Справа № 309/3215/25
Провадження № 2/309/1164/25
06 листопада 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.
за участю секретаря: Калинич Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустекс ЛТД» про виплату заборгованості по заробітній платі,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустекс ЛТД» про виплату заборгованості по заробітній платі.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 25 квітня 2000 року вона прийнята на роботу на посаду начальника закрійного цеху СП «Хустекс ЛТД», що стверджується наказом №34 від 25.04.2000 року.
13 листопада 2018 року підприємство перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Хустекс ЛТД» ( наказ №88 від 13.11.2018 р.).
З березня-квітня 2020 року підприємство фактично припинило свою роботу на той час з причини поширення епідемії коронавірусу, і так як робота підприємства не поновлялася заробітна плата не тільки їй, а й іншим працівникам не виплачувалася. В червні 2000 року вона особисто подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням та виплату заборгованості по заробітній платі .
Подавши заяву вона неодноразово зверталася до керівника підприємства виплатити їй заборгованість по заробітній платі , яку відповідач не виплачував з липня 2019 року хоч така нараховувалася.
На її неодноразові звернення ні наказу про звільнення, ні проведення повного розрахунки не зроблено.
В зв'язку з тим, що вона має передпенсійний вік і їй необхідно збирати документи для оформлення пенсії, вона залишивши роботу за кордоном приїхала до Хуста з питання видачі трудової книжки для збирання відомостей про її трудовий стаж.
На її запит в серпні 2025 року видано тимчасово, для підтвердження трудового стажу трудову книжку без запису про звільнення з роботи.
На запит адвоката до ТОВ "Хустекс ЛТД" про надання довідки з розрахунку заборгованості по заробітній платі направленого на адресу відповідача 21.08.2025 р. відповіді не надіслав, що змушує її звернутися до суду за захистом.
Заробітна плата нараховувалася та виплачувалася частинами тому майже в кожного працівника була невиплачена заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до наданої їй довідки за червень 2019 року станом на перше липня 2019 р. борг відповідача по заробітній платі становив 6 403,44 грн., її посадовий оклад становив 7600 грн. щомісячно, що стверджує розшифровкою заробітної плати за квітень -травень, червень 2019 виданою ТОВ " Хустекс ЛТД".
Виходячи з того, що вона працювала до 1 квітня 2020 року тобто заборгованість по заробітній платі з 1 липня 2019 року по 1 квітня 2020 року за дев'ять місяців становить 7600х9=68400 з врахуванням боргу на 01.07.2019 р.6403 гри. основний борг становить 74803 грн.
Крім цього враховуючи інфляційні втрати починаючи з липня 2019 року по липень 2025 р. сума заборгованості з врахуванням індексу інфляції становить 132 442,5 грн. де інфляційні втрати 57 639,5 грн.
У своєму позові позивач просила суд , стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з липня 2019 року по 1 квітня 2020 року що становить 74 803 грн. та інфляційні втрати внаслідок затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки починаючи з вересня 2019 року по липень 2025 року в розмірі 57 639,5 грн. всього 132 442,5 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про місце і час розгляду справи належним чином повідомлялася. На адресу суду від представника позивача адвоката Гринюк Г.В. надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та її представника.
Відповідно до ч.2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 19 ЦПК України справи , що виникають з трудових відносин підлягають до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи..
Відповідачу ТзОВ «Хустекс ЛТД» було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив. Однак, відповідач своїм правом на подання позову не скористався, відзиву на позовну заяву не надіслав, про місце і час розгляду справи належним чином був повідомлений, що стверджується відповідними доказами, які знаходяться в матеріалах справи.
Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно дост.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 25 квітня 2000 року прийнята на роботу до СП «Хустекс» ЛТД на посаду начальника закрійного цеху ( а.с.5).
13 листопада 2018 року підприємство перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хустекс ЛТД» ( наказ №88 від 13.11.2018 р.) ( а.с.5) .
Відомостей про звільнення позивача матеріали справи не містять.
Станом на 1 липня 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить 6403,44 грн., що стверджується відповідною довідкою ( а.с.7).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач працювала до 1 квітня 2020 року , а отже станом на 1 квітня 2020 р. заборгованість по заробітній платі становить 74803 грн., з яких 6403,44 грн. залишок невиплаченої заробітної плати станом на 1 липня 2019 року, та 68400 грн. за період роботи з 1 липня 2019 року по 1 квітня 2020 р. , із розрахунку 7600 грн. за один місяць.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст.2 КЗпП України право громадян на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ч.4ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. яку він вільно обирає або на яку вільно погоджуються. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно дост.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, за якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до ч. 1ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Однак, відповідач не здійснив виплату належних коштів, доказів зворотного відповідачем суду не подано.
Таким чином, відповідачем порушено право позивача на отримання заробітної плати, в тому числі заборгованості по виплаті такої.
У Постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 607/2699/17 (провадження №6115999св20) викладений висновок про те, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів; усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2020 у справі № 607/3509/17 (провадження № 61-12609св20) зазначено, що оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
За таких підстав, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої йому заробітної плати у розмірі 74803 грн.
Що стосується вимоги позивача , про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 57639,5 грн.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України. Отже, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої ЦК України). Тобто, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13 вказала, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 зауважила про те, що приписи частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовується. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, у частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасну оплату заборгованості по заробітній платі у розмірі 57639,5 грн. слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись, - ст..ст. 4, 5,12,13, 81, 259,274,279, 263-265, 268 ЦПК України суд ,-
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Хустекс ЛТД « ( 90400 м. Хуст вул. Мала № 5 ЄДРПОУ 20439369) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканки АДРЕСА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі за період з липня 2019 року по 1 квітня 2020 року у розмірі 74803 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити .
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю « Хустекс ЛТД « ( 90400 м. Хуст вул. Мала № 5 ЄДРПОУ 20439369) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання через Хустський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 10 листопада 2025 р.
Суддя Хустського
районного суду: Орос Я.В.