Постанова від 21.10.2025 по справі 910/63/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2025 р. Справа№ 910/63/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.10.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 (повний текст складено 01.09.2025)

у справі № 910/63/25 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС»

про стягнення заборгованості у розмірі 2 992 914,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» (далі - ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД», позивач, підрядник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» (далі - ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС», відповідач, замовник) про стягнення заборгованості у розмірі 2 992 914,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за Договором підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 (далі - Договір).

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що:

- у відповідності до підписаних сторонами Актів виконаних робіт за Договором кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позовної заяви склала 2 028 396,56 грн. у т.ч. ПДВ 20%, а саме: за Актом КБ-2в й КБ-3 № 3 від.06.2024 - на суму 764 834,02 грн., за Актом КБ-2в й КБ-3 № 4 від 21.06.2024 - на суму 459 693,22 грн., за Актом КБ-2в й КБ-3 № 5 від 19.11.2024 - на суму 433 423,81 грн., за Актом № 2 ДУ 1 від 29.03.2024 - на суму 254 891,88 грн., за Актом № 1 ДУ 2 від 31.05.2024 - на суму 98 455,63 грн., за Актом № 2 ДУ 2 від 16.09.2024 - на суму 17 098,01 грн.;

- оскільки відповідачем не виконані зобов'язання зі сплати вартості виконаних позивачем й прийнятих замовником робіт за Договором в сумі 2 028 396,56 грн., строк виконання зазначених зобов'язань безпідставно порушений з боку відповідача, позивачем нараховано штрафні санкції та суми компенсаційних виплат, що підлягають стягненню з відповідача, в розмірі 345 366,80 грн.;

- позивачем на адресу відповідача було направлено до лист № 374 від 19.11.2024, яким було передано на підпис Акт виконаних робіт № 6 за Договором (далі - Акт № 6) на суму 65 730,59 грн. Однак, на поточний період часу відповідач безпідставно ухилився від підписання вказаного Акту № 6 та оплати виконаних за ним робіт, будь-які дефектні акти за визначеним в Акті № 6 етапом/об'ємом робіт на адресу позивача не надав, претензій щодо якості виконаних робіт у визначеному Договором порядку не висунув;

- за таких умов у відповідності до п. 9.1., п. 9.2.3. Договору роботи за Актом № 6 є фактично прийнятими з боку відповідача без будь-яких зауважень щодо їх якості та/або належності (за відсутності недоробок/недоліків/дефектів виконаних робіт) й обсягу виконаних робіт;

- оплата фактично виконаних робіт (етапів робіт) здійснюється протягом 10- ти (десяти) робочих днів з моменту підписання обома сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт (п. 4.4 Договору), відтак, враховуючи, що Акт № 6 за Договором отриманий відповідачем 26.11.2024, визначений Договором термін виконання фінансових зобов'язань ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС» перед позивачем щодо сплати вартості визначених даним Актом № 6 виконаних робіт сплинув 24.12.2024, отже, строк виконання зазначеного зобов'язання безпідставно порушений з боку відповідача;

- з урахуванням фактично визначеного Договором об'єму робіт у встановленому Договором порядку та за узгодженою/підписаною сторонами договірною ціною (Додаток № 1, Додаток № 5 до Договору), з урахуванням попередньо доведених до позивача проектних рішень, позивачем протягом дії Договору, були придбані та поставлені на будівельний майданчик об'єкту матеріально-технічні ресурси, що були необхідні для забезпечення своєчасного виконання робіт за вказаним Договором та створення розрахункового запасу матеріалів/ресурсів на будівельному майданчику згідно ДБН А.3.1-5:2016, в тому числі гідроізоляційні матеріали (бітумна емульсія, мастика, мембрана/и, пінополістерольні екструзійні плити, тощо);

- протягом всього періоду часу виконання сторонами умов Договору ні з боку замовника, ні з боку Технічного нагляду, ні з боку будь-яких інших задіяних на будівельному майданчику служб та/чи підрозділів відповідача жодного разу у передбаченому п. 8.4. чи п. 11.4.2. Договору порядку не визначалося будь-яких порушень підрядником умов зберігання та/чи прострочення термінів використання товарно-матеріальних цінностей, заявлених їх виробниками, рівно як не висувалося жодних заборон на використання таких матеріалів або інших зауважень (рекламацій, приписів, вимог тощо) стосовно порушення умов зберігання таких матералів, чи зниження їх якісних характеристик, чи порушення умов їх розташування на будівельному майданчику;

- поставлений ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» об'єм матеріалів/ресурсів на об'єкт будівництва в рамках виконання умов Договору належним чином підтверджується відповідними документами за результатами операцій з поставки вказаних матеріалів на об'єкт замовника (даними журналу вхідного контролю матеріалів ООО «ІНДАСТРІАЛБУД», товарно-транспортними накладними постачальників/перевізників таких матеріалів, видатковими накладними, що в цілому за весь час виконання умов Договору жодного разу жодним чином не оспорювалося з боку відповідача;

- протягом значного періоду часу при виконанні умов основного підрядного Договору № 20230815-3 від 15.08.2023 та Договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 з боку замовника мали місце непоодинокі випадки внесення кардинальних змін до проектної документації та/або складу й характеру робіт за Договором, що в підсумку фактично змінило номенклатуру матеріалів, які підлягали використанню при виконанні робіт у відповідності до первинно доведених до позивача проектних рішень, та об'єктивно зумовило коригування номенклатури та/або об'єму/ів матеріально-технічних ресурсів, що підлягали використанню при виконанні обумовлених зазначеними Договорами робіт, внаслідок чого виникли залишки невикористаних цільових товарно-матеріальних ресурсів, поставлених підрядником в рамках Договору на загальну суму 553 420,60 грн.;

- Договір було розірвано за ініціативою відповідача, згідно листа-повідомлення № 20240812-1 від 12.08.2024, відтак, позивач на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України має право на стягнення коштів за виконану частину роботи та відшкодування йому понесених втрат та збитків, завданих розірванням Договору;

- з огляду на передачу відповідачем подальшого виконання робіт за Договором Товариству з обмеженою відповідальністю «БК «БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», а також те, що співробітники позивача були недопущені відповідачем на територію об'єкту будівництва, ТОВ«ІНДАСТРІАЛБУД», керуючись умовами п. 18.2. Договору, листом № 292 від 02.08.2024 повідомило замовника про вимушене припинення виконання робіт на об'єкті та запропонувало відповідачу розглянути питання дострокового припинення зазначеного Договору за згодою сторін та визначення порядку й строків проведення остаточних розрахунків за ним між сторонами;

- в подальшому зазначені матеріали були частково використанні в процесі виконання позивачем робіт за Договором з їх відображенням (врахуванням їх вартості) у складі відповідних актів виконаних робіт, оформлених/складених за результатами фактичного виконання позивачем робіт за Договорами;

- понесені ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» витрати (збитки) щодо придбання, доставки та розвантаження на об'єкті будівництва цільових матеріально-технічних ресурсів, придбаних позивачем для забезпечення виконання конкретних проектних рішень на об'єкті будівництва відповідача, та не використаних в подальшому при виконанні робіт за Договором внаслідок суттєвого корегування замовником проектно-кошторисної документації та зміни характеру робіт, в розумінні ч. 2 ст. 845, ч. 4 ст. 849 ЦК України підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача в повному обсязі;

- згідно з листами № 20240718-1 від 18.07.2024, № 20240722-1 від 22.07.2024 ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС» була акцептована пропозиція позивача щодо відплатного передання на користь замовника прав власності на залишкові (невикористані) матеріальні ресурси, внаслідок чого між сторонами було укладено й реалізовано Договір поставки матеріалів гідроізоляції № F-20240826-1 від 26.08.2024 на суму 1 729 756,23 грн., у т.ч. ПДВ 20%;

- поведінка відповідача, що полягає в ухиленні від повного відшкодування/компенсації понесених позивачем витрат (збитків) у зв'язку з придбанням ним цільових матеріалів для реалізації проекту будівництва об'єкта ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС», які не були використані під час виконання робіт, є суперечливою, недобросовісною і такою, що не відповідає доктрині «venire contra factum proprium», при тому, що таке відшкодування попередньо проведено відповідачем лише частково;

- відтак, позивачем понесені витрати на придбання цільових матеріалів/ресурсів для забезпечення належного виконання ним робіт за Договором, які в подальшому не були використанні при виконанні обумовлених зазначеним Договором робіт внаслідок суттєвої зміни відповідачем проектних рішень та характеру робіт, отже, у відповідності до приписів ст. ст. 224, ст. 225 ГК України та п. 3.4., п. 3.7. Договору такі збитки, завдані позивачу, підлягають відшкодуванню/стягненню на його користь в повному обсязі в сумі 553 420,60 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог, пославшись на те, що:

- сам факт підписання актів приймання-передачі виконаних робіт сторонами фіксує лише факт фактичного виконання певного обсягу робіт і їх прийняття замовником, але не є підтвердженням належного виконання зобов'язання у повному обсязі, зокрема в частині дотримання строків;

- позивачем було допущено систематичне та суттєве прострочення строків виконання робіт;

- 22.01.2025 позивач направив відповідачу заяву про залік однорідних зустрічних вимог у розмірі 2 028 396,56 грн., яка стосувалась заборгованості за виконаними роботами за Договором, цей залік було проведено на підставі ч. 2 ст. 601 ЦК України,ст.ст. 202, 604 ЦК України, що передбачають можливість припинення зобов'язання зарахуванням, без потреби в окремій згоді другої сторони;

- позовна вимога про стягнення штрафних санкцій (неустойки) у розмірі 345 366,80 грн. є похідною від основного грошового зобов'язання, яке вже припинено. Таким чином, як основне зобов'язання (оплата робіт), так і вимоги про нарахування штрафних санкцій, втратили правову силу, з огляду на що відсутній предмет спору в цій частині позову;

- обов'язок замовника щодо приймання виконаних робіт виникає з моменту отримання від виконавця належним чином оформлених документів, передбачених умовами договору, а саме - підписаних виконавцем актів приймання-передачі виконаних робіт у двох примірниках, а також затвердженої виконавчої документації у чотирьох примірниках на паперовому носії та одному примірнику на електронному носії, завірених підписом уповноваженої особи підрядника та печаткою;

- до листа позивача № 374 від 19.11.2024 були приєднані кольорові копії документів, а оригінали були відсутні: зокрема, Акт №6 до Договору на суму 65 730,59 грн. у комплекті з виконавчою (робочою) документацією були надіслані виключно у вигляді кольорових копій, а не в оригіналах, що не відповідає вимогам договору, законодавчим вимогам та не може вважатися належним направленням первинної документації, яка підтверджує факт виконання робіт. Отже, відповідачем було повернуто позивачу вказані документи з вимогою до позивача надати в оригіналах акти приймання-передачі виконаних робіт та виробничої документації;

- оскільки вищевказана вимога відповідача не була виконана позивачем станом на дату подання відзиву, у відповідача не виник обов'язок щодо оплати вказаних робіт, а у позивача - відсутнє право на звернення до суду з даною позовною заявою за стягнення неіснуючої заборгованості;

- в актах приймання-передачі виконаних робіт, наданих позивачем до суду, не вказано у тексті жодного з актів факт відмови замовника від підписання. Відсутність такої відмітки свідчить про неналежне оформлення акту та порушення підрядником процедури документального оформлення передачі робіт;

- надана позивачем первинна документація на підтвердження факту поставки певних матеріалів на об'єкт не може бути самостійною підставою для стягнення вартості виконаних робіт чи залишків матеріалів, оскільки підтвердження фактичного використання матеріалів у межах конкретних етапів робіт можливе виключно через належно оформлені та підписані сторонами акти виконаних робіт. Оскільки частина актів, зокрема Акт №6, не була підписана та не прийнята відповідачем, фактичне витрачання матеріалів у межах відповідних обсягів робіт за Договором не підтверджене, з огляду на що облік використаних матеріалів є неможливим, а вимоги позивача у цій частині - передчасними та необґрунтованими;

- саме позивач допустив істотні порушення умов зберігання залишків невикористаних гідроізоляційних матеріалів, що призвело до втрати споживчих властивостей зазначених матеріалів і їх потенційної непридатності до використання за цільовим призначенням, відповідач звертався до позивача за наслідками виявлення факту неналежного зберігання гідроізоляційних матеріалів, зокрема, з листом № 20240802-2 від 02.08.2024, листом № 20240916-1 від 16.09.2024;

- позивачем не надано жодного доказу (наприклад, висновку експертизи або сертифікату контролю якості), який би підтверджував належний стан та придатність залишків матеріалів до використання;

- в ході виконання робіт за Договором жодних змін до проектної документації з боку замовника не вносилося, позивачем не надано жодного документального підтвердження, яке б свідчило про погодження сторонами змін проекту, коригування умов Договору або продовження строків виконання робіт у зв'язку з нібито зміненими обставинами;

- саме позивач неодноразово порушував договірні строки виконання робіт, в результаті чого відповідач був змушений звертатися з письмовими зауваженнями, зокрема листом № 20240802-2 від 02.08.2024, в якому зазначено факти затягування строків та самовільного призупинення виконання робіт з боку позивача, а після тривалого ігнорування з боку позивача своїх зобов'язань відповідач був змушений залучити третю особу для належного завершення будівельних робіт, що цілком відповідало умовам п. 11.2.25 Договору;

- позивач не довів, що витрати на придбання матеріалів стали збитками у розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 224-225 ГК України, оскільки сам факт наявності залишків матеріалів, які не були використані, не породжує автоматичного права на компенсацію витрат з боку відповідача, якщо ці залишки виникли внаслідок: недбалого планування або зберігання матеріалів з боку позивача, порушення позивачем строків виконання робіт, зміни обставин, пов'язаних не з діями відповідача, а з неспроможністю позивача виконати свої зобов'язання належним чином.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що:

- відповідачем у наданому відзиві підтверджено факт як належного оформлення (обопільного підписання) актів виконаних робіт по Договору на суму 2 028 396,56 грн., так і факт відсутності будь-яких зауважень з боку замовника щодо об'ємів та якості фактично виконаних робіт за вказаними При цьому, у порушення приписів ст. ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України та умов п. 4.4. Договору відповідачем безпідставно не проведена на користь позивача оплата вартості виконаних, переданих і прийнятих замовником робіт у визначений за домовленістю сторін строк;

- до жодного з актів виконаних робіт з боку замовника протягом всього терміну виконання Договору і до поточного періоду часу не надано/не висунуто жодного зауваження щодо нібито некоректності визначених за цими актами сум грошових коштів, які підлягають сплаті на користь позивача, внаслідок нібито застосування до підрядника штрафних санкцій за порушення умов Договору й, зокрема, строків виконання робіт, рівно як й самі акти не містять в собі жодних подібних відомостей, будь-яких корегувальних актів до вказаних актів а ні обопільно сторонами, а ні ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС» в односторонньому порядку з подальшим направленням на адресу позивача, не складалося й не підписувалося/не оформлювалося;

- корегування (подовження) термінів виконання робіт за Договором сталося виключно внаслідок недбалої поведінки відповідача, систематичного та хаотичного корегування ним проектних рішень та суттєвого порушення з його боку термінів передання на адресу позивача проектної документації з відміткою «до виконання робіт»;

- штрафні санкції та компенсаційні виплати за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором розраховані й заявлені до стягнення станом на момент подання позовної заяви, тобто на 16.12.2024, а після подання позивачем заяви про залік зустрічних однорідних вимог № 415 від 22.01.2025 за ч. 2 ст. 601 ЦК України штрафні санкції та компенсаційні виплати не нараховувались та не переглядались;

- згідно опису вкладення у цінне поштове відправлення листа ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» № 374 від 19.11.2024 (із доданими до нього документами) в нормативно встановленому порядку належним чином підтверджений факт надіслання (передання) на адресу ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС» оригіналу Акту виконаних робіт № 6 із доданою до нього виконавчою/робочою документацією в двох примірниках;

- посилання відповідача на відсутність в Акті № 6 зазначення на факт відмови від його підписання з боку замовника, є нікчемним та таким, що суперечить приписам п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за якими визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо;

- посилання відповідача на свій лист № 20240802-2 від 02.08.2024, як на документ, який нібито підтверджує факт неналежного зберігання матеріалів на об'єкті будівництва, є неспроможним, оскільки даний лист не відповідає порядку документування рішення про зупинення використання неналежних матеріалів згідно п. 8.4., п. 11.3.3., п. 11.4.1., п. 11.4.2. Договору (такого рішення не приймалося та відповідачем до відома позивача не доводилося), при цьому перевірка матеріалів в передбаченому п. 8.7. Договору порядку замовником взагалі не здійснювалася;

- твердження відповідача про неналежний стан та придатність залишків матеріалів до використання спростовуються фактом часткового приймання в подальшому ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС» матеріалів гідроізоляції від позивача за Договором поставки № F-20240826-1 від 26.08.2024;

- зміна проектних рішень за ініціативою ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС» в частині корегування за висотою влаштування гідроізоляції конструктиву з позначки (відмітки) - 6,000 на позначку (відмітку) - 1,800 було у відповідності до умов п. 6.1. Договору внесено до Технологічної карти № AVC-101-01-02-ТК на влаштування гідроізоляції фундаменту в осях 1-3/А-Н, безпосередньо посилання на яку міститься в актах виконаних робіт та актах закриття прихованих робіт, складених за результатами фактичного виконання робіт за Договором, та підписаних (затверджених/прийнятих) відповідачем;

- порушення строків було зумовлено взаємозв'язаністю з попереднім Договором №20230815-3 від 15.08.2023;

- вартість втраченого 12.09.2024 об'єму Емульсії бітумної Р-10 ЕN взагалі не включався до розрахунку позовних вимог ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» по справі № 910/63/25.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, так у якій він просив стягнути з відповідача інфляційне збільшення, нараховане за порушення зобов'язань за Договором, у розмірі 104 524,20 грн., 3% річних у розмірі 24 824,95 грн., пеню у розмірі 216 017,65 грн., заборгованість за Актом виконаних робіт № 6 у розмірі 65 730,59 грн., суму відшкодування понесених ним прямих збитків/витрат в розмірі 553 420,60 грн.,.

Вказана заява обґрунтована тим, що між сторонами здійснено зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 2 028 396,56 грн. у відповідності до ч. 2 ст. 601 ЦК України.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на те, що:

- позивач, усвідомлюючи, що акт виконаних робіт був переданий лише у копіях, а також знаючи достовірно про відсутність у відповідача спірного оригіналу Акту №6, не вжив жодних заходів для належного виконання умов Договору підряду, не направив оригіналу Акту №6 і виконавчої документації у відповідь на лист відповідача з зауваженнями та вимогою надати належним чином оформлені оригінали актів виконаних робіт та виконавчої документації, як цього вимагає Договір та вимоги чинного законодавства;

- відповідач не відмовлявся від підписання Акту №6, а повернув надані копії з вимогою надати оригінали документів для проведення перевірки обсягів, якості та фактичного виконання робіт;

- у контексті договірних відносин між підрядником і замовником, копія документа не може вважатися рівноцінною до оригіналу, оскільки не засвідчує достовірність і чинність поданих даних, не має юридичної сили для підтвердження згоди сторін та не породжує правових наслідків;

- підрядник жодного разу не ініціював коригування строків, не подавав на погодження нові графіки робіт, не звертався із належним повідомленням про обставини, які б об'єктивно унеможливлювали дотримання строку виконання; після виявлення затримки виконання робіт з боку позивача, відповідачем неодноразово вживалися заходи контролю, зокрема: звернення до позивача з вимогою прискорити роботи, фіксація стану об'єкта, перевірка технічної документації, а в подальшому, після закінчення строку дії договору, залучення нового виконавця для усунення наслідків зволікання;

- Договори підряду №20230815-3 від 15.08.2023 та №F-20231127-1 від 27.11.2023 укладалися як окремі зобов'язання з різним предметом, обсягом та строками, жоден з них не передбачав, що початок виконання робіт або строки їх завершення залежать від попереднього договору;

- у випадку, коли підрядник сам порушив умови договору щодо строків виконання робіт, у нього відсутнє правове підґрунтя вимагати виконання зобов'язання від відповідача, зокрема - в частині сплати штрафних санкцій;

- на рахунку позивача на момент 22.01.2025 вже перебували грошові кошти - авансовий платіж, сплачений відповідачем у межах Договору підряду №20230815-3 від 15.08.2023, який було розірвано в односторонньому порядку від 12.08.2024, проте замість повернення цих коштів або своєчасного зарахування їх у рахунок виконаних робіт за Договором позивач зволікав, а згодом подав позов до суду, формально нарахувавши штрафні санкції за «прострочення», яке фактично не відбулося;

- позивач посилається на листи ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС» №20240718-1 від 18.07.2024 та №20240722-1 від 22.07.2024, а також на передачу частини матеріалів на користь відповідача в межах договору поставки №F-20240826-1 від 26.08.2024 , проте при цьому позивач свідомо не зазначає, що за вказані матеріали відповідачем вже була здійснена оплата, що підтверджується платіжними інструкціями №АВ00-004384 від 30.12.2024р. та №АВ00-000053 від 08.01.2025;

- уточнення, внесене до Технологічної карти №AVC-101-01-02-ТК, було здійснено не як довільна зміна проекту, а на підставі результатів технічної перевірки, проведеної замовником, яка встановила відсутність об'єктивної необхідності у здійсненні гідроізоляції на глибину 6 метрів, відтак, встановлене зниження до 1,8 метра було обґрунтованим з технічної точки зору, відповідає будівельним нормам та не вплинуло ані на конструктивну цілісність, ані на якість об'єкта, більше того, така зміна фактично зменшила обсяг робіт і спростила їх реалізацію;

- корегування проектного рішення щодо зменшення глибини утеплення з 6м до 1,8м було внесено ще в лютому 2024 року, ці зміни були внесені до Технологічної карти №AVC-101-01-02-ТК та погоджені сторонами. Натомість фактичне виконання відповідних робіт розпочалося лише 21.03.2024, тобто через майже місяць після затвердження змін. Таким чином, підрядник мав повну та об'єктивну можливість врахувати ці зміни при плануванні постачання матеріалів і відкоригувати обсяги відповідно до фактичної потреби;

- відповідно до п. 8.2 Договору прямо передбачено, що будівельні матеріали, які прибувають на будівельний майданчик, повинні бути негайно використані за своїм призначенням, а довгострокове зберігання матеріалів (більше одного місяця) є неприпустимим. Таким чином, сам факт наявності залишкових матеріалів на майданчику після закінчення робіт - особливо з урахуванням того, що частина з них зберігалася понад місяць - вже свідчить про порушення позивачем умов договору;

- господарський ризик, пов'язаний із помилками у логістиці, постачанні чи плануванні, не може покладатися на відповідача, особливо у випадку, коли обсяг робіт був не збільшений, а навпаки - зменшений;

- розрахунок залишків матеріалів, наданий позивачем, не дає обґрунтованого пояснення щодо того, яким чином враховано матеріали, втрачені внаслідок аварійної ситуації 12.09.2024, зокрема гідроізоляційну емульсію, що була розлита. У розрахунку зазначено лише загальні обсяги закуплених та використаних матеріалів, без окремого відображення або деталізації втрат, відсутність окремої позиції щодо втраченої кількості не дозволяє встановити, чи дійсно позивач виключив цю частину з позовних вимог, чи вона опосередковано включена до загального залишку, який вимагається до відшкодування, що свідчить про неповноту і непрозорість розрахунків, які не дають можливості належним чином перевірити обґрунтованість заявлених вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/63/25 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» заборгованість у розмірі 65 730,59 грн., 3% річних у розмірі 24 590,91 грн., інфляційні у розмірі 104 524,20 грн. та судовий збір у розмірі 2 338,15 грн.; в іншій частині позову - відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції виснував, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» з оплати виконаних й прийнятих робіт за Договором підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 на загальну суму в розмірі 2 028 396,56 грн. є припиненими перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» на підставі заяви №415 від 22.01.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ч. 2 ст. 601 ЦК України.

Окрім цього, суд першої інстанції, встановивши, що:

- за умовами Договору не передбачено, що всі документи мають бути подані лише в оригіналах, і що визначальним у даному випадку є реальність господарської операції, а підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання за умови доведення реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами;

- відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б ставили під сумнів дійсність Акту №6 на суму в розмірі 65 730,59 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані в односторонньому порядку позивачем, в яких визначений перелік робіт із зазначенням об'ємів та вартості таких робіт, перелік та вартість матеріалів;

- у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив проти самого факту виконання робіт з влаштування гідроізоляції підвальної частини на об?єкті: «Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій за адресою: вул. Авіаційна, с. Крушинка Фастівського району, Київської області», оскільки останній заперечував щодо правильності оформлення первинних документів;

- відповідач не надав обґрунтованої відмови від підписання вказаних акту та довідки з огляду на наявність недоліків у виконаних роботах протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання від підрядника документів, передбачених пунктами 9.2.1 та 9.2.2 Договору;

- про наявність недоліків у виконаних роботах замовник заявив під час розгляду даної справи та надав дефектний акт від 30.05.2025, протокол випробування зразків бетону на водонепроникненість від 01.07.2025, тобто майже через 6 місяців з дня отримання Акта №6 та довідки,

дійшов висновку, що позивачем фактично виконано роботи за Договором на підставі Акта № 6 на суму в розмірі 65 730,59 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, обов'язок відповідача з оплати яких настав 24.12.2024, а відтак, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 65 730,59 грн., наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд першої інстанції:

- перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за виконані роботи за загальний період прострочки з 15.04.2024 по 16.12.2024 у розмірі 24 824,95 грн. частково задовольнив вказану позовну вимогу у розмірі 24 590,91 грн. з огляду на невірний розрахунок позивача в частині визначення початку перебігу прострочення відповідача за Актом №1;

- перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 15.04.2024 по 16.12.2024 у розмірі 104 524,20 грн. повністю задовольнив вказану позовну вимогу у заявленому позивачем розмірі;

- встановивши, що умовами Договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а ч.6 ст. 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на його користь пені за загальний період прострочки з 15.04.2024 по 16.12.2024 у розмірі 216 017,65 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 553 420,60 грн., суд першої інстанції зазначив наступне:

- для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками, а відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення;

- надані позивачем документи свідчать лише про придбання ним відповідних матеріалів, однак із них не вбачається, що підрядник використовував їх саме на виконання умов Договору, що визначений в якості підстави позову;

- позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом не надано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення збитків в розмірі 553 420,60 грн. із зазначенням загальної кількості придбаних матеріалів, загальної кількості використаних матеріалів із посиланням на належні докази у справі, оскільки зазначений у позові розрахунок містить лише об'єми залишків та загальну їх вартість;

- при зверненні до суду з позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності протиправної поведінки відповідача, як першої складової, необхідної для відшкодування збитків, оскільки саме лише зазначення про це у позовній заяві без подання відповідних доказів суперечить принципу змагальності сторін.

З огляду на викладене судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків та відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 553 420,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/63/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» суми відшкодування понесених ним прямих збитків/витрат в розмірі 553 420,60 грн. у зв'язку із придбанням матеріалів/ресурсів, що не були використанні при виконанні робіт внаслідок зміни проектних рішень замовником й подальшою односторонньою відмовою замовника від договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023; у зазначеній частині ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що він не погоджується з ухваленим рішенням суду, оскільки вказане рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду фактично встановленим обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на те, що:

- в порушення вимог ч. 5 ст. 236 ГПК України суд першої інстанції не досліджує причин припинення підрядником виконання робіт за Договором, тобто не з'ясовує обставин, що мають значення для справи;

- судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги та не надано правової оцінки тому, що у порушення вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України та п. 11.2.25, п. 18.2, п. 18.3 Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» безпідставно та без будь-якого попереднього повідомлення підрядника подальше виконання робіт за Договором в односторонньому порядку було передане Товариству з обмеженою відповідальністю «БК «БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ»;

- зазначені дії відповідача носять виключно неправомірний характер та за своєю суттю визначають факт його односторонньої відмови за власної ініціативи від виконання умов Договору за відсутності претензій до ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» щодо порядку виконання його умов;

- суд першої інстанції не надав правової оцінки тим обставинам, що безпосередньо самим відповідачем був підтверджений факт наявності підстав для здійснення на користь ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» компенсації/відшкодування понесених ним витрат (збитків) на придбання цільових матеріалів/ресурсів за Договором;

- наведені в оскаржуваному судовому рішенні припущення про нібито можливість використання позивачем залишків матеріалів/ресурсів на виконання інших замовлень або їх відчуження на користь третіх осіб зроблені судом внаслідок необґрунтованого ігнорування приписів п.п. «б» п. 4.2., п. 7.8., п. 7.9., п. 7.11, п. 8.2., п. п. 8.4.1.1. п. 8.4. ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», затверджених Наказом Мінрегіону України від 05.05.2016 № 115, які підлягали застосуванню при розгляді спірних правовідносин;

- на момент односторонньої відмови ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС» від Договору у позивача не було аналогічних або більш-менш схожих за змістом замовлень стосовно виконання гідроізоляційних робіт з використанням саме зазначеної номенклатури (асортименту) матеріалів/ресурсів за відповідним проектом будівництва, рівно як й не було попиту третіх осіб на придбання вказаних матеріалів/ресурсів, що мають обмежений термін придатності до їх використання за цільовим призначенням;

- в порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 74 ГПК України суд першої інстанції визнав встановленими обставини нібито неналежного зберігання матеріалів гідроізоляції, що має суттєве значення для правильного вирішення справи за суттю спору, які жодним чином не були доведені відповідачем у визначеному законодавством та/або Договором порядку;

- протягом всього періоду часу виконання сторонами умов Договору ні з боку замовника, ні з боку Технічного нагляду, ні з боку будь-яких інших задіяних на будівельному майданчику служб та/чи підрозділів відповідача жодного разу у передбаченому п. 8.4. чи п. 11.4.2. Договору порядку не визначалося будь-яких порушень підрядником умов зберігання та/чи прострочення термінів використання товарно-матеріальних цінностей, заявлених їх виробниками, рівно як не висувалося жодних заборон на використання таких матеріалів або інших зауважень (рекламацій, приписів, вимог тощо) стосовно порушення умов зберігання таких матеріалів, чи зниження їх якісних характеристик, чи порушення умов їх розташування на будівельному майданчику, перевірка матеріалів в передбаченому п. 8.7. Договору порядку замовником взагалі не здійснювалася;

- відповідачем жодним чином не доведене/документально не підтверджено його твердження про нібито порушення з боку ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» умов зберігання товарно-матеріальних цінностей на об'єкті будівництва ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС», яке суд першої інстанції безпідставно визнав встановленим;

- судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надається правової оцінки тому факту, що у визначеному ст. ст. 73, 74 ГПК України порядку відповідачем жодним чином не були спростовані данні наданого позивачем розрахунку об'єму залишків матеріалів/ресурсів;

- суд першої інстанції робить виключно суперечливий висновок про нібито недоведеність розміру заявлених позивачем збитків, незважаючи на наявні в матеріалах справи відповідні підтверджуючі документи (видаткові накладні, ТТН, журнал вхідного контролю, АВРи КБ-2в й КБ-3, тощо), внаслідок чого практично порушує принцип змагальності сторін, визначений ст. 13 ГПК України;

- визначена договірною ціною (Додаток до Договору) вартість матеріалів/ресурсів, що поставлялися підрядником на об'єкт будівництва ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС» (з урахуванням транспортних витрат позивача), в розумінні діючого законодавства є справедливою вартістю таких матеріалів, яка окрім того фактично відповідає ринковим цінам на аналогічні матеріали/ресурси;

- фактично понесені ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» витрати (збитки) щодо придбання, доставки та розвантаження на об'єкті будівництва цільових матеріалів, придбаних позивачем для забезпечення виконання конкретних проектних рішень на об'єкті будівництва відповідача, та не використаних в подальшому при виконанні робіт за Договором внаслідок суттєвого корегування замовником проектно-кошторисної документації та зміни характеру робіт по Договору в розумінні ст. 22, ст. 623 ЦК України є прямими збитками позивача та підлягають відшкодуванню відповідачем в повному обсязі за цінами на такі матеріали, узгодженими сторонами в договірній ціні за вказаним Договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 справа № 910/63/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 у справі № № 910/63/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/63/25; справу № 910/63/25 призначено до розгляду на 21.10.2025 об 11 год. 00 хв.; витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/63/25.

02.10.2025до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали цієї справи.

09.10.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що оскаржуване рішення в оскаржуваній частині є законним та справедливим.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що:

- саме недотримання позивачем умов Договору спричинило неналежне виконання зобов'язань, прострочення строків виконання робіт та появу недоліків у роботах, які відповідачу довелося усувати шляхом залучення іншого підрядника та нести додаткові витрати, судом, в оскаржуваному рішенні зазначено та встановлено факт, що саме підрядник припинив виконувані ним роботи, про що повідомив замовника листом №292 від 02.08.2024;

- саме позивач неодноразово порушував договірні строки виконання робіт, що підтверджується, зокрема, письмовими зауваженнями відповідача (листами №20240722-1 від 22.07.2024 та №20240802-2 від 02.08.2024), у яких зафіксовано факти істотного порушення строків, самовільного призупинення виконання робіт та неналежного зберігання матеріалів, що створювало ризик їх псування;

- позивач був зобов'язаний виконати роботи у строки передбачені Договором та Додатковими угодами до нього до кінця лютого 2024 року, водночас, фактично основні акти виконаних робіт датуються червнем-листопадом 2024 року, тобто з простроченням понад 4- 10 місяців, залежно від конкретного етапу;

- позивач жодного разу не ініціював коригування строків, не подавав на погодження нові графіки робіт, не звертався із належним повідомленням про обставини, які б об'єктивно унеможливлювали дотримання строку виконання зобов'язання;

- після виявлення затримки виконання робіт з боку позивача, відповідачем неодноразово вживалися заходи контролю, зокрема: звернення до позивача з вимогою прискорити роботи, фіксація стану об'єкта, перевірка технічної документації, а в подальшому, після самовільного та безпідставного зупинення виконання робіт позивачем, залучення нового виконавця для усунення наслідків зволікання, що прямо узгоджується з положеннями договору та вимогами закону;

- в ході виконання робіт за Договору змін до проектної документації з боку відповідача не вносилося, позивач не надає жодного документального підтвердження, яке б свідчило про погодження сторонами змін проекту, коригування умов Договору або продовження строків виконання робіт у зв'язку з нібито зміненими обставинами;

- позивач, на обґрунтування використання матеріалів відповідно до умов Договору посилається на первинну документацію (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), як на підтвердження факту поставки відповідних матеріалів саме на об'єкт будівництва за Договором, проте серед наданих документів наявні товарно-транспортні накладні, які прямо свідчать про інше: значна частина матеріалів була доставлена не на будівельний майданчик визначений у договорі (с. Крушинка, вул. Авіаційна), а за іншими адресами;

- посилання позивача на положення п. 8.4. Договору, яким передбачено право замовника у випадку виявлення невідповідності матеріалів будівельним нормам, державним стандартам, технічним інструкціям або умовам договору - заборонити їх використання, а також вимагати від підрядника вивезення таких матеріалів з будівельного майданчика, жодним чином не звільняє підрядника від виконання власних договірних зобов'язань, зокрема щодо забезпечення використання якісних матеріалів при виконанні робіт та організації їх належного зберігання, відтак, наявність у замовника контрольних функцій або права запобігти використанню неякісних матеріалів не підміняє обов'язку підрядника спочатку забезпечити відповідність матеріалів усім вимогам, передбаченим договором та технічними умовами;

- з наданого позивачем розрахунку залишків матеріалів не вбачається, чи було ним враховано об'єктивні обставини, що мають істотне значення для визначення їх фактичного обсягу, зокрема, розрахунок не містить відомостей щодо: кількості матеріалів, які були зіпсовані внаслідок неналежного зберігання; кількості втраченої (розлитої) бітумної емульсії; обсягів матеріалів, що відповідно до окремих товарно-транспортних накладних були поставлені на інший об'єкт за адресою, відмінною від будівельного майданчика, визначеного Договором; кількості матеріалів, які фактично були передані відповідачу за договором поставки та оплачені ним у повному обсязі.

14.10.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач додатково, окрім зазначеного в апеляційній скарзі, відмітив, що:

- первинно технічна документація R01 щодо утеплення та гідроізоляції (Insulation Detail) була передана на користь підрядника згідно Акту прийому-передачі технічної документації № 009 від 26.10.2023 (порядкова позиція № 4 в Акті), в подальшому зокрема згідно Акту № 031 прийому-передачі відкоригована технічна документація стосовно деталей утеплення та гідроізоляції R03 передана відповідачем 12.12.2023 (порядкова позиція № 2 в Акті), тобто на зазначену дату проектна/технічна документація щодо гідроізоляції була змінена замовником як мінімум двічі (R03 - R01 = 02);

- протягом всього терміну виконання робіт за Договором з боку відповідача не заявлялося претензій щодо нібито порушення з боку позивача строків виконання робіт за Договором, а також передбачених п. 5.5., п. 5.7. Договору заходів щодо організації безперервного будівельного процесу відповідачем не здійснювалося;

- корегування (подовження) термінів виконання робіт за Договором сталося виключно внаслідок недбалої поведінки відповідача, непоодинокого корегування ним проектних рішень та суттєвого порушення з його боку термінів передання на позивача проектної документації з відміткою «до виконання робіт»;

- Господарським судом міста Києва при розгляді даної справи встановлений факт відсутності зауважень/заперечень відповідача до результатів виконаних позивачем за Договором робіт, відтак, дії відповідача щодо одностороннього передання подальшого виконання робіт за Договором Товариству з обмеженою відповідальністю «БК «БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» носять виключно неправомірний характер та за своєю суттю визначають факт його односторонньої відмови за власної ініціативи від виконання умов Договору за відсутності претензій до позивача щодо порядку виконання його умов, що також є порушенням імперативних вимог ст. 525 ЦК України, за якими одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається;

- протягом всього періоду часу виконання сторонами умов Договору ані з боку замовника, ані з боку Технічного нагляду, ані з боку будь-яких інших задіяних на будівельному майданчику служб та/чи підрозділів відповідача жодного разу у передбаченому п. 8.4. чи п. 11.4.2. Договору порядку не визначалося будь-яких порушень підрядником умов зберігання та/чи прострочення термінів використання товарно-матеріальних цінностей, заявлених їх виробниками, рівно як не висувалося жодних заборон на використання таких матеріалів або інших зауважень (рекламацій, приписів, вимог тощо) стосовно порушення умов зберігання таких матеріалів, чи зниження їх якісних характеристик, чи порушення умов їх розташування на будівельному майданчику;

- на момент односторонньої відмови відповідача від Договору у позивача не було аналогічних або більш-менш схожих за змістом замовлень стосовно виконання гідроізоляційних робіт з використанням саме зазначеної номенклатури (асортименту) матеріалів/ресурсів за відповідним проектом будівництва, рівно як й не було попиту третіх осіб на придбання вказаних матеріалів/ресурсів, що мають обмежений термін придатності до їх використання за цільовим призначенням;

- залишок матеріалів/ресурсів визначається, як різниця поставленого на об'єкт будівництва об'єму матеріалів зі списаним об'ємом при виконанні робіт за актами виконаних робіт, також з поставленим на користь відповідача об'ємом матеріалів за Договором на суму 1 729 756,23 грн. та втраченою частиною об'єму Емульсії бітумної Р-10 ЕN внаслідок аварії 12.09.2024.

Станом на 21.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне.

27.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» (замовник) було укладено Договір підряду № F-20231127-1.

В порядку й на умовах, визначених Договором, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання власними та (або) залученими силами та засобами на свій ризик, якісно та згідно з будівельними нормами, у встановлені Договором строки та порядку виконати влаштування гідроізоляції котловану в осях 1-3 (А-Н) на об'єкті будівництва замовника, а замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і оплатити їх згідно умов цього Договору (п.2.1. Договору).

Перелік, вид, кількість, об'єм та вартість по кожному виду робіт погоджені сторонами у відповідних Додатках до зазначених Договорів підряду:

- Додаток № 3 - договірна ціна;

- Додаток № 4 - локальний кошторис;

- Додаток № 5 - Підсумкова відомість ресурсів (п. 2.2 Договору).

За цим Договором роботи виконуються підрядником з власних матеріалів чи матеріалів, переданих йому замовником, власними силами, із залученням власних машин, механізмів, транспорту, в кількості ,необхідній для своєчасного виконання робіт ( п. 2.4. Договору).

Усі матеріали, необхідні для виконання робіт за Договором поставляються підрядником самостійно, якщо інше не встановлено в додатках до цього Договору ( п. 2.5. Договору).

Договірна ціна складається із загальної вартості виконання повного комплексу робіт та визначається, виходячи з договірної вартості окремих видів робіт, узгоджених сторонами, в установленому Договором порядку та вказується в договірних цінах (Додаток № 3), які є невід'ємними частинами цього Договору. Договірна ціна є твердою (п. 3.1. Договору).

Зміна договірної ціни можлива у разі зміни замовником обсягів робіт (розрахунок ціни буде складатись на базі фактичної кількості, згідно одиничної вартості, що визначена в Додатку № 3) згідно взаємних домовленостей сторін ( п. 3.2. Договору).

Зміна договірної ціни оформляється сторонами лише шляхом укладення додаткових угод (п. 3.3. Договору).

Замовник має право на свій розсуд , в односторонньому порядку зменшувати обсяги робіт та (або) виключати їх частину, про що замовник письмово повідомляє підрядника із зазначенням відповідних видів робіт, виконання яких виключається та (або) зменшується за обсягом ( п. 3.4. Договору).

Остаточно договірна ціна визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, які складаються у відповідності до фактичних обсягів виконаних робіт, та вартості матеріалів, погодженої замовником ( п. 3.7. Договору)

Фінансування за цим договором здійснюється замовником поетапно у порядку та в розмірі, визначених цим Договором згідно графіку фінансування (Додаток № 2) до Договору ( п. 4.1. Договору).

Оплата фактично виконаних Робіт (етапів Робіт) здійснюється протягом 10-ти (десяти) робочих днів з моменту підписання обома сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт. Кожен рахунок, наданий Підрядником, повинен містити посилання на дату й номер Договору. При цьому, належна до сплати сума згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт зменшується на суму: попередньо сплачених авансових платежів (якщо такі виплачувались), штрафи та інші санкції, що були нараховані Підряднику за умовами Договору та чинного законодавства; суму утримання на умовах, викладених в пункті 4.6. Договору (гарантійне утримання 5% (п'яти відсотків) від вартості виконаних робіт) ( п. 4.4. Договору).

Строки виконання робіт підрядником узгоджені сторонами в графіку виконання робіт (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 5.1. Договору).

Підрядник виконує роботи у відповідності до будівельних норм і правил та в строки відповідно до графіка виконання робіт ( п. 6.1. Договору).

Підрядник повинен надавати замовнику у відповідь на його запит письмову інформацію щодо: ходу виконання робіт, в тому числі про відхилення від графіка виконання робіт; забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами; залучення до виконання робіт субпідрядників; результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріалів та обладнання; загрозу виконання договору підряду з вини замовника; іншу інформацію, яка впливає на хід виконання цього Договору (п. 6.10. Договору).

Замовник здійснює технічний нагляд за якістю, об'ємами, вартістю виконуваних робіт, відповідності їх будівельним нормам і правилам, а щодо матеріалів - державним стандартам (п. 6.13. Договору).

При будь-якій затримці в строках проведення робіт з вини підрядника на період часу більше 3 календарних днів, підрядник зобов'язаний вжити додаткових заходів для того, щоб усунути відставання від графіка виконання робіт (п. 6.14. Договору).

У разі виявлення замовником помилок, дефектів або неповноти виконання робіт, або якщо замовник з'ясує, що підрядник відстає від графіка виконання робіт більше, ніж на 10 (десять) календарних днів, замовник має право в цілях виконання Договору може скористатись послугами третьої сторони за рахунок підрядника, письмово повідомивши про це останнього (п. 6.15. Договору).

У разі неякісного виконання робіт, що призвело до псування матеріалів, підрядник відшкодовує вартість зіпсованих матеріалів, витрати на їх доставку, та вивезення непридатних для виконання робіт матеріалів з будівельного майданчика (п. 6.16. Договору).

Забезпечуючи контроль за якістю виконуваних робіт, матеріалів, підрядник зобов'язаний: використовувати матеріали, що мають технічні сертифікати та паспорти відповідно до вимог законодавства України; проводити вибірковий контроль технічних характеристик матеріалів; організовувати тестування і візуальний контроль робіт; надавати замовнику сертифікати відповідності, технічні паспорти, акти контролю і тестування; виконувати інші обов'язки підрядника, спрямовані на забезпечення якості як виконаних робіт, так і матеріалів (п. 8.1. Договору).

Будівельні матеріали, що прибувають на будівельний майданчик, повинні бути негайно використані за своїм призначенням. Довгострокове зберігання матеріалів (більше 1-го місяця) на будівельному майданчику є неприпустимим (п. 8.2. Договору).

Роботи, виконані за цим Договором, приймаються Замовником за Актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідкою про вартість робіт за формою КБ-3. Виконані роботи приймаються уповноваженим представником Замовника у відповідності до затвердженої робочої документації, фактичних обсягів виконаних Робіт та погоджених Договірних цін (п. 9.1. Договору).

Після завершення виконання робіт (етапів робіт) Підрядник повідомляє Замовника про готовність виконаних робіт до здачі, та надає Замовнику 2 (два) примірники Актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт. Акти приймання виконаних будівельних робіт надаються Підрядником для розгляду Замовнику в термін не пізніше 20-го числа поточного місяця (п. 9.2.1. Договору).

Разом з Актами приймання виконаних будівельних робіт Підрядник передає затверджену Замовником виконавчу документацію згідно виду робіт в 4-х примірниках. Всі копії поданих документів повинні бути, також, завірені підписом уповноваженої особи Підрядника та печаткою. Виконавча документація надається на паперовому носії та в одному примірнику на електронному носії (у форматах DWG, DOC i XLS).

Без отримання вищевказаної документації, Акти приймання виконаних робіт вважаються оформленими Підрядником неналежним чином та не підлягають розгляду та підписанню Замовником (п. 9.2.2. Договору).

Замовник зобов'язаний організувати та здійснити прийняття робіт протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання від Підрядника документів передбачених пунктами 9.2.1 та 9.2.2 Договору.

У випадку, якщо Підрядником були надані для розгляду Замовнику Акти приймання виконаних будівельних робіт без виконавчої документації (повного її комплекту), або якщо виконавча документація виконана з порушенням умов цього Договору, Акти приймання виконаних будівельних робіт, що були отримані Замовником, не підлягають підписанню та оплаті (п. 9.2.3. Договору).

У випадку, якщо за характером Робіт, що виконуються, прийманню їх результату повинно передувати попереднє випробування, що регламентується чинними будівельними нормами, приймання Замовником здійснюється лише за умови позитивного результату попередніх випробувань (п. 9.2.4. Договору).

У випадку, якщо за характером Робіт, що виконуються, приймання їх результату супроводжується погодженням (прийняттям позитивного рішення) спеціальною державною комісією, погодження і кінцеве приймання таких Робіт проводяться тільки при позитивному рішенні (погодженні) щодо результату виконаних Робіт такою комісією (п. 9.2.5. Договору).

Підрядник зобов'язаний, зокрема, в письмовому вигляді інформувати замовника про хід виконання робіт за цим Договором, про обставини, що перешкоджають виконанню робіт, а також про заходи, необхідні для їх усунення (п. 11.2.6. Договору).

Замовник має право, зокрема:

- вносити зміни у проектну документацію до початку робіт або під час їх виконання (п. 11.3.1. Договору);

- здійснювати в будь-який час контроль за ходом, якістю, вартістю, обсягом виконання робіт підрядником, відмовитись від прийняття виконаних робіт у разі виявлення недоліків до моменту їх усунення підрядником (п. 11.3.3. Договору);

- відмовитись від договору в односторонньому порядку в будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши підряднику належним чином виконану частину робіт (п. 11.3.8. Договору);

Замовник зобов'язаний, зокрема:

- протягом всього строку виконання робіт по Договору здійснювати контроль за ходом та якістю їх виконання, дотриманням графіка виконання робіт (п. 11.4.1. Договору);

- повідомляти підрядника про виявлені недоліки в роботі (п. 11.4.2. Договору).

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством (п. 15.1. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання на дату, зазначену на початку Договору та скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а в частині вирішення спірних питань - до моменту їх вирішення або до моменту розірвання Договору, у випадках, встановлених даним Договором (п. 18.1. Договору).

Договір може бути достроково розірваний за письмовою згодою обох сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони не менше, ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до запланованої дати його розірвання. У цьому випадку Договір вважається розірваним з дата укладення сторонами змін в письмовій формі, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін (п. 18.2. Договору).

Замовник має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, надіславши відповідне повідомлення підряднику, у наступних випадках:

- підрядник допустив недоліки у роботах та дефекти матеріалів і не усунув їх за вимогою замовника, у строки встановлені замовником;

- відсутності коштів для фінансування виконання робіт (будівництва) об'єкта;

- неодноразового порушення підрядником будівельних норм і правил, правил з техніки безпеки, пожежної безпеки, охорони праці, вимог робочої документації або умов цього Договору;

- анулювання ліцензії на будівельну діяльність (або закінчення її дії), інших актів державних органів в рамках діючого законодавства, які позбавляють підрядника права на здійснення відповідних видів робіт;

- припинення будівництва об'єкту, яке здійснено згідно з прийнятим замовником або державними органами рішенням, обов'язковим для виконання;

- підрядник у визначені дефектним актом чи замовником строки не здійснює усунення виявлених недоліків (дефектів);

- доведеного факту перебування співробітників підрядника на об'єкті в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;

- з будь-яких підстав на власний розсуд замовника (п. 18.3. Договору).

По отриманню такого повідомлення про припинення дії Договору, підрядник має вжити невідкладних заходів для припинення робіт негайно, та зробити все від нього залежне для зменшення витрат. При цьому підрядник зобов'язаний повернути замовнику невикористаний аванс, що не буде підтверджений підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт. Ні в якому випадку замовник не відповідає за подальші збитки, в тому числі, але не обмежуючись, втратою очікуваних прибутків, втратою бізнесу та втратою репутації фірми, що витікають або пов'язані з припиненням замовником дії Договору (п. 18.4. Договору).

Додатковими угодами №1 від 27.11.2023, №2 від 17.01.2024 до Договору сторони внесли зміни до договору в частині обсягів робіт, вартості цих робіт.

На виконання умов Договору позивач виконав роботи з влаштування гідроізоляції на об'єкті будівництва замовника: «Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій за адресою: вул. Авіаційна, с. Крушинка Фастівського району, Київської області», а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується:

- Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2024 року від 31.05.2024 на суму в розмірі 98 455,63 грн.;

- Актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за березень 2024 року від 29.03.2024 на суму в розмірі 254 891,88 грн.;

- Актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за вересень 2024 року від 16.09.2024 на суму в розмірі 17 098,01 грн.;

- Актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за червень 2024 року від 05.06.2024 на суму в розмірі 764 834,02 грн.;

- Актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за червень 2024 року від 21.06.2024 на суму в розмірі 459 693,22 грн.;

- Актом приймання виконаних будівельних робіт №5 за листопад 2024 року від 19.11.2024 на суму в розмірі 433 423,81 грн.;

- Довідками про вартість виконаних будівельних робі до зазначених вище актів.

Окрім цього, як зазначає позивач, на виконання умов Договору він виконав роботи з влаштування гідроізоляції на об?єкті: «Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій за адресою: вул. Авіаційна, с. Крушинка Фастівського району, Київської області», що підтверджується Актом приймання виконаних робіт №6 на суму в розмірі 65 730,59 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником позивача та скріплений печаткою позивача.

Листом №374 від 19.11.2024 позивач просив відповідача підписати Акт №6 на суму в розмірі 65 730,59 грн.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом №20241203-1 від 03.12.2024 повідомив позивача, що до листа були приєднані кольорові копії документів, а оригінали були відсутні. Зокрема, Акт виконаних робіт №6 до Договору підряду №F-20231127-1 від 27.11.2023 на суму 65 730,59 грн. у комплекті з виконавчою (робочою) документацією були надіслані виключно у вигляді кольорових копій, а не в оригіналах, що не відповідає вимогам договору, законодавчим вимогам та не може вважатися належним направленням первинної документації, яка підтверджує факт виконання робіт. А тому просив належним чином передати виконані роботи і надати оригінали актів, довідок з належним чином оформленою виконавчою документацією та повернув позивачу додані до листа вкладення у їх первісному вигляді.

Листами №20240718-1 від 18.07.2024, №20240722-1 від 22.07.2024 відповідач просив позивача надати всі відповідні документи на матеріали.

У відповідь на зазначені листи позивач листом №285 від 23.07.2024 надіслав на адресу замовника сертифікати відповідності, технічні паспорти на матеріали.

Листом №292 від 02.08.2024 позивач повідомив відповідача про припинення виконання робіт за Договором, запропонував розглянути питання дострокового припинення Договорів підряду № 20230815-3 від 15.08.2023 та № F-20231127 від 27.11.2023 за згодою сторін та визначення порядку та строку проведення остаточних розрахунків за ними між сторонами,

Листом №299 від 09.08.2024 позивач просив відповідача здійснити остаточне прийняття невикористаних залишків матеріально-технічних ресурсів за здійсненими підрядником поставками вказаних матеріалів.

Листами №326 від 11.09.2024 підрядник повідомив замовника про здійснення з 12.09.2024 звільнення будівельного майданчика від тимчасових споруд, будівельної техніки, устаткування, обладнання із зазначенням переліку майна підрядника.

Листом №20240916-1 від 16.09.2024 відповідач повідомив позивача про порушення Правил перевезення вантажів і Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт та просив у строк до 18.09.2024 усунути виявлені недоліки.

У відповідь на вказаний лист позивач листом №335 від 16.09.2024 повідомив про усунення наслідків розлиття 12.09.2024 емульсії бітумної.

У січні 2025 року позивач звернувся до суду з цим позовом позов у якому просив стягнути з відповідача:

- основний борг за виконані роботи в сумі 2 028 396,56 грн. виконання яких підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт та нараховані за порушення строків виконання оплати таких робіт штрафні санкції та суми компенсаційних виплат у загальному розмірі 345 366,80 грн.;

- основний борг за виконані роботи в сумі 65 730,59 грн. за Актом виконаних робіт № 6, який відповідачем підписаний не був;

- збитки в сумі 553 420,60 грн., які становлять вартість понесених позивачем витрат на придбання цільових матеріалів/ресурсів для забезпечення належного виконання ним робіт за Договором, які в подальшому не були використанні при виконанні обумовлених зазначеним Договором робіт внаслідок суттєвої зміни відповідачем проектних рішень та характеру робіт.

Водночас, заявою №415 від 22.01.2025 позивач повідомив відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ч.2 ст. 601 ЦК України на суму в розмірі 2 028 396,56 грн. за Договором підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023.

Листом №20250128-8 від 28.01.2025 відповідач підтвердив про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 2 028 396,56 грн.

З огляду на вказане позивачем подано заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, так у якій він просив стягнути з відповідача інфляційне збільшення, нараховане за порушення зобов'язань за Договором, у розмірі 104 524,20 грн., 3% річних у розмірі 24 824,95 грн., пеню у розмірі 216 017,65 грн., заборгованість за Актом виконаних робіт № 6 у розмірі 65 730,59 грн., суму відшкодування понесених ним прямих збитків/витрат в розмірі 553 420,60 грн.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/63/25 позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 65 730,59 грн. (за Актом № 6):

- стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 24 590,91 грн.;

- стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 104 524,20 грн.

- відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 216 017,65 грн.;

- відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 553 420,60 грн.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків в розмірі 553 420,60 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частинах розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 104 524,20 грн., 3% річних у розмірі 24 824,95 грн., пені у розмірі 216 017,65 грн. та заборгованості за Актом виконаних робіт № 6 у розмірі 65 730,59 грн., апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип «заборони повороту до гіршого» («non reformatio in peius») відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22).

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 у справі № 179/363/21зауважив на тому, що обсяг апеляції був обмежений рішенням суду щодо заборгованості за аліментами, які ще не були виплачені, та скасування списання заборгованості у разі недотримання цього зобов'язання, а відтак суд не повинен був самостійно погіршувати позицію заявника скарги в тій частині, в якій рішення суду не було оскаржене.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 та від 08.10.2025 у справі № 922/1715/22 якими були скасовані постанови апеляційного суду в частині розгляду тих позовних вимог, які апелянтом не оскаржувались з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано принципу «заборони повороту до гіршого».

Отже, враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частинах розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 104 524,20 грн., 3% річних у розмірі 24 824,95 грн., пені у розмірі 216 017,65 грн. та заборгованості за Актом виконаних робіт № 6 у розмірі 65 730,59 грн., апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частинах розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 104 524,20 грн., 3% річних у розмірі 24 824,95 грн., пені у розмірі 216 017,65 грн. та заборгованості за Актом виконаних робіт № 6 у розмірі 65 730,59 грн., апелянтом не оскаржується, що свідчить про відсутність підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, предметом розгляду у цьому апеляційному провадженні є рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 553 420,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ч. 1 до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з нормами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно статті 623 ЦК України:

- боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1);

- розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2);

- збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3);

- при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20.12.2010 у справі № 06/113-38.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Щодо розміру заявлених позивачем збитків, колегія суддів зазначає про наступне.

На підтвердження факту придбання та використання матеріалів позивач надав видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, журнал вхідного контролю.

З матеріалів справи слідує, що позивачем при зверненні до суду в позовній заяві наведено перелік залишків невикористаних цільових товарно-матеріальних ресурсів, поставлених підрядником в рамках Договору, із зазначенням найменування, одиниці виміру, об'ємів залишків, договірної ціни, загальної вартості залишеного об'єму на загальну суму 553 420,60 грн., проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведений у позовній заяві розрахунок залишків не можна вважати документом, у якому визначено конкретну точну кількість залишків товарно-матеріальних ресурсів, оскільки:

- вказаний позивачем у позовній заяві розрахунок містить лише вказівки на об'єми залишків та загальну їх вартість, без зазначення загальної кількості придбаних матеріалів, загальної кількості використаних матеріалів, арифметичного розрахунку різниці між зазначеними показниками, документального підтвердження зафіксованого розміру залишків вказаних матеріалів;

- як вбачається з листу №20240802-2 від 02.08.2024 відповідач вказує, що ним було ініційовано проведення інспекції/інвентаризації з метою встановлення факту відповідності умов зберігання встановленим вимогам виробників матеріалів, проте підрядник ухиляється від вказаної вимоги замовника щодо проведення такої інспекції/інвентаризації. Матеріали справи не містять доказів проведення зазначеної інвентаризації, за результатами якої можливо було б встановити обсяг залишків матеріалів належного стану/якості;

- як вбачається з листа №20240916-1 від 16.09.2024, внаслідок аварійної ситуації на території будівельного майданчику зафіксовано факт розлиття частини матеріалів, зокрема, бітумної емульсії, факт неналежного зберігання підрядником гідроізоляційних матеріалів. При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що кількість втраченої (розлитої) бітумної емульсії не включена до наданого ним розрахунку;

- позивачем до позовної заяви надано копії Договорів підряду № 20330815-3 від 15.08.2023 та № F-20231127-1 від 27.1.2023 між тими самими сторонами, об'єктом виконання робіт вказано в обох договорах «Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій за адресою: вул. Авіаційна, с. Крушинка, Фастівського району, Київська область», проте позивачем не доведено, що він використовував товарно-матеріальні ресурси саме на виконання умов Договору, що визначений в якості підстави позову;

- серед наданих позивачем первинних документів на підтвердження факту поставки матеріалів саме на об'єкт будівництва за Договором наявні товарно-транспортні накладні, які свідчать про те, що частина матеріалів була доставлена не на будівельний майданчик, визначений у Договорі (с. Крушинка, вул. Авіаційна), а за іншими адресами, зокрема: відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1203-075/01 від 12.03.2024, матеріали були доставлені та розвантажені у смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 11; відповідно до товарно-транспортної накладної №Р2501-051/01 від 25.01.2024 матеріали були доставлені та розвантажені у смт. Глеваха, вул. Вокзальна; відповідно до товарно-транспортної накладної Р2503-024/01від 25.03.2024 матеріали було поставлено за адресою - м. Біла Церква;

- між сторонами укладено й реалізовано Договір поставки матеріалів гідроізоляції № F-20240826-1 від 26.08.2024 на суму 1 729 756,23 грн. у зв'язку з придбанням відповідачем цільових матеріалів для реалізації проекту будівництва об'єкта, які не були використані позивачем під час виконання робіт, відтак, колегія суддів констатує, що позивачем не доведено факту невключення кількості матеріалів, які фактично вже були передані відповідачу за вказаним Договором поставки та оплачені ним у повному обсязі, до розрахунку залишків матеріалів.

Стосовно протиправної поведінки відповідача і наявності його вини, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Апелянт стверджує, що відповідачем безпідставно та без будь-якого попереднього повідомлення підрядника подальше виконання робіт за Договором в односторонньому порядку було передане Товариству з обмеженою відповідальністю «БК «БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», однак, колегія суддів звертає увагу, що Договором не заборонено право скористатись послугами третіх осіб (п. 6.15. Договору).

Вказані вище обставини позивач вважає односторонньою відмовою відповідача за власної ініціативи від виконання умов Договору, вказує, що така відмова є протиправно. Однак, вказане спростовується розділом 18 Договору, яким закріплено право замовника розірвати Договір в односторонньому порядку. Колегія суддів, зауважує, що пунктом 18.3 Договору визначені випадки, за яких замовник може розірвати Договір в односторонньому порядку, зокрема, звертає увагу на підставу (8), за якої замовник може розірвати Договір в односторонньому порядку з будь-яких підстав на власний розсуд.

Відтак, колегія суддів робить висновок, що розірвання замовником Договору в односторонньому порядку не може вважатись протиправною поведінкою і не може слугувати підставою для відшкодування збитків позивача.

Стосовно посилань апелянта на те, що в межах реалізації Договору відповідачем неодноразово змінювалась проектна документація, що, на думку позивача, стало причиною затягування строків виконання робіт.

Перш за все, колегія суддів звертає увагу, що умовами Договору (п.11.3.1.) передбачено таке право замовника.

Окрім цього, корегування висоти влаштування гідроізоляції з позначки - 6,000 до - 1,800, на яке посилається позивач, як на випадок зміни проектної документації, фактично зменшило обсяг робіт і спростило їх реалізацію. Відтак, це жодним чином не могло призвести до затримки виконання, а відтак логічно припустити, що вказана зміна повинна була сприяти як скороченню строків виконання робіт, так і обсягу використаних матеріалів.

До того ж корегування проектного рішення щодо зменшення глибини утеплення з 6м до 1,8м було внесено відповідачем ще в лютому 2024 року, вказані зміни були погоджені сторонами. Натомість фактичне виконання відповідних робіт розпочалося лише 21.03.2024, тобто через майже місяць після затвердження змін.

Із зазначеного колегія суддів робить висновок, що підрядник мав повну та об'єктивну можливість врахувати ці зміни при плануванні постачання матеріалів і відкоригувати обсяги відповідно до фактичної потреби. Наявність у позивача залишкових матеріалів в даному випадку не може бути наслідком зміни проектних рішень, а свідчить виключно про необачне планування закупівель матеріалів з боку позивача.

Колегія суддів звертає увагу на п. 8.2. Договору, яким передбачено, що будівельні матеріали, що прибувають на будівельний майданчик, повинні бути негайно використані за своїм призначенням. Довгострокове зберігання матеріалів (більше 1-го місяця) на будівельному майданчику є неприпустимим.

З огляду на вищевикладене, сам факт наявності залишкових матеріалів на майданчику після закінчення робіт свідчить про порушення позивачем умов Договору. Відповідно, витрати, понесені внаслідок порушення підрядником визначеного Договором порядку зберігання та використання матеріалів, не можуть покладатися на відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що умови Договору передбачають, що усі ризики, пов'язані з псуванням, втратою або непридатністю матеріалів, несе підрядник, як особа, яка їх постачала, відповідала за їх якість та організацію зберігання. Відповідно, витрати, понесені внаслідок порушення підрядником визначеного Договором порядку зберігання та використання матеріалів, не можуть покладатися на відповідача.

Апелянт посилається на п. 8.4. Договору, яким передбачено право замовника у випадку виявлення невідповідності матеріалів будівельним нормам, державним стандартам, технічним інструкціям або умовам договору - заборонити їх використання, а також вимагати від підрядника вивезення таких матеріалів з будівельного майданчика. Водночас, колегія суддів зазначає, що вказана норма договору жодним чином не звільняє підрядника від виконання власних договірних зобов'язань, зокрема щодо забезпечення використання якісних матеріалів при виконанні робіт та організації їх належного зберігання, оскільки наявність у замовника контрольних функцій або права запобігти використанню неякісних матеріалів не підміняє обов'язку підрядника спочатку забезпечити відповідність матеріалів усім вимогам, передбаченим договором та технічними умовами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже позивачем не доведено наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, так як позивачем не доведено як вини та протиправності поведінки відповідача, так і причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не було доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 553 420,60 грн. за укладеним між сторонами Договором та цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/63/25 в оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/63/25 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/63/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.11.2025 після виходу суддів Тищенко О.В та Горчарова С.А. з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров

Попередній документ

131721286

Наступний документ

131721288

Інформація про рішення:

№ рішення:	131721287
№ справи:	910/63/25
Дата рішення:	21.10.2025
Дата публікації:	13.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; підряду, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (21.10.2025)
Дата надходження:	19.09.2025
Предмет позову:	стягнення заборгованості у розмірі 2 992 914 грн. 55 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

31.03.2025 14:40	Північний апеляційний господарський суд
28.05.2025 12:00	Господарський суд міста Києва
18.06.2025 11:20	Господарський суд міста Києва
23.07.2025 11:10	Господарський суд міста Києва
13.08.2025 11:10	Господарський суд міста Києва
27.08.2025 12:00	Господарський суд міста Києва
21.10.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд