Справа № 607/21379/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/302/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
11 листопада 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6
при секретарі - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження №11-сс/817/302/25 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні поданої ним скарги на бездіяльність посадової особи Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Тернополі) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, -
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_5 на бездіяльність посадової особи Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Тернополі) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що скаржником не наведено та не підтверджено жодних конкретних об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 дій, спрямованих саме на позбавлення ОСОБА_5 права на оскарження висновку ВЛК, оскільки перебування останнього 24.07.2024 у приміщенні центру обумовлювалося необхідністю проходження ним ВЛК та мобілізаційної процедури, а не перешкоджанням реалізації зазначеного права; при цьому сам скаржник підтвердив, що мав можливість покинути приміщення та фактично ним скористався, жодних обставин продовження перешкоджання після цього не зазначено, а подання заяви про кримінальне правопорушення із значною затримкою - через понад рік після події - в умовах наявності щодо нього іншого кримінального провадження за фактом ухилення від мобілізації, свідчить про використання цієї заяви як інструменту тиску та маніпулювання судовим процесом з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, задовольнивши подану ним скаргу.
Мотивує тим, що 13.10.2025 року ОСОБА_5 подав до Четвертого слідчого відділу ТУ ДБР заяву про вчинення кримінального правопорушення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідала вимогам ст. 214 КПК України, проте відомості за нею до ЄРДР внесено не було.
Вважає, що органом досудового розслідування допущено бездіяльність, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР, незважаючи на наявність достатніх відомостей, що вказують на ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 367, 358 КК України в діях працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилається на те що в заяві про вчинення злочинів ним було детально зазначені подія, час, місце та особи, які вчинили протиправні дії: посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ), які 24.07.2024 року, зловживаючи службовим становищем, не надали можливості оскаржити висновок ВЛК та незаконно оформили Акт про відмову від отримання повістки.
Зазначає, що лише 11.10.2025 року він зміг отримати з власного мобільного телефону, який забрав після ремонту та на якому виявились збереженими аудіозаписи його розмов із працівниками ТЦК, що підтверджують факти: ненадання можливості подати скаргу на висновок ВЛК, невручення повістки, складання Акту без участі ОСОБА_5 , умисне перешкоджання реалізації права на оскарження рішення ВЛК, а зазначені аудіозаписи спростовують твердження свідків та підтверджують наявність ознак кримінального правопорушення, що зобов'язувало орган досудового розслідування внести відповідні відомості до ЄРДР.
Вказує, що слідчий суддя не надав належної правової оцінки бездіяльності слідчого, не перевірив факти, викладені в заяві та не врахував додані аудіозаписи, у зв'язку з чим ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі відсутні мотиви відмови у задоволенні скарги адвоката щодо бездіяльності органу досудового розслідування, що свідчить про її невідповідність вимогам ст. 370 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, представника ОСОБА_5 , який підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів наведених у ній, вивчивши подані матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею, а суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 422 КПК України перевіряє ухвалу слідчого судді, винесену по наслідках цього розгляду.
З матеріалів провадження вбачається, що 13.10.2025 ОСОБА_5 подав до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, заяву про вчинення кримінального правопорушення. У даній заяві ОСОБА_5 повідомив про вчинення 24.07.2024 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 зокрема ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України, що полягало у порушенні його права на оскарження висновку ВЛК, безпідставному врученні йому бойової повістки та виклику працівників поліції з повідомленням про вчинення ним кримінального правопорушення. Однак, уповноважена особа ДБР не внесла відомості, викладені у його заяві про вчинення кримінального правопрушення до ЄРДР, тому він оскаржив вказану бездіяльність до слідчого судді в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
Слідчий суддя, відмовляючи у поданій адвокатом ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_5 скарзі виходив з того що скаржником не наведено та не підтверджено жодних конкретних об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 дій, спрямованих саме на позбавлення ОСОБА_5 права на оскарження висновку ВЛК, оскільки перебування останнього 24.07.2024 у приміщенні центру обумовлювалося необхідністю проходження ним ВЛК та мобілізаційної процедури, а не перешкоджанням реалізації зазначеного права; при цьому сам скаржник підтвердив, що мав можливість покинути приміщення та фактично ним скористався, жодних обставин продовження перешкоджання після цього не зазначено, а подання заяви про кримінальне правопорушення із значною затримкою - через понад рік після події - в умовах наявності щодо нього іншого кримінального провадження за фактом ухилення від мобілізації, свідчить про використання цієї заяви як інструменту тиску та маніпулювання судовим процесом з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, при цьому виходить з наступного
Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину, а якщо таких даних у заяві чи повідомленні немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, який у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18, провадження № 51-4229км20) наголосив на тому, що підставою початку досудового розслідування не є будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки наведені в заяві представника ОСОБА_5 відомості не містять конкретних даних, які б свідчили про наявність у діях чи бездіяльності службових осіб ознак кримінального правопорушення та зводяться лише до припущень заявника, то уповноважена особа ТУ ДБР прийшла до вірного висновку про те, що вони є недостатніми для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та не підтверджують факту бездіяльності посадової особи Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Тернополі) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові.
Слідчий вірно зазначив, що зміст заяви представника ОСОБА_5 за своєю суттю зводиться до викладення його суб'єктивного невдоволення діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 та припущень про їх неправомірність без наведення об'єктивних даних, які б свідчили про ознаки складу кримінального правопорушення, а тому його заява за своїм змістом і суттю не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а тмоу прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для внесення до ЄРДР відомостей за заявою представника ОСОБА_5 .
Посилання апелянта на те, що у заяві детально визначено час, подію та коло осіб не заслуговують на увагу оскільки сам по собі опис конфліктної ситуації або процесуального порядку проходження ВЛК та вручення повістки не вказують на вчинення злочину. Як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, перебування ОСОБА_5 у приміщенні ТЦК 24.07.2024 було обумовлено проходженням мобілізаційних заходів, а не перешкоджанням оскарженню висновку ВЛК. При цьому встановлено, що ОСОБА_5 самостійно залишив приміщення, отже мав реальну можливість звернутися зі скаргою на висновок ВЛК. Будь-яких доказів, що після цього посадові особи ОМТЦК та СП чинили дії з метою позбавлення його права на оскарження, апелянтом не надано.
Твердження представника про те, що заява відповідала вимогам ст. 214 КПК України та містила достатні відомості для внесення інформації до ЄРДР, не підтверджуються доданими до заяви доказами, оскільки жоден із наданих документів чи зазначених подій не містить достатніх процесуальних даних для встановлення факту вчинення кримінальних правопорушень у розумінні ст. 214 КПК України.
Отже, представник ОСОБА_5 не навів в апеляційній скарзі належних доводів на підтвердження неправомірності дій посадової особи Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Тернополі) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те що подана ним скарга на бездіяльність посадової особи Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Тернополі) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові є необгрунтованою, в зв'язку з чим рішення слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - без задоволення .
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні поданої адвокатом ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_5 скарги на бездіяльність посадової особи Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Тернополі) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді