вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" жовтня 2025 р. Справа№ 910/9973/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Бабич М.М.
від відповідача: не з'явились
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025, повний текст складено 03.03.2025
у справі № 910/9973/21 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»
до Товариства з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз»
про стягнення 504 076,01 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії у розмірі 504 076,01 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/9973/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» на користь Приватного акціонерного товариства »ДТЕК Київські регіональні електромережі» заборгованість у розмірі 448 843,84 грн, 3% річних у розмірі 19 035,86 грн, інфляційні втрати в розмірі 36 196,31 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн та судовий збір у розмірі 7 562,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти цю апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги у справі № 910/9973/21за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до Товариства з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «ЕВКЛАЗ» про стягнення 504 076,01 грн у повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду вказано, що під час перевірки було виявлено явні ознаки втручання в параметри розрахункового засобу обліку НІК 2303 АРК130083122 з метою зміни його показань за допомогою високочастотного генератора магнітного поля, внаслідок чого спожита електроенергія лічильником не враховується. Натомість, вказане твердження спростовується самим Актом про порушення №К035102, відповідно до пункту 2 якого вказано: «індикаторів дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів: не встановлювались». Таким чином суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про доведеність факту наявності дії впливу високочастного генератора магнітного поля на лічильник, тобто жодних ознак втручання в параметри розрахункового засобу обліку Актом про порушення не підтверджено. Відповідно до пункту 8.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, акт про порушення має бути підписаний уповноваженим представником оператора системи та двома незаінтересованими особами (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення їх осіб. На думку скаржника, суд першої інстанції не дослідив це питання та не надав належну оцінку вказаному факту.
Щодо кількості робочих днів електроустановки споживача, скаржник зазначає, що станом на день розгляду Акта та визначення обсягу та вартості не облікованої електричної діяли Правила роздрібного ринку електричної енергії в редакції 27.07.2019. У разі виявлення порушення, передбаченого підпункту 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, розрахунок необлікованої електричної енергії слід здійснювати за підпунктом 2 пункту 8.4.8 ПРРЕЕ, а не пунктом 3 пункту 8.48. ПРРЕЕ, як здійснено відповідачем. Відповідно до пункту 8 Протоколу №081 від 31.07.2019, складеного за результатами розгляду акту про порушення №К035102 від 18.01.2019, величину розрахункового добового споживання визначено згідно договірної потужності за період днів робочих 268 з 19.01.2018 по 18.01.2019. При цьому, відповідачем до розрахунку заборгованості не додано жодного документального підтвердження розрахунку кількості днів за вказаний період. Матеріали справи не містять інформації, з яких розрахунків відповідач нарахував саме 268 робочих днів. Натомість, згідно з «Калькулятора (робочих) днів за період», проведений за допомогою відповідної програми на сайті «Дебет-Кредит» (додається) за період з 19.01.2018 по 18.01.2019 нараховано 249 робочих днів.
На думку скаржника, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково вказано, що відповідач є власником об'єкта незавершеного будівництва тепличний комбінат радгоспу «Декоративні культури», який розташований за адресою: Київська область, місто Боярка, вул. Білогородська, 49, що підтверджується свідоцтвом про власність №654 від 17.05.2000. Таким чином, дата набуття права власності на об'єкт підтверджена та встановлена судом. Проведення технічної повірки електроустановки покладено на відповідача. Враховуючи наведене, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про покладення обов'язку на позивача.
Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122, факти пошкодження приладів (систем) обліку, пломб на приладах, а також факти втручання в їх роботу, що призвели до заниження показань, встановлюються спеціалізованими організаціями (підприємствами), які мають право на проведення відповідної перевірки, із залученням представників Держспоживстандарту. Ця норма була порушена.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, другий позивач у відзиві від 14.04.2025 на апеляційну скаргу вказав на те, що твердження відповідача про втручання в параметри розрахункового засобу обліку НІК 2303 АРК1 30083122, спростовується самим Актом про порушення №К035102, відповідно до пункту 2 якого вказано: «індикаторів дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів: не встановлювались».
Позивач зазначає, що згідно із висновком експерта від 30.09.2022 № 23587/21-46 пристрій, який був виявлений і вилучений під час складання акта про порушення №К035102 від 18.01.2019 та наданий на дослідження, є електронним генератором високочастотного електромагнітного випромінювання, який генерує сигнал частотою в діапазоні 553-556 МГц з піковим значенням (максимальним значенням амплітуди) на частоті близько 554,7 МГц. Дія на електролічильник НІК 2303 АРК1 зав. №0083122 високочастотного електромагнітного випромінювання, яке випромінює наданий на дослідження пристрій, блокує роботу зазначеного електролічильника та на час дії пристрою, припиняє облік спожитої електричної енергії.
Підтвердження встановлення на прилад обліку споживача таких індикаторів, передача їх на збереження споживачу та підтвердження фіксації цими індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, свідчить про явні ознаки втручання споживача в параметри розрахункового приладу обліку з метою зміни його показів, що є порушенням ПРРЕЕ, і не потребує додаткового встановлення факту порушення споживачем ПРРЕЕ, оскільки цей факт підтверджується самим індикатором, яким зафіксовано вплив магнітного чи електричного полів. Тобто, якби у відповідача на лічильнику був встановлений індикатор дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, то позивачу не потрібно було б проводити додаткового встановлення факту порушення відповідачем ПРРЕЕ(вилучення електронного генератора високочастотного електромагнітного випромінювання та направлення його разом з приладом обліку на проведення експертного дослідження).
Також, на думку позивача, судом першої інстанції у справі №910/9973/21 досліджені та надана належна оцінка факту підписання акту про порушення №К035102 від 18.01.2019, а також і судом першої і апеляційної інстанції у справі № 911/2133/19 досліджені та надана належна оцінка факту підписання вказаного акту про порушення.
Оскільки відповідно до матеріалів справи, порушення, виявлене позивачем 18.01.2019, під час проведення технічної перевірки полягає у втручанні відповідача в параметри розрахункового засобу обліку електричної енергії шляхом встановлення антени високочастотного генератора на корпус лічильника електроенергії, що дає можливість блокувати облік електричної енергії, тому у даному випадку актом про порушення встановлено втручання відповідача в параметри розрахункового засобу обліку електричної енергії, а не втручання в роботу приладів (систем) обліку, що призвело до заниження показань, положення п. 3 Порядку не підлягають до застосування.
Також позивачем зазначено про те, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат складає 15 000,00 грн, заява про ухвалення додаткового рішення буде подана позивачем після ухвалення судом рішення у справі № 910/9973/21.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу передачі судової справи № 910/9973/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/9973/21. Призначено справу № 910/9973/21 до розгляду у судовому засіданні 13.05.2025 о 10 год. 40 хв.
06.05.2025 (через «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду.
Ухвалою північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
У судовому засіданні 13.05.2025 колегія суддів заслухала пояснення позивача по суті спору, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» у судове засідання не з'явився (до відеоконференції не підключився).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 оголошено перерву у розгляді справи № 910/9973/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 до 08.07.2025 о 12 год. 45 хв. в режимі відеоконференції.
У судове засідання 08.07.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» не з'явився ( до відеоконференції не підключився).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкладено розгляд справи № 910/9973/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 на 02.09.2025 об 11 год 45 хв в режимі відеоконференції.
02.09.2025 о 09:20 по 13:00 в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим судове засідання не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 911/9973/21 на 07.10.2025 о 12 год. 50 хв. в режимі відеоконференції.
Враховуючи викладене, воєнний стан та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9973/21 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиція учасників справи
Представник позивача (Бабич М.М.) у судовому засіданні 07.10.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/9973/21 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився (до відеоконференції не підключився), про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, згідно із Актом технічної комісії про прийняття закінченого будівництва в експлуатацію від 16.07.2014 збудовано трансформаторну підстанцію КТП 160/10/0,4 кВа, за адресою: Київська область, місто Боярка.
Відповідно дозволу № 11-01-622 від 19.07.2004 Київської державної інспекції охорони праці в енергетиці ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» дозволено ввімкнути закінчену ним будівництвом підстанцію (КТП) 10/04 кВ з трансформаторами потужністю 160 кВА для електропостачання теплиці в м. Боярка.
17.09.2004 між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» (в подальшому змінено назву на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі») укладено договір про постачання електричної енергії №567 від 17.09.2004, відповідно до п. 1 якого, позивач, за договором постачальник електричної енергії, зобов'язався постачати відповідачу, за договором споживачу, електроенергію, а відповідач оплачує позивачу її вартість та здійснює інші платежі згідно умов договору та додатків до нього.
Під час виконання цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку (п. 2 договору).
Відповідно до пункту 2.1.2. договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію, як різновид товару в межах 145 кВт приєднаної потужності в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору.
У пункті 4.2.3. договору встановлено, що відповідач сплачує позивачу вартість електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання, відповідно (згідно з Методикою, затвердженою НКРЕ), у разі таких дій відповідача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії, пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку, споживання електроенергії поза засобами обліку, інших умов, визначених Методикою.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.
Відповідно до пункту 4.4. договору відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб покладається на їх власника або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.
Відповідно до додатків № 1, № 3.1, № 9 до договору, до об'єктів відповідача належать теплиці за адресою: м. Боярка, вул. Білогородська, 49.
Згідно із заявкою відповідача № 46 від 13.02.2014 останнім відповідно до завдання на перевірку 21.02.2014 було встановлено прилад обліку електричної енергії тип НІК 2303 АРК1 № 0083122 2013.
18.01.2019 уповноваженими представниками відповідача проведено перевірку у виробничій базі ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Евклаз», за адресою: м. Боярка, вул. Білогородська, 49, за результатом якої встановлено, що відповідач при користуванні електричною енергією за адресою: м. Боярка, вул. Білогородська, 49, КТП-1009 порушив під.5 п.5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, а саме: «встановлення антени високочастотного генератора на корпус лічильника електричної енергії з метою зміни показів приладу обліку електроенергії. Електроенергія, що споживається, приладом обліку електроенергії не обліковується».
За даним фактом, в присутності двох працівників Національної поліції України, уповноваженими представниками відповідача та двома свідками складено Акт про порушення № К035102 від 18.01.2019 (надалі - Акт), прилад обліку та високочастотний генератор магнітного поля вилучено й опломбовано за допомогою сейф-пакета № UA00065834.
24.01.2019 відповідачу направлено лист-повідомлення № 06/280/515 від 23.01.2019 про дату та час засідання комісії по розгляду Акту про порушення № К035102 від 18.01.2019.
Рішенням комісії, оформленого протоколом № 267 від 27.02.2019, вирішено направити вилучені матеріали до Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» для проведення експертизи.
Рішенням комісії, оформленого протоколом № 072 від 24.07.2019, вирішено перенести засідання комісії на 31.07.2019.
Згідно із Висновком експертного дослідження Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» Пампухи Г.Г. від 10.06.2019 №9313 встановлено, що при підключені наданого на дослідження пристрою, який розміщено в полімерному корпусі чорного кольору, до джерела змінного струму напругою 220В та частотою 50Гц, при положенні потенціометру регулювання потужності у положенні максимуму (крайнє праве положення) і при розміщенні його робочої частини (коаксіального кабелю з відгалуженнями) біля лицьової частини прозорої кришки лічильника електричної енергії НІК 2303 АРК1 зав. № 0083122 2013 року, здійснюється високочастотний вплив на лічильник електричної енергії, а саме повне блокування обліку електроенергії на протязі усього періоду впливу.
На засіданні комісії 31.07.2019 з розгляду Акту про порушення № К035102 від 18.01.2019, за участю представників відповідача Меркулова Є.В. та Борух С.В. прийнято рішення, оформлене протоколом № 081 від 31.07.2019, провести нарахування відповідачу відповідно до п.8.4.2. ПРЕЕ, розрахунок згідно із п.8.4.10. формула 4 ПРЕЕ за період з з 19.01.2018 по 18.01.2019.
Згідно із розрахунком до Акта про порушення № К035102 від 18.01.2019, здійсненого згідно розділу 8 п.8.4.2., під.3 ПРЕЕ, розрахунок п.8.4.10., формула 4, відповідачу нараховано до сплати 448 843, 85 грн вартості необлікової електричної енергії за період з 19.01.2018 по 18.01.2019.
Протокол № 081 від 31.07.2019 та рахунок до Акта про порушення № К035102 від 18.01.2019 вручено представнику відповідача, що підтверджується підписом останнього у зазначеному протоколі.
19.08.2019 відповідачу направлено супровідний лист № 03/800/6200 від 12.08.2019 разом з протоколом № 081 від 31.07.2019, розрахунком до Акта про порушення № К035102 від 18.01.2019, рахунком на оплату по Акту про порушення № К035102 від 18.01.2019, рахунок за проведене експертне дослідження.
Відповідач оплату нарахованої за споживання не облікованої електричної енергії відповідно до протоколу № 081 від 31.07.2019 засідання комісії по розгляду до Акта про порушення № К035102 від 18.01.2019 у розмірі 448 843, 85 грн не здійснив.
У зв'язку із наведеним позивачем у судовому порядку заявлено про стягнення з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» нарахування за необліковану електричну енергію в сумі 448 843,85 грн.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається також на прострочення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 035,86 грн, інфляційні втрати в розмірі 36 196,31 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Договірні відносини у сфері постачання електроенергії мають свої особливості, що пов'язано зі специфікою предмету договору та обумовлює спеціальний порядок його укладання. Особливістю договору електропостачання є покладення на споживача додаткових обов'язків, пов'язаних з необхідністю: дотримуватись передбаченого договором режиму споживання електроенергії; забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичних мереж та справність приладів і устаткування, що використовуються у процесі споживання електричної енергії.
За приписами статті 275 Господарського кодексу України (чинної станом на час спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За змістом пп. 5.5.5. ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний, забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об'єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.
Статтею 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Пунктами 4, 14, 15 частини 2 статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що правопорушеннями на ринку електричної енергії є крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра тощо; відмова у доступі уповноважених працівників постачальників послуг комерційного обліку до приміщень, де розташовані лічильники електричної енергії, якщо обов'язок надання такого доступу встановлений законодавством.
Згідно із п. 8.2.4. ПРРЕЕ, у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором.
Пунктом 8.2.5. ПРРЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.
У разі відмови споживача або представника споживача підписати акт про порушення в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо він підписаний уповноваженим представником оператора системи та двома незаінтересованими особами (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення їх осіб.
Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта про порушення та викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які зазначаються в акті про порушення або надаються (надсилаються) оператору системи окремим письмовим повідомленням.
Так, 18.01.2019 уповноваженими представниками відповідача проведено перевірку у виробничій базі відповідача, за адресою: м. Боярка, вул. Білогородська, 49, за результатом якої встановлено, що відповідач при користуванні електричною енергією за адресою: м. Боярка, вул. Білогородська, 49, КТП-1009 порушив під.5 п.5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, а саме: «встановлення антени високочастотного генератора на корпус лічильника електричної енергії з метою зміни показів приладу обліку електроенергії. Електроенергія, що споживається, приладом обліку електроенергії не обліковується».
За даним фактом, в присутності двох працівників Національної поліції України, уповноваженими представниками ПрАТ «Київобленерго» та двома свідками складено Акт про порушення № К035102 від 18.01.2019 (надалі - Акт), прилад обліку та високочастотний генератор магнітного поля вилучено й опломбовано за допомогою сейф-пакета № UA00065834.
Згідно із п. 8.2.6. ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
За результатами розгляду Акту про порушення № К035102 від 18.01.2019, за участю представників відповідача Меркулова Є.В. та Борух С.В. прийнято рішення, оформлене протоколом № 081 від 31.07.2019, провести нарахування відповідачу у відповідності до п.8.4.2. ПРЕЕ, розрахунок згідно із п.8.4.10. формула 4 ПРЕЕ за період з 19.01.2018 по 18.01.2019.
Згідно з розрахунку до Акта про порушення № К035102 від 18.01.2019, здійсненого згідно із розділом 8 п.8.4.2., під.3 ПРЕЕ, розрахунок п.8.4.10., формула 4, відповідачу нараховано до сплати 448 843, 85 грн вартості необлікової електричної енергії за період з 19.01.2018 по 18.01.2019.
Протокол № 081 від 31.07.2019 та рахунок до Акта про порушення № К035102 від 18.01.2019 вручено представнику ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Евклаз», що підтверджується підписом представника відповідача у зазначеному протоколі.
Також позивачем 19.08.2019 направлено відповідачу супровідний лист № 03/800/6200 від 12.08.2019 разом з протоколом № 081 від 31.07.2019, розрахунком до Акта про порушення № К035102 від 18.01.2019, рахунком на оплату по Акту про порушення № К035102 від 18.01.2019, рахунок за проведене експертне дослідження.
За змістом п. 8.2.7. ПРРЕЕ кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
У разі незгоди споживача з фактом крадіжки електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту викрадення електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення, при визначенні розміру суми збитків, належної до оплати, а також при здійсненні платежів, вирішуються у судовому порядку.
В подальшому, відповідач (ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Евклаз») звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (позивача у справі № 910/9973/21) про визнання незаконним та скасування рішення комісії, оформленого протоколом №081 від 31.07.2019 на підставі Акта про порушення під.5 п.5.5.5. ПРРЕЕ № К035102 від 18.01.2019, посилаючись на те, що відповідний Акт про порушення № К035102 від 18.01.2019 складений з порушенням, а експертний висновок є неналежним доказом.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2024 у справі № 911/2133/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання незаконним та скасування рішення комісії відмовлено.
Під час розгляду справи № 911/2133/19 встановлено, що ПрАТ «Київобленерго» правомірно та обґрунтовано проведено донарахування вартості необлікованої позивачем електроенергії за наслідками встановлених в акті про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № К035102 від 18.01.2019 порушень.
Отже, під час розгляду цієї справи № 910/9973/21, на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України, підлягають врахуванню висновки, які викладені у справі № 911/2133/19 щодо правомірності проведення позивачем донарахування вартості необлікованої відповідачем електроенергії відповідно до Акта про порушення № К035102 від 18.01.2019.
Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про врахування наданого до матеріалів справи позивачем висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.09.2022 № 23587/21-46 Лисенка Олександра Володимировича за результатами проведення судової електротехнічної експертизи, призначеної Господарським судом Київської області у справі № 911/2133/19, відповідно до якого, пристрій, який був виявлений і вилучений під час складання акта про порушення №К035102 від 18.01.2019 та наданий на дослідження, є електронним генератором високочастотного електромагнітного випромінювання, який генерує сигнал частотою в діапазоні 553-556 МГц з піковим значенням (максимальним значенням амплітуди) на частоті близько 554,7 МГц. Дія на електролічильник НІК 2303 АРК1 зав. №0083122 високочастотного електромагнітного випромінювання, яке випромінює наданий на дослідження пристрій, блокує роботу зазначеного електролічильника та на час дії пристрою, припиняє облік спожитої електричної енергії.
Отже, факт вчинення відповідачем порушення правил роздрібного ринку електричної енергії підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що вірно встановлено господарським судом першої інстанції.
При цьому, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження сплати відповідачем нарахувань за недораховану електроенергію у сумі 448 843,85 грн згідно із Актом про порушення №К035102 від 18.01.2019, що також не спростовано відповідачем у справі.
Згідно з підпунктом 3 пункту 8.4.8. ПРРЕЕ кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил, визначається виходячи з кількості робочих днів електроустановки споживача (крім випадків фіксації засобами комерційного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил): якщо споживач здійснив самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку, вчинив інші дії, що призвели до споживання необлікованої електричної енергії, виявити які представники оператора системи під час проведення контрольного огляду засобу комерційного обліку не мали можливості, або установив пристрій, що занижує покази лічильника електричної енергії (використання фазозсувного трансформатора, постійних магнітів (у разі невстановлення на/в лічильник індикаторів), пристрою випромінювання електромагнітних полів тощо), - з дня останньої технічної перевірки або допуску електроустановки споживача в експлуатацію, або набуття права власності чи користування на об'єкт (якщо технічну перевірку у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію або набуття ним права власності (користування) на об'єкт до дати виявлення порушення не було проведено) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.
У разі виявлення у непобутового споживача порушень, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 8.4.2 цієї глави, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії протягом робочого часу (Wдоб, кВт·год) розраховується за формулою: Wдоб = Р* tдоб *Kв.
де P - потужність (кВт), визначена як: 1) сумарна максимальна потужність наявних у споживача на час складення акта про порушення струмоприймачів відповідно до їх паспортних даних (за умови, якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи); 2) потужність, обчислена виходячи зі струму навантаження електроустановки споживача при підключенні всіх наявних на час складення акта про порушення струмоприймачів на максимальну потужність, визначеного на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології (за умови відсутності паспортних даних усіх струмоприймачів, наявних у споживача на час складення акта про порушення, та якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи); 3) дозволена потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначена в договорі з оператором системи (за умови, якщо потужність, визначена відповідно до положень підпунктів 1 або 2 цього пункту, перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, ненадання споживачем інформації щодо паспортних даних струмоприймачів, недопуску представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів, відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність);
tдоб - тривалість роботи обладнання протягом доби, що визначається на підставі договору з оператором системи (год).
У разі відсутності в договорі даних про тривалість роботи обладнання споживача tдоб приймається рівним 8 год;
Kв - коефіцієнт використання струмоприймачів (приймається рівним 0,6).
Відповідно до розрахунку до Акта здійсненого згідно розділу 8 п.8.4.2., під.3 ПРЕЕ, розрахунок п.8.4.10., формула 4, відповідачем нараховано позивачу до сплати 448 843, 85 грн вартості необлікованої електричної енергії за період з 19.01.2018 по 18.01.2019.
При розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії використано наступні вихідні данні: Р = 145 кВТ; tдоб = 8 годин; Кв = 0,6. Період нарахування з 19.01.2018 по 18.01.2019.
Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на те, що розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії є арифметично правильним, погоджується із висновком господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача нарахувань за необліковану електроенергію у сумі 448 843, 85 грн згідно із Актом про порушення №К035102 від 18.01.2019, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 035,86 грн, інфляційні втрати в розмірі 36 196,31 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 19 035,86 грн та 36 196,31 грн, відповідно, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн, на підтвердження чого, позивачем надано договір №1913-КОЕ від 01.12.2020 про надання правової допомоги; додаткову угоду № 43 від 15.06.2021 до договору №1913-К0Е про надання правової допомоги від 01.12.2020; додаткову угоду № 1913-КОЕ/44 від 30.12.2021; додаткову угоду № 45 від 28.12.2022; додаткову угоду № 46 від 27.11.2023; додаткову угоду № 47 від 28.11.2023; додаткову угоду № 48 від 17.01.2024; акт наданих послуг № 381 від 18.12.2023, в якому зазначено обсяг наданих адвокатом Бабич М.М. послуг та виконання робіт в сумі 32 000,00 грн; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Бабича М.М. № 311/10, видане 31.03.1994; довіреність № 498/2021 від 15.04.2021.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що апеляційна скарга не містить доводів відповідача про незгоду з оскаржуваним рішенням в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 32 000,00 грн є співмірними із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/9973/21, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Так, колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що як господарським судом першої інстанції у справі № 910/9973/21, так судом першої та апеляційної інстанції у справі № 911/2133/19 досліджені та надана належна оцінка розрахунку вартості не облікованої електричної енергії за актом про порушення № К035102 від 18.01.2019.
Щодо доводів скаржника про порушення позивачем п. 3 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122, а саме: факти пошкодження приладів (систем) обліку, пломб на приладах, а також факти втручання в їх роботу, що призвели до заниження показань, встановлюються спеціалізованими організаціями (підприємствами), які мають право на проведення відповідної перевірки, із залученням представників Держспоживстандарту, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у п. 3 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 № 122 (далі - Порядок) мова іде про необхідність залучення представника Держспоживстандарту при встановлені фактів спеціалізованими організаціями (підприємствами), які мають право на проведення відповідної перевірки. Тобто, в даному випадку йде мова про залучення Держспоживстандарту при проведенні експертизи, яка має підтвердити відповідне порушення ПРРЕЕ, а не при складенні Акту про порушення.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що на момент складання акта про порушення № К035102 від 18.01.2019, чинним законодавством України не встановлювався обов'язок енергопостачальника чи оператора системи розподілу залучати представників Держспоживстандарту під час проведення контрольного огляду або технічної перевірки та під час складання Акта про порушення ПКЕЕ чи ПРРЕЕ.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що правомірність складення акту про порушення № К035102 від 18.01.2019, правильність розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії згідно із актом про порушення № К035102 від 18.01.2019 та період такого нарахування, було предметом розгляду у справі № 911/2133/19.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково вказано, що відповідач є власником об'єкта незавершеного будівництва тепличний комбінат радгоспу «Декоративні культури», який розташований за адресою: Київська область, місто Боярка, вул. Білогородська, 49, що підтверджується свідоцтвом про власність №654 від 17.05.2000, є безпідставними, оскільки у оскаржуваному рішенні відсутні обставини, що зазначені відповідачем у апеляційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/9973/21, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/9973/21, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/9973/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/9973/21 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Евклаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/9973/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/9973/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/9973/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 11.11.2025.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич