вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" жовтня 2025 р. Справа№ 910/16326/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Михальської Ю.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 03.03.2025
у справі № 910/16326/24 (суддя Мандичев Д.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 52 325,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення суми грошових коштів у розмірі 52 325,00 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 6, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 512, 514, 516, 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що у позивача наявне право щодо отримання раніше здійсненої виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, яку мав би здійснити відповідач, а тому він просить суд стягнути безпідставно набуті грошові кошти за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-210251552.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 позов задоволено, стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» 52 325 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 2 422 грн. 40 коп. судового збору.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що унаслідок визнання у судовому порядку недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-2615833, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "FIAT" д.н.з. НОМЕР_1 , зазначений транспортний засіб на момент настання ДТП 27.05.2022 не був забезпеченим, що є підставою для відшкодування шкоди Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до пп. а) п.41.1. ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить суд розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін, скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, а висновки викладені у рішенні не відповідають встановленим обставинам справи.
Апелянт зазначає, що на момент настання ДТП транспортний засіб було забезпечено договором обов'язкового страхування, а отже посилання позивача при звернення з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України для відшкодування нанесної шкоди в порядку підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-ІVє безпідставним.
Разом із тим, на момент ДТП у МТСБУ не виникав обов'язок з відшкодування шкоди на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-ІV, оскільки у винуватця ДТП був дійсний поліс ЕР210251552, а отже, на думку апелянта, посилання на даний пункт при стягненні на підставі ст. 1212 ЦК України є неправильним.
На переконання апелянта, на момент укладання договору у застрахованого транспортного засобу було відсутнє ОТК (обов'язковий технічний контроль), а отже, страховик діяв суперечливо задля отримання страхового платежу, щоб у подальшому не сплачувати кошти за настання страхового випадку.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
29.11.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії та №АР-2615833, згідно якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу "FIAT" д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ).
Згідно полісу страхова сума за шкоду, заподіяну майну, складає 130 000,00 грн., а за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 260 000,00 грн. Також договором передбачена франшиза в розмірі 0,00 грн.
27.05.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки "FIAT" д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки "Skoda" д.н.з. НОМЕР_3 , унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 09.06.2022 у справі №363/1390/22 ОСОБА_2 визнано винним у настанні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
15.06.2022 ОСОБА_3 власник пошкодженого транспортного засобу "Skoda" д.н.з. НОМЕР_3 , звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг" з заявою про страхове відшкодуванняу розмірі 52325,00 грн.
28.09.2022 позивач страховим актом № 37929/1/1 наведену вище дорожньо-транспортну пригоду визнав страховим випадком та вирішив здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 52 325,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 16208 від 29.09.2022 позивач перерахував на рахунок ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 52325,00 грн.
Отже, у відповідності до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-2615833, у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено потерпілій в ДТП особі страхове відшкодування в загальному розмірі 52325,00 грн.
Разом із тим, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.04.2023 у справі № 753/12028/22 визнано недійсним поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-2615833, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "FIAT" д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) з моменту його укладення.
Внаслідок зазначеного позивач 22.06.2023 звернувся до відповідача з вимогою про здійснення виплати (вих. №2206-05), в якій виклав обставини та просив здійснити виплату на його користь в сумі 52325,00грн., проте зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді.
Позивач звернувся до суду з позовом та зазначив, що оскільки поліс визнано недійсним з моменту його укладення, то ДТП не є для нього страховим випадком, а тому враховуючи норми ст. 512 Цивільного кодексу України, відповідно до підпункту а) пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно з пунктом 14.2 статті 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 989 ЦК України визначені обов'язки страхувальника, серед яких, передбачено, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.04.2023 у справі № 753/12028/22 визнано недійсним з моменту укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-2615833, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "FIAT" д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ). Зазначене рішення набрало законної сили.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17.04.2023 у справі №753/12028/22 мотивоване тим, що страхувальник, знаючи про відсутність протоколу проходження ОТК транспортного засобу "FIAT DOBLO" реєстраційний номер НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) на момент укладання полісу, не повідомив про це представника (страхового агента) ТДВ «СГ «Оберіг", тобто діючи умисно ввів його в оману. Відтак, страхувальник при укладенні полісу надав неправдиві відомості про істотні умови предмету договору страхування, а тому порушене право ТДВ «СГ «Оберіг" підлягає захисту шляхом визнання недійсним полісу з моменту його укладання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно з ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з п. 39.1. ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. «а» ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Вказана норма Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає чіткий перелік випадків, за яких Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих.
Таким чином, унаслідок визнання в судовому порядку недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-2615833, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "FIAT" д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання ДТП 27.05.2022 транспортний засіб не був забезпеченим, що є підставою для відшкодування шкоди Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до пп. а) п.41.1. ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами глави 83 Цивільного кодексу України врегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.
Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач є особою, відповідальною за збитки в ДТП, яке відбулось 27.05.2022 та зберіг виплату, яку б мав здійснити на користь потерпілої особи, а після зміни кредитора - на користь позивача, а тому позивач має право на отримання здійсненої виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, а саме ОСОБА_3 в розмірі 52 325,00 грн. Разом з тим, доказів сплати відповідачем суми грошових коштів позивачу в розмірі 52 325,00 грн. матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Колегія суддів не приймає доводи скаржника, що транспортний засіб "FIAT DOBLO" реєстраційний номер НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не є таким, що підлягає обов'язковому технічному контролю, однак факт необхідності проходження такого контролю встановлено рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17.0.42023 у справі № 753/12028/22.
Посилання апелянта на положення Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 року № 558, затвердженого Протоколом Президії МТСБУ від 06.02.2022 року №463/2020 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки даний нормативний акт не має жодного відношення до порядку укладання електронних договорів страхування, а стосується виключно паперових екземплярів. Крім того, дослідження укладання полісу немає жодного відношення по суті та предмету спору, оскільки поліс визнано недійсним з моменту його укладення вищезазначеним рішенням Дарницького районного суду міста Києва.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, яка є дотичною та не релевантною до даного спору, оскільки МТСБУ не є страхувальником у даному спорі, а є відповідальним за завданий збиток особою, яка не застрахувала свою відповідальність.
Висновки за результатами апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір, виходив із того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідними за інші докази. (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що надававши правову кваліфікацію наданим доказам у даній справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав доведеності та обґрунтованості.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильного по суті рішення суду, під час ухвалення якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, правильно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв'язку із чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/16326/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/16326/24 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/16326/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді А.О. Мальченко
Ю.Б. Михальська