Єдиний унікальний номер 642/5507/23
Номер провадження 22-ц/818/3227/25
06 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника позивачки адвоката Калмикової Л.К.,
представника відповідача ТОВ «Пенсіон-ЮА» адвоката Кушнарьова Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року в складі судді Петрової Н.М. по справі № 642/5507/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кравченко Наталія Сергіївна, про розірвання договору довічного утримання, -
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кравченко Наталія Сергіївна, про розірвання договору довічного утримання, який в подальшому уточнила.
Позовна заява мотивована тим, що 21 травня 2020 року між нею та ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» було укладено договір про надання послуг, за умовами якого товариство зобов'язалось надати їй юридичні та інші інформаційно-консультаційні послуги, пов'язані з укладенням в подальшому договору довічного утримання, зокрема, збір (відновлення) усіх необхідних для укладання договору документів, пошук (підбір) набувача, організація нотаріального посвідчення договору, а також моніторинг виконання умов договору. ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» підібрано набувача за договором довічного утримання - ТОВ «Пенсіон-ЮA» (Pension-UA).
26 травня 2020 року між нею та ТОВ «Пенсіон-ЮА» (Pension-UA) укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кравченко Н.С., за яким вона передала у власність, а ТОВ «Пенсіон-ЮА» (Pension-UA) отримало у власність квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого зобов'язалось забезпечувати її утриманням довічно на умовах договору.
Сторони домовилися, що набувач - ТОВ «Пенсіон-ЮА» (Pension-UA) зобов'язується довічно утримувати її, тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які вона самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони домовились, що утримання оцінюється ними за спільною згодою у розмірі 900,00 грн на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу (абз.1 п.7 договору).
Крім вищезазначеної суми утримання, набувач зобов'язаний щомісячно оплачувати житлово-комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем) (абз.2 п. 7 договору). Абзацом 6 п.7 договору передбачено перелік житлово-комунальних послуг, за які буде сплачувати набувач, а також визначено граничні норми спожитих відчужувачем комунальних послуг.
Однак, умови договору довічного утримання не відповідають засадам справедливості та є невигідними. Сума в розмірі 900,00 грн на місяць навіть не дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму на одну особу станом на травень 2020 року.
Позивачка є людиною похилого віку, невиліковно хворою особою, у лютому 2020 року, за декілька місяців до укладення договору, перенесла інсульт, з 2016 року хворіла раком сечового міхура. Умови договору довічного утримання щодо самостійного забезпечення себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, щодо направлення нею раз на три місяці на адресу набувача актуальних рахунків за спожиті житлово-комунальні послуги, повідомлень про зміну тарифів є заздалегідь невиконуваними, враховуючи її стан здоров'я.
Крім того, на момент підписання договору вона перебувала під наглядом невролога після інсульту, мала низку захворювань, внаслідок яких в повній мірі не здатна була розуміти і усвідомлювати значення своїх дій, не розуміла об'єктивного співвідношення прав та обов'язків сторін, невигідність умов договору.
До того ж, пунктом 11 договору передбачено, що при відправленні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до п. 7, п. 8 цього договору, зобов'язання набувача за цим договором за відповідний місяць вважаються виконаними в повному обсязі. Однак така умова договору є несправедливою. Жінка похилого віку з низкою тяжких хвороб не здатна ходити на пошту задля отримання грошового переказу. Більше того, таке положення договору суперечить п. 8 договору, де визначено, що грошове утримання буде щомісячно виплачуватися поштовим переказом, або готівкою на руки під розписку, або на картковий рахунок відчужувача.
Наразі по сплаті комунальних послуг існує чимала заборгованість, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором довічного утримання.
Також відповідач систематично свідомо ухиляється від виконання обов'язку щодо сплати грошового утримання з урахуванням індексу інфляції споживчих цін, що є порушенням умов договору. Зазначення у договорі про те, що несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору, є незаконним.
Вказала, що належний догляд забезпечує її рідна сестра - ОСОБА_2 , яка приносить продукти харчування, підтримує чистоту в її квартирі, допомагає сплачувати комунальні платежі.
Відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором довічного утримання, тому такий договір підлягає розірванню із застосуванням відповідних наслідків.
Просила розірвати договір довічного утримання, укладений 26 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Пенсіон-ЮА», юридична особа Естонської Республіки, в особі члена правління, громадянина України ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої Шишкіною А.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кравченко Н.С., повернувши до ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
10 січня 2024 року до суду від представника відповідача ТОВ «Пенсіон-ЮА» - адвоката Кушнарьова Є.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з позивачки судові витрати.
