Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/1716/25
11.11.2025 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В.,
за участі секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Красилівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 .
Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що 14 травня 2004 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб.
03 грудня 2015 року рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області у справі № 677/685/15-ц шлюб між позивачем і відповідачем розірвано.
Від шлюбу позивач та відповідач мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина проживає разом із позивачем.
Свої позовні вимоги про позбавлення батьківських прав позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 життям своєї дитини взагалі не цікавиться, зовсім не спілкується з донькою, не піклується про її здоров'я, не цікавиться її успішністю в школі, не відвідує батьківські збори в школі, з вчителями доньки не спілкується, з 2015 року жодного разу не привітав дитину ні з жодним святом, не подарував жодного разу подарунка, не організував жодного разу відпочинку дитині з метою її оздоровлення.
Відповідач систематично, злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини ОСОБА_3 , що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
У позивача виникла необхідність звернення до суду з даним позовом у зв'язку з тим, що мати має намір придбати квартиру для своєї доньки, але для вчинення такого правочину необхідний дозвіл батька дитини, який отримати неможливо у зв'язку з тим, що з дня розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем місце проживання та засоби зв'язку з ним невідомі.
Відповідач байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, взагалі не приділяє уваги вихованню дитини, не забезпечує належних умов проживання, не цікавиться її життям та взагалі зник з життя дитини. Відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками по вихованню дитини, тому позивач вважає, що наявні виключні обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов'язки - позбавлення батьківських прав.
Ухвалою суду від 26.09.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
27.10.2025 ухвалою суду підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.
Учасники справи до суду не з'явилися.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, до суду представник подала заяву про розгляд справи у письмовому провадження. Також просить не проводити допит неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у зв'язку із її нестабільним емоційним станом та психічним хвилюванням.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Відповідача повідомлено про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, судова кореспонденція надсилались відповідачу за останньою зареєстрованою адресою місця проживання, однак повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи норми п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Інші засоби зв'язку із відповідачем у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, судом було вжито усіх доступних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Вказані обставини та норми статті 223 ЦПК України вказують на наявність підстав для розгляду справи без його участі.
Відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.
Представник органу опіки та піклування Красилівської міської ради Хмельницької області подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
14.05.2004 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Маріуполь Донецької області, актовий запис №81.
У шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження.
Рішенням Красилівського районного суду у справі №677/685/15-ц від 03.12.2015 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно довідки-розрахунку Хмельницького відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області про наявність заборгованості зі сплати аліментів №10749/20.10-42/2 від 21.02.2025, виданої ОСОБА_1 , встановлено, що на виконання виконавчого листа Красилівського районного суду №677/684/15-ц від 02.06.2015 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 600 грн., щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 02.04.2015 року і до досягнення дитиною повноліття, відділом ДВС відкрито виконавче провадження НОМЕР_3. Станом на 01.01.2025 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів в сумі 123 195,50 грн.
Ухвалою Красилівського районного суду №677/684/15-ц від 28.01.2019 за клопотанням державного виконавця Красилівського районного відділу ДВС Кудряшова Віктора Вікторовича оголошено в розшук, так як у останнього наявна заборгованість по сплаті аліментів, а вжиті державним виконавцем заходи не призвели до встановлення місця проживання/перебування боржника.
Згідно довідки реєстраційного відділу Красилівської міської ради №538 від 23.01.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради Хмельницької області 02.09.2025 № 2468, зазначено, що батько абсолютно відсутній у житті дитини, участі у вихованні дитини не брав та не бере, її життям не цікавився. Контакту з батьком у дитини немає.
Якщо неможливо приїхати та побачитись з дитиною, то є інші способи для спілкування. Наприклад, переписки у месенджерах, відео та аудіо дзвінки. Проте, батько не використовує жодної з цих можливостей, що тільки шкодить інтересам дитини. А саме: не дає згоди на зміну місця проживання, немає можливості виїзду за кордон, тощо. У таких випадках позбавлення батьківських прав - рішення в інтересах дитини, котре покращить її життя. Зазначено, що ОСОБА_2 свідомо не брав жодної участі у вихованні дитини, а також, враховуючи думку дитини, висновок про наявність підстав для позбавлення батьківських прав є обґрунтованим.
Працівники Служби у справах дітей спільно з поліцейським офіцером громади здійснили візит за місцем проживання ОСОБА_3 для з'ясування обставин справи та обстеження умов проживання, про що складений акт № 41 від 05.02.2025. Згідно з актом обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_1 , мати та дитина проживають за адресою: АДРЕСА_2 , але не зареєстровані.
Стосовно умов проживання дитини у акті зазначено, що сім'я проживає у двохповерховому будинку, в якому зроблено сучасний якісний ремонт. Умови проживання відповідають загальноприйнятим нормам: чисто, затишно та тепло.
Продуктами харчування сім'я забезпечена, є вся необхідна побутова техніка для комфортного проживання.
Вихованням дитини, її розвитком та забезпеченням займається мати, батько участі у цьому не приймає, життям дитини не цікавиться та не допомагає фінансово.
Також у акті вказано, що у дитини є своя окрема кімната: спальне місце, шафа для зберігання особистих речей, місце для навчання і відпочинку, шкільне та письмове приладдя.
Згідно характеристики Красилівської гімназії №1 Красилівської міської ради, ОСОБА_4 навчається у Красилівській гімназії №1 з першого класу. Зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована учениця. Володіє учбовим матеріалом на достатньому рівні. На уроках активна тоді, коли добре виконала домашнє завдання. Виявляє творче мислення. Має здібності до вивчення гуманітарних наук. Має добрий загальний розвиток.
До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Бере активну участь у громадському житті школи і класу.
Каріна скромна, врівноважена, дуже самостійна дівчина. Правила поведінки завжди свідомо виконує.
За період навчання в школі дівчинка систематично відвідує навчальний заклад, відсутня буває тільки по хворобі.
На початок навчального року ОСОБА_5 забезпечена всім шкільним приладдям та одягом.
Мати, ОСОБА_1 , завжди відвідує батьківські збори, та постійно в телефонному режимі цікавиться здобутками дитини, користується авторитетом серед дітей та батьків.
Згідно відповіді №312 від 14.02.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має укладену декларацію з сімейним лікарем ОСОБА_6 , яка повідомила, що на прийом разом з дитиною звертається мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка цікавився здоров'ям дитини з приводу надання медичних консультацій та лікування хвороб, проведення профілактичних щеплень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Згідно з пунктами 1-2 статті 3 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки (пункт 57).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
У ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі також - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Зокрема, частинами 2-5 статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).
Пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно зі статтею 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, у порушення вимог статті 150 СК України, належним чином не виконує покладені на нього законодавством обов'язки щодо виховання та розвитку неповнолітньої дитини.
Суд погоджується з висновком Служби у справах дітей Красилівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітньої дитини, виходячи з наступного.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Крім того, в пункті 16 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов'язків.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.
Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні обов'язків по вихованню дитини, а також встановити, що мати (батько) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона (він) він систематично, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, у зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 759/9995/16-ц).
Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України»).
Відповідач в порушення вимог статей 150, 180 СК України, частини 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо утримання, виховання та розвитку дитини, не піклується про неї, не цікавиться її життям, не проявляє щодо дитини батьківської турботи і взагалі самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.
З матеріалів справи, зокрема, письмових доказів слідує, що участь відповідача, як батька, у вихованні неповнолітньої дитини була відсутньою, його поведінка свідчить про нерозуміння ним обов'язку брати участь у вихованні та утриманні дитини та підтверджує його небажання приймати участь у її житті, здійснювати забезпечення дитини всім необхідним.
Одночасно з цим судом враховується, що подібна поведінка відповідача, який фактично самоусунувся (ухилився) від виховання своєї дитини, позбавляє його можливості підставно заперечувати проти задоволення позову (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20).
З огляду на викладене, детально проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача, як батька неповнолітньої дитини, крайнього заходу впливу, передбаченого статтею 164 СК України, у виді позбавлення його батьківських прав відносно його дитини.
Водночас, подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів дитини, і, з урахуванням встановленого факту ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню і утриманню своєї дитини, суд вважає доцільним позбавити його батьківських прав відносно неповнолітньої доньки, оскільки відповідач не виконує своїх обов'язків по вихованню й утриманню дитини, свідомо ними нехтуючи, що, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, дає суду законні підстави для задоволення позову.
Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.
Так, за змістом статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
При цьому суд враховує, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, за умови дотримання вимог ст.168 СК України, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ст.169 СК України).
Крім того, згідно ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
У зв'язку з зазначеним, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений за подання позову у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164, 166, 180-183 СК України, суд,-
ухвалив:
позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Красилівської міської ради, адреса: 31000, м. Красилів, пл. Незалежності, 2, Хмельницького району, Хмельницької області, ЄДРПОУ 04060737.
Повний текст судового рішення складено 12.11.2025
Суддя С. В. Васільєв