Справа № 349/978/25
Провадження № 2/349/496/25
іменем України
04 листопада 2025 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
у складі судді Могили Р.Г.
за участю секретаря судового засідання Мартиновської І.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача
В липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), інтереси якого представляє адвокат Усенко М.І., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 квітня 2021 року між ТОВ « Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі шляхом підписання нею одноразовим ідентифікатором договір про споживчий кредит №3548316, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів.
23 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» таТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 74-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором №3548316 від 05 квітня 2021 року, боржником в якому виступає ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №74-МЛ від 23 липня 2021 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на загальну суму 67 125,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 50 625,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 500,00 грн - заборгованість за комісією.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь вище зазначену заборгованість за кредитним договором, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Калінін С.К. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість та безпідставність.
Вважає, що наявні в матеріалах справи кредитний договір №3548316 від 05 квітня 2021 року, графік розрахунків, що є додатком № 1 до кредитного договору та анкета-заява на кредит №3548316 не містять електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.
Таким чином позивач не надав доказів укладення договору шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття ( акцепту ) умов договору, а надані докази є неналежними, недопустими і недостовірними.
Окрім того в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачкою кредитних коштів від ТОВ «Мілоан», а наявне в справі платіжне доручення №43147137 від 05 квітня 2021 року не відповідає критеріям належності та достовірності, оскільки на підставі вказаного документа не можна встановити дійсні обставини справи щодо перерахунку первісним кредитором грошових коштів в сумі 15 000,00 грн відповідачці ОСОБА_1 .
Незважаючи на недоведеність позовних вимог з вищенаведених підстав, представник відповідача також зазначив, що розрахунок заборгованості за кредитним договором не відповідає вимогам закону та умовам цього договору.
Зокрема, за умовами договору кошти надавалися строком на 30 днів, з 05 квітня 2021 року по 05 травня 2021 року, а розрахунок заборгованості за відсотками проведений за період 05 квітня 2021 року по 04 липня 2021 року, тобто за межами строку кредитування, що суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Зазначає, що позивач заявляючи вимоги про стягнення відсотків за межами строку кредитування послався на факт пролонгації договору, однак не надав доказів на підтвердження продовження строку кредитного договору у відповідності до п.2.3.1 договору, зміни відсоткової ставки та оновлення графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачкою відсотків за договором.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідачки комісії в розмірі 1 500,00 грн, то вона не підлягяє задоволенню, оскільки позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитовця, які пов'язані з отриманням , обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачці та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту ( нарахування комісії за оформлення кредиту ).
Тому положення п.1.5.1. кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплатити комісію за оформлення кредиту ( за обслуговування кредиту ) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України " Про споживче кредитування " ( у редакції , яка була чинною на момент укладення договору ).
Крім того представник відповідачки у відзиві зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 у зв'язку із розглядом справи очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, які просив стягнути з позивача на користь відповідачки.
Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало відповідь на відзив, де зазначило, що укладений між сторонами кредитний договір в електронному вигляді відповідає вимогам ЦК України та Закону України « Про електронну комерцію « , де ними було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, позичальниця була ознайомлена з їхніми умовами та висловила своє волевиявлення шляхом їхнього підписання з використанням електронного підпису.
Щодо перерахування коштів відповідачці, то позивач зазначив, що в платіжному дорученні №43147137 від 05 квітня 2021 року містяться всі належні реквізити, які підтверджують , що ТОВ "Мілоан " перерахувало на ім'я отримувача Цюпири Н.Р на кредит. рах. № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 15 000,00 грн, а саме: номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та частково номер картки на яку перераховані кошти.
Щодо нарахування відсотків за спірним договором, то вони розраховані у відповідних відсотках, в межах строку визначеного у ньому та з врахуванням пролонгації договору.
Щодо стягнення комісії за кредитним договором, то відповідно до п.1.5.1. договору вона є одноразовою та встановлена лише за видачу кредиту.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.
23 серпня 2025 року представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. подав клопотання про витребування доказів в АТ КБ « ПриватБанк ».
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ « ПриватБанк » документів, що становлять банківську таємницю.
30 жовтня 2025 року на виконання ухвали суду з АТ КБ « ПриватБанк » надійшли витребувані документи.
У судове засідання представник позивача адвокат Усенко М.І. не з'явився, просив справу розглядати за його відсутності, про що зазначив у позовній заяві та в клопотанні.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Калінін С.К. у судове засідання не з'явилися, у відзиві адвокат зазначив про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
У зв'язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи
05 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3548316, згідно з умовами якого: відповідачка отримала 15 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором (а.с.5-8), а також підтверджується копією графіку платежів (а.с. 9); копією паспорту споживчого кредиту № 3548316 (а.с. 10); копією анкети-заяви на кредит № 3548316 (а.с. 12).
Ініціювання укладення договору про споживчий кредит № 3548316 від 05 квітня 2021 року здійснено ОСОБА_1 шляхом заповнення анкети-заяви на кредит. Також відповідачка була ознайомлена з умовами кредитного договору, які відображені в паспорті споживчого кредиту № 3548316, де викладенні основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача та інформація щодо строку кредитування орієнтованої реальної річної процентної ставки, а також орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
Копією довідки ТОВ«Мілоан» від 12 червня 2025 року підтверджено, що ОСОБА_1 05 квітня 2021 року було підписано акцепт (договір) із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z31862 та зазначено номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор +380970125105 (а.с. 11).
Згідно з копією платіжного доручення № 43147137, ТОВ «Мілоан» 05 квітня 2021 року здійснило на банківський рахунок НОМЕР_1 грошовий переказ у сумі 15 000,00 грн, де отримувачем коштів зазначено: ОСОБА_1 (а.с. 13 ).
На виконання ухвали суду про витребування доказів, листом-відповіддю від 23 жовтня 2025 року №20.1.0.0.0/7-251017/49725-БТ , АТ «ПриватБанк» повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 та на вказану карту 05 квітня 2021 року зараховано кошти в сумі 15 000,00 грн( а.с.99 ).
Відповідно до п. 1.3., п. 1.4. Договору строк кредитування - 30 днів, з 05 квітня 2021 року до 05 травня 2021 року .
Проценти за користування кредитом - 5 625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( п.1.5.2. Договору ).
Стандартна ( базова ) процентна ставка складає 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( п.1.6. Договору).
Комісія за надання кредиту 1 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. Договору).
Пунктом 2.3. Договору передбачено пролонгацію строку кредитування, зокрема п.2.3.1.2. Договору визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування ( з урахуванням всіх пролонгацій ). Таке збільшення ( продовження ) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних ( базових ) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною ( базовою ) ставкою наведеною в п.1.6. Договору.
З копії графіку платежів за договором про споживчий кредит № 3548316від 05 квітня 2021 року та копії відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором, проведених ТОВ «Мілоан» встановлено, що відсотки за кредитом в період з 05 квітня 2021 року по 05 травня 2021 року нараховані за ставкою 1,25 % , та становлять загальну суму 5 625,00 грн ( а.с.14 ).
З копії вказаних відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредиттакож встановлено, що відсотки за кредитом в період з 06 травня 2021 року по 04 липня 2021 року, тобто за 60 днів (у період пролонгації ) нараховані за ставкою 5,00 % та становлять загальну суму 45 000,00 грн ( а.с.14 ).
Відповідно до копії виписки з особового рахунку за кредитним договором № 3548316 від 05 квітня 2021 року, внаслідок невиконання відповідачкою обов'язків, передбачених вказаним договором, станом на 23 червня 2025 року виникла заборгованість в розмірі 67 125,00 грн, яка складається з: 15 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 50 625,00 грн - заборгованості за відсотками, 1 500,00 грн - заборгованості за комісією (а.с. 15).
23 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ « Фінансова компанія « Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 74-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія « Кредит-Фінанс » набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3548316 від 05 квітня 2021 року, боржником в якому виступає ОСОБА_1 ( а.с. 16-25 ).
Відповідно до копії Витягу із реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 74-МЛ від 23 липня 2021 року, за боржником ОСОБА_1 рахувалася заборгованість за кредитним договором № 3548316 від 05 квітня 2021 року на загальну суму 67 125,00 грн, яка складалася з: 15 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 50 625,00 грн - заборгованості за відсотками та 1 500,00 грн - заборгованості за комісією ( а.с. 26).
Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
За матеріалами справи встановлено, що 05 квітня 2021 року відповідачка ОСОБА_1 підписала електронний договір № 3548316шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z31862, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Твердження представника відповідачки про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази , які б підтверджували перерахування коштів відповідачці та отримання саме нею таких коштів, спростовоються листом-відповіддю від 23 жовтня 2025 року №20.1.0.0.0/7-251017/49725-БТ наданим АТ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про те, що платіжна картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 та на вказану карту 05 квітня 2021 року зараховано кошти в сумі 15 000,00 грн.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні, за винятком зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Пунктом 1.1. договору відступлення прав вимоги №74-МЛ від 23 липня 2021 року встановлено, що за цим договором кредитор ( ТОВ «Мілоан» ) передає новому кредитору (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Отже відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №74-МЛ від 23 липня 2021 року до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 67 125,00 грн за договором № 3548316 від 05 квітня 2021 року.
Оскільки взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит позичальник не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у сумі 15 000,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1 500,00 грн, то суд зазначає, що згідно правової позиції, яку висловила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.
Оскільки відповідачка взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо сплати одноразової комісії теж не виконала, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з неї комісії в сумі 1 500,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків в розмірі 50 625,00 грн, то суд зазначає таке.
За матеріалами справи встановлено, що відповідачка не дотрималася своїх зобов'язань щодо погашення кредиту у визначені строки і відсотки за кредитом в період з 05 квітня 2021 року по 05 травня 2021 року, тобто за 30 днів строку кредитування нараховані за ставкою 1,25 % , та становлять загальну суму 5 625,00 грн, що відповідає вимогам п.1.5.2. Договору, а заперіод з 06 травня 2021 року по 04 липня 2021 року, тобто за 60 днів (у період пролонгації ) відсотки нараховані за ставкою 5,00 % та становлять загальну суму 45 000,00 грн, що відповідає вимогам п.1.6., п.2.3.1.2. Договору.
Відповідно до ч.1,3 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів ( ст.627 ЦК України ).
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
За умовами договору строк кредитування - 30 днів, з 05 квітня 2021 року до 05 травня 2021 року , а відсотки за користування кредитом - 5 625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом . Стандартна ( базова ) процентна ставка складає 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом і яка застосовується під час продовження строку кредитування ( пролонгації строку кредитування ).
На підставі наведеного суд вважає, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості за відсотками необхідно керуватись чітко обумовленими між сторонами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Первісний кредитор як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору про споживчий кредит №3548316 на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідачка не могла оцінити належно.
Отже вимога про нарахування та сплату відсотків в розмірі 50 625,00 грн, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому суд стягує з відповідачки на користь позивача відсотки за користуванням кредиту в межах строку кредитування в сумі 5 625,00 грн, які визначені умовами договору та графіком платежів.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал » заборгованості за договором про споживчий кредит № 3548316 від 05 квітня 2021 року в розмірі 22 125,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 625,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 500,00 грн - заборгованість за комісією.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір позивачем сплачено в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 13582 від 26 червня 2025 року (а.с. 37 ).
Позовні вимоги задоволено на 32 96 % ( 22 125,00 грн х 100% / 67 125,00 грн ).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 798,42 грн судового збору ( 2 422,40 грн х 32,96 % / 100 %).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі копії документів: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 видане Усенку М.І.; ордер серія ВС №1370094 на надання правничої допомоги ТОВ " ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенко М.І; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено, що Усенко М.І. є керівником адвокатського об'єднання "Апологет"; договір про надання правової (правничої ) допомоги №0605 від 06 травня 2025 року, який укладений між ТОВ " ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням "Апологет"; акт №1077 наданих послуг ( правової ( правничої) допомоги ) від 23 червня 2025 року та детальний опис наданих послуг за вказаним актом ( а.с. 28-32 ).
Із змісту акта №1077 наданих послуг ( правової ( правничої) допомоги ) від 23 червня 2025 року та детального опису наданих послуг за вказаним актом встановлено, що сторони погодили надання правничих послуг в сумі 7 000,00 грн згідно договору про надання правничої допомоги №0605 від 06 травня 2025 року , де боржиком є Цюпира Н.Р.
Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, суд зменшує витрати позивача на правничу допомогу до суми 5 000,00 грн.
Окрім того, оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню1 648,00 грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою , які розраховано в такий спосіб: 5 000,00 грн х 32,96 % / 100 %.
Також представником відповідача адвокатом Калініним С.К. на підтвердження понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано суду такі копії документів: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ГГГ №2212 видане Калініну С.К.; ордер серія ВІ №1325698 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Калініним С.К.; договір №б/н/25 про надання професійної правничої ( правової ) допомоги від 05 серпня 2025 року; додаток №1 до договору №б/н/25 про надання професійної правничої ( правової ) допомоги від 05 серпня 2025 року; рекомендовані ( мінімальні ) ставки адвокатського гонорару ( винагороди ), які затверджені рішенням засновника адвокатського бюро "Калінін і партнери" № 3/2018 від 17 липня 2018 року та акт виконаних робіт ( надання послуг ) від 18 серпня 2025 року ( а.с.56-62 ).
Пунктом 2 додатку №1 до договору про надання професійної правничої ( правової ) допомоги №б/н/25 від 05 серпня 2025 року передбачено, що за надання професійної правничої допомоги, передбаченої п.п.1.1 договору клієнт сплачує бюро гонорар ( винагороду ) в розмірі 7 000,00 грн у строк до набрання судового рішення законної сили у справі, що визначена предметом договору.
Із акта виконаних робіт ( наданих послуг ) від 18 серпня 2025 року встановлено, що сторони погодили надання юридичних послуг, які включають усну консультацію клієнта, вивчення та аналіз позовної заяви з додатками та складання відзиву на позовну заяву, де загальна сума послуг становить 7 000,00 грн .
Враховуючи складність справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, суд зменшує витрати представника відповідача на правничу допомогу до суми 3 000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню2 011,20 грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, які розраховано в такий спосіб: 3 000,00 грн х 67,04% / 100 %.
Однак ч.10 ст.141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 435,22 грн судових витрат , які розраховані в такий спосіб: ( 798,42 грн судового збору + 1 648,00 грн судових витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою адвоката ) - 2 011,20 грн судових витрат відповідача, пов'язаних з правничою допомогою адвоката ).
Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3548316 від 05 квітня 2021 року в розмірі 22 125,00 грн , яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 15 000,00 грн, за відсотками в розмірі 5 625,00 грн, за комісією в розмірі 1 500,00 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення іншої частини відсотків за договором про споживчий кредит - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в розмірі 435,22 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. №1, корп. №28 м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 07 листопада 2025 року.
Суддя Р.Г. Могила