Справа №348/2329/25
Провадження № 2/348/1506/25
12 листопада 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Бурдун Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Лейб'юк Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Надвірна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача - Алієва Нурай, -
Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», інтереси якого представляє Алієва Нурай, звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 18 821,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 10.10.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73417834. 14.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №44 від 21.02.2025 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 18 821,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 825,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 346,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 1650,00 грн - комісія за надання позики.
У зв'язку наведеним позивач просить стягнути заборгованість за договором позики на суму 18 821,00 грн та понесені судові витрати на суму 3 028,00 грн.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи (а.с.3, зворот.).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 10.10.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73417834, за умовами якого відповідачу надано кредит в національній валюті у розмірі 11000,00 грн. на строк 30 днів на умовах, передбачених кредитним договором, а саме: процентна ставка/день 0,250% (фіксована), комісія за надання позики 15,00% від суми наданої позики (що у грошовому виразі складає 1650,00 грн.), дата повернення позики (останній день) 08.11.2024, денна процентна ставка/день 0,750%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), % /день -2,70%, пеня, %/день 2,7%, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки (а.с. 5-11).
При цьому, на виконання приписів ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», зобов'язання за договором виконало, проте відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 31.07.2025 року має заборгованість на суму 18 821,00 гривень (а.с. 24).
14.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. У подальшому до Договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Передача прав вимоги також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників №44 від 21.02.2025 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року. Також, на підтвердження факту відступлення права вимоги долучено платіжну інструкцію (а.с. 15-23).
Згідно п.1.1. Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пенею за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п.1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників №44 від 21.02.2025 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 18 821,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 825,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 346,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 1650,00 грн - комісія за надання позики (а.с.23).
З огляду на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовання вказаного розрахунку, суд, приймає вказаний розрахунок позивача як належний та допустимий доказ.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що договір між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України, згідно якої - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором ( статті 514 ЦК України).
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитами відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, зобов'язання за основною сумою боргу за договором складає 11 000,00 грн., сума заборгованості за відсотками становить 825,00 грн., комісія за надання позики 1 650,00 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
При цьому відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів»), не довів відсутність заборгованості.
Суд погоджується з розрахунком позивача щодо заборгованості за тілом кредиту, сумою заборгованості за відсотками та одноразової комісії за надання кредиту, а тому вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості по процентах за понадстрокове користування за договором позики № 73417834, суд зазначає наступне.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
З умов кредитних договорів вбачається, що сторони погодили строк позики (строк дії договору) - 30 днів. Дата повернення позики 08.11.2024 року.
При цьому, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і за понадстрокове користування за договором позики №73417834.
Враховуючи, що договором позики №73417834 визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.
Відповідно до п. 18 ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентах за понадстрокове користування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення заборгованістю по процентах за понадстрокове користування за договором позики №73417834 у сумі 5 346,00 грн, слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що судовий збір позивачем сплачено у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 120853 від 24.06.2025 (а.с. 5).
Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 167,91 грн. (3 028,00 грн. х 13 475,00 грн./ 18 821,00 грн.). сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 512-516, 526, 549, 599, 626, 629, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12-13, 76-81,89, 133,141,263-265,268, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 73417834 від 10.10.2024 року в розмірі 13 475 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн 00 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 11 000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 825,00 грн., комісія за надання позики 1 650,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 167 (дві тисячі сто шістдесят сім) грн 91 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місця знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.А.Бурдун