Відзив обґрунтований тим, що 12 травня 2020 року позивачка сама звернулася по телефону до ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», оскільки зацікавилася питанням укладення договору довічного утримання, зазначила, що в неї маленька пенсія, дітей немає, не вистачає коштів на покупку продуктів харчування та ліків, на оплату житлово-комунальних послуг. Позивачка розповіла, що їй 63 роки, вона має квартиру, проживає з чоловіком, з яким офіційно розлучені, в неї є сестра, яка хотіла зі своїм чоловіком переїхати жити до неї, а свою квартиру здавати в оренду, внаслідок чого між ними часто виникали сварки. ОСОБА_1 з представником Центру погодила бажані істотні умови майбутнього договору довічного утримання, розмір одноразової виплати в розмірі 45 000,00 грн та щомісячної виплати по 900,00 грн, власноручно заповнила та підписала паспорт до договору довічного утримання, ??надала копії квитанцій про нарахування за житлово-комунальні послуги, повідомила відомості про сімейного лікаря, ознайомилась з кандидатурою набувача та надала згоду на підписання договору довічного утримання з ним. 26 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Пенсіон-ЮА» укладено договір довічного утримання. Перед підписанням договору нотаріус виконала всі передбачені законом дії, зокрема, перевірила волевиявлення сторін, повністю роз'яснила умови договору довічного утримання та наслідки його укладення. Після укладення договору за рахунок ТОВ «Пенсіон-ЮА» було погашено борги ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги. Розмір щомісячного грошового утримання сторони погодили за спільною згодою, які повністю влаштовували ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 в паспорті до договору довічного утримання своїм підписом підтвердила, що їй відомо про те, що пропонований договір довічного утримання передбачає тільки щомісячне грошове забезпечення і оплату комунальних послуг, а будь-який догляд набувач за договором надавати не зобов'язаний. Від позивачки не надходило жодної заяви, скарги або пропозиції щодо надання догляду або внесення змін до договору. 04 травня 2023 року, після смерті чоловіка, до ОСОБА_1 було направлено соціального працівника, однак вона відмовилася від отримання соціальних послуг. Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 потребує догляду, та що її доглядає її сестра ОСОБА_2 , жодним належним доказом не підтверджуються. У жодному медичному документі не зазначено, що позивачка не здатна самостійно себе доглядати, обслуговувати або потребує сторонньої допомоги. Умови договору виконуються ТОВ «Пенсіон-ЮА» належним чином та в повному обсязі. Докази, які надані стороною позивача на підтвердження наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги, є неналежними, недопустимими та недостовірними. ОСОБА_1 на теперішній час не надає квитанції на оплату житлово-комунальних послуг, не повідомляє показники приладів обліку, чим створює перешкоди в частині оплати за житлово-комунальні послуги.
22 січня 2024 року від представника позивачки - адвоката Калмикової Л.К. надійшла відповідь на відзив. Вказала, що, дійсно, ОСОБА_1 не подавала та не підписувала позовної заяви, оскільки з питанням про подання позовної заяви до адвоката звернулася її рідна сестра - ОСОБА_5 згідно довіреності від 16 червня 2023 року. Звернення ОСОБА_2 було викликане проханням її сестри ОСОБА_6 розірвати в судовому порядку договір довічного утримання, оскільки вона не зрозуміла, який договір підписала; договір належним чином відповідачем не виконується; матеріальна допомога від відповідача є вкрай недостатньою. Зі слів ОСОБА_6 , ініціатором укладення договору довічного утримання була не вона, а ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» та ТОВ «Пенсіон-ЮА». У нотаріуса не виникло питань стосовно розуміння ОСОБА_1 розміру щомісячного грошового утримання - 900,00 грн, яких недостатньо для нормального існування; також нотаріус не звернула увагу на те, що оцніка квартири занижена, а договір не містить положень щодо догляду.
13 лютого 2024 року від представника відповідача - адвоката Кушнарьова Є.П. надійшло заперечення проти відповіді на відзив, яке обґрунтоване тим, що доводи представника позивачки спростовуються відеозаписом укладення договору. Нотаріус роз'яснила умови договору і попередила ОСОБА_1 , що договір довічного утримання не передбачає догляду, а лише грошове утримання, та про наслідки укладення договору. ОСОБА_7 підтвердила нотаріусу, що всі умови договору довічного утримання їй зрозумілі.
28 травня 2024 року від ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в якому воно просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказало, що ОСОБА_1 до укладення договору довічного утримання консультувалася з представниками Центру, всі її побажання були письмові зафіксовані, умови договору з нею погоджені. Жодних скарг, претензій або вимог від позивачки до Центру не надходило. До березня 2024 року позивачка спілкувалася з представниками Центру та зазначала, що стосовно судової справи про розірвання договору довічного утримання їй нічого не відомо, і з цими питаннями треба звертатися до її сестри. Позивачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження заявлених вимог.
Третя особа - приватний нотаріус ХМНО Кравченко Н.С. в судовому засіданні надала пояснення про те, що під час посвідчення договору довічного утримання між ОСОБА_1 та ТОВ «Пенсіон-ЮА» 26 травня 2020 року у неї не виникло жодних сумнівів щодо того, що ОСОБА_1 не усвідомлювала або не розуміла свої дії. ОСОБА_1 була в адекватному стані, не хворою, навіть не є особою похилого віку. Нотаріус роз'яснила її права, проговорила всі пункти договору, потім ОСОБА_1 ще сама читала договір. ОСОБА_1 запевнила, що їй все зрозуміло, і не висловлювала жодних сумнівів чи застережень. Просила провести оформлення договору без зайвого розголосу, оскільки побоювалася, що її сестра може влаштувати скандал. ОСОБА_1 повідомила, що догляд їй не потрібен, тільки утримання. Під час укладення договору довічного утримання не існує обов'язку сторін щодо надання документу про оцінку квартири. Приблизно в 2022 році ОСОБА_1 прийшла до неї з сестрою, щоб дізнатися інформацію про місцезнаходження юридичної особи «Пенсіон-ЮА». З заявами про розірвання договору позивачка до неї не зверталася.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою не доведено невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору, а тому відсутні підстави для його розірвання. Відповідач сплачує щомісячні платежі у розмірі 900,00 грн і комунальні послуги. Позивачка не зверталася до відповідача з будь-якими вимогами, скаргами або пропозиціями щодо договору. Доводи щодо несправедливості умов договору не можуть бути взяті до уваги, оскільки не є підставою для розірвання договору, а вимог про визнання його недійсним не заявлялось.
На вказане судове рішення 18 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Калмикова Л.К. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що умови договору довічного утримання не відповідають засадам справедливості та відповідачем належним чином не виконувались. При посвідченні договору нотаріусом не було роз'яснено, що договір довічного утримання може також передбачати догляд. Грошові перекази у розмірі по 900,00 грн на місяць направлялись таким чином, що отримувались позивачкою після 10 числа, що суперечить умовам договору. Квитанція щодо платежу за грудень 2022 року взагалі відсутня, за квітень та травень 2024 року платежі також не здійснювались. З червня 2024 року платежі позивачкою не отримувались, оскільки вона перебуває у приватному пансіонаті, який оплачує її сестра. Суд не надав належної оцінки фактам систематичного перерахування позивачці коштів її сестрою. Відповідач сплачував за житлово-комунальні послуги не в повному обсязі, у зв'язку з чим обліковувалась заборгованість, докази чого було надано суду. Позивачка в телефонному режимі направляла відповідачу актуальні рахунки, усно повідомляла показники, що підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_8 . Позивачка відмовилась від отримання соціальних послуг, оскільки під час попереднього візиту соціальний працівник пошкодила її майно; будь-яких ліків від соціального працівника вона не отримувала. Відповідач, скориставшись хворобливим станом позивачки, шахрайським способом вирішив заволодіти чужим майном, взамін запропонувавши вочевидь мізерний розмір утримання. Одноразова грошова допомога у розмірі 45 000,00 грн була отримала не позивачкою, а її померлим чоловіком. З наданого суду відеозапису посвідчення договору не вбачається, що позивачці роз'яснено всі умови договору, нотаріус не відреагувала на занижену оцінку квартири. Відповідачем щомісячне утримання виплачувалось без індексації. Умови договору є дискримінаційними, порушують ст. 48 Конституції України. Судом неправомірно відмовлено у проведенні виїзного судового засідання.
02 липня 2025 року від представника відповідача адвоката Кушнарьова Є.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що позивачка добровільно звернулась за укладенням договору, при його посвідченні нотаріусом було роз'яснено їй всі умови, що підтверджується відеозаписом. Сторони погодили всі умови договору, які повністю влаштовували ОСОБА_1 , вона не направляла жодних заяв або пропозицій щодо збільшення розміру утримання по договору, не повідомляла про необхідність догляду. Умови договору виконуються ТОВ «Пенсіон-ЮА» належним чином та в повному обсязі, що було підтверджено копією розписки позивачки від 26 травня 2020 року про отримання 45 000,00 грн одноразового грошового утримання, копіями квитанцій, чеків, довідки АТ "Укрпошта", копіями квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг. Протягом 2024 року грошові виплати за ОСОБА_1 отримувала її сестра ОСОБА_2 по довіреності (крім квітня-травня 2024 року, оскільки зі слів ОСОБА_2 вона перебувала в Канаді). Після того як сестра позивачки заборонила представникам відповідача спілкуватися з ОСОБА_1 , забрала в неї телефон, то показання приладів обліку відповідачу невідомі, квитанції по нарахуванням за житлово-комунальні послуги сторона позивача жодного разу не надсилала відповідачу, що є порушенням п.7 договору. Крім того, сторона позивача навіть в процесі розгляду справи в суді першої інстанції не надала жодної квитанції по нарахуванням за житлово-комунальні послуги. Докази, які надані стороною позивача на підтвердження наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги, є неналежними, недопустимими та недостовірними. Даний судовий процес було ініційовано сестрою позивачки - ОСОБА_2 , яка має на меті розірвати договір довічного утримання та отримати квартиру сестри. Сама ОСОБА_1 до суду жодного разу не з'явилась, пояснень не надала.
23 липня 2025 року від ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій воно просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, підтримало раніше викладені заперечення проти позову.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки адвоката Калмикову Л.К., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача ТОВ «Пенсіон-ЮА» адвоката Кушнарьова Є.І., який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю. за № 6024, належала квартира АДРЕСА_1 . Її право власності було зареєстроване належним чином (а.с. 7-8, 93-96 том 1, а.с. 103, 105-106 том 2).
Згідно копії звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Ай Ен Джі Груп», вартість квартири АДРЕСА_1 , станом на 22 травня 2020 року складає 200 000,00 грн (а.с.113-114 том 2).
21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із власноручно написаною заявою до директора ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» про можливість укладення з нею договору, так як є одинокою особою, перенесла інсульт, пенсії не вистачає на життя (а.с. 17 том 2).
Того ж дня, 21 травня 2020 року, між ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» в особі директора Вулаха М.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець (або довірена особа виконавця) зобов'язується надати клієнту юридичні та інші інформаційно-консультаційні послуги, пов'язані з укладенням в подальшому договору довічного утримання відносно об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і який являє собою двокімнатну квартиру, а також допомогу у виконанні умов договору. У число вищезазначених послуг входить збір (відновлення) усіх необхідних для укладання договору довічного утримання документів, пошук (підбір) набувача, організація нотаріального посвідчення договору, інші пов'язані з укладанням цього правочину послуги, а також моніторинг виконання умов договору довічного утримання набувачем за договором (а.с. 97-99 том 1).
Як вбачається з копії паспорту до договору довічного утримання від 21 травня 2020 року, який ОСОБА_1 власноручно заповнила та підписала, визначено ??суму одноразової грошової допомоги в розмірі 45 000,00 грн; ??суму щомісячного грошового утримання в розмірі 900,00 грн та бажаний спосіб його отримання (поштовим переказом);?? також вона надала копії квитанцій про нарахування за житлово-комунальні послуги та повідомила, що субсидії в неї немає.
Своїм підписом підтвердила, що їй відомо про те, що пропонований договір довічного утримання передбачає тільки виплату грошей, а будь-який догляд набувач за
договором надавати не зобов'язаний. Також повідомила відомості про сімейного лікаря; побажання щодо поховання, побажала, щоб все майно, яке знаходиться в квартирі, після смерті було передано її чоловіку ОСОБА_9 . Ознайомилась з кандидатурою набувача та своїм підписом надала згоду на підписання договору довічного утримання з ним (а.с.18-20, 24 том 2).
26 травня 2020 року ОСОБА_1 особисто подала письмову заяву нотаріусу, в якій вказала, що бажає укласти договір з ТОВ «Пенсіон-ЮА», наслідки і умови цього договору їй нотаріусом роз'яснено, питань до нотаріуса не має (а.с.21, 110 том 2).
Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 26 травня 2020 року на момент укладання договору довічного утримання вона є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , розлучена, в квартирі не зареєстровані малолітні, неповнолітні, недієздатні особи (а.с.107-109, 111-112 том 2).
26 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Пенсіон-ЮА» (Pension-UA) укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кравченко Н.С., реєстровий номер 481. Одночасно накладено заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1
(а.с.9-11, 100-104 том 1, а.с.100-102 том 2).
Згідно п. 1. договору довічного утримання від 26 травня 2020 року ОСОБА_1 (Відчужувач) передала у власність, а ТОВ «Пенсіон-ЮА» (Pension-UA) (Набувач) отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 , (далі - квартира), та взамін чого Набувач зобов'язався забезпечувати Відчужувача утриманням довічно на умовах, вказаних Договором.
У пункті 7 договору сторони домовилися, що Набувач - ТОВ «Пенсіон-ЮА» (Pension-UA) зобов'язується довічно утримувати Відчужувача - ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які Відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони домовились, що утримання, оцінюється Сторонами за спільною згодою у розмірі 900,00 грн на місяць, які будуть щомісячно надаватися Відчужувачу способом, зазначеним в п.8 Договору.
Згідно п.7 Договору крім вищезазначеної суми утримання, Набувач зобов'язаний щомісячно оплачувати житлово-комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). На вимогу відчужувача або виконавця житлово-комунальних послуг, набувач зобов'язаний укласти відповідний договір на надання житлово-комунальних послуг.
У випадку оплати набувачем житлово-комунальних послуг, відчужувач зобов'язується один раз на три місяці направляти на адресу набувача актуальні рахунки за спожиті житлово-комунальні послуги для перевірки надходжень по даним особовим рахункам.
Сторони погодили, що за заявою відчужувача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися ним самостійно. В даному випадку набувач зобов'язаний до 20 числа включно кожного місяця, наступного за розрахунковим, перераховувати відчужувачеві способом, вказаним в п.8 Договору, суму коштів, необхідних для сплати житлово-комунальних платежів.
У договорі узгоджено, що у випадку ненадходження або відмови відчужувача направляти на адресу набувача актуальні рахунки за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідальність за виникнення заборгованості за житлово-комунальні послуги покладається на відчужувача. В даному випадку набувач має право оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги за останніми відомими йому нарахуваннями за відповідні житлово-комунальні послуги.
До оплачуваних щомісячних витрат на житлово-комунальні послуги належать: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; вивіз ТПВ; плата за користування природним газом в обсягах, визначених договором; теплопостачання по квитанції; водопостачання та водовідведення в обсязі до 8 куб м з розрахунку на 1 особу; електроенергія в обсязі до 100 кВт год; оплата послуг стаціонарного телефону (крім міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв?язку); послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону.
У випадку зміни тарифів на житлово-комунальні послуги відчужувач зобов?язаний письмово повідомити про це набувача протягом 5 днів з дня отримання ним квитанцій з новими тарифами.
У випадку несвоєчасного повідомлення відчужувачем про зміну тарифів, набувач не несе відповідальності за виникнення заборгованості по сплаті комунальних послуг.
Набувач зобов'язується здійснити поховання Відчужувача після його смерті або компенсувати вартість ритуальних послуг особі, яка здійснила його поховання, у разі неможливості здійснити поховання Набувачем самостійно через поважні причини.
Згідно п.8 Договору сторонами було погоджено, що грошове утримання буде щомісячно виплачуватись, починаючи з моменту укладення Договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом за адресою: 61052, м. Харків, вул. Маліновського, буд. 10/14, кв. 2 або готівкою на руки під розписку, або на вказаний картковий рахунок відчужувача. У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання відчужувач зобов'язаний вчасно (за п'ятнадцять днів до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити про це набувача за адресою: АДРЕСА_3 .
Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в порядку, встановленому діючим законодавством. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.
Крім щомісячного грошового утримання в п.9 Договору передбачено одноразове грошове утримання, що було визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 45 000,00 грн, яке відчужувач отримала повністю від представника набувача перед підписанням Договору.
Отримання вказаної суми коштів підтверджується розпискою ОСОБА_1 (а.с. 23 том 2).
??У пункті 10 Договору ОСОБА_1 засвідчила, що визначене сторонами щомісячне грошове утримання є достатнім для підтримання повноцінного та якісного життєвого рівня відчужувача та не потребуватиме подальшого перегляду сторонами умов Договору.
У пункті 11 Договору зазначено, що при відправленні грошового утримання на поштове відділення за місцем проживання Відчужувача коштів відповідно до п.п.7,8 Договору, зобов'язання Набувача за цим Договором за відповідний місяць вважаються виконаними в повному обсязі.
Пунктом 13 Договору передбачено, що його істотними умовами вважатимуться вчасна оплата щомісячних платежів виключно в межах, встановлених п.7 Договору, і довічне право на проживання відчужувача у відчужуваній квартирі.
Відповідно до п.14 Договору він може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі сторін - у судовому порядку. При розірванні договору у добровільному порядку відчужувач зобов?язаний повернути набувачу усі витрати, які набувач поніс при виконанні Договору протягом його дії згідно п.п. 7-9 цього Договору, а також усі фактичні витрати щодо підготовки та оформлення документів для укладення даного Договору, в тому числі - сплата податків, зборів, послуг нотаріуса, які були понесені набувачем до / під час підписання даного Договору. Всі претензії, листи та перемовини відчужувача з набувачем відбуваються за адресою: 01024, м. Київ, вул. Терещенківська, буд.21, оф. 13.
При укладенні договору довічного утримання податок з доходів фізичних осіб у розмірі 5% (п.19 Договору) було сплачено представником ТОВ «Пенсіон-ЮА» ОСОБА_4 за рахунок компанії, що підтверджується копією квитанції АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.1718523775.1 від 26 травня 2020 року (а.с.12 зворот том 1).
Суду надано відеозапис спілкування ОСОБА_1 з приватним нотаріусом ХМНО Кравченко Н.С. перед укладанням договору довічного утримання від 26 травня 2020 року, на якому зафіксовано факт ретельного роз'яснення нотаріусом кожного пункту умов договору довічного утримання та наслідки його укладення перед підписанням договору (а.с.91 том 2).
Крім того, 26 травня 2020 року між ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» в особі директора Вулаха М.М. та Ізмайловою І.М. укладено договір про надання соціальних послуг №480, відповідно до умов якого Центр приймає на обслуговування отримувача соціальних послуг та надає соціальні послуги на підставі заяви отримувача та відповідно до індивідуального плану надання соціальної послуги (а.с.106-110 том 1).
Відповідачем надано копії квитанцій та скріншотів АТ «Укрпошта», з яких вбачається, що ОСОБА_1 згідно договору про довічне утримання від 26 травня 2020 року, щомісяця до 10 числа направлялися грошові кошти у визначеному в договорі розмірі. Так, 09 червня 2020 року зроблено переказ на суму 1075,00 грн, 06 липня 2020 року - 900,00 грн, 06 серпня 2020 року - 900,00 грн, 04 вересня 2020 року - 900,00 грн, 05 жовтня 2020 року - 900,00 грн, 04 листопада 2020 року - 900,00 грн, 03 грудня 2020 року - 900,00 грн, 05 січня 2021 року - 900,00 грн, 08 лютого 2021 року - 900,00 грн, 03 березня 2021 року - 54,00 грн, 04 березня 2021 року - 900,00 грн, 06 квітня 2021 року - 900,00 грн, 05 травня 2021 року - 900,00 грн, 09 червня 2021 року - 900,00 грн, 08 липня 2021 року - 900,00 грн, 04 серпня 2021 року - 900,00 грн, 06 вересня 2021 року - 900,00 грн, 05 жовтня 2021 року - 900,00 грн, 04 листопада 2021 року - 900,00 грн, 02 грудня 2021 року - 900,00 грн, 05 січня 2022 року - 900,00 грн, 02 лютого 2022 року - 900,00 грн, 03 березня 2022 року - 900,00 грн, 06 квітня 2022 року - 900,00 грн, 04 травня 2022 року - 900,00 грн, 02 червня 2022 року - 900,00 грн, 07 липня 2022 року - 900,00 грн, 04 серпня 2022 року - 900,00 грн, 02 вересня 2022 року - 900,00 грн, 05 жовтня 2022 року - 900,00 грн, 07 листопада 2022 року - 900,00 грн, 02 січня 2023 року - 900,00 грн, 03 лютого 2023 року - 900,00 грн, 03 березня 2023 року - 900,00 грн, 03 квітня 2023 року - 900,00 грн, 05 травня 2023 року - 900,00 грн, 05 червня 2023 року - 900,00 грн, 06 липня 2023 року - 900,00 грн, 08 серпня 2023 року - 900,00 грн, 06 вересня 2023 року - 900,00 грн, 09 жовтня 2023 року - 900,00 грн, 07 листопада 2023 року - 900,00 грн, 03 грудня 2023 року - 900,00 грн. У 2024 році, вже після звернення позивачки до суду, ТОВ «Пенсіон-ЮА» продовжувало здійснювати щомісячні виплати по 900,00 грн, а також 08 січня 2024 року сплатило індексацію на суму 3953,00 грн (а.с. 27-38, 172-173, 176 том 2, а.с. 85-88 том 3).
Вказане також підтверджується довідкою АТ «Укрпошта» від 06 лютого 2024 року, відповідно до якої перекази на ім'я ОСОБА_1 виплачені відповідно 11 січня 2024 року, 15 грудня, 07 листопада, 11 жовтня, 06 вересня, 08 серпня 2023 року (а.с. 194 том 2).
На підтвердження наявності заборгованості за оплату комунальних послуг представником позивачки надано копії скріншотів з мобільного телефону про нарахування за комунальні послуги станом на жовтень - листопад 2023 року, червень-липень 2024 року (а.с.162-163 том 1, а.с.27-29 том 3), довідку абоненту ПрАТ «Харківенергозбут» від 23 серпня 2023 року, в якій зазначено поточний борг 3146,10 грн (а.с. 52, 160 том 1), зведену картку абонента КП «Жилкомсервіс», в якій вказано борг у розмірі 642,25 грн: за 2021 рік 5,60 грн, за 2022 рік 813,86 грн, за 2023 рік переплата -177,21 грн (а.с.161 том 1).
В свою чергу, відповідачем надані копії квитанцій за липень 2020 року - лютий 2024 року на підтвердження того, що ним сплачуються житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.40-90, 174-175, 195-198 том 2).
03 липня 2020 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_9 (а.с.164 том 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер (а.с.165 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 (після смерті чоловіка) до ОСОБА_1 було направлено соціального працівника ОСОБА_10 , однак позивачка відмовилася від отримання соціальних послуг, що підтверджується копією акту про недопуск до приміщення для надання соціальних послуг (а.с.25 том 2).
Згідно копії розписки соціального працівника ОСОБА_10 від 10 травня 2023 року, нею було отримано 2000,00 грн на ліки для ОСОБА_1 , які були куплені та передані останній в руки за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.26 том 2).
Також судом досліджено інформацію щодо стану здоров'я позивачки.
Як вбачається з виписки Лікувально -діагностичного центру «Лорітом» з історії хвороби № 134, ОСОБА_1 була на обстеженні та лікуванні в клініці у період з 09 лютого 2020 року по 18 лютого 2020 року з діагнозом: Ішемічний інсульт в басейні правої середньої мозкової артерії (09 лютого 2020 року) з лівосторонньою геміплегією (а.с.36-37, 135-136 том 1).
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 5061 від 22 травня 2023 року, наданої КНП ХОР «Обласний медичний клінічний центр урології та нефрології ім. В.І. Шаповала» ОСОБА_1 в період з 09 червня 2016 року по 30 червня 2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні, 10 червня 2016 року зроблена операція: трансуретальна резекція сечового міхура з пухлиною, рекомендовано подальше спостереження у онколога (а.с. 140 том 1).
З копії виписки з медичної карти хворого від 31 серпня 2023 року, наданої КНП «Міська поліклініка № 24», вбачається, що у ОСОБА_1 є низка хронічних захворювань, операція на сечовому міхурі 10 червня 2016 року, перенесений інсульт 09 лютого 2020 року, рекомендовано ліки та фізична реабілітація в домашніх умовах (а.с. 41, 141 том 1).
Суду надано копії квитанцій про надсилання ОСОБА_1 коштів її сестрою ОСОБА_2 за період з квітня по вересень 2023 року різними сумами - від 50,25 грн до 1005,03 грн (а.с.13-34, 113-134 том 1).
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась на адреси представників ТОВ «Пенсіон-ЮА» з пропозицією про розірвання договору довічного утримання (а.с. 42-51, 159 том 1), а у листопаді 2023 року - до поліції із заявою щодо шахрайських дій ТОВ «Пенсіон-ЮА» (а.с. 166-168 том 1).
Згідно договору про надання послуг № 88 від 28 січня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_11 , ОСОБА_1 перебуває в приватному пансіонаті з 28 січня 2024 року по теперішній час, де їй надається догляд у зв'язку з отриманням перелому шейки стегна (а.с.207-211, 227-230 том 2).
Судом першої інстанції допитано як свідка рідну сестру позивачки - ОСОБА_2 , яка повідомила, що ОСОБА_1 наразі перебуває в пансіонаті «Довіра», стан важкий, так як 27 січня 2024 року отримала перелом стегна, з нею відсутній зв'язок, оскільки вона втратила телефон у лікарні. У 2020 році ОСОБА_1 проживала у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , до неї почав навідуватися її колишній чоловік ОСОБА_12 передавала ОСОБА_1 харчування та кошти, оскільки сестра голодувала. У травні 2020 року сестра уклала договір довічного утримання. Після смерті чоловіка вона на деякий час забирала сестру до себе, допомагала, переказувала кошти. Свідку відомо, що кожного місяця її сестрі приходили кошти по 900,00 грн, але з квітня 2024 року вона їх не отримує, а їй грошові кошти на пошті не дають. Свідку відомо, що одноразова допомога була 42 000,00 грн, але їх забрав ОСОБА_13 . Щомісячні виплати в розмірі 900,00 грн ОСОБА_1 були недостатні для покриття її потреб. Підтвердила, що сестрі додатково відповідач надав 2000,00 грн на медичні препарати. Про те, що ОСОБА_1 потрапила до приватного пансіонату, вона ТОВ «Пенсіон ЮА» не повідомила. Про заборгованість щодо комунальних платежів повідомляла представників відповідача, надавала їм квитанції та передавала показання лічильників. Протягом лютого-березня 2024 року вона отримувала грошові виплати за ОСОБА_1 на підставі довіреності. Влітку 2024 року телефонував представник відповідача, вони провели звірку по оплаті комунальних платежів, все було добре. Чи передавала раніше ОСОБА_1 показання лічильників, їй не відомо. Свідок зазначила, що сестра особисто телефонувала представнику відповідача та повідомляла, що хоче отримувати кошти на карту, а не на відділення пошти, письмових звернень не було.
Свідок ОСОБА_8 повідомила, що була сусідкою ОСОБА_1 . Вона допомагала позивачці, давала гроші, і за потреби телефонувала її сестрі. Свідок знає, що ОСОБА_1 уклала договір про довічне утримання, казала їй, що грошей не вистачає, інколи позичала кошти. Свідок допомагала ОСОБА_1 відправляти квитанції відповідачу, повідомляти про зміну тарифів, так як у неї був кнопочний телефон. Фірму, з якою позивачка уклала договір, знайшов її чоловік. Останній раз вона бачила ОСОБА_1 взимку 2024 року.
Свідок ОСОБА_14 повідомила, що вона є менеджером Центру допомоги пенсіонерам з 2008 року. На початку травня 2020 року до Центру зателефонувала ОСОБА_1 та просила надати інформацію про центр і послуги. Свідок консультувала ОСОБА_1 під час укладання договору та супроводжувала її. Перед укладанням угоди в ОСОБА_1 в квартирі був безлад, вона перенесла інсульт, дітей не мала, проживала з чоловіком. Повідомила, що є сестра, але стосунки між ними не добрі. Сестра пропонувала їй переїхати до неї додому, а її квартиру здавати. Оригінали документів забрала сестра, навіть зверталися до поліції, щоб їх повернути. ОСОБА_1 перед укладанням договору цікавило грошове утримання та оплата комунальних платежів. Свідок була присутня під час укладення договору. ОСОБА_1 усвідомлювала свої дії, розуміла їх, була в адекватному стані. Перед підписанням договору ОСОБА_1 зі всіма суттєвими умовами погоджувалася, заперечень з її боку не було. Зі слів ОСОБА_1 сестра не допомагала, відносини були недобрі. Свідку не відомо, чи зверталася ОСОБА_1 з заявами про збільшення щомісячного грошового утримання.
Відповідно до частин 1 статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов'язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов'язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі.
Згідно з частиною 1 статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Тлумачення пункту 1 частини 1 статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення грошовим утриманням, доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року в справі № 644/1566/19, провадження № 61-5955св21).
Положення частини 1 статті 755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов'язків за договором довічного утримання, а тому вирішуючи зазначене питання, суд має ураховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.
Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 9 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19 (провадження № 61-11407св20).
Частиною 1 статті 756 ЦК України передбачено, що правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане.
З урахуванням зазначеної норми матеріального права, правовим наслідком розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/11230/20.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, суд першої інстанції, виходячи з аналізу умов договору довічного утримання, положень статті 755 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обумовлених укладеним договором та чинним законодавством підстав для розірвання договору довічного утримання.
Як встановлено судом, істотними умовами договору довічного утримання від 26 травня 2020 року сторони визначили: довічне право проживання відчужувача у квартирі та вчасну сплату щомісячних платежів в межах, встановлених пунктом 7 договору, тобто щомісячного грошового утримання у розмірі 900,00 грн та оплату комунальних послуг у визначених договором межах (пункт 13 договору).
Умови договору погоджені сторонами на власний розсуд, що відповідає принципу свободи договору, позивачка з ними погодилась, зокрема, в частині розміру щомісячного утримання, будь-яких заперечень не висловлювала. При посвідченні договору їй були детально роз'яснені всі його умови, що підтверджується змістом самого договору, поясненнями приватного нотаріуса та відеозаписом.
Посилання представника позивачки на несправедливість умов договору, на стан здоров'я ОСОБА_1 не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані обставини не свідчать про наявність підстав для розірвання договору, а з вимогами щодо визнання його недійсним повністю чи частково позивачка не зверталась.
Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Пенсіон-ЮА» належним чином виконувало зобов'язання за договором довічного утримання щодо сплати ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання у розмірі 900,00 грн та оплати комунальних послуг, що підтверджується наданими ним квитанціями про здійснення поштових переказів, довідкою АТ «Укрпошта» про їх виплату та квитанціями про оплату комунальних платежів.
Доводи представника позивачки щодо того, що грошові перекази неодноразово отримувались після 10 числа кожного місяця, що є порушенням умов договору, суд вважає безпідставними, адже всі перекази щомісячного утримання в розмірі 900,00 грн були зроблені відповідачем до 10 числа кожного місяця, а закон чи договір не ставить факт належності утримання в залежність від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Тому зобов'язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення передбаченої договором дії набувачем, що відповідає умовам пункту 11 договору.
Твердження представника позивачки про те, що квитанція щодо платежу за грудень 2022 року відсутня, колегія суддів відхиляє, оскільки у позовній заяві позивачка взагалі не посилалась на неотримання платежів, лише на мізерність їх розміру. Доводи щодо того, що за квітень та травень 2024 року платежі не здійснювались, спростовуються квитанціями АТ «Укрпошта» (а.с. 85 том 3). Щодо того, що з червня 2024 року платежі позивачкою не отримувались, оскільки вона перебуває у приватному пансіонаті, то вони є безпідставними, з огляду на те, що про її перебування у такому закладі відповідачу не повідомлялось, письмової заяви щодо зміни порядку виплати платежів до нього подано не було. До того ж, ці платежі стосуються періоду вже після звернення до суду з цим позовом, такі обставини не є підставою позовних вимог.
Посилання представника позивачки на утворення заборгованості зі сплати комунальних послуг судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, оскільки з наданої довідки абонента ПАТ «Харківенергозбут» неможливо встановити, за який саме період виникла заборгованість у розмірі 3146,10 грн, а зі зведеної картки абонента КП «Жилкомсервіс» вбачається лише заборгованість за 2022 рік, за 2023 рік мається переплата. При цьому, суду не надано доказів того, що у цей період ОСОБА_1 повідомляла товариству актуальні рахунки за спожиті послуги, як це передбачено пунктом 7 договору довічного утримання. Натомість, відповідачем надані копії квитанцій за липень 2020 року - лютий 2024 року на підтвердження оплати за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.40-90, 174-175, 195-198 том 2). До того ж, допитана судом як свідок сестра позивачки ОСОБА_2 повідомила, що влітку 2024 року телефонував представник відповідача, і вони провели звірку по оплаті комунальних платежів, порушень не виявили. Жодних претензій щодо наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 до ТОВ «Пенсіон-ЮА» не заявляла. Незначна затримка у сплаті житлово-комунальних послуг у спірний період не може бути підставою для розірвання договору, оскільки зазначене не призвело до завдання позивачу збитків.
Доводи щодо несплати відповідачем індексації щомісячного грошового утримання суд також не може взяти до уваги як підстави для розірвання договору довічного утримання. Обов'язок набувача сплатити індексацію грошового утримання, яка нараховується щорічно, сторони передбачили у пункті 8 договору довічного утримання, а тому він не відноситься до істотних його умов, визначених у пункті 13 договору. При цьому, у пункті 8 договору сторони на власний розсуд домовились, що несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору. Відтак несплата відповідачем щорічної індексації, нарахованої на грошове утримання, не може вважатися істотним порушенням ним умов договору довічного утримання, що значною мірою позбавляло відчужувача того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому не є підставою для розірвання договору довічного утримання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 755/5449/17, провадження № 61-48053 св 18, від 17 червня 2024 року у справі № 345/1359/22, провадження № 61-1736св23, від 19 березня 2025 року у справі № 761/16002/22, провадження № 61-7054св24.
До того ж, у січні 2024 року відповідачем виплачено позивачці індексацію у розмірі 3953,00 грн (а.с. 173 том 2).
Твердження представника позивачки щодо отримання одноразового грошового утримання у розмірі 45 000,00 грн чоловіком ОСОБА_1 , а не нею самою, спростовується пунктом 9 договору довічного утримання, згідно з яким відчужувач (позивачка) отримала їх повністю від представника набувача перед підписанням цього договору, а також її власноручною розпискою.
Посилання представника позивачки на те, що суд не надав належної оцінки фактам систематичного перерахування позивачці коштів її сестрою, є безпідставними, адже ці обставини жодним чином не підтверджують невиконання договору відповідачем.
Твердження про те, що позивачка відмовилась від отримання соціальних послуг, оскільки під час попереднього візиту соціальний працівник пошкодила її майно; будь-яких ліків від соціального працівника вона не отримувала, не можуть бути взяті до уваги, оскільки будь-яких інших обов'язків з боку відповідача, як-то надання соціальних послуг, купівля ліків тощо договір довічного утримання не містить.
Посилання представника позивачки на те, що судом неправомірно відмовлено у проведенні виїзного судового засідання, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки судом роз'яснено право позивачки на участь у справі у режимі відеоконференції.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачкою не надано доказів того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків за договором довічного утримання, та що у спірних правовідносинах мало місце істотне порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору довічного утримання. Вищевказане є процесуальним обов'язком саме позивача (статті 12, 81 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів та висновків суду не спростовують.
Колегія суддів також враховує, що позивачка жодного разу не з'явилась до суду, не надала своїх пояснень, а у відповіді на відзив на позовну заяву її адвокат вказала, що ОСОБА_1 не подавала та не підписувала позовної заяви, а з питанням про подання позовної заяви до адвоката звернулася її рідна сестра - ОСОБА_5 на підставі довіреності від позивачки від 16 червня 2023 року.
За таких умов, у суду є обґрунтовані сумніви щодо того, що особисто ОСОБА_1 вважає свої права порушеними.
Оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина