Справа № 309/3408/25
Закарпатський апеляційний суд
11.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/727/25 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 25.09.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.11.2025 з визначенням застави в розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12025071050000587, відомості про яке 22.09.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_5 покладено обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого прокурора та суду; повідомляти слідчого прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.
З клопотання вбачається, що СВ Хустського ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22.09.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071050000587 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.09.2025 ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, із корисливих мотивів, вступив у попередню змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, які безпосередньо шляхом контактування з іншими невстановленими особами займались організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України та на автомобілі марки «ВАЗ 2106», д. н. з. НОМЕР_1 , повинен був під'їхати до раніше обумовленого з невстановленими особами місця на околиці с-ща Вишково Хустського району та забрати ОСОБА_7 ,
-2-
ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_4 , для подальшого переправлення через державний кордон, яким у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та обмеженням виїзду за кордон осіб чоловічої статі з числа громадян України віком від 22 до 60 років, у зв'язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію», заборонено виїзд за кордон, та які мали намір виїхати за межі України, шляхом незаконного перетину державного кордону, поза межами пункту пропуску, за що повинні були отримати грошові кошти в сумі 9000 доларів США з кожного.
21.09.2025 приблизно о 04 год ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, на автомобілі марки «ВАЗ 2106», д. н. з. НОМЕР_1 , під'їхав до околиці с-ща Вишково Хустського району Закарпатської області, де на нього чекали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та здійснюючи організацію незаконного переправлення через державний кордон України, надав вказівку сісти до салону вказаного транспортного засобу та повідомив, що будуть рухатись у напрямку державного кордону України з метою подальшого їх переправлення, при цьому ОСОБА_5 повідомив, що останні повинні діяти за його вказівками та слухати його поради, за що організатори даного переправлення повинні були отримати грошові кошти в сумі по 9000 доларів США з кожного.
У подальшому, ОСОБА_5 здійснюючи перевезення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , рухаючись у напрямку державного кордону України з Республікою Румунія був викритий працівниками Державної прикордонної служби та затриманий разом з особами, які намагалися незаконно перетнути державний кордон України, а саме з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
23.09.2025 ОСОБА_5 затриманий у порядку ст. 208 КПК України та цього дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його вини, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення. Також слідчий вказує на те, що на розгляді Хустського районного суду Закарпатської області знаходяться обвинувальні акти щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 332 КК України. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна та існуванням ризиків,
-3-
передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні інших кримінальних правопорушень, визначив йому заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, дійшовши висновку про наявність у даному випадку виключного випадку, яка на думку слідчого судді у разі її внесення є необхідною і достатньою для забезпечення виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді від 25.09.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Стверджує, що був незаконно затриманий працівниками правоохоронних органів.
У доповненні до апеляційної скарги підозрюваний ОСОБА_5 просить витребувати та долучити до матеріалів судового провадження відеозапис із відео реєстратора, який працівники поліції вилучили в нього при затриманні. Даний відеозапис є підтвердженням його невинуватості. Свідком вилучення такого відеозапису є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, просить вирішити питання про зменшення йому застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора та захисника, неявка яких з урахуванням положень ст. 405, 422 КПК України не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, заяв чи клопотань про відкладення розгляду судового провадження не подавали. Також приймається до уваги заяви прокурора та захисника про можливість розгляду апеляційної скарги без їх участі, що не заперечував і підозрюваний.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин
-4-
кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ Хустського ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22.09.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071050000587 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
-5-
23.09.2025 ОСОБА_5 затриманий у порядку ст. 208 КПК України та цього дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 25.09.2025 за клопотанням слідчого СВ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід тримання під вартою на строк до 21.11.2025 та визначено заставу - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, перебуваючи на волі ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального
-6-
правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколом огляду місця події від 23.09.2025, протоколами допиту свідків, протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.09.2025, протоколом пред'явлення предмету для впізнання від 23.09.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.09.2025, протоколом пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками від 24.09.2025 та іншими матеріалами даного кримінального провадження.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що додані до клопотання докази не є достатніми для підтвердження причетності ОСОБА_5 , до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів відхиляє як безпідставні і такі, що не знаходять свого підтвердження.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, його надзвичайну небезпеку для суспільства та наслідки, які могли настали, а також існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в ухвалі про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
-7-
Слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в повній мірі дотримався вимог ст. 194 КПК України, врахував обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведення його вини, дають підстави для обрання підозрюваному саме такого запобіжного заходу.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає обґрунтованим висновок суду щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не доведені, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження, оскільки наведені вище обставини беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатися до вчинення дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення.
При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави уважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
-8-
Твердження сторони захисту про порушення стороною обвинувачення вимг ст. 208 КПК України не знаходять свого підтвердження, оскільки з матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_5 було затримано 23.09.2025 о 00 год 05 хв, а не 21.09.2025 як про це помилково вказує сторона захисту. При цьому стороною захисту не надано доказів про те, що фактичне затримання ОСОБА_5 мало місце 21.09.2025.
Окрім того, колегія суддів констатує, що всупереч доводів апеляційної скарги, визначений слідчим суддею підозрюваному розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також його високий ступінь суспільної небезпеки, роль підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_5 застави в розмірі саме 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що даний випадок є виключним і застава в розмірах встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов'язків.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У зв'язку з чим, безпідставними і такими, що не впливають на висновки слідчого судді в частині визначення розміру застави та не дають підстав для зменшення такого, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що визначений ОСОБА_5 розмір застави є непомірним для нього, оскільки не відповідає його майновому стану, і при цьому в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує визначений слідчим суддею розмір застави.
Апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави - 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_5 щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зменшення розміру застави задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
-9-
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не надано таких доказів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді та апеляційного суду, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 25.09.2025 щодо нього, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді