Справа № 175/13518/25
Провадження № 3/175/6802/25
Іменем України
"14" жовтня 2025 р. с-ще Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Краснокутська Н.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий,
за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
02.08.2025 року, 22:00, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, жодних заяв стосовно розгляду справи не надходило, тому суд вважає за потрібне розглянути справу за його відсутності.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить підпис у ньому, при цьому не вживала заходів для явки до суду, не подавала письмових заперечень проти протоколу, її поведінка може свідчити про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Приймаючи до уваги, що законом передбачений скорочений термін притягнення особи до адміністративної відповідальності, з урахуванням того, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату судового засідання, суддя вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. За перелічених вище обставин суд вважає, що неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останнього від участі в судовому засіданні з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції. У зв'язку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , порушив Правила дорожнього руху України, а тому в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши письмові матеріали суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом, матеріалами адміністративної практики, постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5379908.
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.
Враховуючи особу та майновий стан правопорушника, а також характер та суспільну небезпеку вчиненого ним правопорушення, суддя вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення, передбачене санкцією ч.5 ст.126КУпАП у вигляді накладення штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, яке відповідає ступеню тяжкості даного правопорушення та запобігатиме вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
З урахуванням положень ст. 40-1 КУпАП, суддя вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст. 40-1, 126, 283-285 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адмiнiстративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти адмiнiстративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп., стягнувши суму на рахунок:UA758999980313020149000004001,Банк одержувача Казначейство України (ЕАП), Код платежу (КЕКД) 21081300.
Позбавити ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. на користь держави. (Отримувач: ГУК у Дн-кій обл/ОТГсмтСлобож/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37988155 банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок отримувача UA208999980313151206000004457, «00» Без деталізації за відомчою ознакою).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постановине пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Н. С. Краснокутська