Справа № 309/1636/25
Провадження № 2/309/529/25
06 листопада 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого судді - Кемінь В.Д.
за участю секретаря судового засідання Плиска А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання матері, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду через свого представника адвоката Поковбу Т.В. з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання матері, в якому просить суд стягувати з відповідачки ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 від всіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, щомісячно з дня подачі позову і довічно. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що вона є пенсіонеркою та інвалідом ІІ групи. Отримує пенсію за віком розмір якої складає 3613 грн., інших джерел доходу не має. Позивачка має повнолітніх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Становище позивачки є вкрай нужденним. Оскільки позивачка являється інвалідом ІІ групи, у 2018 р. перенесла складну операцію на серці з приводу заміни аортального клапану. З часу перенесеної операції позивачка втратила можливість до нормального життя, постійно потребує стороннього догляду. У 2019 році відповідачка ОСОБА_3 оформила за матір'ю постійний догляд як за особою, яка має інвалідність ІІ групи та повинна вести за нею постійний догляд. Натомість відповідачка не веде догляд, не допомагає позивачці в побуті. Враховуючи свій похилий вік позивачка потребую матеріальної допомоги. Позивачка зазначила, що її дочка ОСОБА_3 є здоровою працездатною особою, має постійних дохід, тому має можливість надавати їй матеріальну допомогу, але відмовляється це робити.
12.05.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивачки - адвокат Поковба Т.В. подала клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки, заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Плешинець М.В. в судове засідання подав письмову заяву, в якій просив розглядати справу у відсутності відповідача та у його відсутності. У задоволенні позову просив відмовити повністю.
Крім того, представник відповідачів адвокат Плешинець М.В. подав відзив на позов в якому зазначив, що відповідач не погоджуються з позовними вимогами позивачки ОСОБА_1 , оскільки вважає вимоги позивачки безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи в тому числі і вимогам законодавства внаслідок чого заявлений позов не підлягає до задоволення. Відповідачка має на утриманні трьох дітей: доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньку - ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Молодша донька ОСОБА_7 з дитинства хворіє та знаходиться на Д обліку в Копашнівській амбулаторії три роки. Відповідачка ОСОБА_3 на сьогодні є безробітною, ніде не працює і не має постійного доходу. Крім того, відповідачка підтримує батька ОСОБА_8 , який є інвалідом третьої групи. У зв'язку з наведеним, представник відповідачки Плешинець М.В. просив повністю відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч.3 ст. 223, ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з поданими письмовими клопотаннями від сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено частиною першою статті 204 СК України.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
З матеріалів справи встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 є матір'ю відповідачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Позивачка має статус пенсіонера, інвалід ІІ -групи, та отримує пенсію в розмірі пенсії за віком.
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 як пенсіонер, отримала наступні пенсійні виплати: за січень 2025 року 3240,00 грн., за лютий 2025 року 3240,00 грн., за березень 2025 року 3613,00 грн.. за квітень 2025 року 3613,00 грн., всього 13706,00 грн.
Також встановлено, що позивач має ряд захворювань, пов'язаних з роботою серця, що підтверджується копіями медичних документів.
Отже, встановлено, що позивач у зв'язку з пенсійним віком, інвалідністю та наявністю захворювань, відсутністю інших доходів, крім пенсії, потребує матеріальної допомоги.
Позивач посилається на те, що відповідачка жодним чином не надає їй матеріальної допомоги , хоча зобов'язана це робити.
Доказів наявності доходів відповідача позивачкою не надано.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року надано роз'яснення, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним.
Відповідно до статті 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто, батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги. Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність станом на січень 2024 становив 2361 гривень. Прожитковий мінімум для вказаних осіб на 2025 рік залишається в такому ж розмірі.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька: 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Отже, позивачка обґрунтовувала позовні вимоги посиланням на те, що вона є непрацездатною, отримує пенсію, більшу частину з якої витрачає на придбання ліків. Коштів, необхідних для забезпечення її життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище вона потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати її донька. На сьогоднішній день її донька, не допомагає їй матеріально, не забезпечує її всім необхідним для нормального проживання.
Судом встановлено також, що на утримані у відповідачки ОСОБА_3 перебуває троє дітей: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька - ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Молодша донька ОСОБА_7 з дитинства хворіє та знаходиться на «Д» обліку в Копашнівській амбулаторії три роки.
Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. № 966-XIVпрожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2025 року № 4059-ІХ установлено розмір мінімальних соціальних стандартів у 2025 році зокрема осіб, які втратили працездатність - 2361 гривень.
Із наданих позивачем довідки про розмір пенсії вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 є не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На момент розгляду цієї справи позивачка отримує пенсією у розмірі, що забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, однак, з урахуванням похилого віку позивачки та того, що вона має проблеми зі здоров'ям, суд допускає витрати позивача на ліки та речі, вартість яких перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Разом з тим, позивачка надала докази на підтвердження розміру витрат на лікування.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з урахуванням встановлених обставин по справі та майнового стану позивача, остання потребує матеріальної допомоги, відповідач має можливість надавати таку допомогу, а тому з відповідача слід стягнути аліменти на утримання матері в розмірі по 2000 грн. щомісяця, що не буде для відповідача непосильним тягарем.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Згідно ч. 2 ст.141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову, тому судові витрати у виді сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн слід покласти на відповідача стягнувши його на користь держави.
Відповідно до вимог ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись статтями 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 / на утримання матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти у розмірі 2 000 ( дві тисячі ) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 09.05.2025 року і довічно.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. на користь держави.
Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хустського
районного суду: Кемінь В.Д.