Справа № 309/3234/25
Провадження № 2/309/1177/25
03 листопада 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Орос Я.В.
за участю секретаря : Калинич Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 14.06.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою шлюб про що, зроблено відповідний актовий запис № 205 у Хустському відділі ДРАЦС та видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від даного шлюбу сторони мають одну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку з погіршенням відносин між сторонами, з вересня позивач ОСОБА_1 з дитиною проживає окремо, а тому самостійно утримує та доглядає за дочкою. Відповідач ОСОБА_2 є працездатний, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому він може сплачувати аліменти необхідні для утримання дитини. Одночасно, право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
У своєму позові позивач просила суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання та виховання доньки у розмірі 5000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття та аліменти на її утримання у розмірі 3000 грн.
Ухвалою Хустського районного суду від 10 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі , та вирішено провести розгляд у спрощеному позовному провадженні , без виклику (повідомлення сторін)
Відповідачу ОСОБА_2 направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив.
На адресу суду 15.10.2025 року відповідачем направлено відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_2 зазначає, що з позовними вимогами погоджується частково виходячи із наступного. Стосовно позовної вимоги щодо аліментів на утримання спільної дитини у розмірі 5 000 гривень на місяць відповідач зазначає, що з моменту коли сторони проживають окремо, ОСОБА_2 бере безпосередню участь у вихованні та утриманні спільної дитини, однак через важку ситуацію нажаль останній не має постійного джерела доходу, в підтвердження чого додає докази. ОСОБА_2 здійснює перерахування коштів на рахунок позивача для утримання спільної дитини. Також коли позивач надає можливість бачитись із дитиною, ОСОБА_2 купляє їй одяг, їжу та інші необхідні речі. Однак відсутність доходу не дозволяє ОСОБА_2 сплачувати заявлену позивачем суму на утримання дитини. Відповідач погоджується і надалі сплачувати грошову суму у розмірі 2 500 гривень на місяць для утримання спільної дитини та брати участь у її вихованні. Стосовно позовної вимоги щодо стягнення із відповідача 3 000 гривень на місяць на утримання позивача, то , ОСОБА_2 вважає таку позовну вимогу безпідставною оскільки ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що вона не працює, хоча остання працює вчителем у Хустській загальноосвітній школі №2 та отримує заробітну плату (інформація про те, що вона там працює також зазначена на офіційному сайті школи - https://hust2.school.org.ua). Тому дану позовну вимогу, ОСОБА_2 вважає повністю безпідставною.
Відповідно до ч.3 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Отже, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні судом встановлено, що 14.06.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб про що, зроблено відповідний актовий запис № 205 у Хустському відділі ДРАЦС та видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.4).
Від даного шлюбу сторони мають одну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 30.05.2023 року (а.с.6).
Згідно Довідки Кривського старостинського округу від 05.09.2025 року вбачається, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 , її дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її повному утриманні (а.с.7).
Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Положеннями ст. 2 ЦПК України передбачено, що одним із основних завдань цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, є справедливий та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.
Так, частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Оцінюючи усі докази, що є у справі в їх сукупності, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які полягають в обов'язку матері, батька утримувати неповнолітню дитину.
Згідно зі ст. ст. 1,17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду, як джерело права.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч.8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі .
Сімейним Кодексом України, а саме ст.182 та Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15.05.2006 року, визначено, що при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, і бере до уваги обставини у відношенні малолітньої дитини про її стан здоров'я, вік, потребу в належному харчуванні, забезпеченні одягом, відсутність здатності утримувати себе самостійно, та у відношенні відповідача, який, як зазначила позивач на даний час є особою молодого та працездатного віку, домовленість про сплату аліментів між ними як батьками відсутня, питання утримання неповнолітньої дитини не вирішено, тому слід стягувати із ОСОБА_2 аліменти.
У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно з вказаною статтею СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки позивач просить стягнути конкретну тверду грошову суму.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дитини, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язаний утримувати свою малолітню дитину.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Декларацією прав дитини від 1959 року закріплено принцип №4, зі змісту якого дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 8 ЗУ Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
Оскільки на теперішній час дитина сторін постійно проживає разом з позивачкою , суд вважає, що позивачка має право на отримання аліментів від батька дитини, який повинен виконувати свій обов'язок щодо утримання дитини належним чином.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Будь-які відомості щодо перебування на обліку лікарів відповідача сторонами не надані.
З урахуванням вищевказаного, даних, які могли вказувати на неможливість або істотність обмеження надавати відповідачем матеріальну підтримку позивачу судом не встановлено.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини. З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у розмірі 4000 грн. відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
На переконання суду , сума яку сплачує відповідач, про що ним долучено до матеріалів справи відповідні докази у розмірі 2000 грн. на місяць не є достатньою сумою для належного утримання дитини.
Відповідно до ч.2 ст.84 Сімейного кодексу України дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач має працездатний вік, відповідно суд вважає, що відповідач в змозі сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років щомісячно в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень з 08 вересня 2025 року та до досягненням дитиною трьохрічного віку.
Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211грн. 20 коп. судового збору.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. ,13, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 105,110,112 Сімейного кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття починаючи з 8 вересня 2025 року.
Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 аліменти на утримання дружини у розмірі 2000 грн. (дві тисячі) щомісячно, до досягнення донькою трирічного віку.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 10.11.2025 року.
Суддя Хустського
районного суду: Орос Я.В.