Справа № 302/1492/25
Провадження № 2/302/589/25
12 листопада 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участі секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Керита Мар'яна Василівна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітніх дітей,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Керита М. В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітніх дітей.
Позов обґрунтувала тим, що між сторонами 8 серпня 2012 року був зареєстрований виконкомом Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області шлюб за актовим записом № 26.
У цьому шлюбі у неї з відповідачем народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.09.2025 року шлюб між сторонами було розірвано.
Зазначала, що малолітні діти проживають разом із нею та перебувають на її повному утриманні, відповідач не бере жодної участі у вихованні й утриманні дітей, а тому вона вимушена звертатися до суду з цим позовом про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на їх утримання, оскільки самостійно матеріально забезпечити дітей вона неспроможна.
Посилаючись на наведені вище обставини просила суд стягнути зі ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався.
Позивачка ОСОБА_1 та її представниця - адвокатка Керита М. В. у судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Водночас представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Керита М.В. подала до суду заяву від 11.11.2025, в якій просила розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, позов підтримала повністю та просила його задовольнити (а.с.33-35).
Відповідач ОСОБА_2 також у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, проте подав до суду заяву від 27.10.2025 про визнання ним позову у повному обсязі та просив розгляд справи проводити без його участі (а.с.26).
За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини у даній справі та об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що за час шлюбу в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 від 25.06.2013, актовий запис № 41, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про її народження серії НОМЕР_2 від 27.01.2023, актовий запис № 15 (а.с.10,11).
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.09.2025 у справі № 302/1089/25, яке 07.10.2025 набрало законної сили, шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.5).
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Україною, «держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини».
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).
За змістом частин 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кореспондує, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України).
За правилами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно з ч. 2 ст. 150, ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, та зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною першою ст. 182 СК України врегульовано, що при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних права; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, аніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (частини 1, 2 ст. 183 СК України).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).
Статтею сьомою Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що в 2025 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить - 2 563 гривні, а на дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання малолітніх дітей, яка проживають разом із нею, суд ураховує наведені вище норми як міжнародного, так і національного права, у тому числі вимоги СК України, а також фактичні обставини справи і доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання їх сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини з усіх видів його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 21.10.2025, і до досягнення дітьми повноліття.
Саме такий розмір аліментів буде необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідатиме, насамперед, інтересам самої дитини, якнайкращому забезпеченню її прав, покриватиме суттєву частину витрат на неї і не порушуватиме як законні інтереси їх платника, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпечені потреб дитини та не порушуватиме правила щодо рівності батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання дитини.
Отже, з огляду на наведене вище, а також ураховуючи на визнання позову відповідачем і не порушення при цьому прав інших осіб, суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв'язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Як регламентує підпункт 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у розмірі 1 211,20 гривень.
У цій справі позивачка за подання позову майнового характеру про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1, пункту 1 ч. 2, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Це саме передбачено і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на зазначене та враховуючи на визнання позову відповідачем зі ОСОБА_2 підлягає до стягнення на користь держави 605,60 грн (1 211,20 грн х 50% = 605,60 грн) судового збору за задоволену позовну вимогу про стягнення з нього аліментів, від сплати якого позивачка ОСОБА_1 була звільнена у силу вимог закону.
Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 206, 141, 142, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Керита Мар'яна Василівна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітніх дітей задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини із усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 21 жовтня 2025 року, і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено і підписано 12.11.2025.
Учасники справи:
Позивачка ОСОБА_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач ОСОБА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя В. Ю. Готра