Справа № 404/11167/23
Номер провадження 1-кс/404/3833/25
05 листопада 2025 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши в залі Фортечного районного суду міста Кропивницького скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження 42023122010000238 за ч. 1 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_3 подала до Фортечного районного суду міста Кропивницького скаргу з вимогою скасувати постанову дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження 42023122010000238 за ч. 1 ст. 190 КК України.
До початку судового засідання скаржниця подала письмову заяву про вирішення вимог без її участі, просить задовольнити скаргу і скасувати постанову про закриття кримінального провадження.
Прокурор і дізнавачне зявився.
24.06.2022 року, ОСОБА_3 звернулася до правоохоронного органу з заявою про заволодіння належними їй грошовими коштами шляхом обману, оскільки:
Утворилась заборгованість за договором оренди квартири;
Не вносили оплату по комунальним послугам за житло;
Ріелтор порушив умови виконання усного договору про надання послуг.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 , повідомила, що неофіційно працювала ріелтором, надавала послуги з оренди нерухомості своїм знайомим та друзям. З ОСОБА_5 була знайома приблизно з 2013 року, та перебувала в дружніх відносинах. Приблизно в 2021 році ОСОБА_4 допомогла знайти ОСОБА_5 однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку він придбав приблизно за 20000 доларів США, за послуги з пошуку квартири ОСОБА_5 грошові кошти не сплачував тому, що з самого початку відмовилась братии грошові кошти, а допомагала ОСОБА_5 безкорисливо, так як я перебувала з ним в дружніх стосунках. Надалі ОСОБА_5 вирішив надавати придбану однокімнатну квартиру в оренду, так як він сам проживав разом зі своєю матерію ОСОБА_3 в с. Суботці, Кропивницького району, Кіровоградської області. ОСОБА_5 попрохав ОСОБА_4 знайти йому людину, якій потрібно було винаймати квартиру. ОСОБА_4 наддала оголошення про оренду однокімнатної квартири в Інтернет мережі, а саме в соціальній мережі Facebook (Фейсбук), в оголошенні зазначала свій мобільний номер телефону. На надане оголошення про оренду однокімнатної квартири до неї звернувся молодий чоловік приблизно 21-24 років, якого звали ОСОБА_6 з бажанням орендувати однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 погодився укласти договір оренди квартири з ОСОБА_5 . Договір оренди однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підписували зі сторонни орендодавця ОСОБА_5 , а зі сторонни орендаря ОСОБА_6 , ОСОБА_4 своїх підписів в договорі оренди не ставила. Орендна плата за квартиру становила 4000 гривень в місяць, а також окремо сплачувались комунальні послуги за квартиру згідно показників лічильників. ОСОБА_6 винаймав квартиру у ОСОБА_5 приблизно з весни 2021 року. ОСОБА_5 попрохав ОСОБА_4 забирати щомісячно орендну плату у ОСОБА_7 та сплачувати комунальні послуги за квартиру, для сплати комунальних ОСОБА_8 наддав їй книжки (чеки) на вищезазначену квартиру. Деякий час, приблизно 3-4 місяця ОСОБА_4 забирала грошові кошти за орендну плату у ОСОБА_7 та за комунальні послуги, після сплати комунальних послуг решту грошових коштів віддавала ОСОБА_5 . Гроші за оренду ОСОБА_4 віддавала особисто ОСОБА_5 коли він приїздив з с. Суботці до міста Кропивницького. Весною 2021 року, ОСОБА_4 почала віддавати орендну плату, за проханням ОСОБА_5 , його рідній сестрі ОСОБА_9 , яка працює в Головному управлінні ДПС (Державнаподаткова служба) у Кіровоградській області. Грошові кошти віддавала ОСОБА_9 біля приміщення ГУ ДПС у Кіровоградській області, яке розташоване біля супермаркету «Сільпо» на набережній м. Кропивницького. В літку 2021 року ОСОБА_4 захворіла їй було важко ходити і вона віддала книжки (чеки) на сплату комунальних послуг за квартиру ОСОБА_5 та в подальшому комунальні послуги за квартиру не сплачувала. Приблизно в кінцісічня 2022 року ОСОБА_4 подзвонив ОСОБА_5 , який на той час хворів, та попрохав в телефонній розмові забрати грошові кошти за орендну плату за 3 (три) місяці в розмірі 12000 гривень у ОСОБА_7 та надалі передати ці грошові кошти його сестрі ОСОБА_9 . ОСОБА_4 поїхала за адресою розташування однокімнатної квартири та отримала від ОСОБА_7 орендну плату за 3 (три) місяці в розмірі 12000 гривень. В подальшому ОСОБА_4 зателефонувала за номером НОМЕР_1 ОСОБА_9 та запитала у неї куди під'їхати передати грошові кошти, ОСОБА_9 повідомила щоб ОСОБА_4 під'їжджала до приміщення ГУ ДПС у Кіровоградській області. Коли ОСОБА_4 підходила до будівлі ГУ ДПС у Кіровоградській області то зустріла свою знайому ОСОБА_10 , якій повідомила, що поспішає в ГУ ДПС у Кіровоградській області та щоб вона пішла з нею. Надалі ОСОБА_4 разом з ОСОБА_10 зайшли в приміщення ГУ ДПС у Кіровоградській області, де на першому поверсі її вже чекала ОСОБА_9 , і в присутності ОСОБА_10 віддала ОСОБА_9 12000 гривень. В подальшому ОСОБА_4 не дзвонили ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_9 . Приблизно в квітні 2022 року до ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_9 та повідомила, що ОСОБА_5 помер в кінці лютого 2022 року та почала запитувати в якому районі м. Кропивницького розташована однокімнатна квартира, яка належала ОСОБА_5 та яку він здавав в оренду. В телефонній розмові ОСОБА_9 не повідомляла, що ОСОБА_4 комусь повинна віддати якусь суму в 12000 гривень за оренду вищезазначеної однокімнатної квартири. Всю суму за орендну плату за 3 (три) місяці в розмирі 12000 гривень ОСОБА_4 віддавала особисто ОСОБА_9 .Аналогічні покази ОСОБА_4 надала 13.03.2023 року, викладені у її поясненні.
Показання ОСОБА_4 підтверджуються наданими показаннями допитаної в якості свідка 02.11.2023 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підтвердила, що дійсно мала місце зустріч ОСОБА_4 з ОСОБА_11 в лютому 2022 року у приміщенні ГУ ДПС. Під час цієї зустрічі ОСОБА_4 передала ОСОБА_11 грошові кошти купюрами номіналом по 500 та 200. Зі слів ОСОБА_4 грошові кошти остання передала сестрі власника квартири, яку орендує клієнт ОСОБА_4 .
Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 від 07.02.2024 року, пояснив, що він орендував квартиру по АДРЕСА_1 протягом останніх 4-х років у ОСОБА_5 . Грошові кошти за оренду житла та комунальні послуги він щомісяця передавав ОСОБА_4 . На початку лютого 2022 року він востаннє передав грошові кошти ОСОБА_4 номіналом по 200, 500 та 100 грн. в сумі 12 000 грн. за два місяця оренди та комунальні послуги. Яка подальша доля булла переданих ним грошових коштів йому не відомо: чи платила ОСОБА_4 з тих грошових коштів за комунальні послуги та передала власнику йому також не відомо. В подальшому ОСОБА_12 передавав грошові кошти за квартиру сестрі ОСОБА_13 - ОСОБА_9 та вже після смерті власника квартири ОСОБА_13 йому стало відомо, про заборгованість по комунальним послугам сааме від ОСОБА_9 . До цього часу заборгованостей за комунальні послуги не було, принаймні йому про них не було відомо.
Допитана в якості потерпілої ОСОБА_3 від 27.02.2024 року пояснила, що її син ОСОБА_5 здавав в оренду належну йому квартиру по АДРЕСА_1 ОСОБА_12 , якого порадила сину ріелтор ОСОБА_4 . Грошові кошти за оренду житла та комунальні послуги ОСОБА_12 передавав щомісяця ОСОБА_4 , які остання в подальшому передавала сину потерпілої. Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 донькапотерпілої - ОСОБА_9 порадила їй звернутись до правоохоронних органів із заявою про заволодіння грошовими коштами в сумі 12 000 грн., які ОСОБА_4 мала передати ОСОБА_9 , проте не передала та привласнила їх собі. В результаті виникла заборгованість за комунальні послуги квартири. Потерпіла прислухалась до поради своєї доньки ОСОБА_9 і звернулась до поліції із заявою.
Допитана в якості свідка ОСОБА_9 від 28.02.2024 року пояснила, що при житті її брат ОСОБА_14 придбав собі однокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 в подальшому він почав свою квартиру здавати в оренду та в пошуках орендовинаймача йому допомогла його знайома ОСОБА_4 . В червні 2021 року у її брата виникли проблеми зіз доров'ям і він почав лікуватись в онкодиспансері та поки він лікувався попросив ОСОБА_4 , щоб вона отримувала грошові кошти за оренду квартиру у ОСОБА_15 та передавала їх йому. В грудні 2021 року у брата стався інсульт і він перебував в с. Субботці у матері, так як за ним потрібен був догляд і ОСОБА_14 сказав, що грошові кошти за квартиру, які забиратиме ОСОБА_4 у ОСОБА_12 буде передавати ОСОБА_9 , так як ОСОБА_16 проживає в місті Кропивницькому і так буде всім зручно. Так, в грудні 2021 року ОСОБА_17 отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 8 000 грн., які вона потім передала своєму братові ОСОБА_18 . В лютому 2022 року ОСОБА_14 сказав, що ОСОБА_16 має зателефонувати ОСОБА_4 та віддати грошові кошти за квартиру в сумі 8000 грн., але до неї так ніхто і не зателефонував. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 помер і після його смерті ОСОБА_9 зателефонувала до ОСОБА_4 та повідомила, що брат до його смерті сказав, що вона має віддати їй грошові кошти в сумі 8 000 грн. за оренду квартири, які остання отримала від ОСОБА_12 . Від ОСОБА_12 їй стало відомо, що він передавав ОСОБА_4 на початку лютого 2022 року 12 000 грн.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Статтею 303 КПК України визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, серед яких, пунктом 3 ч. 1 вказаної статті КПК України передбачено право заявника, потерпілого, його представника чи законного представника оскаржити рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає необхідність перевірки дотримання підстав та процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування.
Відповідно до положень Глави 24 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Для виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Метою досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб .
Основним засобом збирання доказів, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч. 1-2 та 6 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Доказуванню у кримінальному провадженні згідно ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
На виконання вимог частини 1 статті 92 КПК України, дізнавач зібрав усі можливі, процесуально зафіксовані, перевірені та оцінені докази, перерахованих у статті 91 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Частина 1 ст. 190 КК України визначає кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
Об'єктивна сторона виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо. Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах. Наприклад, винний входить у довіру до потерпілого і обіцяє йому допомогти купити машину, для чого потерпілий передає гроші, які винний привласнює.
Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов'язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. Таким чином, обман чи зловживання довірою виступають як спосіб зовні законного, за згодою потерпілого отримання майна або придбання права на майно.Суб'єктивна сторона - прямий умисел, корисливі мотив і мета.
Отримання майна за умови виконання будь-якого зобов'язання належить кваліфікувати як шахрайство в тому разі, коли винна особа в момент заволодіння цим майном мала на меті його присвоїти, а зобов'язання не виконувати. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати укладення договорів оренди чи за виконання роботи ріелтора без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати належно обумовлену роботу чи повернути борг. Із суб'єктивної сторонни шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Відсутність хоча б одного зі складових елементів шахрайства, у тому числі об'єктивної чи суб'єктивної сторони, означає, що дії осіб, поведінка яких оцінюється, можуть бути в іншій юридичній площині, ніж кримінальна, а саме свідчити про наявність цивільного спору. (постанова Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 712/7368/13-к, провадження № 51-6626км18, аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 2 жовтня 2018 року у справі № 127/9767/14-к, провадження № 51-2903км18)
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплюється принцип свободи договору, який дозволяє сторонам вільно укладати договір, обирати контрагента та визначати його умови. Цей принцип означає, що сторони можуть самостійно вирішувати, як регулювати свої відносини, однак їхні дії повинні відповідати законам, звичаям ділового обороту, розумності та справедливості.
Дізнавач у постанові про закриття кримінального провадження послався на показання свідків, дані протоколів слідчих дій, зміст яких переконливо свідчить не про намір заволодіння майном, а про наявність неналежно оформлених триваючих правовідносин, по яким сторони достовірно не домовились про предмет та істотні умови договору документально не оформили період виникнення заборгованості, вид заборгованості та правові підстави та умови, що слугували для нарахування заборгованості. Крім того жоден з учасників спірних правовідносин не оформив акт прийому-передачі коштів.
Завданням кримінального провадження ( ст. 2 КПК України) є захист особи від злочинів.
Дізнавач в постанові про закриття кримінального провадження зробив слушний висновок , що у розслідуваних обставинах наявні три цивільних спори:
-Стягнення заборгованості по комунальним послугам;
-Стягнення заборгованості по договору оренди;
-Витребування майна з чужого незаконного володіння (можливо у ріелтора);
-Зазначені правовідносини обтяжуються переходом майнових прав у порядку спадкування;
На умовах змагальності три самостійні цивільно-правові спори мають вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність складу кримінального правопорушення. На підставі ч. 3 названої статті, постанова приймається слідчий, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру. Закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення здійснюється, коли встановлено, що подія, з приводу якої внесені відомості до ЄРДР відбулася, була результатом вчиненого особою діяння, яка сама по собі не є кримінальним правопорушенням, оскільки відсутній хоча б один із елементів складу злочину, або наявні обставини, які виключають злочинність діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України, яка кореспондується з ч. 5 ст. 40 КПК України, прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора, слідчого. Таким чином, слідчий правомірно визначив перелік слідчих дій, проведення яких забезпечило з'ясування відсутності складу злочину.
Дізнавач зібрав достатні об'єктивні данні та виніс остаточну законну і обґрунтовану постанову відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На виконання вимог ст. 110 КПК України, постанова дізнавача про закриття кримінального провадження є вмотивованою, її зміст відповідає фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно ст. 215 КПК України, досудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Глава 19 КПК України визначають форму та регламентує порядок проведення досудового слідства. Разом з цим необхідно зауважити, що не встановлюється переліку процесуальних та слідчих дій, які обов'язково належить здійснити під час досудового розслідування для його закінчення. Орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, самостійно визначає обсяг перевірочних дій, достатніх за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ч.2 ст. 283 КПК України.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Таким чином слідчий суддя зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Сумніви скаржника про поверховість та неповноту проведеного розслідування є непідтвердженим суб'єктивним припущенням, тому до уваги не приймаються. Висловлені ним судження мають узагальнену характеристику, суперечать правозастосуванню ст. 6 Конвенції, зокрема принципу юридичної визначеності, оскільки клопотання та зауваження ОСОБА_19 не будуть мати конструктивного результату,- не буде здобуто нових доказів.
Дослідивши надані сторонами матеріали обґрунтовано вважаю, що дізнавач під час проведення досудового розслідування у відповідності до вимог ст. 223 КПК України вжив необхідні дії спрямовані на отримання (збирання) доказів та їх перевірку, дослідив та перевірив обставини, зазначені у заяві про вчинення кримінального правопорушення, їм надано належну оцінку, досудове розслідування проведено із застосуванням всіх можливих засобів для всебічного, неупередженого та об'єктивного розслідування, з перевіркою всіх фактичних обставин справи, що може мати суттєве значення для розслідування кримінального провадження.
Доцільності проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій не вбачається, оскільки вони не здатні вплинути на наявні результати провадження. Не існує правової необхідності проводити інші процесуальні дії чи приймати процесуальні рішення у цьому кримінальному провадженні.
Відсутність ознак винної поведінки виключає у майбутньому пред'явлення підозри чи направлення обвинувального акту до суду, тому дізнавач прийняв правильне процесуальне рішення у формі постанови про закриття кримінального провадження, як єдиний законний спосіб завершення цього досудового розслідування.
Схожий висновок містить постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18).
Наведене дає підстави обґрунтовано стверджувати, що дізнавач при розслідуванні обставин цього кримінального провадження у цілому виконав вимоги щодо забезпечення всебічності та повноти дослідження. Оскаржувана постанова дізнавача відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, а висновок про закриття кримінального провадження є обґрунтованим.
Істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, слідчим суддею не встановлено, а у скарзі не наведено достатніх даних, які безумовно свідчать про неповноту проведеної перевірки та могли бути підставами для скасування прийнятого остаточного процесуального рішення.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена ухвала про відмову у задоволенні скарги (п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України).
Керуючись ст.ст. 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, -
У задоволені скарги ОСОБА_3 про скасування постанови дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження 42023122010000238 за ч. 1 ст. 190 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_1