Справа № 385/1375/25
Провадження № 2/385/635/25
12.11.2025 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Гришака А.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» звернулося до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 29.11.2006 року між ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (найменування у подальшому було змінено на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», у зв'язку з виконанням вимог Закону України «Про акціонерні товариства») (надалі по тексту -«Позикодавець, ПАТ КБ «НАДРА», Банк»), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (надалі по тексту - «Позичальник, Відповідач 1»), з іншої сторони, було укладено Кредитний договір №401/29/11/2006/980-4045/КФ (надалі по тексту -«Кредитний договір»).
Згідно умов п.п. 1.1., п.п. 1.4. п. 1 Кредитного договору банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 33 000, 00 грн. до 20.11.2021 року.
Також в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, цього ж дня банком було укладено договір поруки з ОСОБА_2 (надалі по тексту - «Відповідач 2»).
Проте грошові кошти, у встановлений Кредитним договором строк, позичальником та поручителем не були повернуті/сплачені на користь банку, що стало підставою для звернення ПАТ КБ «НАДРА» до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачів.
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2016 року по цивільній справі №385/1209/16-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов ПАТ «КБ «НАДРА» задоволено частково (надалі по тексту - «Судове рішення»). Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором у розмірі 68 316, 20 грн.
Втім, заборгованість, яка була визначена і встановлена до стягнення на користь банку згідно судового рішення, не була повернута/не сплачена відповідачами, а отже має місце тривале порушення зобов'язання з повернення кредитору грошових коштів. Судове рішення відповідачами досі не виконано, і ніколи не виконувалось. Відповідачі мають тривале невиконане грошове зобов'язання зі сплати на користь кредитора грошової суми згідно судового рішення.
15 липня 2020 року між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ПАТ «КБ «НАДРА» було укладено Договір №GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований у реєстрі за №834, та Додаток №2 до вказаного договору, які передбачали відступлення Банком прав на користь ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» за Кредитним договором, договором поруки.
20 липня 2020 року між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» було укладено Договір №20/07/2020 про відступлення прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстровано у реєстрі за №852, а також Додаток №4 до Договору відступлення прав вимоги. На підставі вказаних вище Договору про відступлення прав вимоги та додатку №4 до нього, відбулось відступлення прав за Кредитним договором та договором поруки.
Згідно із п. 2 зазначеного Договору про відступлення прав ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС», як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача щодо сплати грошових коштів, вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України тощо.
Оформлюючи відступлення права вимоги (ст. ст. 513, 514, 516, 517, 651 ЦК України), ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» і ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, з «20» липня 2020 року новим кредитором відносно відповідачів є ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС».
Станом на дату подання цього позову, відповідачі не виконали судове рішення та грошові кошти так і не повернули. Заборгованість відповідачів (згідно судового рішення), у розмірі 68 316, 20 грн., дотепер залишається непогашеною, у зв'язку із чим ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» має право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що є особливою мірою відповідальності відповідачів за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Борг не сплачувався відповідачами і на користь попередніх кредиторів - ПАТ «КБ «НАДРА», ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП».
ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» заявляє вимоги про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат, загальний розмір яких становить 43 167, 80 грн. (сорок три тисячі сто шістдесят сім гривень вісімдесят копійок), з яких 10 039, 67 грн. - 3% річних, 33 128, 13 грн. інфляційне збільшення.
Просить суд: Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ФАКТОРІНГС» 3% річних та інфляційних втрат, загальний розмір яких становить 43 167, 80 грн. (сорок три тисячі сто шістдесят сім гривень вісімдесят копійок), з яких 10 039, 67 грн. - 3% річних, 33 128, 13 грн. - інфляційне збільшення.
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09.09.2025 року відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
10.10.2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що з позовними вимогами Позивача Відповідач категорично не погоджується. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2016 року по справі № 385/1209/16-ц було частково задоволено позовні вимоги та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в розмірі 68316,20 грн. на користь ПАТ «КБ «НАДРА». До виконання вказане рішення суду Позивачем не пред'являлось з чого слідує, що позивач не бажав стягувати борг. Жодних документів щодо відступлення прав вимоги Відповідач не отримував та взагалі будь-яких інших листів щодо даного боргу. Просить суд відмовити ТОВ «ФК «ФАКТОРШГС» в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Також від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності в якій просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву не подала, хоча ухвалу судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 09.09.2025 року отримала 24.09.2025 року Відповідно, відповідачка ОСОБА_2 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.
Враховуючи те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
29.11.2006 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , уклали кредитний договір №401/29/11/2006/980-4045/КФ (а.с. 12-13).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки від 29.11.2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 (а.с. 14).
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2016 року, справа № 385/1209/16 - позов ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №401/29/11/2006/980-4045/КФ від 29.11.2006 року, що складає 68316 гривень 20 копійок (а.с.15).
15.07.2020 року між ПАТ «Комерційний Банк «Надра» та ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» - було укладено договір про відступлення права вимоги №GL48N718070_I_І, відповідно до якого ПАТ «Комерційний Банк «Надра» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 401/29/11/2006/980-4045/КФ (а.с. 24-30).
20.07.2020 року між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» було укладено Договір №20/07/2020 про відступлення прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстровано у реєстрі за №852, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відступило на користь «ФК «ФАКТОРІНГС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №401/29/11/2006/980-4045/КФ (а.с. 16-18).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов'язань за Кредитним договором №401/29/11/2006/980-4045/КФ від 29 листопада 2006 року, яким йому надано кредит строком до 20.11.2020 року. У зв'язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування коштами з позичальниці та ОСОБА_2 , яка поручилася за виконання відповідачем цього договору на підставі укладеного із банком договору поруки. Судовим рішенням від 14.11.2016 року про стягнення заборгованості за кредитним договором підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника перед банком та його порушення (а.с.15).
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2016 р. про стягнення боргу, зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Отже, оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочили виконання грошового зобов'язання, то на користь ТОВ «ФК «Факторінгс» необхідно стягнути 3 % річних у розмірі 10039,67 грн. та 33128,13 грн. інфляційного збільшення (згідно розрахунку поданого позивачем та з яким суд погоджується).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1077 ЦК України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України - предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. ч. 1,2,3 ст. 1078 ЦК України - сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України - боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
У позові ТОВ «ФК «Факторінгс» посилалося на те, що відповідач підписав 29.11.2006 року кредитний договір з ВАТ КБ «НАДРА», згідно якого отримав кредитні кошти, а саме 33000 грн. Даним договором було визначено суму кредиту, строк кредитування, розмір, підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами, штрафні санкції у разі порушення умов договору.
29.11.2006 року до Кредитного договору було укладено Договір поруки між Банком та ОСОБА_3 . За вказаним договором Поручитель у випадку невиконання Позичальником всіх або окремих взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору зобов'язався нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання Боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.
У зв'язку з невиконанням кредитного договору, рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2016 року, справа № 385/1209/16 - позов ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №401/29/11/2006/980-4045/КФ від 29.11.2006 року, що складає 68316 гривень 20 копійок (а.с.15).
У подальшому право вимоги за вищевказаним кредитним договором, на підставі договору факторингу, перейшло від первісного кредитора ВАТ КБ «НАДРА» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а далі до позивача ТОВ «ФК «Факторінс».
Таким чином, суд погоджується з аргументами позивача, що право вимоги за кредитним договором перейшло ТОВ «ФК «Факторінс».
Щодо строків позовної давності
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Позивач в позовній заяві стверджує, що грошове зобов'язання на час подачі позовної заяви не виконано. Відповідачі не заперечили факту не виконання грошового зобов'язання. Отже, зобов'язання відповідачів перед банком за Кредитним договором не припинилося.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Таким чином, невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
У цій справі ТОВ «ФК «Факторінс» пред'явило позов 02.09.2025 року. Позивач просить стягнути 3% річних та інфляційних витрат з відповідачів за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності:а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
У відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Дія карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) тривала до 30 червня 2023 року.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Врахувавши, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 02.04.2020 року, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, та враховуючи запровадження воєнного стану з 24 лютого 2022 року, вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості з боржника разом із поручителем підлягають до задоволення.
Щодо натурального зобов'язання.
Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) дійшла висновку, що системне тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України у їх взаємозв'язку дає підстави для висновку, що натуральним є зобов'язання, вимога в якому хоча і існує, проте не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Положення статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат як спеціальної міри відповідальності за порушення грошового зобов'язання може бути застосовано до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, отже кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на захист в судовому (примусовому) порядку вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
У справі № 757/44680/15-ц, яка переглядалася Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, судами попередніх інстанцій встановлені обставини щодо спливу позовної давності за вимогами кредитора про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за його користування і судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про їх стягнення, тому колегія суддів касаційного суду вважала вказане зобов'язання натуральним і дійшла висновку про відсутність у кредитора права нараховувати суми, визначені статтею 625 ЦК України.
У даній справі, що розглядається, відсутні підстави вважати, що зобов'язання відповідача є натуральним, оскільки рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2016 року, справа № 385/1209/16 - позов ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №401/29/11/2006/980-4045/КФ від 29.11.2006 року, що складає 68316 гривень 20 копійок. Тобто вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором вже захищена у судовому (примусовому) порядку.
З наведеного слідує, що до даної судової справи не можна застосовувати правові висновки, викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц.
Отже, у відзиві відповідач дійшов помилкового висновку про те, що відсутність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, яким стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, свідчить про відсутність у ТОВ «ФК «Факторінс» права для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. Відсутність відкритого виконавчого провадження не змінює суті спірних правовідносин.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «Факторінс» подано обґрунтований позов про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 ЦК України за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року в сумі 43167,8 грн. Даний розрахунок є правильним та відповідачем не спростований.
На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2422,4 грн. (а.с. 11).
Враховуючи викладене, а також те, що позов задоволено у повному обсязі, витрати по оплаті судового збору слід покласти на відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС» (ЄДРПОУ 40298218) заборгованість за кредитним договором №401/29/11/2006/980-4045/КФ від 29.11.2006 року, а саме 3% річних та інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.04.2017 року по 23.02.202 року в сумі 43167,8 грн, з яких 10039,67 грн. - 3 % річних, 33128,13 - інфляційні витрати.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС» (ЄДРПОУ 40298218) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС» (ЄДРПОУ 40298218) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. М. ГРИШАК
Дата документу 12.11.2025