Справа № 346/4146/25
Провадження № 2/346/2348/25
11 листопада 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Сольського В. В.
з участю секретаря судового засідання Біди Ю. Б.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Отинійської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом, посвідченим Виноградівською сільською радою Коломийського району 21 квітня 2015 року № 21, яким все своє майно та належні їй права заповіла їй.
З оформлення права на спадщину за заповітом вона звернулася із відповідною заявою до приватного нотаріуса. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй відмовлено у зв'язку із пропуском визначеного законом строку на звернення із заявою про прийняття спадщини.
Позивачка вказує, що не зверталася до нотаріуса у шестимісячний строк після смерті тітки із заявою про прийняття спадщини, оскільки їй не було відомо про існування заповіту померлої на її користь. Про заповіт вона дізналася із довідки Виноградівської сільської ради від 10 березня 2025 року, тоді і ознайомилася із його змістом.
Тому просить суд визнати дані обставини пропуску поважними та надати їй додатковий строк для прийняття спадщини.
Ухвалою від 14 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Позивачка в підготовче судове засідання не з'явилась, її представник адвокат Гульчій Л.І. подав до суду письмову заяву в якій просить розгляд справи проводити без його та позивачки участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з'явився, 07 листопада 2025 року подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, заперечень проти заявлених позовних вимог немає.
Отже, наявні підстави, передбачені ч. 3 ст. 200 ЦПК України, для ухвалення рішення в підготовчому засіданні.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи вищенаведене, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. На цьому наголосив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19.
Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даній справі знайшли своє підтвердження в повному обсязі.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02 квітня 2018 року, виданого виконавчим комітетом Виноградівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис № 7.
ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений 21 квітня 2015 року секретарем виконавчого комітету Виноградівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, відповідно до якого спадкодавиця ОСОБА_2 все своє майно на належні їй права заповіла позивачці (а.с. 15).
Згідно письмового роз'яснення про відмову у вчинені нотаріальної дії від 22 липня 2025 року № 139/01-16 приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Григорця В.М., позивачці відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з причин пропуску шестимісячного строку для подання за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Відповідно до даних довідки № 104 від 10 березня 2025 року, виданої старостою Виноградівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , секретарем виконкому Виноградівської сільської ради 21 квітня 2015 року посвідчено заповіт від її імені.
В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину.
Частина перша ст. 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з положеннями пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленомустаттею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленогостаттею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не виключає можливості одержання своєї частки спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, також і після спливу значного строку. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постановах від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18 (провадження № 61-10481 св 19), від 17 грудня 2021 року у справі № 315/386/19 (провадження № 61-15100св21), від 29 січня 2024 року у справі № 552/4825/22 (провадження № 61-16505 св 23), від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18 (провадження № 61-14756св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 760/4267/21 (провадження № 61-14640 св 23) Верховний Суд вказував, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а також те, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зауважила, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з незнанням спадкоємця про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
У контексті даної справи суд зазначає, що позивачка не є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 , а тому з об'єктивних причин не могла знати про наявність складеного на її ім'я заповіту.
Враховуючи необізнаність позивачки про наявність заповіту, суд вважає, що заява про прийняття спадщини не була подана позивачкою з поважних причин і дійшов висновку, що додатковий строк тривалістю 3 місяці буде достатнім для прийняття спадщини позивачкою.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу, враховуючи те, що позовні вимоги є підставними, оскільки позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Крім того, представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі, визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити.
На підставі ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1222-1223, 1258, 1261, 1268-1270, 1272 ЦК України, керуючись ст. 4, 5, 12, 13,49, 81, 89, 141, 142, 200,206, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , у с. Виноград Коломийського району Івано-Франківської області, тривалістю 3 (три) місяці з дати набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , уродженка та жителька: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Отинійська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, юридична адреса: 78223, селище Отинія, вул.Шевченка, 2, Коломийський район Івано-Франківська область.
Суддя: Сольський В. В.