вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" жовтня 2025 р. Справа№ 911/1041/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 (повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025)
у справі №911/1041/23 (суддя Смірнов О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"
про стягнення 21 270 748, 91 грн,-
14.01.2025 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1041/23. З вказаної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 18 004, 00 євро. витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі №911/1041/23 у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив належними доказами розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, про відшкодування яких за рахунок відповідача просить суд. Зокрема, позивач не підтвердив обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, а тому за відсутності доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1041/23.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, позивач 04.07.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.07.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає їх такими, що ухвалені з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважає встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкового рішення.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.
ТОВ «Оператор ГТС України» у відповідності до статей 126, 129 ГПК України скористалося своїм правом на розподіл та компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та у межах встановленого строку подало до суду першої інстанції докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом справи № 911/1041/23 у суді першої інстанції.
На виконання вимог частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат ТОВ «Оператор ГТС України» подало місцевому господарському суду детальний опис робіт (наданих послуг), чим спростовуються висновки суду про не підтвердження належними доказами розміру витрат на правничу допомогу.
Вважає, що у відповідності до приписів частини 2 статті 124 ГПК України, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1041/23.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1041/23.
23.07.2025 матеріали справи №911/1041/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Розпорядженням в.о. керівника апарату від 23.07.2025 №09.1-08/1703/25 у зв'язку із перебуванням суддів Гончарова С.А., Тарасенко К.В. у відрядженні з 19.07.2025, справу №911/1041/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025 справу №911/1041/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Кравчука Г.А., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі №911/1041/23, справу призначено до розгляду на 29.09.2025.
29.09.2025 судове засідання не відбулося з підстав відсутності можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, що, в свою чергу, призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань в період з 10 год. 00 хв. по 13 год. 16 хв., про що 29.09.2025 складено Акт щодо знеструмлення електромережі суду, виходу з ладу сервера автоматизованої системи та інших умов, що впливають не безперебійність та функціонування автоматизованої системи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 призначено справу до розгляду на 29.10.2025.
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.10.2025 представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 29.10.2025 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 29.10.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.01.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" заборгованість у розмірі 13 845 617, 87 грн., три проценти річних у розмірі 409 128, 63 грн., пеню у розмірі 5 243 005, 74 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 772 996, 67 грн. та судовий збір у розмірі 319 061, 23 грн.
З заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1041/23, вбачається, що останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 004, 00 євро.
При цьому, 05.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій останній заявив намір подати докази понесення ним судових витрат у даній справі протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Також, позивач зазначив у вказаній заяві, що орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 18 100, 00 євро.
В якості підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду Договір про надання адвокатських послуг №4600008263 від 01.09.2023, лист ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-23-14024 від 05.10.2023, Додаткову угоду №1 від 28.05.2024 до Договору, детальний опис робіт (наданих послуг з правничої допомоги) за Договором.
Судом встановлено, що 01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі Замовник, Товариство) та Wikbord Rein Advokatfirma AS (далі Виконавець) укладено Договір про надання адвокатських послуг №4600008263 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати наступні послуги: Код ДК 021:2015:79110000-8 Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (адвокатські послуги) пов'язані із забезпеченням реалізації та захистом інтересів Товариства під час здійснення господарської діяльності із управління газотранспортною системою України, наданні послуг із транспортування газу, співпраці із операторами суміжних газотранспортних систем та інших аспектах здійснення діяльності Товариства, у тому числі в українських та іноземних державних органах та установах, в судах чи міжнародних арбітражах, міжнародних організаціях, фінансових установах, а також у інших відносинах, що виникають із юридичними та фізичними особами в ході здійснення такої діяльності Товариства.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що за завданням (заявкою) Замовника Виконавець зобов'язаний надати адвокатські послуги (далі - Послуги).
Послуги за цим Договором надаються на підставі завдань (заявок) Замовника. Завдання повинні бути надані в письмовій формі (в тому числі шляхом направлення їх засобами електронної пошти на електронну адресу Виконавця з адреси електронної пошти Замовника, вказаних у цьому Договорі) українською та/або англійською мовами. У виключних випадках, якщо необхідність надання Виконавцем відповідної Послуги є невідкладною, завдання (заявка) Замовника може бути надана в усному порядку (в тому числі з використанням телефонного зв'язку або інтернет-месенджерів) з подальшим оформленням відповідного завдання (заявки) в письмовій формі (п. 2.1. Договору).
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі наявності) і діє протягом 30 (тридцяти) місяців, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1. Договору).
Також, 28.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Wikbord Rein Advokatfirma AS було укладено Додаткову угоду №1 до Договору.
Разом з цим, позивачем долучено до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг з правничої допомоги) за Договором, що підписаний між Wikbord Rein Advokatfirma AS та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Екво», згідно п. 1 якого відповідно до пунктів 1.1., 1.2.6., 2.1. Договору №4600008263 про надання адвокатських послуг від 01 вересня 2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», ідентифікаційний код юридичної особи: 42795490, в особі Генерального директора Липпи Дмитра Олександровича, який діє па підставі Статуту, (далі - Клієнт) та Виконавцем (далі - Договір), Клієнт замовив у Виконавця надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (адвокатські послуги) у справі №911/1041/23 за позовом Клієнта до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про стягнення коштів, яка перебуває на розгляді господарських судів України, що підтверджується заявкою №ТОВВИХ-23-14024 від 05.10.2023 (далі - Заявка).
Згідно п. 2 детального опису робіт (наданих послуг з правничої допомоги) за Договором на виконання пункту 2.4. Договору, діючи в інтересах Клієнта, Виконавець уклав на користь Клієнта Угоду про надання юридичних послуг №11003215-101 від 28.09.2023 (далі Угода), відповідно до якої Виконавець залучив Адвокатське об'єднання для виконання завдань Клієнта (надання правничої допомоги). Гонорар Адвокатського об'єднання за надану правничу допомогу розраховується на основі середньої погодинної змішаної ставки в розмірі 140 євро за годину надання Послуг.
Підписанням цього Опису Сторони підтверджують, що Адвокатське об'єднання надало професійну правничу допомогу Клієнту у справі №911/1041/23 відповідно до Договору, Угоди та Заявки в Господарському суді Київської області та Північному апеляційному господарському суді у період з 30 жовтня 2023 по 10 травня 2024 року (п. 3 детального опису робіт (наданих послуг з правничої допомоги)).
З вказаного вище детального опису робіт (наданих послуг з правничої допомоги) вбачається, що загальна вартість послуг склала 18 004, 00 євро.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положенням статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1041/23, місцевий господарський суд виходив з наступного.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/2 зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Судом встановлено, що Договір про надання адвокатських послуг №4600008263 від 01.09.2023 укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Wikbord Rein Advokatfirma AS.
З листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за №ТОВВИХ-23-14024 від 05.10.2023 вбачається, що у відповідності до п. 2.4. Договору позивач надав згоду Wikbord Rein Advokatfirma AS щодо залучення третіх осіб для виконання завдань під час представництва та захисту інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Згідно п. 2 детального опису робіт (наданих послуг з правничої допомоги) за Договором на виконання пункту 2.4. Договору, діючи в інтересах Клієнта, Виконавець уклав на користь Клієнта Угоду про надання юридичних послуг №11003215-101 від 28.09.2023 (далі Угода), відповідно до якої Виконавець залучив Адвокатське об'єднання для виконання завдань Клієнта (надання правничої допомоги). Гонорар Адвокатського об'єднання за надану правничу допомогу розраховується на основі середньої погодинної змішаної ставки в розмірі 140 євро за годину надання Послуг.
Однак, позивачем не надано суду Угоди про надання юридичних послуг №11003215-101 від 28.09.2023, з якої можна було б встановити обставини її укладання між Wikbord Rein Advokatfirma AS та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Екво», а також обставини того, що адвокат Оніщук В.М. співпрацює з Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Екво».
Судом зазначено, що в довіреності №992 від 18.12.2024, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ім'я Оніщука В.М., вказано, що адвокат діє згідно договору про надання правової допомоги від 18.12.2024.
Однак, договір про надання правової допомоги від 18.12.2024 позивачем суду надано не було.
Судом прийнято до уваги те, що інтереси позивача під час розгляду справи також представляли інші адвокати, зокрема, адвокат Зубрицький О.В. Однак, в ордері на надання правничої (правової) допомоги №1485502 від 30.10.2023 вказано, що адвокат діє на підставі Договору №1103215-101 від 04.11.2021, що не збігається з датою угоди, укладеною між Wikbord Rein Advokatfirma AS та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Екво».
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив належними доказами розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, про відшкодування яких за рахунок відповідача просить суд. Зокрема, позивач не підтвердив обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, а тому за відсутності доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1041/23.
Колегія суддів додатково вважає за необхідне зазначити, що, яквбачається з матеріалів справи, позивачем ні в позовній заяві, ні в будь-якій іншій першій заяві по суті спору не було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що позов було подано до суду в квітні 2023 року, лише 05.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій останній заявив намір подати докази понесення ним судових витрат у даній справі протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, в якій зазначив, що орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 18 100, 00 євро.
Відповідно до ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Оскільки позивачем ні в позовній заяві, ні в будь-якій іншій першій заяві по суті спору не було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч.2 ст.124 ГПК України наявні підстави для відмови у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному додатковому рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Наведені в апеляційній скарзі доводи позивача фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі №911/1041/23 слід залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі №911/1041/23 - без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі №911/1041/23 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі №911/1041/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/1041/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 11.11.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко