Постанова від 12.11.2025 по справі 910/4052/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/4052/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 12.11.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 (повний текст складено 23.09.2025)

у справі № 910/4052/25 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент»;

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельда Груп»

про стягнення 1 107 094,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельда Груп» про солідарне стягнення заборгованості з відшкодування суми гарантійного платежу за договором гарантії від 07.11.2023 № 36202/ЮГ-23 у сумі 1 107 094,85 грн., яка включає в себе:

- гарантійну суму (основний борг) у розмірі 980 052,67 грн.;

- заборгованість по нарахованим процентам у розмірі 54 890,60 грн.;

- пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) у розмірі 45 480,78 грн.;

- пеню за несвоєчасне погашення нарахованих процентів у розмірі 2 190,46 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 24 041,22 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів у сумі 439,12 грн.

Позивач просив визнати справу незначної складності та здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також у позові позивач зазначив про те, що він поніс витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги в сумі 76 500,00 грн., а також просив судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням принципалом (відповідачем 1) своїх зобов'язань за договором про надання гарантії № 36202/ЮГ-23 від 07.11.2023, який забезпечено укладеними з відповідачами 2, 3, 4 договорами поруки № 36202/1/ЮПОР-23 від 07.11.2023, № 36202/2/ЮПОР-23 від 07.11.2023, № 36202/4/ЮПОР-23 від 07.11.2023.

В суді першої інстанції відповідачі 2, 3, 4 правом на подання відзиву не скористалися.

Водночас 08.07.2025 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач також просив поновити процесуальний строк на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву відмовлено. Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» на позовну заяву залишено без розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/4052/25 позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто солідарно з відповідачів 1, 2, 3, 4 на користь позивача гарантійну суму в розмірі 980 052,67 грн., заборгованість по нарахованим процентам у сумі 53 854,93 грн., пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми в розмірі 44 622,66 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 7 840,42 грн.;

- з кожного з відповідачів на користь позивача присуджено по 1 226,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином доведений факт невиконання відповідачем 1 свого обов'язку по відшкодуванню виплаченої позивачем Службі відновленню та розвитку інфраструктури у Херсонській області за умовами укладеного з відповідачем договору про надання гарантії (гарантія виконання) 36202/ЮГ-23 від 07.11.2023 гарантії в сумі 980 052,67 грн. (з врахуванням списання коштів з рахунків відповідача 1 в рахунок часткової компенсації платежу за гарантією - примітка суду), з огляду на що позивач має право на стягнення як суми невиплаченої гарантії, так і нарахованих процентів, пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу), пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів.

Водночас з частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів, пені, та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що:

- за арифметичним перерахунком суду, здійсненим у межах визначеного позивачем періоду, з відповідачів 1-4 підлягають стягненню 35 % річних у розмірі 3 107,00 грн. та пеня в сумі 2 574,37 грн., нараховані за період із 28.01.2025 до 30.01.2025 на суму 1 080 052,67 грн., 35 % річних у розмірі 50 747,93 грн. та пеня в сумі 42 048,29 грн., нараховані за період із 31.01.2025 до 25.03.2025 на суму 980 052,67 грн.;

- нарахування позивачем на суму заборгованості про процентам пені в сумі 13,17 грн. за період із 28.01.2025 до 30.01.2025 здійснено на всю суму нарахованих за період із 28.01.2025 до 30.01.2025 процентів у загальному розмірі 4 142,67 грн., у той час як дана сума процентів виникла у зазначений період наростаючим підсумком. Також, позивачем нараховано за період із 31.01.2025 до 25.03.2025 пеню в розмірі 2 177,29 грн. на всю суму заборгованості про процентам у розмірі 50 747,93 грн., що водночас виникла наростаючим підсумком за кожен день за період із 31.01.2025 до 25.03.2025;

- суд позбавлений можливості перевірити та здійснити власний арифметичний перерахунок пені, нарахованої на суму боргу за процентами, що зумовлює у задоволенні позову в цій частині відмовити;

- вимоги про стягнення 439,12 грн. інфляційних втрат, що нараховані позивачем за період 01.02.2025-28.02.2025 на суму боргу за процентами в розмірі 54 890 60 грн. задоволенню не підлягають, оскільки дана сума процентів не існувала в такому розмірі в період із 01.02.2025 до 28.02.2025, так як нарахування процентів здійснюється за кожен день прострочення виконання зобов'язання з відшкодування гарантійного платежу;

- позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 16 200,80 грн. за період із 13.01.2025 до 27.01.2025 на суму боргу 1 350 066,67 грн., проте прострочення з відшкодування позивачу гарантійного платежу настало з 28.01.2025, тобто поза межами визначеного періоду нарахування інфляційних втрат, а відтак зазначена сума інфляційних втрат у розмірі 16 200,80 грн. стягненню не підлягає;

- в іншій частині нараховані позивачем інфляційні втрати в розмірі 7840,42 грн. за період із 01.02.2025 до 28.02.2025 на суму боргу 980052,67 грн. розраховані правильно, у зв'язку з чим позов у відповідній частині підлягає задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції, встановивши, що позивачем доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, прийнявши до уваги заперечення відповідача 1 та фактичні обставини справи, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн., а враховуючи те, що позов задоволено частково поклав витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн. покладаються на відповідачів 1-4 у рівних частинах пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто по 1226,60 грн.

26.08.2025 від позивача до Господарського суду міста Києва надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до якої позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельда Груп» 16 602,42 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/4052/25 заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, до стягнення з кожного з відповідачів на користь позивача присуджено по 4 141,75 грн. витрат зі сплати судового збору, в іншій частині заяви відмовлено.

Дане додаткове рішення обґрунтоване тим, що судом при ухваленні рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/4052/25 не здійснено розподіл витрат позивача по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/4052/25, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/4052/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції на початку провадження відмовив у розгляді справи за спрощеною процедурою, визнавши її складною, але відмова в поновленні строку на подання відзиву фактично позбавила апелянта можливості повноцінно брати участь у цій «складній» справі. Такий підхід суперечить самій суті загального позовного провадження.

- суд першої інстанції неправомірно відмовив у поновленні строку на подання відзиву апелянта та залишив відзиву без розгляду. Відмова суду в поновленні строку є надмірно формальним підходом, що порушує принципи змагальності та рівності сторін у судовому процесі, позбавляє апелянта права на захист, також призвела до того, що правова позиція апелянта не була врахована;

- суд першої інстанції при розгляді спору сторін по суті не з'ясував істотних обставин щодо дійсності настання гарантійного випадку, не дослідив юридичну відповідність вимоги бенефіціара умовам гарантії, а також не перевірив чи дійсно настали умови для виникнення у принципала перед гарантом у порядку регресу;

- за змістом укладеного між сторонами договору гарантії обов'язковими умовами для настання гарантійного випадку є наявність факту невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором підряду та дострокове розірвання такого договору підряду, проте у спірному випадку такі умови відсутні. Так, вимога Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, на підставі якої Банк здійснив платіж, мала виключно формальний характер. У ній містилося лише загальне твердження про «невиконання/неналежне виконання Принципалом зобов'язань» без надання жодного документального підтвердження факту розірвання Договору підряду;

- відповідно до пункту 2.1 договору підряду, строк виконання робіт визначено «з дня укладення договору по 31.12.2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі». Це формулювання свідчить про те, що строк 31.12.2024 не є жорстким чи остаточним, а має декларативний характер. Таким чином, сам факт незавершення робіт до цієї дати не є тотожним невиконанню зобов'язань або їх порушенню, оскільки сторони не припинили договірні відносини;

- оскільки вимога Бенефіціара не відповідала умовам самої гарантії (зокрема, не було доведено факт розірвання договору), Банк-Гарант, здійснивши платіж, порушив власні зобов'язання. Відповідно, у Банка не виникло право на зворотну вимогу (регрес) до Принципала (Апелянта), оскільки сума, сплачена ним кредиторові, не відповідала умовам гарантії, як це передбачено ч. 2 ст. 569 ЦК України. Суд першої інстанції проігнорував цю імперативну норму, що є грубою помилкою у застосуванні матеріального права.

Крім того, скаржник зазначив, що оскільки основні позовні вимоги щодо стягнення гарантійної суми в порядку регресу є необґрунтованими, всі похідні від них фінансові вимоги (проценти, пеня, інфляційні втрати) також підлягають скасуванню, оскільки вони є наслідком несвоєчасного повернення основного боргу, який, як було доведено, не підлягав відшкодуванню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 справа № 910/4052/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/4052/25; розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; справу № 910/4052/25 призначено до розгляду на 29.10.2025 о 10:30 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4052/25.

03.10.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:

- в апеляційній скарзі апелянт просить відмовити в задоволенні позовних вимог і щодо солідарного стягнення грошових коштів з відповідачів 2-4, проте доказів того, що він має повноваження на представництво інтересів останніх до скарги не додано;

- у відзиві представник відповідача 1 не зазначив вагомих причин пропуску строку для подання відзиву. Відсутність юриста на підприємстві та велика кількість документів для дослідження, не є підставою для поновлення строку для подання відзиву. При цьому, договір про надання правової допомоги укладений 07.05.2025, а відзив датований 07.07.2025, а тому не зрозуміло, чому протягом двох місяців, представник відповідача 1 не подав відзиву на дану позовну заяву;

- у спірних правовідносинах банк діяв відповідно до висновків об'єднаної палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, згідно з якими при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Вказане свідчить про те, що отримання вимоги/повідомлення бенефіціара банку є достатньою умовою для виплати за гарантією, за умови того, що вимога та документи відповідали умовам, які обумовлені в гарантії;

- якщо апелянт вважає, що він не порушував умови основного договору, то він не був позбавлений права звернутися до суду та довести в судовому порядку неналежне виконання ним умов такого договору, проте у цій справі предметом розгляду є вимог банку про стягнення заборгованості в порядку регресу, а тому суд не може розглядати заперечення апелянта про неналежне виконання зобов'язань щодо основного договору.

23.10.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у період з 28.10.2025 по 01.11.2025 у відрядженні, а у період з 03.11.2025 по 07.11.2025 у відпустці, відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/4052/25 призначено на 12.11.2025 о 10:10 год.

11.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому заявник зазначив про те, що не має можливості прийняти участь у судовому засіданні, оскільки існує великий ризик масованих ракетних ударів по території України, а також вказав, що він заперечує проти апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Станом на 12.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Учасники судового процесу представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників учасників судового процесу за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

07.11.2023 між Акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (далі - позивач, банк-гарант, АТ «КБ «ГЛОБУС») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» (далі - відповідач 1, принципал, ТОВ «Спец Буд Девелопмент») укладено договір про надання гарантії (гарантія виконання) № 36202/ЮГ-23 (далі - Договір гарантії), в п. 1.1 якого сторонами погоджено, що даний договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору (далі - Гарантія), з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору про закупівлю робіт Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Гусинська буд. 34, вул. Дєдуха буд. 65 та буд. 80, вул. Приозерна буд.30/вул. Садова буд. 57, вул. Херсонська буд. 45, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (45210000-2 Будівництво будівель) (надалі-Договір), що буде укладено згідно проведеної процедури закупівлі відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор закупівлі № UA-2023-10-03-012352-а, Протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області про призначення переможця № 76 від 23.10.2023 та Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, закупівля проводиться Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, код ЄДРПОУ 25899361, надалі - Бенефіціар(далі - бенефіціар/замовник) (далі - Основне зобов'язання).

Згідно з п. 1.2 Договору гарантії, гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром Основного зобов'язання, а саме: невиконання/неналежне виконання (як повністю, так і частково) принципалом/підрядником його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання Договору, або ж розірвання Договору з ініціативи принципала/підрядника, не пов'язане з виконанням робіт.

Пунктом 1.3 Договору гарантії передбачено, що надана в межах цього договору Гарантія є безумовною та безвідкличною, надається у вигляді електронного документа, підписаного КЕП (кваліфікований електронний підпис) з накладеною кваліфікованою електронною печаткою банка-гаранта через програмний комплекс «M.E.doc», яким накладено КЕП.

Відповідно до п. 2.1 Договору гарантії, сума і валюта Гарантії: 1 350 066,67 (код валюти платежу - 980 (гривня) UAH) (далі - гарантійна сума).

Згідно з п. 2.2 Договору гарантії, строк дії Гарантії - з « 07» листопада 2023 року до « 28» лютого 2025 року включно.

Відповідно до п. 3.3 Договору гарантії, у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією (далі - гарантійний платіж), банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.

Проценти, передбачені п. 3.3 цього Договору, нараховуються починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення Гарантійного платежу до дати його відшкодування Банку-гаранту за фактичний строк користування грошовими коштами, виходячи з фактичної календарної кількості днів у місяці та році. Нарахування Банком-Гарантом процентів здійснюється у валюті гарантії. День здійснення Гарантійного платежу та день відшкодування його суми Принципалом у часовий інтервал при нарахуванні процентів рахуються як один день (пункт 3.4 Договору гарантії).

Пунктом 3.6 Договору гарантії сторони передбачили, що якщо принципал не відшкодує банку-гаранту суму гарантійного платежу та проценти за користування грошовими коштами в строки, вказані п. 3.3-3.5 цього договору, принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала, відкритих у банку-гаранта (в т.ч. у іноземній валюті), коштів, в сумах, які мають бути сплачені відповідно до п. 3.3-3.5 цього договору принципалом, штрафні санкції передбачені договором, а також інші понесені банком-гарантом витрати пов'язані з виконанням ним своїх зобов'язань у зв'язку з цим договором.

Відповідно до п. 7.4. Договору гарантії, Банк-Гарант має право здійснювати договірне списання з поточних рахунків Принципала та з вкладного (депозитного) рахунку Принципала, відкритих в АТ «КБ «Глобус», а також будь-яких інших рахунків Принципала, відкритих в АТ «КБ «Глобус», коштів в сумах, необхідних для повного виконання Принципалом зобов'язань за цим Договором, а саме: відшкодування здійсненого Банком-гарантом гарантійного платежу, сплати доходу (комісії) Банку за надання Гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами визначених цим Договором, штрафних санкцій та інших платежів Принципала за цим Договором. При цьому здійснюється утримання комісії у відповідальності з діючими тарифами Банку та передбачених чинним законодавством зборів та податків.

Відповідно до п. 4.1. Договору гарантії виконання Принципалом зобов'язань за цим Договором (відшкодування суми Гарантійного платежу за гарантією, сплати комісії Банку-Гаранту за розгляд та перевірку пакету документів щодо надання Гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування Принципалом, штрафних санкцій, інших платежів, забезпечуються, зокрема:

- 4.1.1. фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач 2);

- 4.1.2. фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_2 , (далі - поручитель, відповідач 3);

- 4.1.4. фінансовою порукою юридичної особи - ТОВ «Ельда Груп», 3(далі - поручитель, відповідач 4).

Згідно з п. 7.1. Договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов'язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам Гарантії.

Відповідно до п. 9.3 Договору гарантії у випадку невиконання/неналежного виконання Принципалом будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, зокрема у випадку прострочення його виконання, Принципал сплачує Банку-Гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 12.1 Договору гарантії цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до дня повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

07.11.2023, на підставі Договору гарантії, позивачем надано бенефіціару/замовнику Електронну банківську гарантію № 36202 (далі - Гарантія), відповідно до якої банк-гарант взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання сплатити бенефіціару гарантійну суму єдиним платежем протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання першої письмової вимоги замовника (бенефіціара) повну суму (часткові сплати - заборонені), визначену у вимозі, в межах суми гарантії, що складає 1 350 066,67 грн., за умови, що в тексті вимоги буде посилання на порушення учасником-переможцем (принципалом) будь-яких зобов'язань, передбачених Договором, без необхідності додаткового обґрунтування та надання додаткових документів, у разі настання однієї з обставин, наведених нижче (далі - гарантійний випадок), а саме: невиконання/неналежне виконання (як повністю, так і частково) принципалом/підрядником його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання Договору, або ж розірвання Договору з ініціативи принципала/підрядника, не пов'язане з виконанням робіт.

Зобов'язання банка-гаранта за Гарантією становить суму у розмірі 1 350 066,67 грн (код валюти платежу - 980 (гривня) UAH) (п. 2 Гарантії).

Згідно з п. 5 Гарантії, ця Гарантія забезпечує виконання зобов'язань принципала за договором, що буде укладений за результатами закупівлі, та є безумовною, безвідкличною, є чинною з дати її видачі банком-гарантом, а саме з 08 листопада 2023 року і залишається дійсною до 28 лютого 2025 року включно.

Відповідно до п. 8 Гарантії, банк-гарант розглядає вимогу по гарантії протягом 3-х робочих днів з дати її отримання. Термін сплати грошових коштів відбувається протягом 5-ти робочих днів з дати отримання першої письмової вимоги бенефіціара (пп 8.1 п. 8).

Згідно з п. 9 Гарантії, банк-гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог у наступних випадках: 9.1. якщо вимога по Гарантії не відповідає умовам цієї Гарантії; 9.2. якщо вимога по Гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку, передбаченого пунктом 5 цієї Гарантії.

Пунктом 12 Гарантії визначено, що у випадку здійснення банком-гарантом гарантійного платежу банафіціару за цією гарантією банк-гарант у будь-якому випадку і без обмежень має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала.

07.11.2023, з метою виконання зобов'язань принципала за Договором гарантії, між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельда Груп» (далі - відповідно поручитель/поручителі, відповідачі 2, 3, 4) було укладено договори поруки, а саме:

- Договір поруки № 36202/1/ЮПОР-23 з ОСОБА_1 (відповідач 2);

- Договір поруки № 36202/2/ЮПОР-23 з ОСОБА_2 (відповідач 3);

- Договір поруки № 36202/4/ЮПОР-23 з ТОВ «ЕЛЬДА ГРУП» (відповідач 4) (далі окремо - Договір поруки, разом - Договори поруки).

Відповідно до п. 1.1. Договорів поруки, в порядку та на умовах визначених цим договором Поручитель поручається перед Банком-Гарантом за виконання Принципалом, зобов'язань за Договором гарантії №36202/ЮГ-23 від 07.11.2023, що укладений між Банком-Гарантом та Принципалом, з метою забезпечення належного виконання Принципалом умов Договору Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Гусинська буд. 34, вул. Дєдуха буд. 65 та буд. 80 , вул. Приозерна буд.30, вул. Садова буд. 57, вул. Херсонська буд. 45, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (45210000-2 Будівництво будівель) надалі-Договір, що буде укладено згідно проведеної процедури закупівлі відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор закупівлі № UA-2023-10-03-012352-а, Протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області про призначення переможця № 76 від 23.10.2023р. та Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, закупівля проводиться Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, (надалі - Основне зобов'язання), в сумі 1 350 066,67 грн. (код валюти платежу - 980 (гривня) UAH). Крім цього, порукою забезпечуються вимоги Банка-Гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених Договором гарантії.

Згідно з п. 1.3 Договорів поруки Поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови Договору гарантії. У випадку внесення Принципалом та Банком-Гарантом змін та доповнень до Договору гарантії Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим Договором зобов'язання Принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Датою збільшення обсягу відповідальності Поручителя за цим Договором є дата укладення відповідних змін та доповнень до Договору гарантії в частині збільшення суми зобов'язання Принципала.

Пунктом 1.4 Договорів поруки сторони узгодили, що у разі порушення принципалом зобов'язань, передбачених Договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники.

Відповідно до п. 1.6 Договорів поруки поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал.

06.01.2025 позивачу надійшла вимога №10-4/1137 від 30.12.2024 від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області про сплату грошової суми за Банківською гарантією №36202 від 07.11.2023 у розмірі 1 350 066,67 грн.

Листом від 06.01.2025 № 1-24 позивач повідомив відповідача 1 про отримання вищевказаної вимоги та необхідність здійснення гарантійного платежу в сумі 1 350 066,67 грн.

13.01.2025 позивач здійснив на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області оплату гарантійного платежу за Банківською гарантією №36202 від 07.11.2023 у розмірі 1 350 066,67 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №27968 від 13.01.2025.

Надалі, позивач звернувся до відповідача 1 із листом від 14.01.2025 № 1-98, в якому повідомив про здійснення оплати в розмірі 1 350 066,67 грн. за Банківською гарантією №36202 від 07.11.2023.

Із матеріалів справи слідує, що позивач здійснив списання з рахунку відповідача 1 грошових коштів у розмірі 270 014,00 грн. згідно з меморіальним ордером від 27.01.2025 № 27373 та у розмірі 100 000,00 грн. згідно з меморіальним ордером від 30.01.2025 № 8217.

У подальшому, позивач направив 05.02.2025 до відповідачів-1-4 із відповідними вимогами від 30.01.2025 № 1-300, 1-302, 1-303, 1-301 про сплату коштів у порядку регресу за гарантією у сумі 980052,67 грн.

З огляду на те, що відповідачами за вказаними вимогами не було сплачено суму заборгованості за Договором гарантії, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2, 3, 4 заборгованості щодо відшкодування суми гарантійного платежу за Договором гарантії у розмірі 1107094,85 грн., яка включає в себе:

- гарантійну суму (основний борг) у розмірі 980 052,67 грн.;

- заборгованість по нарахованим процентам у розмірі 54 890,60 грн.;

- пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) у розмірі 45 480,78 грн.;

- пеню за несвоєчасне погашення нарахованих процентів у розмірі 2 190,46 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 24 041,22 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів у сумі 439,12 грн.

В суді першої інстанції відповідачі 1, 2, 3, 4 правом на подання відзиву не скористалися.

Заперечення відповідача 1 проти позову, які викладені в апеляційній скарзі детально наведені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем 1 є договором гарантії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 ЦК України.

Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання також врегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення), згідно якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку (зпп. 8 п. 2 розділу І Положення).

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 560 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 561 ЦК України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Частиною 2 ст. 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Як встановлено вище у апеляційній скарзі відповідач 1 заперечує проти наявності підстав для виплати позивачем сума гарантії, так як:

- за змістом укладеного між сторонами Договору гарантії обов'язковими умовами для настання гарантійного випадку є наявність факту невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором та дострокове розірвання такого договору підряду, проте у спірному випадку такі умови відсутні, а вимога бенефіціара № 10-4/1137 від 30.12.2024 свідчить про її формальний характер адже вони містить лише посилання на невиконання/неналежне виконання принципалом зобов'язань без надання жодного доказу такого порушення, до вказаної вимоги не було додано і копії повідомлення про розірвання Договору;

- відповідно до пункту 2.1 Договору, строк виконання робіт визначено «з дня укладення договору по 31.12.2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі». Це формулювання свідчить про те, що строк 31.12.2024 не є жорстким чи остаточним, а має декларативний характер. Таким Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.09.2025 4 чином, сам факт незавершення робіт до цієї дати не є тотожним невиконанню зобов'язань або їх порушенню, оскільки сторони не припинили договірні відносини;

- оскільки вимога Бенефіціара не відповідала умовам самої гарантії (зокрема, не було доведено факт розірвання договору), Банк-Гарант, здійснивши платіж, порушив власні зобов'язання. Відповідно, у Банка не виникло право на зворотну вимогу (регрес) до Принципала (Апелянта), оскільки сума, сплачена ним кредиторові, не відповідала умовам гарантії, як це передбачено ч. 2ст. 259 ЦК України.

З вказаного приводу колегія суддів звертається до постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, в якій об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Так, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 вказано, що норми ГК України і ЦК України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником;

Отже, у спірних правовідносинах, позивач отримавши від бенефіціара (Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області) вимогою №10-4/1137 від 30.12.2024 про сплату грошової суми за Гарантією не мав перевіряти факт порушення відповідачем 1 умов Договору, а умовою виплати сума гарантії є відповідність вказаної вимоги умовам Гарантії.

Як встановлено вище у Гарантії вказано, що позивач має сплати бенефіціару гарантійну суму єдиним платежем протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання першої письмової вимоги замовника (бенефіціара) повну суму (часткові сплати - заборонені), визначену у вимозі, в межах суми гарантії, що складає 1 350 066,67 грн., за умови, що в тексті вимоги буде посилання на порушення відповідачем будь-яких зобов'язань, передбачених Договором закупівлі, без необхідності додаткового обґрунтування та надання додаткових документів, у разі настання однієї з обставин, наведених нижче (далі - гарантійний випадок), а саме: невиконання/неналежне виконання (як повністю, так і частково) принципалом/підрядником його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання Договору, або ж розірвання Договору з ініціативи принципала/підрядника, не пов'язане з виконанням робіт.

Колегія суддів зазначає про те, що всі перелічені вище умови у спірних правовідносинах були дотримані, а відтак позивач не мав правових підстав для невиплати бенефіціару грошової суми за Гарантією.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Аналогічні положення містить пункт 7.1 Договору гарантії, укладеного між позивачем та відповідачем 1.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Як встановлено вище, 13.01.2025 позивач здійснив на користь бенефіціара оплату гарантійного платежу за Гарантією у розмірі 1 350 066,67 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №27968 від 13.01.2025.

Відповідно до умов до п. 3.3 Договору гарантії позивач (принципал) мав відшкодувати позивачу (банку-гаранту) суму гарантійного платежу протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу.

Листом № 1-98 від 14.01.2025 позивач повідомив відповідача 1 про здійснену банком-гарантом оплату гарантійного платежу у розмірі 1 350 066,67 грн. та вказав відповідачу 1 реквізити для перерахування коштів у рахунок відшкодування банку-гаранту суми гарантійного платежу.

Відповіді на наведений лист відповідач 1 не надав, суму гарантійного платежу позивачу не відшкодував, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи дату здійснення гарантійного платежу 13.01.2025, умови п. 3.3 Договору гарантії та приписи ст. 253 ЦК України, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що відповідач 1 повинен був відшкодувати позивачу суму гарантійного платежу до 27.01.2025 включно, а відтак, відповідач 1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу з 28.01.2025, а не з 27.01.2025 як помилково визначив позивач.

Враховуючи здійснене позивачем 27.01.2025 відповідно до умов п. 3.6, 7.4 Договору гарантії договірне списання коштів з рахунків відповідача 1 в рахунок часткової компенсації платежу за Гарантією у сумі 270 014,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №27373 від 27.01.2025 та здійснене позивачем 30.01.2025 відповідно до умов п. 3.6, 7.4 Договору гарантії договірне списання коштів з рахунків відповідача 1 в рахунок часткової компенсації платежу за Гарантією у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №8217 від 30.01.2025, станом на 28.01.2025 розмір заборгованості відповідача 1 за Договором гарантії склав 980 052,67 грн. (1 350 066,67 грн. - 370 014,00 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до умов Договорів поруки, укладених між позивачем та відповідачами 2, 3, 4, останні поручились перед позивачем (банком-гарантом) за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором гарантії в сумі 1 350 066,67 грн. Крім цього, порукою забезпечено вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених Договором гарантії (п. 1.1).

Відповідно до пунктів 1.4, 1.6 Договорів поруки сторони узгодили, що у разі порушення принципалом зобов'язань, передбачених Договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал.

З огляду на вищенаведене, оскільки невиконане відповідачем 1 зобов'язання за Договором гарантії у сумі 980 052,67 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідачі 2, 3, 4 згідно Договорів поруки поручились перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань Договором гарантії, а факт наявності заборгованості за Договором гарантії у зазначеній сумі відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості з оплати гарантійного платежу (основного боргу) в сумі 980 052,67 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 3.3 Договору гарантії встановлено, що принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.

Згідно з п. 3.4 Договору гарантії, проценти передбачені п. 3.3 цього договору, нараховуються починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування банку-гаранту за фактичний строк користування грошовими коштами, виходячи з фактичної календарної кількості днів у місяці та році. Нарахування банком-гарантом процентів здійснюється у валюті гарантії.

Відповідно до пункту 9.3 Договору гарантії узгоджено, що у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, зокрема у випадку прострочення його виконання від 1 (одного) до 30 (тридцяти) календарних днів включно, принципал сплачує банку-гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Договорів поруки, порукою забезпечено вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених Договором гарантії.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 свого обов'язку щодо сплати на користь позивача коштів у сумі 980 052,67 грн. в рахунок відшкодування суми гарантійного платежу, сплаченого позивачем за Договором гарантії, позивач відповідно до приписів Договору гарантії , ЦК України, має право нарахувати проценти, пеню, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу та інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів та звернутись за її стягненням до суду. При цьому, з огляду на умови Договорів поруки, вказані суми мають бути стягнуті з відповідачів солідарно.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції:

- за арифметичним перерахунком суду, здійсненим у межах визначеного позивачем періоду, з відповідачів 1-4 підлягають стягненню 35 % річних у розмірі 3 107,00 грн. та пеня в сумі 2 574,37 грн., нараховані за період із 28.01.2025 до 30.01.2025 на суму 1 080 052,67 грн., 35 % річних у розмірі 50 747,93 грн. та пеня в сумі 42 048,29 грн., нараховані за період із 31.01.2025 до 25.03.2025 на суму 980 052,67 грн.;

- нарахування позивачем на суму заборгованості про процентам пені в сумі 13,17 грн. за період із 28.01.2025 до 30.01.2025 здійснено на всю суму нарахованих за період із 28.01.2025 до 30.01.2025 процентів у загальному розмірі 4 142,67 грн., у той час як дана сума процентів виникла у зазначений період наростаючим підсумком. Також, позивачем нараховано за період із 31.01.2025 до 25.03.2025 пеню в розмірі 2 177,29 грн. на всю суму заборгованості про процентам у розмірі 50 747,93 грн., що водночас виникла наростаючим підсумком за кожен день за період із 31.01.2025 до 25.03.2025;

- суд позбавлений можливості перевірити та здійснити власний арифметичний перерахунок пені, нарахованої на суму боргу за процентами, що зумовлює у задоволенні позову в цій частині відмовити;

- вимоги про стягнення 439,12 грн. інфляційних втрат, що нараховані позивачем за період 01.02.2025-28.02.2025 на суму боргу за процентами в розмірі 54 890 60 грн. задоволенню не підлягають, оскільки дана сума процентів не існувала в такому розмірі в період із 01.02.2025 до 28.02.2025, так як нарахування процентів здійснюється за кожен день прострочення виконання зобов'язання з відшкодування гарантійного платежу;

- позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 16 200,80 грн. за період із 13.01.2025 до 27.01.2025 на суму боргу 1 350 066,67 грн., проте прострочення з відшкодування позивачу гарантійного платежу настало з 28.01.2025, тобто поза межами визначеного періоду нарахування інфляційних втрат, а відтак зазначена сума інфляційних втрат у розмірі 16 200,80 грн. стягненню не підлягає;

- в іншій частині нараховані позивачем інфляційні втрати в розмірі 7840,42 грн. за період із 01.02.2025 до 28.02.2025 на суму боргу 980052,67 грн. розраховані правильно, у зв'язку з чим позов у відповідній частині підлягає задоволенню.

Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції на початку провадження відмовив у розгляді справи за спрощеною процедурою, визнавши її складною, але відмова в поновленні строку на подання відзиву фактично позбавила апелянта можливості повноцінно брати участь у цій «складній» справі, слід зазначити про таке.

Колегія суддів вважає, що спір сторін, у розумінні положень ГПК України міг бути розглянутий судом першої інстанції у спрощеному позовному провадженні, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у поновленні строку на подання відзиву та залишив відзиву без розгляду, слід зазначити про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 2 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч. 8 ст. 165 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025, серед іншого, відповідачами встановлено строк для подання відзивів протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК України, згідно з якою в редакції на дату винесення цієї ухвали, днем вручення судового рішення, зокрема, є день вручення судового рішення під розписку, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 1 10.04.2025 о 01:34

За таких обставин, днем вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 є 10.04.2025, а відзив, з урахуванням вихідних днів, мав бути апелянтом поданий у строк до 25.04.2025 включно.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Підставою для поновлення строку для подання доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції у встановлений строк з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

У обґрунтування наявності підстав для поновлення йому строку для подання віджщзиву на позов відповідач 1 послався на те, що:

- адвокат Климов О.Ю. отримав доступ до матеріалів справи № 910/4052/25 через систему «Електронний суд» лише 03.07.2025;

- обсяг позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами становить 110 аркушів, у той час як для належної підготовки правової позиції відповідача 1 необхідним було ознайомлення також із додатковими матеріалами;

- пропущення строку на подання відзиву зумовлено відсутністю у відповідача 1 спеціальних знань у сфері права, неможливістю самостійно скласти відзив без допомоги адвоката, необхідністю часу для офіційного оформлення договірних відносин з адвокатом та складністю правових питань, що потребують юридичного аналізу та формулювання правової позиції.

Колегія суддів зазначає про те, що, матеріалами справи підтверджено, що 07.05.2025 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та про ознайомлення з матеріалами справи. Дані клопотання підписані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» - адвокатом Климовим О., який, згідно з копією ордера на надання правничої допомоги від 07.05.2025, діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 07.05.2025.

Вказане свідчить про те, що уповноважений представник відповідача 1 станом на 07.05.2025 був обізнаний з розглядом справи, проте матеріали справи не містять доказів реалізації представником відповідача 1 процесуального права на ознайомлення з матеріалами справи після укладення договору про надання правничої допомоги від 07.05.2025 із адвокатом Климовим О.

Колегія суддів зауважує на тому, що те, що обґрунтованих пояснень із відповідними доказами щодо неможливості адвоката ознайомитися з матеріалами справи раніше, тобто після укладення 07.05.2025 договору щодо надання правової допомоги, до матеріалів справи не надано.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення поданої заяви про поновлення процесуального строку.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку, з огляду на положення ГПК України, повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.

Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про поновлення строку на подання відзиву.

Оскаржуваним рішенням також було вирішено питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, проте в своїй апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 по справі № 910/4052/25, скаржник не оскаржує зазначене рішення в цій частині.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип «заборони повороту до гіршого» («non reformatio in peius») відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22).

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 у справі № 179/363/21зауважив на тому, що обсяг апеляції був обмежений рішенням суду щодо заборгованості за аліментами, які ще не були виплачені, та скасування списання заборгованості у разі недотримання цього зобов'язання, а відтак суд не повинен був самостійно погіршувати позицію заявника скарги в тій частині, в якій рішення суду не було оскаржене.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 та від 08.10.2025 у справі № 922/1715/22 якими були скасовані постанови апеляційного суду в частині розгляду тих позовних вимог, які апелянтом не оскаржувались з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано принципу «заборони повороту до гіршого».

Отже, враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу апелянтом фактично не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, що свідчить про відсутність підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/4052/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Буд Девелопмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/4052/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/4052/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 12.11.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров