Справа № 953/5006/25 Головуючий суддя І інстанції Кіндер В. А.
Провадження № 33/818/1674/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
29 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю прокурора Кубаха М.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисників - адвокатів Линник І.М. та Неволіна Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Неволіна Ю.О. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , який 24.10.2024 року звільнений з посади поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. Будучи відповідно до п.п. «з» п.1 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, в порушення вимог абзацу 2 ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, а саме 08 квітня 2025 року о 17 год. 42 хв. без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2024 рік, яку повинен був подати до 01 квітня 2025 року.
В апеляційній скарзі захисник Неволін Ю.О. просив судову постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у цій справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилався на те, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали цієї справи та дійшов помилкового висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи ОСОБА_1 та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав судову постанову законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати: 1) об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає
у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно- правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосовувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно- правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
Відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах справи, поза розумним сумнівом вбачається, що станом на 01 квітня 2025 року ОСОБА_2 був звільнений з посади поліцейського, тобто був суб'єктом, на якого поширюється дія закону України «Про запобігання корупції».
Поряд з цим, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що він дійсно не подав декларацію до 01 квітня 2025 року, оскільки чекав від Управління патрульної поліції в Харківській області певні документи, які підтверджують розмір заробітної плати, яку він отримував на посаді поліцейського для коректного заповнення щорічної декларації про доходи.
Такі пояснення вочевидь свідчать про те, що ОСОБА_2 підтвердив факт несвоєчасності подачі ним декларації.
Відповідно до відомостей наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жукова Є. (арк. 41), 24.10.2023 року ОСОБА_1 призначено поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 УПП В Харківській області ДПП.
Відповідно до відомостей наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жукова Є. (арк. 58), 24.10.2024 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Отже після звільнення з посади поліцейського ОСОБА_2 зобов'язаний був подати щорічну декларацію про доходи після звільнення до 01 квітня 2025 року.
Належить врахувати, що рішення Харківського окружного адміністративного суду про скасування наказу Департаменту патрульної поліції відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» капрала поліції ОСОБА_1 , та поновлення його на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Харківській області ухвалено лише 07 квітня 2025 року, тобто через 7 днів після закінчення граничного строку для подачі ОСОБА_2 щорічної декларації про доходи, а тому такі твердження захисників є необґрунтованими.
Крім того, в матеріалах справи міститься відеозапис (арк. 90), з відомостей якого вбачається, що працівник поліції Пліс А.О., яка складала протокол про адміністративне правопорушення роз'яснила ОСОБА_1 його зміст, а також роз'яснила йому його права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З цього відеозапису також вбачається, що ОСОБА_2 не намагався покинути місце, де працівник поліції роз'яснювала останньому зміст протоколу, а також не висловлював будь-яких заперечень стосовно змісту протоколу.
Такі відомості відеозапису спростовують твердження апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений в іншому місці та в інший час, оскільки з відеозапису вочевидь вбачається. що працівники поліції підходять до ОСОБА_2 , який перебуває біля під'їзду багатоквартирного будинку та не дивується, що працівники поліції підійшли саме до нього. Поряд з цим, ОСОБА_2 не був здивований тим, що працівники поліції роз'яснювали йому зміст протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Поряд з цим, належить врахувати, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_2 ані його захисниками не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для проведення службової перевірки, не зверталися до суду в порядку КАСУ на дії працівників поліції, а також не зверталися до правоохоронних органів з відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
Враховуючи відомості відеозапису, а також відсутність будь-яких рішень уповноважених органів про незаконність дій працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 несвоєчасно подав декларацію про доходи за 2024 рік.
Крім того належить врахувати, що особа, яка подає щорічну декларацію про доходи має фактичну можливість протягом 30 календарних днів з моменту подачі декларації внести зміни до поданої декларації. Також декларант має можливість повідомити НАЗК про особисті обставини неможливості подання щорічної декларації.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 повідомив, що не звертався до НАЗК з будь-якими листами щодо неможливості у визначений законом строк подати декларацію про доходи.
Крім того, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_2 не мав можливості подати декларацію про доходи до 01 квітня 2025 року у зв'язку із погіршенням стану здоров'я.
Крім того належить врахувати, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП містить формальний склад, тобто у цьому випадку відсутня необхідність доводити існування шкоди та її розмір від вчиненого адміністративного правопорушення та його небезпечні наслідки. Тому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо малозначності цього правопорушення.
Отже ОСОБА_2 , достеменно знаючи, що він зобов'язаний у строк до 01.04.2025 року подати декларацію про доходи за 2024 роки, але подав її невчасно за відсутності будь-яких об'єктивних поважних причин невчасної її подачі.
Крім того, належить врахувати, що датою виявлення адміністративних правопорушень у цій справі, є саме дата складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки в своєму листі від 09.04.2021' року за № 1089/0/2-21 Верховний Суд зазначав, що моментом виявлення правопорушення, пов'язаного з корупцією, слід вважати день складення протоколу про таке правопорушення уповноваженою посадовою особою.
Отже, днем виявлення адміністративного правопорушення у цій справі слід вважати 22.05.2025 року, а саме день складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Поряд з цим належить врахувати, що з відомостями протоколу ОСОБА_2 був ознайомлений про що свідчать його особисті підписи та письмові пояснення у цьому протоколі.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не порушив вимог ст. 38 КпАП та у встановлений КУпАП процесуальний строк наклав адміністративне стягнення на ОСОБА_2 , визнавши його винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУП.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Неволіна Ю.О. - залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков