30.10.2025 Справа №607/14295/25 Провадження №1-кп/607/1683/2025
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника-адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12025211060000129 від 16.04.2025 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миролюбівка, Тернопільського району, Тернопільської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого завідувачем складу ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття", одруженого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
1. Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.
15 квітня 2025 року близько 12 години 25 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем "Volvo V50" p.н. НОМЕР_1 , без пасажирів рухався в межах населеного пункту Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області на автодорозі М-19 зі сполученням "Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече" в напрямку м. Теребовля крайньою лівою смугою свого руху зі швидкістю 91...103 км/год.
Перебуваючи неподалік території авто мийки "Lux WASН", що на виїзді із населеного пункту Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області автомобіль "Volvo V50" p.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 почав здійснювати випередження невстановленого автомобіля, що рухався попутною смугою свого руху в напрямку м. Теребовля зі швидкістю 64...74км/год.
Рухаючись у вказаному напрямку крайньою лівою смугою ОСОБА_5 не був достатньо уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення понять: "дорожні умови", "дорожня обстановка", і належного виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимоги, які наведенні у абз.1,2 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух", які зобов'язували його під час керування автомобілем своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, обрати дозволену швидкість руху транспортним засобом в межах населеного пункту, тобто рухатися автомобілем зі швидкістю не більше 50 км/год. та не перевищувати в межах населеного пункту встановлену швидкість руху транспортних засобів.
Рухаючись в межах вказаної вище ділянки автодороги М-19 зі сполученням "Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече" та перебуваючи неподалік території авто мийки "Lux WASН", що на виїзді із населеного пункту Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем "Volvo V50" p.н. НОМЕР_1 , маючи об'єктивну можливість завчасно обрати та не порушувати дозволену швидкість руху керованого ним транспортного засобу в межах населеного пункту, тобто 50км/год. та у свою чергу виявити, що попереду за напрямком руху із - за передньої частини попутного транспортного засобу з права на ліво на крайню ліву смугу руху транспортних засобів вийшов пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не врахувавши дорожніх умов та дорожньої обстановки, наявність пішохода ОСОБА_7 на проїзній частині дороги що рухався з права наліво, перпендикулярно руху автомобіля "Volvo V50" p.н. НОМЕР_3 , перевищення водієм ОСОБА_5 максимальної допустимої швидкості руху транспортних засобів в межах населеного пункту, тобто 50 км/год., та необрання водієм ОСОБА_5 такої швидкості руху транспортного засобу та такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно ним керувати, під час випередження попутного транспортного засобу допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_7 , що рухався з права на ліво крайньою лівою смугою, перпендикулярно руху автомобіля "Volvo V50" p.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , чим порушив вимоги п.п.12.4 та12.9 (б) ПДР України.
Унаслідок порушення пунктів 12.4 та 12.9 (6) Правил дорожнього руху, ОСОБА_5 не забезпечив безпеку дорожнього руху, перевищив встановлену максимально допустиму швидкість руху транспортних засобів в межах населеного пункту, тобто 50 км/год., яку забороняється перевищувати, таким чином позбавив себе можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння і основи черепа, крововиливів у речовину та під оболонки головного мозку, закритої травми грудей у вигляді перелому лівої ключиці та крововиливів у м'які тканини на рівні лівої реберної дуги і у плевру легень кишенеподібного розшарування м'яких тканин по внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна та перелом правої стегнової кістки на цьому ж рівні, тріщини шкіри проекцій лівого тім'яного горба, садна проекції лівого тім'яного горба, лівої вушної раковини, тім'яно - лобної ділянки і кистей, синців лівої завушної ділянки, лівих плеча, ліктя та гомілки, правих стегна, коліна, підколінної ямки та гомілки. В результаті отриманих тілесних ушкоджень 22.04.2025 о 14:00 годин наступила смерть ОСОБА_7 .
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів: 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення понять: "дорожні умови", "дорожня обстановка" і належне виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у ст.1, абзацах 1,2 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" (№3353-XІ від 30червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_7 .
За таких обставин, вказаними діями, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .
2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_5 безпосередньо у судовому засіданні позиція з приводу пред'явленого йому обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся та просив суворо його не карати, не позбавляти волі та не позбавляти права керування транспортними засобами.
3. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КПК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.286 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з'ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .
4. Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5
4.1 Призначення основного покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він є уродженець с. Миролюбівка, Тернопільського району, Тернопільської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка навчається на денній формі навчання у Галицькому фаховому коледжі ім.В'ячеслава Чороновола(м.Тернопіль, вул.Б.Хмельницького, 15), сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який навчається на денній формі навчання у Галицькому фаховому коледжі ім.В'ячеслава Чороновола (м.Тернопіль, вул.Б.Хмельницького, 15), дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка відвідує Тернопільський заклад дошкільної освіти №11 (м.Тернопіль, вул.Шкільна, 3), з якими проживає, працює завідувачем складу ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття", за місцем роботи характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Так, відповідно до листа ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття", 27.08.2025 року на зборах трудового Колективу ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття" розглядалась поведінка працівника ОСОБА_5 , 1982 р.н. ОСОБА_5 станом на 27.08.2025 продовжує працювати завідувачем складу у ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття". За весь час роботи зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований і уважний працівник. Має великий досвід керування транспортними засобами, добре знає та сумлінно дотримується правил дорожнього руху. Протягом трудової діяльності за ОСОБА_5 не зафіксовано жодних порушень дисципліни чи правил дорожнього руху під час виконання службових обов'язків. У роботі проявляє високу культуру водіння та обережність. Колеги та керівництво відзначають його порядність, старанність і готовність завжди допомогти. Неодноразово залишався на усне прохання керівництва на роботі після завершення робочого часу для вирішення проблем під час кризових ситуацій. Робота у ТОВ Агрокомпанія Прикарпаття є єдиним джерелом доходу ОСОБА_5 , за рахунок якого він утримує свою сім'ю. Щодо ДТП, учасником якої став ОСОБА_5 , зазначено, що це поодинокий випадок у його багаторічній водійській практиці, на зборах висловився, що шкодує за скоєне, повідомив, що примирився з потерпілою стороною. Просять взяти до уваги позитивну характеристику особи, багаторічну бездоганну трудову діяльність, а також те, що позбавлення права керування транспортними засобами суттєво ускладнить матеріальне становище та його родини та обрати ОСОБА_5 покарання, не пов'язане із позбавленням волі, а також не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Потерпіла ОСОБА_11 згідно з наданою нею письмовою заявою від 11.08.2025 року, вказала, що вона та її родина, не мають жодних претензій до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки шкода, що підлягає ним до відшкодування у зв'язку із вчиненням ДТП, що мала місце 15.04.2025 в селищі Велика Березовиця Тернопільського району та унаслідок якої загинув ОСОБА_7 , її родині відшкодована повною мірою, за виключенням коштів, які підлягають до виплати страховою компанією ПАТ "СТРАХОВАГРУПА "ТАС" згідно полісу № 222327963. У зв'язку з цим, вона та члени її родини не заявлятимуть цивільного позову до ОСОБА_5 . Крім цього, у разі доведеності вини ОСОБА_5 , просить обрати йому покарання, не пов'язане із позбавленням волі, тобто застосувати положення ст.75 КК України, а також не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує характер допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, та поведінку після вчинення злочину, ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин (ч.2 ст.286 КК України), особу винного, його вік, сімейний стан та стан здоров'я, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання, згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.
Отже, з огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.
При цьому, із урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, суд не вбачає за можливе застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5
4.2 Призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення.
Також при прийнятті рішення суд враховує те, що санкція ч.2 ст.286 КК України є кумулятивною, оскільки вона передбачає призначення як основного виду покарання у вигляді позбавлення волі, так і додаткового у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При прийнятті рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 додаткового виду покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.191 КК України, суд виходить з усталеної судової практики, з урахуванням п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з якою Позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.
Також суд враховує й п.21 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідно до якого у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК ( 2341-14 ) необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Враховуючи вищевикладені обставини, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, майнового та сімейного стану, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху та поведінку після вчинення злочину, та інших обставин кримінального провадження, а також доводів сторони захисту про те, що позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами ускладнить виконання ним обов'язків за місцем роботи, та відтак суттєво вплине на матеріальне становище обвинуваченого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також позбавить обвинуваченого можливості возити дітей з с.Буцнів до навчальних закладів у м.Тернопіль, суд вважає за доцільне не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, суд враховує й позицію щодо додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , викладену у письмовій заяві потерпілою ОСОБА_11 , у якій потерпіла ОСОБА_11 просила не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
5. Рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_5 призначеного основного покарання.
Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_5 призначеного основного покарання суд враховує те, що положення статті 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років визначити, із урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомостей про особу винного та інших обставин кримінального провадження, чи можливе виправлення засудженого без реального відбування покарання.
Із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, обставин даного кримінального провадження, особи винного, який щиро розкаявся, що свідчить про усвідомлення ним протиправності своїх вчинків, добровільно відшкодував завдані збитки, беручи до уваги наявність цих пом'якшуючих покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи також соціальні зв'язки обвинуваченого, який одружений та має на утриманні трьох малолітніх дітей, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання у даному випадку, на думку суду, можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції обвинуваченого ОСОБА_5 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення, а покладення на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.
На думку суду, таке покарання (основне та додаткове) та звільнення від відбування основного покарання з випробуванням є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Окремо суд враховує й позицію щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , викладену у письмовій заяві потерпілою ОСОБА_11 , у якій потерпіла ОСОБА_11 просила обрати обвинуваченому покарання, не пов'язане із позбавленням волі, тобто застосувати положення ст.75 КК України, яка підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст.65 КК України.
6. Вирішення питання щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експертів в порядку частини 2 статті 124 КПК України.
За змістом частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:
- судової інженерно-транспортної експертизи від 06.05.2025 року №СЕ-19/120-25/5173-ІТ у розмірі 2674,20грн.;
- судової інженерно-транспортної експертизи від 09.05.2025 року №СЕ-19/120-25/5171-ІТ у розмірі 4011,30грн.;
- судової фототехнічної експертизи від 05.06.2025 року №СЕ-19/120-25/6095-ФП у розмірі 8914грн.;
- судової фототехнічної експертизи від 12.06.2025 року №СЕ-19/120-25/6103-ФП у розмірі 6239,80грн.;
- судової інженерно-транспортної експертизи від 18.06.2025 року №СЕ-19/120-25/7203-ІТ у розмірі 3565,60грн.
7. Вирішення інших питань.
Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні цивільний позов не пред'являвся.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 124, 182, 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 55, 65, 66, 67, 74, 75, 76, 77, 81, 286 КК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_5 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 в користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні, а саме:
- судової інженерно-транспортної експертизи від 06.05.2025 року №СЕ-19/120-25/5173-ІТ у розмірі 2674,20грн.;
- судової інженерно-транспортної експертизи від 09.05.2025 року №СЕ-19/120-25/5171-ІТ у розмірі 4011,30грн.;
- судової фототехнічної експертизи від 05.06.2025 року №СЕ-19/120-25/6095-ФП у розмірі 8914грн.;
- судової фототехнічної експертизи від 12.06.2025 року №СЕ-19/120-25/6103-ФП у розмірі 6239,80грн.;
- судової інженерно-транспортної експертизи від 18.06.2025 року №СЕ-19/120-25/7203-ІТ у розмірі 3565,60грн.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1