Справа № 454/1673/25 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.
Провадження № 33/811/1585/25 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
10 листопада 2025 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., у режимі відео конференції з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника - адвоката Клімука Віктора Сергійовича, розглянувши апеляційну апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня 2025 року,
встановив:
постановою Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП (протокол серія ЕПР1 №317017) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців; визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП (протокол серія ЕПР1 №317033) та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 9 (дев'яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) грн. На підставі ч.2 ст.36 КУпАП визначено ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60коп. судового збору. Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Відповідно до постанови, 01.05.2025р. близько 13.45год. на автодорозі сполучення м. Великі Мости - с. Боянець Шептицького району Львівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Рено Кенгу» р.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив аварійну ситуацію для водія ОСОБА_2 чим порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України.
01.05.2025р. близько 13.45год. на автодорозі сполучення м.Великі Мости - с. Боянець Шептицького району Львівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Рено Кенгу» р.н.з. НОМЕР_1 та не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, яка була подана за допомогою проблискового маячка червоного та синього кольору, а також звукового сигналу. Останній продовжив рух та був зупинений в результаті переслідування.
На згадану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений із поважних причин, скасувати постанову Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня 2025 року щодо нього та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування пропуску строку апеляційного оскарження покликається на те, що копію оскаржуваної постанови він отримав 18 вересня 2025 року. Наголошує, що його права постійно порушувалися, жодного повідомлення про виклик до суду він не отримував. Месенджерів він не має, користується кнопковим мобільним телефоном, а електронну пошту попросив створити знайомого. Вважає, що судом грубо порушено вимоги ст.ст. 268, 285 КУпАП, Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, Порядку надсилання судових повісток, повідомлень та викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України 23.01.2023 № 28 та Закону України «Про доступ до судових рішень», щодо належного повідомлення осіб про виклик до суду, неналежне та невчасне внесення відповідних відомостей про рух справи потягло за собою неналежне інформування апелянта про призначені судові засідання та результат розгляду справи.
Звертає увагу на те, що так як ОСОБА_1 проживає та зареєстрований в іншій області, не мав можливості прибути до Сокальського районного суду Львівської області для ознайомлення з матеріалами справи, з метою захисту своїх законних прав та інтересів, наданні пояснень з приводу вчинених мною адміністративних правопорушень, керуючись п. 7 Розділу XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, ст.268 КУпАП, звернувся з клопотанням про скерування на його поштову адресу суду копій матеріалів справ.
В обґрунтування апеляційних вимог стверджує, що судом першої інстанції не з'ясовано всіх фактичних обставин справи, не взято до уваги пояснень учасників справи, не взято до уваги наслідки, що спричинили вчинені адміністративні правопорушення. Наголошує на тому, що йому не було повідомлено про день і місце слухання справи, що позбавило його можливості дати пояснення та відстоювати свої інтереси в суді.
Звертає увагу, що 01 травня 2025 року він рухався у напрямку з Червонограду (Шептицького) до Великих Мостів. Протягом руху ніяких аварійних ситуацій не створював. Здійснював обгін автомобілів, відповідно до Правил дорожнього руху. Під час того, як завершував маневр обгону побачив працівника поліції, який стояв на узбіччі без головного убору та жезлу та який незрозуміло чому махнув рукою. Не зорієнтувався на цю вимогу працівника поліції та продовжив рух. Коли вже побачив, що позаду з проблисковими маячками рухається автомобіль поліції, здійснив зупинку автомобіля. Після чого працівники поліції повідомили, що апелянт здійснив обгін на суцільній лінії дорожньої розмітки, і надали для перегляду відео на якому чітко видно, на думку ОСОБА_1 , що він завершує маневр ще до суцільної лінії розмітки. Десь приблизно через 30 хвилин біля них зупинився автомобіль «Вольво» з нього вийшов водій і почав звинувачувати ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, а саме п.10.1 ПДР. Хто цей водій, і коли саме сталося з мого боку порушення ніхто не з'ясовував. Працівники поліції поцікавилися у нього чи зможе він надати письмово свідчення, і його повели до автомобіля поліції.
Резюмує про те, що ніяких аварійних ситуацій він створював, тим паче саме в с. Боянець, м. Великі-Мости. Ніяких зафіксованих доказів порушення ним ПДР немає в матеріалах справи. Тобто на апелянта працівниками поліції складено протокол за ч.5 ст. 122 КУпАП зі слів невідомого водія, і без доказів того, що саме апелянт рухався повз нього і створив цьому водієві аварійну ситуацію.
Наголошує, що призначене адміністративне покарання є надто суворим і не відповідає вимогам закону. ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, є фізичною-особою підприємцем спрощеної системи оподаткування і позбавлення права керування може призвести до втрати заробітку, що є єдиним джерелом його існування.
При апеляційному розгляді, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Клімук В.С. змінили апеляційні вимоги та просили суд змінити накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців на штраф у розмірі 85 (вісімдесяти п'яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Наголосили, що ОСОБА_1 вину визнає, тому апеляційні доводи у цій частині - відкликають.
Просили також врахувати, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи та має на утриманні двох малолітніх дітей 2016 року народження.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Клімука В.С. з урахуванням змінених апеляційних вимог, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.
З матеріалів справи видно, що оскаржуване судове рішення постановлено у відсутність ОСОБА_1 02 липня 2025 року (а.с.70-72). Апеляційну скаргу 24 вересня 2025 року (а.с.57-63).
Отже, апеляційна скарга подана поза межами встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Разом з тим, конструкція норми, що закріплена в ч.2 ст.294 КУпАП, дає підстави вважати, що у разі подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції після закінчення десятиденного строку з дня її ухвалення, апелянт безумовно повинен заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, належним чином обґрунтувавши його.
Цілісне розуміння положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.8 ч.2 ст.129 Конституції України дає підстави для висновку, що кожному гарантовано право на ефективні засоби юридичного захисту при реалізації права на апеляційний перегляд справи.
У цьому випадку особі має бути забезпечено умови для належного оскарження судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.
У пункті 36 рішення у справі «Bellet v.France» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Судом апеляційної інстанції, аналізуючи наведені обставини, враховано, що копію оскаржуваного судового рішення, апелянтом отримано 18 вересня 2025 року, а доводи апеляційної скарги у частині поновлення строку апеляційного оскарження підставними, такими, що стверджуються наявними у справі матеріалами, та приходить до переконання, що такий строк необхідно поновити.
На підставі наведеного, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня 2025 року та вважає, що такий строк необхідно поновити.
Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.122-2 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку та при апеляційному розгляді не оспорюється ОСОБА_1 та його представником 0 адвокатом Клімуком В.С.
Поряд з цим, висновок суду першої інстанції про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців, є необґрунтованим, що є підставою для зміни оскаржуваної постанови у цій частині, зважаючи на наступне.
На думку апеляційного суду, призначене покарання судом першої інстанції у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців є неспівмірним вчиненому діянню та надто суворим для ОСОБА_1 .
Так, апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав, щиро шкодує про скоєне, вперше притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері безпеки дорожнього руху, є особою з інвалідністю, має на утриманні двох малолітніх дітей. Відтак, наявні обставини, що дають можливість змінити стягнення накладене судом першої інстанції.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Тому апеляційний суд приходить до висновку, що призначене покарання необхідно замінити на більш м'який вид стягнення у виді штрафу, оскільки це зможе повністю забезпечити мету адміністративного стягнення, сприяти виправленню особи та виконати превентивну функцію щодо вчинення нових адміністративних правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
поновити строк на апеляційне оскарження.
апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зі змінами - задоволити.
Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.122-2 КУпАП змінити у частині призначеного покарання.
Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 85 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445 (одна тисяча чотириста сорок п'ять гривень).
Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) гривні.
На підставі ч.2 ст.36 КУпАП визначити ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі 85 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445 (одна тисяча чотириста сорок п'ять гривень).
У решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