ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1745/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
судді: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Ізмаїл Одеської області в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Кілія Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 року, суддя першої інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст складено та підписано 11.08.2025 року.
у справі № 916/1745/25
за позовом Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ", м.Південний Одеської області
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Ізмаїл Одеської області в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Кілія Одеської області
про стягнення 454 076 грн 89 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
01.05.2025 Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ", м. Південний Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м. Ізмаїл Одеської області в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м. Кілія Одеської області, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 454 076 грн 89 коп. за неналежне виконання умов договору про надання послуг за №Т/ПФ-294/24 від 10.09.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено строки надання послуг з ремонту буксиру, визначені умовами договору, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачу пеню в 454 076 грн 89 коп., за період прострочення з 15.12.2024 по 27.12.2024.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 року у справі №916/1745/25 позовні вимоги Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ", м. Південний Одеської області задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м. Ізмаїл Одеської області в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Кілія Одеської області., на користь Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" 100 000 грн пені, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 763 грн 28 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виснував про те, що позовні вимоги про стягнення пені, яка нарахована на підставі п.7.2 договору за прострочення виконання зобов'язання, а саме, виконання ремонту буксиру «БОРЕЙ», є обґрунтованими, оскільки ремонт буксиру «БОРЕЙ» було виконано поза межами строку, визначеного сторонами у вищезазначеному договору. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, про те, що строк прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання за договором становить з 17.12.2024 по 27.12.2024, тобто 11 днів, оскільки 14.12.2024 є суботою, днем закінчення строку ремонту буксиру «БОРЕЙ» є 16.12.2024, який є перший за ним робочий день, тому, здійснивши власний розрахунок, суд першої інстанції зазначив, що належний розмір пені, який може нараховуватися на прострочене зобов'язання Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м. Ізмаїл Одеської області, становить 384 218 грн 91 коп.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для зменшення розміру неустойки, зокрема, пославшись на статті 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, якою встановлено право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням обставин справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Кілія Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 у справі №916/1745/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник зазначає про наступне:
суд першої інстанції неправильно встановив, що у відповідача відсутні підстави для звільнення від сплати пені за порушення строку виконання робіт (надання послуг) та не прийняв доводи апелянта щодо наявності підстав для звільнення від сплати пені через несприятливі погодні умови, наявність яких безпосередньо підтверджується довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів ДСНС України за вих. № 9914-1-862/9914-05 від 11.12.2024 та довідкою від 24.12.2024 № 9914-1- 908/9914-05, які маються в матеріалах справи;
відповідач, як добросовісний виконавець ремонтних робіт по договору, не міг не дотримуватися вимог чинного законодавства України щодо безпеки проведення ремонтних робіт та не міг виконувати ремонтні роботи під впливом несприятливих погодних умов, про що належним чином повідомлявся позивач. Зазначені обставини поважності причин з документальним підтвердженням були неодноразово надіслані позивачу разом із листами відповідача від 05.12.2024 за № 020/1080, від 11.12.2024 за вих. № 020/1101, від 23.12.2024 за вих. № 020/1137 та відповіддю на претензію за вих.№192/10/01-13/01-13 від 13.03.2025, однак суд першої інстанції не надав належної уваги даним доказам відповідача;
акт наданих послуг за вих. № 01 від 31.12.2024, який мається в матеріалах справи, був підписаний сторонами без зауважень, що в свою чергу свідчить про той факт, що у замовника були відсутні жодні зауваження та претензії, у тому числі, до строків виконання робіт (наданих послуг), але суд першої інстанції не звернув на це уваги та не надав свої аргументи з приводу відхилення даного доказу;
в силу норм статті 617 Цивільного кодексу України відповідач підлягає звільненню від відповідальності за порушення зобов'язання, так як таке порушення сталося внаслідок підтвердженого випадку непереборної сили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 року у справі № 916/1745/25 до свого провадження колегією суддів у новому складі; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 року у справі № 916/1745/25, призначено справу до розгляду.
24.09.2025 року через підсистему "Електронний суд" до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника позивача Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ", м.Південний Одеської області надійшов відзив (вх.№3528/25/Д1), у якому останній просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Ізмаїл Одеської області в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Кілія Одеської області залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів справи.
Зокрема, у відзиві позивач вказує, про те, що:
термін надання послуг за укладеним між сторонами договором міг бути продовжений виключно за наявності документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі, обставин непереборної сили;
лише прохання продовжити строк надання послуг за договором без документального підтвердження певних обставин, які перешкоджають надати послуги вчасно, в силу Закону України " Про публічні закупівлі", не може бути підставою для такого продовження, оскільки такі дії свідчили б про порушення вимог законодавства про публічні закупівлі;
не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, та відсутність у боржника необхідних коштів;
для підтвердження неможливості своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором і звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, відповідач мав отримати у відповідній ТПП та надати позивачу відповідний сертифікат ТП про відповідні обставини непереборної сили, проте зазначеного відповідач не зробив;
наданні відповідачем довідки Гідрометцентру про те, що в період надання відповідачем позивачу відповідних послуг (в деякі дні) був здебільшого невеликий дощ, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності та не є належними документами, які підтверджують відсутність вини відповідача у допущеному ним порушенні умов договору;
будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик, укладаючи договір надання послуг на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість надати такі послуги, але при цьому несе ризики, як суб'єкт бізнес діяльності, тобто, коли відповідач укладав з позивачем відповідний договір, він мав передбачити певні обставини;
позиція скаржника щодо несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за договором через опади не заслуговує на увагу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку до його електронного кабінету ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
В свою чергу від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та розглянувши його судова колегія зазначає наступне.
Згідно із нормами частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов'язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання представника відповідача та розглянути справу за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Ізмаїл Одеської області в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Кілія Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 у справі №916/1745/25 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 року у справі №916/1745/25 не потребує скасування, з огляду на таке.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
10.09.2024 між Державним підприємством "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" в особі ГОСПРОЗРАХУНКОВОГО ВІДОКРЕМЛЕНОГО СТРУКТУРНОГО ПІДРОЗДІЛУ "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" (виконавець) було укладено договір про надання послуги №Т/ПФ-294/24.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець зобов'язується надати послугу з ремонту буксиру "БОРЕЙ" (класифікаційний ремонт) (далі послуга) згідно з переліком, кількістю та за цінами, зазначеними в додатку № 1 (ПЕРЕЛІК ТА ВАРТІСТЬ ПОСЛУГ), який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити таку послугу на умовах цього договору.
Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість договору згідно з додатком № 1 (перелік та вартість послуг), становить 7 860 237 грн 67 коп., без ПДВ, крім того ПДВ 1 572 047 грн 53 коп., загальна вартість договору з ПДВ становить 9 432 285 грн 20 коп., та включає в себе вартість всіх обґрунтованих витрат виконавця, які пов'язані з наданням послуги.
Відповідно до п. 2.2. договору, вартість послуги включає: вартість робочого часу фахівців на ремонт суднових конструкцій, обладнання та систем; вартість використаних матеріалів, замінених запчастин, встановленого обладнання; вартість робіт з усунення недоліків, які були виявлені під час проведення випробувань після ремонту при здачі в роботу; вартість транспортування персоналу, використаних матеріалів, замінених запчастин, встановленого обладнання до місця надання послуги.
За пунктом 3.1. договору, оплата вартості послуги здійснюється за фактом її надання прямим банківським переведенням коштів на рахунок виконавця протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання сторонами відповідного Акту здавання-приймання наданих послуг згідно з оригіналом виставленого виконавцем рахунку, податкової накладної з визначеними кодами щодо товарів, робіт, послуг відповідно до ДК, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) згідно вимог чинного законодавства, та за наявності повного пакету належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції. В разі відмови у реєстрації податкової накладної у ЄРПН оплата рахунків відкладається до вирішення цього питання.
Датою оплати послуги вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.
Відповідно до п. 4.2. договору, виконавець приступає до надання послуги в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати направлення заявки від замовника та сповіщає замовника листом про готовність приймання судна у ремонт.
У відповідності до п. 4.3 договору, датою початку надання послуги вважається наступний день з дня прибуття судна до ремонтної бази виконавця, про що складається акт про приймання буксиру "БОРЕЙ" у ремонт.
Пунктом 4.4 договору встановлено, строк надання послуги 60 діб з дати підписання акту про приймання буксиру "БОРЕЙ" в ремонт.
За пунктом 4.5. договору, датою початку виконання робіт у доку вважається день постановки буксиру у док, про що складається акт постановки буксиру "БОРЕЙ" у док. Відповідно до п. 4.6. договору, датою закінчення послуг у доці вважається день виходу буксиру з доку, про що складається акт виходу буксиру "БОРЕЙ" з доку.
Згідно з п. 4.11 договору, датою закінчення надання послуги вважається дата підписання акту про завершення ремонту буксиру "БОРЕЙ". Цей акт підписується після підписання актів дефектування, актів приймання та ВРВ Замовником та Регістром судноплавства України (далі Регістр).
Пунктом 7.2 договору встановлено, за порушення виконавцем строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 15% вказаної вартості.
Відповідно до п. 7.16 договору, у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
За пунктом 8.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2024 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Пунктом 9.2. договору, всі зміни та доповнення до договору вносяться в наступному порядку - шляхом підписання сторонами додаткової угоди (крім змін, зазначених у п.п.6.2.1 п. 6.2. цього договору).
Також, 31.12.2024 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору про надання послуги № Т/ПФ-294/24 від 10.09.2024, якою встановлено загальну вартість що становить розмір 6 609 016 грн 91 коп. без ПДВ, крім того ПДВ - 1 321 803 грн 38 коп., загальна вартість договору з ПДВ становить 7 930 820 грн 29 коп., та включає в себе вартість всіх обґрунтованих витрат виконавця, які пов'язані з наданням послуг.
Відповідно до Акту приймання судна в ремонт, буксир "БОРЕЙ" Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" вважається прийнятим у класифікаційний ремонт на Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО"- 15.10.2024.
Відповідно до Акту приймання судна з ремонту буксир «БОРЕЙ» Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" вважається прийнятим з класифікаційного ремонту з Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" - 28.12.2024.\
У відповідності до Акту надання послуг №01 від 31 грудня 2024 виконавцем були виконано ремонт буксиру "БОРЕЙ" на загальну суму 6 985 798 грн 33 коп з ПДВ.
Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" зверталося до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" із претензією №1265/09/103/25 від 27.02.2025 в якій зазначало, що у відповідності до умов договору дата закінчення ремонту буксиру "БОРЕЙ" повинна була бути 14.12.2024, водночас в порушення зазначених умов буксир було прийнято з ремонту лише 28.12.2024. Таким чином, було допущено прострочення виконання зобов'язання на 13 днів, у зв'язку з чим позивач вимагав від відповідача здійснити перерахування 454 076 грн 89 коп. пені.
У відповідь на вказану претензію Приватне акціонерне товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" направило позивачу листа №192/10/01-13/01-13 від 13.03.2025, в якому відповідач зазначав, що повідомляв Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" про продовження строків ремонту буксиру на 10 днів внаслідок несприятливих погодних умов, у підтвердження чого надано довідки Гідрометереологічного центру Чорного та Азовського морів.
До вказаної відповіді Приватне акціонерне товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" долучило копії довідок Гідрометцентру від 11.12.2024 та від 24.12.2024 а також копії листів якими Приватне акціонерне товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" повідомляло Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" про неможливість виконання робіт в строк погоджений сторонами, а також про необхідність продовження строку виконання робіт.
Серед зазначених листів наявні лист №020/1080 від 05.12.2024, лист №020/1101 від 11.12.2024 та лист №020/1137 від 23.12.2024, які у відповідності до п. 9.15 договору були направлені на адресу електронної пошти Державного підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ"
Інших письмових доказів матеріали господарської справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 454 076 грн 89 коп.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Частиною 7 ст.193 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ч.6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до положень ч. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 906 Цивільного кодексу України передбачено, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Так, за частиною першою статті 216 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як визначено статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи наведені вище положення норм діючого законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань.
Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій, їх розміру та строку (терміну) нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
Так, як вбачається з матеріалів господарської справи, у відповідності до п.1 договору, що був укладений між сторонами, виконавець зобов'язується надати послугу з ремонту буксиру "БОРЕЙ" (класифікаційний ремонт) згідно з переліком, кількістю та за цінами визначеними сторонами, який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити таку послугу на умовах цього договору.
Пунктом 4.4 договору встановлено, строк надання послуги 60 діб з дати підписання акту про приймання буксиру "БОРЕЙ" в ремонт.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення виконавцем строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 15% вказаної вартості.
Відповідно до Акту приймання судна в ремонт, буксир "БОРЕЙ" Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" вважається прийнятим у класифікаційний ремонт на Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" - 15.10.2024.
Відповідно до Акту приймання судна з ремонту, буксир "БОРЕЙ" Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" вважається прийнятим з класифікаційного ремонту Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" - 28.12.2024.
У відповідності до акту надання послуг №01 від 31 грудня 2024, виконавцем були виконано ремонт буксиру "БОРЕЙ" на загальну суму 6 985 798 грн 33 коп., з ПДВ.
Як вже було зазначено вище за текстом постанови, сторони узгодили в договорі належним чином порядок та строк надання послуг з ремонту буксиру "БОРЕЙ".
Тобто, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що між позивачем та відповідачем, в рамках договору про надання послуги №Т/ПФ-294/24 від 10.09.2024 року існували правовідносини, за якими відповідач зобов'язався своєчасно надати послугу з ремонту буксиру "БОРЕЙ" (класифікаційний ремонт), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити таку послугу на умовах цього договору, про що свідчить акт приймання судна з ремонту, з якого вбачається, що буксир "БОРЕЙ" Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" вважається прийнятим з класифікаційного ремонту Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" - 28.12.2024 та акт надання послуг №01 від 31 грудня 2024, з якого вбачається, що виконавцем були виконано ремонт буксиру "БОРЕЙ" на загальну суму 6 985 798 грн 33 коп. з ПДВ , які підписані сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень та скріплена їх печатками.
Крім того, належних та допустимих доказів того, що відповідачем виконаний ремонт буксиру у строк 60 діб, а саме, з дати підписання акту про приймання буксиру "БОРЕЙ" в ремонт останнім, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції останнім надано не було.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що роботи з ремонту буксиру "БОРЕЙ" виконувалися відповідачем впродовж 73 діб замість погоджених сторонами 60 діб, тому, у зв'язку з невиконанням відповідачем його договірних зобов'язань, а саме, порушенням строків надання послуг, визначених пунктом 4.4 вищезазначеного договору №Т/ПФ-294/24 від 10.09.2024 року позивачем відповідно до п.7.2 договору частково правомірно було нараховано пеню.
Відтак, зважаючи на наявність порушень строків з боку відповідача за надані послуги по ремонту буксиру за спірним договором, колегія суддів, перевіривши здійсненний судом першої інстанції розрахунок сум пені, погоджується з позицією суду першої інстанції, викладеною у оскаржуваному рішенні по справі №916/1745/25 про стягнення з відповідача на користь позивача пені, нарахованої за період з 17.12.2024 по 27.12.2024 у розмірі 384 218 грн 91 коп., оскільки, уклавши в добровільному порядку, без заперечень та зауважень договір про надання послуг, виходячи з принципу свободи договору, зазначеному вище, сторони у справі прийняли на себе передбачені зазначеним договором зобов'язання як щодо строку надання послуг, так і щодо умов оплати за надані послуги, а позивачем у розрахунку заявленої ним штрафної санкції було помилково визначено невірний період прострочення відповідача..
Щодо доводів скаржника про те, що, в силу норм статті 617 Цивільного кодексу України, відповідач підлягає звільненню від відповідальності за порушення зобов'язання, так як таке порушення сталося внаслідок підтвердженого випадку непереборної сили, колегія суддів зазначає таке.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
При цьому, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
В той же час, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст.14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладання, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п.6.12 регламенту).
Відтак, відповідно до вищезазначених норм закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Як виснувано Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок.
При цьому, непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Аналогічної правової позиції дотримався суд касаційної інстанції також у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 року у справі №914/374/21.
Крім того, суд касаційної інстанції виснував, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №904/5328/21).
Водночас, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
У будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Також, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постановах від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21, від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 року у справі №912/750/22, від 07.06.2023 року у справі №906/540/22, від 29.06.2023 року у справі №922/999/22, яка полягала в тому, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Отже, враховуючи наведене вище, судова колегія зауважує, що надані відповідачем довідки Гідрометцентру, з яких вбачається, що в період надання послуг був дощ, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання ним договірних зобов'язань.
Крім того, колегія суддів ще раз наголошує, що для підтвердження неможливості своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором і звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором відповідач повинен був отримати сертифікат від ТПП про відповідні обставини непереборної сили, що останнім зроблено не було, тому саме лише посилання відповідача на стан, як форс-мажор, який унеможливлює виконання ним зобов'язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов'язання, а відповідач повинен довести, як саме проявися форс-мажор під час виконання такого зобов'язання, до того ж, можливість незастосування до відповідача відповідальності за таке невиконання не доведено відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставин для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язань , є такими, що відповідають таким стандартам.
Враховуючи викладене, доводи Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції. Зокрема, належними засобами доказування скаржником не доведено суду його тверджень про те, що несвоєчасне виконання надання послуг відбулось саме з обставин непереборної сили, тому, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.
В той же час, висновки Господарського суду Одеської області, викладені у рішенні від 04.08.2025 року у справі №916/1745/25 є правомірними та такими, що зміни або скасування не потребують.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди позивача з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому, протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що всі істотні обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно, з огляду на що рішення суду першої інстанції скасування або зміни не потребує.
Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Ізмаїл в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Кілія Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 року у справі №916/1745/25 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Ізмаїл в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНОСУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м.Кілія Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 року у справі №916/1745/25 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 року у справі №916/1745/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.11.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.С. Богацька
Я.Ф. Савицький