міністерства оборони України - нежитлові приміщення військової комендатури загальною площею 2 476,6 кв.м., зареєстроване за Міністерством оборони України на праві власності 04.05.2018.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову та апеляційну скаргу, заявник зазначає, що у випадку незабезпечення позову відповідач, дізнавшись про наявність справи у суді, матиме можливість у будь-який час здійснити проведення будівельних робіт на земельній ділянці, яка є предметом спору, здійснити відчуження її з подальшим проведення реєстраційних дій на новозбудовані об'єкти, що може призвести до незворотних властивостей земельної ділянки, а також може призвести як до збільшення осіб учасників справи, так і їх матеріальних витрат.
Колегія суддів зазначає, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів здійснення відповідачем будівельних або проектних чи підготовчих робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, площею 0,4365 га, яка розташована навпроти житлового будинку по вул. Армійська, 8-в у м. Одесі. При тому, що для їх початку відповідачу необхідно отримати відповідні дозвільні документи для проведення будівельних робіт.
У зв'язку з викладеним, суд не вбачає за необхідне забезпечувати позов шляхом заборони Міністерству оброни України та іншим особам здійснювати підготовчі, проекті та будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, площею 0,4365 га, яка розташована навпроти житлового будинку по вул. Армійська, 8-в у м. Одесі.
Крім того, на підтвердження вимоги про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту на земельну ділянку позивачем не надано доказів того, що відповідач планує здійснювати відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, на якій, як стверджує Міністерство оборони України, розташоване військове містечко, зважаючи на що суд не вбачає також підстав для забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, площею 0,4365 га.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, долученого до позову, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, площею 0,4365 га, на даний час зареєстрована за Міністерством оборони України на праві власності.
Підставою для такої реєстрації вказано рішення Виконкому Одеської міської ради про передачу земельної ділянки у власність №27 від 29.10.1951.
З огляду на це суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у т.ч. нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією прав, внесення записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034, площею 0,4365 га, позаяк реєстрація такої ділянки за відповідачем вже вчинена, а інші можливі реєстраційні дії не є предметом заявлених позовних вимог.
Також у контексті вирішення спірного питання судом установлено, що за Міністерством оборони України зареєстроване право власності на нежитлові приміщення військової комендатури загальною площею 2 476,6 кв.м., що вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав №351243011 від 20.10.2023. Документи, подані для реєстрації: Витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, серія та номер: 10-15-6941, виданий 06.04.2018, видавник: Фонд державного майна України; технічний паспорт, серія та номер: Т101-7495-4025-3001-4951, виданий 10.10.2023, видавник: ЄДЕССБ.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову здійснюється задля дотримання балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору.
Однак, за встановлених обставин реєстрації за відповідачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:43:001:0034 та нерухомого майна на ній, відсутності доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження земельної ділянки, чи її забудови, суд доходить висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Результатом вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, за вказаних обставин буде порушення балансу інтересів сторін спору, адже спір по суті (щодо належності земельної ділянки до земель державної чи комунальної власності) на даному етапі судового процесу не вирішується й оцінка доводам позивача з цього приводу судом не надається.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивач належними і допустимими доказами в розумінні приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не довів обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення, вжиття таких заходів забезпечення позову матиме ознаки вирішення спору по суті та є недопустимим.
Доводи апеляційної скарги позивача наведених висновків суду не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Одеської міської ради необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №916/3028/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №916/3028/25 залишити без змін.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №916/3028/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню з огляду на положення статей 255 та 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко