Справа № 446/2930/21 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М. Л.
Провадження № 22-ц/811/414/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
12 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.;
за участю: секретаря Підлужного В.І.;
прокурора Цинайко Н.І.;
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 грудня 2023 року,
У грудні 2021 року керівник Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідачів на користь Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області 177 337 грн. 60 коп. пайової участі на розвиток інфраструктури та 2 660 грн. 06 коп. судового збору на користь прокуратури Львівської області.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 25.05.2016 року Старояричівською сільською радою прийнято рішення № 2, яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Старояричівської сільської ради.
18.04.2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області за № ЛВ 14316111042 зареєстровано декларацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція нежитлової будівлі (торговий комплекс) на АДРЕСА_1 загальною площею 665,7 кв.м. та кошторисною вартістю 231,26 тис. грн. Однак договір щодо пайової участі у розвитку інфраструктури с. Старий Яричів Кам'янка-Бузького району Приписюком О.О. та ОСОБА_2 укладено не було, як і не було сплачено коштів пайової участі до місцевого бюджету, що підтверджується інформацією виконавчого комітету Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району № 700 від 11.12.2017 року. Наведене свідчить про бездіяльність відповідачів у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій у їх участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Старояричівська сільська рада не отримала коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту у розмірі, який є предметом позовних вимог (том 1, а.с. 2-15).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області 177 337 грн. 60 коп. пайової участі на розвиток інфраструктури.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь на користь прокуратури Львівської області 2 660 грн. 06 коп. (том 1, а.с. 179-185).
Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_1 .
Апелянт просить рішення суду скасувати, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Звертає увагу на те, що суд не дав жодної оцінки тому, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі №380/14286/21 (яке залишається в законній силі) було визнано незаконним та нечинним рішення Старояричівської сільської ради від 25.03.2016 року № 2, на основі якого позивач розрахував розмір пайової участі, що підлягає стягненню з відповідачів, а відтак вважає, що згадане рішення не може враховуватися при розгляді даної справи, оскільки нормативно-правовий акт у разі визнання його протиправним не може застосовуватися, як за період до, так і за період після встановлення судом його протиправності (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 816/52/17, від 04.12.2018 року у справі №П/811/658/16, від 03.06.2019 року у справі № 817/622/16) ( т.1, а.с. 191-198, 218-225).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони прокурора, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Як вбачається з доводів позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовуються рішенням Старояричівської сільської ради від 25.05.2016 року № 2, яким було затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Старояричівської сільської ради.
Відповідачами було подано до суду першої інстанції Відзив на позовну заяву, у якому звертається увага суду на те, що згадане вище рішення Старояричівської сільської ради від 25.05.2016 року № 2 рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі № 380/14286/21 (яке залишається в законній силі) було визнано незаконним та нечинним - з долученням до цього Відзиву копії згаданого рішення суду (а.с. 96-103).
Незважаючи на це (наявність у матеріалах справи згаданих вище Відзиву та рішення суду), суд при ухваленні оскаржуваного рішення жодної оцінки цьому Відзиву та рішенню суду не надав і ухвалив оскаржуване рішення з посиланням на незаконне і нечинне рішення Старояричівської сільської ради від 25.05.2016 року № 2, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в апеляційному порядку.
Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (який набрав чинності 17.10.2019 року) встановлено, що:
-Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання;
-протягом 2020 року замовники будівництва нежитлових будівель та споруд на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 4 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом).
В ході апеляційного розгляду справи позивач подав до суду новий розрахунок розміру пайової участі, який мали б сплатити відповідачі у відповідності до згаданого вище пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» («Пояснення щодо апеляційної скарги…»): у розмірі 70 935 грн. 04 коп. (том 2, а.с. 56-62).
Відповідачі подали до суду свої Заперечення на згадані вище «Пояснення щодо апеляційної скарги…», у яких зазначається, що «розрахунок пайової участі на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» «неможливо застосувати», «оскільки нежитлова будівля здана в експлуатацію 18.04.2016 року». При цьому згадані Заперечення … жодних контррозрахунків, які б спростовували розрахунок позивача на суму 70 935 грн. 04 коп., не містять (том 2, а.с. 67-72).
У матеріалах справи є наявною копія вироку Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 22.08.2018 року, яким ОСОБА_1 (відповідача/апелянта) було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частинами 3 і 4 статті 358 Кримінального кодексу України, та засуджено до покарання у виді обмеження волі - з встановленням іспитового терміну. Цим вироком встановлено, що ОСОБА_1 провів реконструкцію нежитлової будівлі (торговий комплекс) на АДРЕСА_1 загальною площею 665,7 кв.м. без відповідних дозвільних документів і «з метою придбання (отримання) права власності на реконструйовану нежитлову будівлю (торговий комплекс) у незаконний спосіб … підробив офіційний документ - декларацію про готовність до експлуатації об'єкта …».
Як також зазначено у вироку, ОСОБА_1 «повністю визнав свою вину» (том 1, а.с. 41-45).
За наведених обставин доводи відповідачів про «неможливість застосування» «розрахунку пайової участі на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», «оскільки нежитлова будівля здана в експлуатацію 18.04.2016 року», аж ніяк не можуть прийматися до уваги, оскільки вироком суду встановлено, що така «здача в експлуатацію» мала місце в результаті кримінально караних дій, а саме: підробки відповідних документів та їх використання для «здачі об'єкта в експлуатацію».
З урахуванням усіх вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення частково, а саме: про стягнення з відповідачів солідарно пайової участі на розвиток інфраструктури у розмірі 70 935 грн. 04 коп.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами апеляційного розгляду справи суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення лише частково, а саме: у розмірі 70 935 грн. 04 коп., що становить 40 % від заявлених позовних вимог у розмірі 177 337 грн. 60 коп.
Позивачем за подачу до суду позовної заяви було сплачено 2 660 грн. 06 коп. судового збору (том 1, а.с. 1).
Відтак, до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає 1 064 грн. 02 коп. судового збору: по 532 грн. 01 коп. з кожного.
Апелянтом за подачу апеляційної скарги було сплачено 3 990 грн. 10 коп. судового збору (том 1, а.с. 190).
Відтак, до стягнення з позивача на користь апелянта підлягає 60 % (100 % - 40 %) від цієї суми, що становить 2 394 грн. 06 коп.
Частиною 10 статті 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Різниця між судовими витратами, які слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача і навпаки, складає 1 862 грн. 05 коп. (2 394 грн. 06 коп. - 532 грн. 01 коп.).
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2025 року - 3 028 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачів 177 337 грн. 60 коп. пайового внеску на розвиток інфраструктури.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 177 337 грн. 60 коп., що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 177 337 грн. 60 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області 70 935 (сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 04 коп. пайової участі на розвиток інфраструктури.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Львівської області 532 (п'ятсот тридцять дві) грн. 01 коп. судових витрат.
Стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 1 862 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) грн. 05 коп. в якості різниці судових витрат, які понесли сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 12 листопада 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський ОМ.
Шеремета Н.О.