Справа № 465/7772/25
провадження 2/462/3226/25
12 листопада 2025 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І., вивчивши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
директор ТОВ «ФК «Ейс», звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Як підставу для представництва інтересів позивача суду було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вивчивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд прийшов до наступного переконання.
Відповідно до частини першої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ч. 7 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Так, на підтвердження повноважень представника, суду було надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої директором значиться Поляков О. З вказаної виписки також вбачається, що вищим органом товариства є загальні збори учасників а виконавчим - директор.
Водночас суд звертає увагу, що надана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якій директором зазначено ОСОБА_2 , не може вважатися належним доказом на підтвердження його повноважень звертатися до суду від імені товариства. Із вказаної виписки вбачається, що вищим органом товариства є загальні збори учасників, а виконавчим - директор, однак такі відомості не розкривають змісту компетенції виконавчого органу та не визначають, які саме дії директор має право вчиняти самостійно, а які потребують попереднього схвалення або рішення загальних зборів.
Згідно з положеннями законодавства та загальними засадами корпоративного управління, директор реалізує виконавчі функції в межах, визначених статутом або рішенням загальних зборів учасників, які є вищим органом управління товариства. Відтак, саме у статуті або протоколах зборів мають міститися відомості про те, чи уповноважено директора на вчинення певних дій - зокрема, на подання позову або представництво інтересів юридичної особи у суді без додаткового рішення учасників.
Однак, як убачається з матеріалів справи, жодних доказів, які б підтверджували наявність у Полякова О. таких повноважень, не надано. У справі відсутні статут товариства, витяг із нього щодо компетенції директора, рішення або протокол загальних зборів, якими б прямо передбачалося право директора звертатися до суду від імені товариства одноособово.
Отже, сам факт зазначення особи у виписці як директора не може розцінюватися як безумовне підтвердження її права діяти від імені юридичної особи у суді. За відсутності документів, що визначають обсяг повноважень директора, суд позбавлений можливості встановити, чи мав Поляков О. право на подання позову без спеціального рішення загальних зборів учасників товариства.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки за своєю формою поданий до суду позов не відповідає вимогам п. 1 ч.4 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною 7 ст. 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст.185, 353, 354 ЦПК України, суд,
матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - повернути позивачу разом з доданими до неї документами.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з часу отримання її копії.
Суддя: А.І. Ліуш