Справа № 462/8931/25
провадження 1-кс/462/2033/25
12 листопада 2025 року слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025142390000284 від 11.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
встановив:
прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 , звернулась до суду з клопотанням про накладення арешту (заборону відчуження, розпорядження та/або користування річчю) на майно, а саме: шкіряну жіночу сумку торгової марки «GAUDI» чорного кольору із зовнішньою кишенею, із декоративною пряжкою золотистого кольору у вигляді численних гострих пірамідок, яка належать ОСОБА_4 , яку було вилучено 10.11.2025 року під час огляду місця події.
В обґрунтування клопотання посилається на необхідність збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
Слідчий суддя вважав за можливе розглядати клопотання за відсутності прокурора та дізнавача, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України і приймаючи до уваги їх підставне прохання з цього приводу, викладене у клопотанні, а також за відсутності власника чи володільця майна, оскільки контактні дані такого у матеріалах клопотання відсутні.
Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12025142390000284 від 11.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 10.11.2025 року у ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області надійшла письмова заява від ОСОБА_5 , 1965 року народження, який просить притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу жіночої статі, яка 10.11.2025 року близько 16:30 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Симона Петлюри, 30/4, нанесла потерпілому декілька ударів кулаками рук в ділянку спини, та один удар жіночою сумкою в ділянку обличчя, чим спричинила тілесні ушкодження.
10.11.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме у квартирі АДРЕСА_2 , в період часу з 22:17 год. до 22:28 год. проведено огляд місця події, в ході якого виявлено та вилучено шкіряну жіночу сумку торгової марки «GAUDI» чорного кольору із зовнішньою кишенею, із декоративною пряжкою золотистого кольору у вигляді численних гострих пірамідок. Вказану жіночу сумку, яка належить ОСОБА_4 , поміщено в чорний полімерний пакет, опечатано, скріплено биркою з підписами дізнавача та учасників.
Постановою дізнавача СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 11.11.2025 року зазначену річ визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України.
Таким чином, з огляду на положення п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, прокурор у клопотанні мала право ставити питання про накладення арешту на вказані речі, з тих підстав, що це майно відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України, тобто з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України.
Слідчий суддя не знаходить у клопотанні про накладення арешту порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Надані прокурором матеріали містять достатньо підстав та підозр вважати, що вилучені в ході огляду місця події речі можуть бути використано, як доказ у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що вилучені речі, є речовим доказом, можуть бути приховуваними, пошкодженими, зіпсованими, втраченими, знищеними, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки встановлено наявність для цього правових підстав.
Керуючись ст. 131, 132, 167, 170-173, 237, 309 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
клопотання задовольнити.
Накласти арешт (заборону відчуження, розпорядження та/або користування річчю) на майно, а саме: шкіряну жіночу сумку торгової марки «GAUDI» чорного кольору із зовнішньою кишенею, із декоративною пряжкою золотистого кольору у вигляді численних гострих пірамідок, яка належать ОСОБА_4 , яку було вилучено 10.11.2025 року під час огляду місця події.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосереднього до Львівського апеляційного суду.
Слідчий суддя/підпис/
З оригіналом згідно:
Слідчий суддя: ОСОБА_1