вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" жовтня 2025 р. Справа№ 910/9462/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 28.10.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик»
про забезпечення позову
у справі №910/9462/25 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик»
до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
про внесення змін до договорів та зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог і підстави заяви про забезпечення позову
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі, відповідач) про:
- внесення зміни до Договору застави транспортних засобів №55/1/23-5, Договору застави транспортних засобів №55/1/23-7, Договору застави №314/48-3 від 14.09.2016 р. та Договору застави №315/48-3 від 15.09.2016, якими доповнити договори пунктом 6.1.1. наступного змісту: « 6.1.1. Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави та задовольнити свої вимоги за рахунок його вартості лише після припинення або скасування воєнного стану на території України, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з усіма змінами та доповненнями, та після закінчення строку, на який Предмет застави чи його частина залучені для потреб Збройних Сил України, якщо такий строк перевищує період дії воєнного стану. До настання зазначених обставин, будь-які дії Заставодержателя щодо звернення стягнення на Предмет застави є неможливими та призупиняються»;
- зобов'язання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» відповідний Додатковий договір (Додаткову угоду) до Договору застави транспортних засобів №55/1/23-5 у редакції, запропонованій позивачем;
- зобов'язання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» відповідний Додатковий договір (Додаткову угоду) до Договору застави транспортних засобів №55/1/23-7 у редакції, запропонованій позивачем;
- зобов'язання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» відповідний Додатковий договір (Додаткову угоду) до Договору застави №314/48-3 у редакції, запропонованій позивачем;
- зобов'язання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» відповідний Додатковий договір (Додаткову угоду) до Договору застави №315/48-3 у редакції, запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані істотною у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договорів застави в рахунок забезпечення виконання договору кредитної лінії №80/48-1 від 26.11.2013, укладеного між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Дієса» (позичальник).
12.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову в даній справі шляхом:
- заборони Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за Договором застави транспортних засобів №55/1/23-5, посвідченого 24 березня 2023 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №353, укладеним між AT «Ощадбанк» та ТОВ «Транс-Логістик» (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Транс-Логістик» до AT «Ощадбанк» про внесення змін до вказаного Договору застави.
- заборони Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за Договором застави транспортних засобів №55/1/23-7, посвідченого 24 березня 2023 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №352, укладеним між AT «Ощадбанк» та ТОВ «Транс-Логістик» (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ Транс-Логістик» до AT «Ощадбанк» про внесення змін до вказаного Договору застави;
- заборони Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № 314/48-3 від 14.09.2016 р., посвідченого 14 вересня 2016 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №1058, укладеним між AT «Ощадбанк» та ТОВ «Транс-Логістик» (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Транс-Логістик» до AT «Державний ощадний банк України» про внесення змін до вказаного Договору застави.
- заборони Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № 315/48-3 від 15.09.2016 р., посвідченого 15 вересня 2016 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1060, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «Транс-Логістик» (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Транс-Логістик» до АТ «Ощадбанк» про внесення змін до вказаного Договору застави.
Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що наявні підстави, передбачені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі у вигляді заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі обґрунтована тим, що предмети застави (транспортні засоби) мають критичне значення для держави в умовах воєнного стану, оскільки використовуються позивачем для перевезення вантажів медичного та гуманітарного призначення, частина транспортних засобів з предмета застави перебуває в планах на залучення протягом певного періоду для потреб ЗСУ і звернення стягнення на ці транспортні засоби унеможливить їх використання для оборонних потреб держави, що може мати негативні наслідки для національної безпеки та оборони. У разі звернення стягнення на предмет застави до вирішення спору по суті, виконання потенційного позитивного рішення суду щодо зміни умов договору застави стане неможливими. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до значної шкоди для позивача, яка полягатиме не лише у втраті майна, а й у неможливості виконання своїх зобов'язань перед державою та суспільством щодо надання транспортних послуг військового, медичного та гуманітарного характеру та призведе до звільнення значної частини співробітників.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 у справі №910/9462/25 заяву про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за Договором застави транспортних засобів №55/1/23-5, посвідченого 24 березня 2023 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №353, укладеним між AT «Ощадбанк» та ТОВ «Транс-Логістик» (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Транс-Логістик» до AT «Ощадбанк» про внесення змін до вказаного Договору застави;
- заборони Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за Договором застави транспортних засобів №55/1/23-7, посвідченого 24 березня 2023 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №352, укладеним між AT «Ощадбанк» та ТОВ «Транс-Логістик» (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Транс-Логістик» до AT «Ощадбанк» про внесення змін до вказаного Договору застави;
- заборони Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за Договором застави №314/48-3 від 14.09.2016 р., посвідченого 14 вересня 2016 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №1058, укладеним між AT «Ощадбанк» та ТОВ «Транс-Логістик» (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Транс-Логістик» до AT «Державний ощадний банк України» про внесення змін до вказаного Договору застави;
- заборони Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за Договором застави №315/48-3 від 15.09.2016р., посвідченого 15 вересня 2016 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №1060, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «Транс-Логістик» (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Транс-Логістик» до АТ «Ощадбанк» про внесення змін до вказаного Договору застави.
Приймаючи вказану ухвалу, суд, враховуючи предмет позову у справі та визначені частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, дійшов висновку про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмети застави.
За висновками суду вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є вкрай необхідним з огляду на критичне значення предмета застави в умовах воєнного стану. Звернення стягнення на спірні транспортні засоби унеможливить їх використання для оборонних потреб держави, що може мати негативні наслідки для національної безпеки та оборони в умовах воєнного стану.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятою ухвалою, 23.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 у справі №910/9462/25.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду не містить обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову в цій справі.
Так, позивачем забезпечувалось виконання грошового зобов'язання боржника (ТОВ «Дієса»), яке станом на 22.08.2025 становить суму в розмірі 271 617 639,10 гривень. У взаємовідносинах між позивачем та відповідачем як такі відсутні спірні правовідносини, які б свідчили про факт порушення однією зі сторін прав та обов'язків іншої сторони, однак задоволення кредиторських вимог за рахунок реалізації заставленого майна та погашення заборгованості перед апелянтом є законодавчо врегульованим правом, яке в поточний момент порушене. Заходи забезпечення позову не можуть застосовуватися в тих випадках, коли відсутній сам факт порушення прав позивача чи відповідача, відносно яких можуть бути застосовані заходи забезпечення позову.
Постановлена ухвала про забезпечення позову безпосередньо порушує права АТ «Ощадбанк» як кредитора за кредитним зобов'язанням, оскільки накладена заборона стосується можливості задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на предмети забезпечення за договорами застави. Таким чином, виконання основного кредитного зобов'язання за рахунок зобов'язання додаткового (акцесорного) надасть апелянту можливість задовольнити свої грошові вимоги за основним зобов'язанням, натомість ухвала про забезпечення позову позбавляє апелянта, як кредитора, права стягнути з позивача заборгованість за кредитом, несплаченими процентами та нарахованими штрафними санкціями за рахунок реалізації предметів застави.
Судом першої інстанції, застосовуючи заходи забезпечення позову шляхом постановлення ухвали про забезпечення позову, не було дотримано принципу адекватності та співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем у позовній заяві вимогами, оскільки заявлені позивачем вимоги - це вимоги немайнового характеру, що полягають у внесенні змін до Договорів застави транспортних засобів із зобов'язанням вчинити дії на майбутнє (після припинення або скасування воєнного стану), натомість заборона АТ «Ощадбанк» вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмети застави за Договором застави транспортних засобів, стосується матеріальної вимоги апелянта до боржника, як Кредитора, вимоги якого забезпечені заставою транспортних засобів, що належать майновому поручителю.
Узагальнені доводи заперечень на апеляційну скаргу
25.09.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити без змін оскаржувану ухвалу суду.
Позивач у відзиві наголошує на тому, що доводи апелянта про порушення його прав як Кредитора є хибними та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм процесуального права. Забезпечення позову, вжите судом першої інстанції, не є порушенням прав АТ «Ощадбанк», а є тимчасовим, необхідним та виправданим обмеженням, що має на меті забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача.
Суд першої інстанції мав достатньо підстав та доказів, наданих позивачем, для обґрунтованого висновку про наявність ризику, що реалізація АТ «Ощадбанк» свого права на звернення стягнення зробить розгляд справи по суті безглуздим. Апелянт, у свою чергу, має право та можливість викласти свої доводи та заперечення саме в апеляційній скарзі, що він і зробив, повністю реалізувавши своє право на апеляційне оскарження.
Ухвала про забезпечення позову не перешкоджає апелянту реалізовувати своє право вимоги до Боржника за Кредитним договором.
Із приводу акценту в скарзі відповідача відносно немайнового та майнового предмету спору, то Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 у справі №910/9462/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
27.08.2025 Банк подав до суду заяву про приєднання до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали у справі №910/9462/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів оскарження з Господарського суду міста Києва.
18.09.2025 матеріали оскарження ухвали у справі №910/9462/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 у справі №910/9462/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 28.10.2025.
У судовому засіданні 28.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 28.10.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 у даній справі з огляду на таке.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд має враховувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду: від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 18.12.2018 у справі №912/1616/18 та від 26.09.2019 у справі №917/751/19.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Варто зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Також колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не має вдаватися до оцінки обґрунтованості позову та вірогідності його задоволення, а повинен керуватися власним уявленням про те, чи може у даному випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у разі задоволення позову.
Предметом позову в цій справі є немайнова вимога позивача до відповідача про внесення змін до договорів застави транспортних засобів в частині, що стосується строку, в який Банк матиме можливість звернути стягнення на предмети застави та задовольнити свої вимоги за рахунок їх вартості.
Як на підставу для забезпечення позову заявник вказує на те, що 26.11.2013 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» було укладено Договір кредитної лінії №80/48-1 із змінами та доповненнями, що містяться в 18 Додаткових договорах до Договору кредитної №80/48-1: №1 від 05.04.2014, №2 від 31.10.2014, №3 від 06.11.2015, №4 від 14.09.2016, №5 від 30.03.2017, №6 від 01.08.2017, №7 від 14.08.2017, №8 від 15.02.2018, №9 від 28.03.2018, №10 від 04.09.2018, №11 від 01.10.2018, №12 від 31.07.2019, №13 від 20.12.2019, №14 від 17.04.2020, №15 від 30.10.2020, №16 від 29.12.2020, №17 від 28.12.2021, №18 від 09.03.2023 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк встановив позичальнику ліміт кредитування у розмірі 350 000 000 (триста п'ятдесят мільйонів) гривень 00 копійок (в редакції Додаткового договору №18 від 09.03.2023) з остаточним терміном повернення кредиту (Траншу Кредиту) до 01 квітня 2027 року (включно).
При цьому, в забезпечення Договору кредитної лінії №80/48-1 від 26 листопада 2013 року, між АТ «Ощадбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс- Логістик» було укладено наступні Договори застави: 1. Договір застави транспортних засобів №55/1/23-5, посвідчений 24 березня 2023 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №353; 2. Договір застави транспортних засобів №55/1/23-7, посвідчений 24 березня 2023 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 352; 3. Договір застави №314/48-3 від 14.09.2016, із змінами та доповненнями, посвідчений 14 вересня 2016 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №1058; 4. Договір застави №315/48-3 від 15.09.2016, зі змінами та доповненнями, посвідчений 15 вересня 2016 року Лосевим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №1060.
У подальшому, ТОВ «Транс-Логістик» отримало від ТОВ «Дієса» та АТ «Ощадбанк» повідомлення про вимогу АТ «Ощадбанк» від 20.05.2025 про дострокове погашення кредиту за Договором кредитної лінії №716/31/6 від 26.06.2013 із загальною заборгованістю за розрахунком банку в сумі 1 824 450 104,01 грн, вимогу від 20.05.2025 про дострокове повернення кредиту за Договором кредитної лінії №757/31/6 від 15.11.2013 із загальною заборгованістю за розрахунком банку в сумі 58 609 502,21 грн, вимогу від 20.05.2025 про дострокове повернення кредиту за Договором кредитної лінії № 80/48-1 від 26.11.2013 із загальною заборгованістю за розрахунком банку в сумі 266 035 285,35 грн.
На адресу ТОВ «Транс-Логістик» від АТ «Ощадбанк» було направлено Повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання за №55/2-08/8807812025 від 04.07.2025, відповідно до якого Банк вимагає від позивача виконати порушене зобов'язання за Кредитним договором протягом 30 (тридцяти) днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави, сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25.06.2025 становить 271 617 639,10 гривень, а в разі невиконання зазначеного повідомлення про усунення порушень АТ «Ощадбанк» зверне стягнення на предмет застави у спосіб, що передбачений пунктом 6.1. Договору застави та статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме шляхом вчинення виконавчого напису на договорі застави із покладанням на заставодавця оплати витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет застави.
04.07.2025 АТ «Ощадбанк» зареєстровано звернення стягнення на заставне майно за Договором застави транспортних засобів №55/1/23-7 та Договором застави транспортних засобів №55/1/23-5 від 24.03.2023.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що Банком до вирішення справи по суті розпочато процедуру звернення стягнення на предмети застави.
З огляду на визначений позивач предмет спору у даному випадку судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, а тому має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Колегія суддів погоджується із доводами позивача про наявність у заявника достатньо обґрунтованих підстав вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову є ризик настання наслідків, за яких суттєво ускладниться відновлення порушеного права позивача у разі задоволення позову в даній справі.
Так, у разі завершення Банком процедури стягнення шляхом вчинення виконавчого напису на договорах застави подальший розгляд позову про внесення змін до договорів застави втратив би сенс, а відновлення порушених прав позивача у межах лише даного судового провадження було б неможливим.
У свою чергу вжиття відповідних заходів не позбавляє Банк права на звернення стягнення на предмети застави, а лише відтерміновує його реалізацію до моменту встановлення судом правомірності чи неправомірності дій сторін.
Право відповідача обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища сторін до розгляду даної справи по суті.
З огляду на це суд відхиляє доводи скаржника про те, що постановлена ухвала про забезпечення позову безпосередньо порушує права АТ «Ощадбанк» як кредитора ТОВ «Дієса» за кредитним зобов'язанням.
Стосовно посилань скаржника на порушення судом при розгляді заяви принципу змагальності сторін через позбавлення Банку можливості висловити свої доводи при постановленні ухвали про забезпечення позову, то суд зазначає таке.
Частина 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачає розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Така норма є загальним правилом, оскільки заходи забезпечення позову часто вимагають оперативності та несподіваності для відповідача щоб уникнути дій, які можуть унеможливити виконання рішення суду.
На переконання колегії суддів суд першої інстанції мав достатньо підстав та доказів, наданих позивачем, для вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі.
Призначення до розгляду заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін є правом, а не обов'язком суду, тоді як реалізація такого права має зумовлюватися наявністю, на думку суду, відповідного виняткового випадку.
Відповідно, доводи скаржника щодо порушення принципу змагальності судом першої інстанції є безпідставними.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що суду першої інстанції, застосовуючи заходи забезпечення позову шляхом постановлення ухвали про забезпечення позову, не дотримався принципу адекватності та співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем у позовній заяві вимогами, оскільки заявлені позивачем вимоги - це вимоги немайнового характеру, що полягають у внесенні змін до договорів застави транспортних засобів із зобов'язанням вчинити дії на майбутнє (після припинення або скасування воєнного стану), натомість заборона АТ «Ощадбанк» вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмети застави за Договором застави транспортних засобів, стосується матеріальної вимоги апелянта до боржника, як кредитора, вимоги якого забезпечені заставою транспортних засобів.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд відхиляє твердження апелянта про неспівмірність заходів забезпечення позову із заявленими вимогами позивача.
Так, заявлена позивачем вимога про внесення змін до договорів застави безпосередньо стосується предметів застави та прав сторін щодо цих предметів. Заходи забезпечення позову, які забороняють звернення стягнення на ці предмети, є прямим, логічним та адекватним наслідком такої позовної вимоги.
Заборонивши АТ «Ощадбанк» вчиняти дії щодо предметів застави, суд забезпечив, що ці предмети (транспортні засоби) залишатимуться в незмінному стані на час розгляду справи, що дозволить позивачу ефективно захистити свої права у разі задоволення позову щодо внесення змін до договорів застави. Таким чином, обрані заходи є повністю співмірними та адекватними позовним вимогам.
Також суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову здійснюється задля дотримання балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору.
Так, у даному контексті суд враховує доводи позивача стосовно того, що предмети застави (транспортні засоби) за договорами застави мають критичне значення для держави в умовах воєнного стану, оскільки використовуються позивачем для перевезення вантажів медичного та гуманітарного призначення, частина транспортних засобів з предмета застави перебуває в планах на залучення протягом певного періоду для потреб Збройних Сил України і звернення стягнення на ці транспортні засоби унеможливить їх використання для оборонних потреб держави, що може мати негативні наслідки для національної безпеки та оборони.
Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до значної шкоди для позивача, яка полягатиме не лише у втраті майна, а й у неможливості виконання своїх зобов'язань перед державою та суспільством щодо надання транспортних послуг військового, медичного та гуманітарного характеру. Вчинення виконавчого напису нотаріуса може ускладнити виконання оборонних завдань та завдати шкоди обороноздатності України, а також суперечитиме інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Колегія суддів враховує доводи позивача стосовно того, що публічний інтерес та інтереси національної безпеки (обороноздатності держави) мають пріоритет над приватними зобов'язаннями (зобов'язаннями за договором застави), особливо в умовах воєнного стану.
З огляду на наведене у сукупності, колегія суддів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову вжиті за заявою позивача у даному спорі з дотриманням норм процесуального права, а доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 у справі №910/9462/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 у справі №910/9462/25 залишити без змін.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 у справі №910/9462/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко