вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа№ 911/1328/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
без виклику сторін
за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича
на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2025
у справі № 911/1328/25 (суддя - Христенко О.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Харьковської Вікторії Василівни
до Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича
про стягнення 155 100,00 грн.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст заявлених вимог
Фізична особа-підприємець Харьковська Вікторія Василівна (надалі - позивач, ФОП Харьковська В.В.) звернулась до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича (надалі - відповідач, скаржник, ФОП Пєшого О.В.) про стягнення 155 100 грн 00 коп.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.08.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича на користь Фізичної особи-підприємця Харьковської Вікторії Василівни 141 000 грн 00 коп. заборгованості, 1 197 грн 53 коп. пені та 2 776 грн 11 коп. судового збору.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
11.09.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд»), не погодившись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Пєший Олексій Валерійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25 серпня 2025 року у справі 911/1328/25 за позовом Харьковської Вікторії Василівни до Пєшого Олексія Валерійовича про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2025 у справі № 911/1328/25.
29.09.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який приймається судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач зазначив, що відомості про належне повідомлення його про час та місце розгляду справи у суду першої інстанції відсутні, оскільки поштове відправлення, адресоване відповідачу, повернуто суду підприємством поштового зв'язку публічним акціонерним товариством «Укрпошта» з вказівкою причини повернення: «за закінченням терміну зберігання», яка не свідчить про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи, згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України та Правилам надання послуг поштового зв'язку.
Таким чином, за доводами скаржника, рішення підлягає скасуванню, оскільки Господарським судом Київської області розглянуто справу № 911/1328/25 та ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідач не повідомлявся належним чином у відповідності до ч. 6 ст. 242 ГПК України про судовий розгляд справи, а тому рішення Господарського суду Київської області від 25 серпня 2025 року підлягає обов'язковому скасуванню на підставі ч. 3 ст. 277 ГПК України.
Окрім цього, скаржник вказує, що предметом спору є стягнення грошових коштів з фізичної особи-підприємця Пєшого О.В., місцем проживання та здійснення господарської діяльності якого є адреса: АДРЕСА_1 . Тому спір підлягає розгляду за загальними правилами підсудності за місцем знаходження відповідача відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, а саме: Господарським судом міста Києва.
Оскільки скаржник вважає, що вимоги у даній справі заявлені не у зв'язку з не виконанням зобов'язання з передачі в оренду майна відповідача, а у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати. З договірних відносин сторін вбачається, що зобов'язання з оплати заборгованості за договором не є такими, що належить виконувати лише в певному місці. Тому підстави для розгляду справи за правилами ч. 5 ст. 29 ГПК України відсутні, а до спірних правовідносин слід застосовувати загальні правила визначення підсудності.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Фізична особа-підприємць Харьковської Вікторії Василівни не погоджується з апеляційною скаргою, вважає, що доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відзив також вмотивовано тим, що предметом спору у справі є майнова вимога про стягнення грошових коштів в рамках договору оренди приміщення, яке розташоване в м. Ірпені Бучанського району Київської області. Отже, справа підсудна Господарському суду Київської області за правилами виключної підсудності відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, позивач у відзиві вказує, що апеляційна скарга відповідача не містить жодного доводу, щодо наявності у нього заперечень відносно предмету, підстав позову або розміру позовних вимог, що, само по собі, може свідчити про намагання затягування розгляду справи (набуття законної сили судовим рішенням).
6. Фактичні обставини встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2024 між Фізичною особою-підприємцем Харьковською Вікторією Василівною (наймач) та Фізичною особою-підприємцем Пєшим Олексієм Валерійовичем (наймодавець) укладений договір найму малої архітектурної форми, за умовами п. 1.1 наймодавець передає наймачу в строкове платне користування належну йому малу архітектурну форму-торгівельний кіоск, розташований за адресою: навпроти багатоквартирного житлового будинку № 2/1, корпус "Г" по вул. Університетській в м. Ірпені Бучанського району Київської області.
Предмет найму розташований на земельній ділянці площею 0,0029 га, що знаходиться за адресою: навпроти багатоквартирного житлового будинку № 2/1, корпус "Г" по вул. Університетській в м. Ірпені Бучанського району Київської області, згідно паспорту прив'язки тимчасової споруди, виданого відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради № 36 від 18.10.2023.
Умовами п. 3.5 договору визначено, що наймач компенсує наймодавцю видатки останнього на проведення ремонтних робіт (кошторис на проведення ремонтних робіт є додатком до даного договору) та проведення водопостачання до предмету найму в розмірі 282 000,00 грн, які сплачуються в наступному порядку:
- 141 000,00 грн сплачується впродовж 3 банківський днів з дати підписання даного договору;
- 141 000,00 грн сплачується впродовж 3 банківський днів з дати надання наймачу засвідченої копії відповідного документу - встановлення наймодавцю особистого строкового сервітуту як мінімум до 17.10.2025.
Відповідно до п. 4.5 договору, у випадку ненадання наймачу у строк до 30.11.2024 документу про встановлення наймодавцю особистого строкового сервітуту як мінімум до 17.10.2025, наймодавець зобов'язується впродовж 10 банківських днів з моменту отримання вимоги наймача повернути наймачу суму фактично сплаченої компенсації на проведення ремонтних робіт, сплачених відповідно до п. 3.5 договору, а у разі прострочення повернення більше ніж на 10 банківських днів - сплатити пеню у розмірі 1 % від розміру заборгованості за кожен день прострочення.
Умовами п. 5.1 договору визначено, що цей договір вступає в дію з дати його підписання і є чинним до 31.12.2025. Продовження строку дії договору відбувається за погодженням сторін.
Так, 05.11.2024 позивачем було перераховано відповідачу 141 000,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 1, з призначенням платежу: "компенсація видатків на проведення ремонтних робіт згідно договору від 29.10.2024".
Отже, як зазначає позивач, ним виконані зобов'язання за договором щодо перерахування коштів в сумі 141 000,00 грн.
13.01.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 13-07 від 13.01.2025, в якій вимагав надати засвідчену копію строкового сервітуту на умовах визначених у п. 2.1 договору, а у разі його відсутності - повернути кошти в сумі 141 000,00 грн.
Однак, відповідач відповіді не надав, як і не надав копію строкового сервітуту, грошові кошти в сумі 141 000,00 грн. не повернув.
За твердженням позивача, станом на день підготовки даної позовної кошти в сумі 141 000,00 грн лишаються неповернутими відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактично скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції з двох підстав: через його неналежне повідомлення про час та розгляд справи в суді першої інстанції, а також через порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Щодо доводів апелянта про неналежне повідомлення останнього про час та розгляд справи в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 120 ГПК суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частин п'ятої та одинадцятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до підпункту 17.14 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
В цій частині суд апеляційної інстанції приймає і доводи позивача, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а тому фактично з урахуванням повернення поштової кореспонденції на адресу суду, відповідач не був обізнаний про знаходження даної справи в провадженні Господарського суду Київської області.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що на дату відкриття провадження у справі у відповідача - Фізичної особи-підприємця Пешого О.В. відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІКС. Тоді як згідно з положеннями ст. 6 ГПК України обов'язку реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційна система для ФОП законодавцем на встановлена.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі №906/142/18 та в ряді наведених скаржником постанов Верховного Суду про те, що повернення: повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення: "за закінченням терміну зберігання", "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Таким чином, у кожній судові справі зазначені обставини підлягають перевірці і встановленню.
Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що поштова кореспонденція, що надсилалась судом першої інстанції (ухвала Господарського суду Київської області від 28.04.2025) була повернута на адресу суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання", що свідчить про відсутність належного повідомлення, зокрема, відповідача (не ініціатора позовного провадження) про порушення провадження у даній справі. В цій частині суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в наступних постановах: № 910/15336/20 від 29.03.2023, № 905/2852/16 від 31.05.2022, № 752/11896/17 від 12.12.2018, № 916/2239/22.
Наведене є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду через порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду. Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 916/3610/21 та від 01 грудня 2022 року у справі № 904/332/22.
Отже, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України через порушення норм процесуального права, а також через неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Щодо доводів апелянта про порушення Господарським судом Київської області правил підсудності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Стаття 125 Конституції України передбачає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому, підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду. Тоді як територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція, основними видами якої є загальна, альтернативна та виключна.
Відповідно до статті 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Згідно, відповіді № 1998776 від 11.11.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, адреса реєстрації відповідача: м. Київ, вул. Мрії 5, кв. 8. А тому доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими.
Так, відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Водночас, суд апеляційної інстанції приймає доводи скаржника про помилкове застосування у даній справі положень ч. 5 ст. 29 ГПК України, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Відповідно до частини п'ятої статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу з посиланням на норми частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений у сфері користування нерухомим майном, поширюються саме положення ч. 3 ст. 30 ГПК України.
В даному аспекті суд апеляційної інстанції зазначає, що між Фізичною особою-підприємцем Харьковською Вікторією Василівною (наймач) та Фізичною особою-підприємцем Пєшим Олексієм Валерійовичем (наймодавець) укладений договір найму малої архітектурної форми.
При цьому, відповідно до Методичних рекомендацій стосовно об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації схвалених Колегією Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 (протокол № 3), «мала архітектурна форма - це невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів.
До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; монументальна, декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); садово-паркове освітлення, ліхтарі; сходи, балюстради; паркові містки; обладнання дитячих ігрових майданчиків; павільйони зупинок громадського транспорту; огорожі, ворота, ґрати; меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші об'єкти, визначені законодавством.
Крім того, частиною другою наведеної статті передбачено, що до малих архітектурних форм також відносяться тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхові споруди, що виготовляються з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюються тимчасово, без улаштування фундаменту, а також тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, яка може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Не підлягають державній реєстрації речові права тимчасові споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення».
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що мала архітектурна форма, що є предметом договору - не належить до нерухомого майна, як помилково зазначає позивач (як у позові, так і відзиві на апеляційну скаргу). Відтак, положення ч. 3 ст. 30 ГПК України не підлягають до застосування.
В цій частині щодо застосування положень ч. 5 ст. 29 ГПК України, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/2239/22, в якій суд зазначив, що аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
Відповідно до п. 1.2. договору предмет найму розташований на земельній ділянці 0,0029 га, що знаходиться за адресою: навпроти багатоквартирного житлового будинку № 2/1, корпус "Г" по вул. Університетській в м. Ірпені Бучанського району Київської області, згідно паспорту прив'язки тимчасової споруди, виданого відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради № 36 від 18.10.2023.
Однак, як обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі, оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів з фізичної особи-підприємця Пєшого О.В., місцем проживання та здійснення господарської діяльності якого є адреса: АДРЕСА_1 , то спір підлягає розгляду за загальними правилами підсудності за місцем знаходження відповідача відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, а саме: Господарським судом міста Києва.
Таким чином, оскільки вимоги у даній справі заявлені у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати, із договірних відносин сторін вбачається, що зобов'язання з оплати заборгованості за договором не є такими, що належить виконувати лише в певному місці, тому, підстави для розгляду справи за правилами ч. 5 ст. 29 ГПК України відсутні, і до спірних правовідносин слід застосовувати загальні правила визначення підсудності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 279 ГПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Так, з урахуванням встановлення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, а саме: справу розглянуто господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, та враховуючи те, що такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою - суд апеляційної інстанції визнає поважними причини не заявлення про непідсудність справи Господарському суду Київської області. А тому в даному випадку судом першої інстанції було порушено правила визначення підсудності, що також є окремою підставою для скасування рішення суду першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 279 ГПК України.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України та на підставі ч. 1 ст. 279 ГПК України з направленням справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Обов'язковою підставою для скасування судового рішення є, зокрема, та обставина, що справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. ст. 277 ГПК України).
Відповідно ч. 1 ст. 279 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Таким чином, на підставі ст. 2, 27, 269, 270, п. 3 ч. 3, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277, ч. 1 ст. 279 ГПК України- суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Розподіл судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції слід здійснити суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 2, 27, 269, 270, п. 5 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 279, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2025 у справі № 911/1328/25 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2025 у справі № 911/1328/25 - скасувати.
3. Господарську справу № 911/1328/25 направити для розгляду за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім