Справа № 444/3367/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/841/25 Доповідач: ОСОБА_2
04 листопада 2025 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
особи, щодо якої застосовано
примусові заходи виховного характеру ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 03 вересня 2025 року щодо ОСОБА_10 ,
вищевказаною ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 03 вересня 2025 клопотання прокурора ОСОБА_9 задоволено. Застосовано до неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Потелич Жовківського району Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд батькові ОСОБА_10 , 1981 р.н., уродженцю м. Рава-Руська Жовківського району Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення ним повноліття, а також обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме: встановити обмеження перебування неповнолітнього ОСОБА_8 поза місцем його проживання з 22:00 год. до 07:00 год. без присутності батьків строком на 1 рік.
Суд першої інстанції мотивує своє рішення тим, що неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст.125 КК України вперше у віці 16-ти років, раніше не судимий, скарг на нього по місцю проживання не надходило, тому до нього потрібно застосувати примусові заходи виховного характеру.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 03.09.2025 про застосування до неповнолітнього ОСОБА_8 примусових заходів виховного характеру змінити.
В мотивувальній частині ухвали покликання на вчинення ОСОБА_8 діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України», замінити формулюванням про вчинення ОСОБА_8 кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Виключити з мотивувальної частини ухвали покликання на ч.І ст.501 КПК України, доповнивши її покликанням на ст.497 КПК України та ст.97 КК України.
Доповнити резолютивну частину вказівкою про звільнення неповнолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності в порядку ст.97 КК України у зв'язку із застосуванням до нього визначених судом першої інстанції примусових заходів виховного характеру та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
В решті ухвалу залишити без змін.
Не оспорюючи правильності кваліфікації дій неповнолітнього ОСОБА_8 , а також наявності законних підстав для застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру та їх виду, вважає, що зазначене рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру і надіслав його до суду, складене на підставі ст. 497 КПК України, був зобов'язаний встановити наявність передбачених частиною 1 зазначеної статті обставин, тобто факт учинення неповнолітнім кримінального правопорушення (у даному випадку - кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України), а не суспільно небезпечного діяння.
Вважає, що суд зобов'язаний керуватись положеннями ст. 497 КПК України, а не ст. 501 КПК України, якою передбачено порядок ухвалення судом рішення про застосування примусових заходів виховного характеру до осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим покликання на ст. 501 КПК України в ухвалі Жовківського районного суду Львівської області від 03.09.2025 є безпідставним.
Зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні зазначеного рішення безпідставно керувався ст. 501 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, відповідно ч.1 ст.97 КК України, неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання.
У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 КК України.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
В порушення вищевказаних норм Кримінального та Кримінального процесуального законодавства, судом не звільнено неповнолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності в порядку ст.97 КК України та не прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, а лише застосовано примусові заходи виховного характеру.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, виступи присутніх учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з ухвали, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані не в повній мірі.
Доводи апеляційної скарги прокурора знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України в мотивувальні ухвали суд повинен зазначити встановлені обставини, а також мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 1 ст. 497 КПК України, якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.
Згідно з ч. 3 зазначеної статті під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.497 КПК України, може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Судом першої інстанції встановлено, що неповнолітній ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.05.2025 умисно спричинив неповнолітньому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді синця на правій щоці з переходом у підочну ділянку правого ока, синця на носі, синця на чолі зліва над бровою, синця у підочній ділянці лівого ока та множинних крапкових крововиливів на передній правій та лівій бокових поверхнях шиї та середній третині, а також закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, що відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я.
Беручи до уваги, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час вчинення зазначеного діяння відповідно до ч.1 ст. 22 КК України досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, йому 27.08.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Водночас, у мотивувальній частині ухвали від 03.09.2025 про застосування до неповнолітнього ОСОБА_8 примусових заходів виховного характеру зазначено наступне: «Діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , мало місце. Це діяння підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст. 125 Кримінального кодексу України - умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я».
Окрім того, в мотивувальній частині ухвали зазначено: «неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст.125 КК України вперше у віці 16-ти років, раніше не судимий, скарг на нього по місцю проживання не надходило, тому до нього потрібно застосувати примусові заходи виховного характеру».
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції покликається на положення ст. 501 КПК України, зазначаючи в мотивувальній частині: «Відповідно до частини 1 ст. 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме».
Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру і надіслав його до суду, складене на підставі ст. 497 КПК України, був зобов'язаний встановити наявність передбачених частиною 1 зазначеної статті обставин, тобто факт учинення неповнолітнім кримінального правопорушення (у даному випадку - кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України), а не суспільно небезпечного діяння.
Колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний керуватись положеннями ст. 497 КПК України, а не ст. 501 КПК України, якою передбачено порядок ухвалення судом рішення про застосування примусових заходів виховного характеру до осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим покликання на ст. 501 КПК України в ухвалі Жовківського районного суду Львівської області від 03.09.2025 є безпідставним.
Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні зазначеного рішення безпідставно керувався ст. 501 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, відповідно ч.1 ст.97 КК України, неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання.
У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 КК України.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Колегією суддів встановлено, що в порушення вищевказаних норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, судом першої інстанції не звільнено неповнолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності в порядку ст.97 КК України та не прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, а лише застосовано примусові заходи виховного характеру.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З врахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора, які відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, про те, що висновок суду, викладений у судовому рішенні, містить істотні суперечності, що є вагомою підставою для зміни вироку суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419, 424 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 03 вересня 2025 року щодо ОСОБА_10 - змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 03 вересня 2025 року покликання на «вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України», замінити формулюванням про вчинення ОСОБА_8 кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та покликання на ч.1 ст.501 КПК України, замінити її покликанням на ст.497 КПК України та ст.97 КК України.
Звільнити неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності в порядку ст.97 КК України у зв'язку із застосуванням до нього визначених судом першої інстанції примусових заходів виховного характеру та закрити кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.»
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4