Справа № 309/2513/25
Провадження № 2/309/868/25
(Заочне)
10 листопада 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Кемінь В.Д.
з участю секретаря судового засідання Плиска А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат, у зв'язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якому просить постановити рішення, згідно якого стягнути з відповідача на його користь три відсотки річних у розмірі 12 230,69 грн. (дванадцять тисяч двісті тридцять гривень 69 копійок) та інфляційні витрати в розмірі 46 228,27 грн. (сорок шість тисяч двісті двадцять вісім гривень 27 копійок). На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 31.10.2012 року по справі №713/3908/12 судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 133561 грн., внаслідок неповернення боргу, відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн. та 1335,61 грн. судового збору. Загальна сума стягнення 135 896,61 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість ) грн. 61 коп. Даний виконавчий лист був надісланий до Хустського РВ ДВС у вересні 2016 року та відкрито виконавче провадження. Після того як Хустським РВ ДВС даний виконавчий лист було втрачено, виконавче провадження закрито. Стягувач поновив пропущений строк для пред'явлено до виконання виконавчого листа №713/3908/12, отримав дублікат виконавчого документу та звернувся до приватного судового виконавця, яким відкрито виконавче провадження №73270562. Проте, попри примусове виконання судового рішення та обізнаність відповідача про існування боргу він рішення суду не виконує. НА момент звернення до суду рішення суду не виконане, виконавче провадження не закрите, сума боргу не повернута. Таким чином позивач вважає, що має право на нарахування 3% річних та інфляційних витрат за період невиконання відповідачем судового рішення, в межах позовної давності, а саме за період з 04.07.2022 по 03.07.2025 рр. Загальний розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 46228,27 грн. Загальна сума відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 04.07.2022 року по 03.07.2025 року складає 12 230,69 грн. Таким чином, позивач змушений звертатись до суду за захистом свої прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами ЦК України.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою від 30 липня 2025 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, письмово просив суд провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що заочним рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу згідно розписки від 22.07.2011 р. у розмірі 133561 грн., 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 1335,61 грн.
Вказане рішення набрало законної сили 12 листопада 20121 року.
08 листопада 2023 року приватним виконавцем Роман М.М. відкрито виконавче провадження №73270562, на підставі виконавчого листа №713/3908/12, виданого Хустським районним судом.
Однак попри примусове виконання судового рішення та обізнаність про існування боргу відповідач рішення суду не виконує.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Постановою від 10.04.2018 № 910/10156/17 та від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 Верховний Суд наголосив, що ст.625 ЦК України щодо нарахування інфляційних та 3% річних поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, в тому числі на порушення позадоговірного грошового зобов'язання.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 914/1487/17, від 20 червня 2018 року у справі № 905/2135/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Отже, якщо судове рішення про стягнення коштів, в тому числі судових витрат, фактично не виконано, стягувач вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, та ці нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом статті 1 Закону України від 3липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що рішення суду є обов'язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідачем впродовж тривалого строку не було сплачено на користь позивача кошти, у розмірі встановленому рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 31.10.2012 року у справі № 713/3908/12, суд вважає, що за наведеними приписами закону у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді пред'явлення вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.
З наданих суду розрахунків вбачається, що позивачем з огляду на несвоєчасне виконання рішення суду, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано інфляційні втрати у розмірі 46 228,27 грн. та 3% річних 12 230,69 грн., що у сумі складає 58 458,96 грн.
Перевіривши вказані позивачем дані та наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується із зазначеним розрахунком позивача.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог в частині наявності підстав для застосування приписів ст.625 ЦК України знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та, за розрахунками із відповідача на користь позивача з огляду на неналежне виконання зобов'язання підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 46 228,27 грн. та 3% річних 12 230,69 грн., що у сумі складає 58 458,96 грн.
У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 280, 281 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат, у зв'язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), інфляційні втрати у розмірі 46 228,27 грн. (сорок шість тисяч двісті двадцять вісім) грн. 27 коп. та 3% річних у розмірі 12 230,69 (дванадцять тисяч двісті тридцять) грн. 69 коп., що у сумі складає 58 458,96 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 96 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання через Хустський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Хустського
районного суду: Кемінь В.Д.