Справа № 297/3159/25
12 листопада 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071060000310 від 10.07.2025 року, яке поступило з обвинувальним актом по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, із освітою 9 класів, неодруженої, маючої на утриманні четверо неповнолітніх дітей, непрацюючої, раніше не судимої,
за ч. 4 ст. 185 КК України,
09 липня 2025 року близько 10 години 40 хвилин ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в період дії воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, які б могли викрити її протиправну діяльність, перебуваючи у приміщенні ювелірної майстерні «Карат», розташованої за адресою: м. Берегове, вул. Шевченка, 5, Закарпатської області, де з гаманця блакитного кольору, який потерпіла ОСОБА_7 залишила на столику, таємно викрала грошові кошти загальною сумою 21000 гривень 00 копійок. Після чого зникла з місця події з викраденим майном та розпорядилась ним на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 21000 гривень 00 копійок.
Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.
Так, обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнала повністю і показала, що дійсно 09 липня 2025 року вона разом з батьками зайшла в ювелірну крамницю з метою здачі обручки на ремонт. При цьому, вона побачила гаманець та взяла з нього грошові кошти. Вказані грошові кошти, після виклику до поліції, вона повернула потерпілій. У вчиненому щиро розкаялась.
Крім цього, обвинувачена пояснила, що органом досудового розслідування було роз'яснено їй право на захист. Про те, що вона була оголошена в розшук їй не було відомо. Так, вона дійсно десь 10 серпня 2025 року поїхала в Німеччину з дітьми, а повернулась в кінці серпня.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, про місце, дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином. При цьому, подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, претензій до обвинуваченої не має.
Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачена, захисник та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням обставин, які її характеризують.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Так, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні висловила думку щодо засудження своєї поведінки та обіцяла у майбутньому не вчиняти кримінальних правопорушень, завдані потерпілій збитки нею відшкодовані.
Отже, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України слід визнати її щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання не пов'язаного з позбавленням волі, буде доцільно, з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому, застосувати заходи нагляду та соціально-виховні заходи.
Згідно характеристики, виданої Великобийганською сільською радою Берегівського району Закарпатської області, по місцю проживання обвинувачена ОСОБА_4 самостійно виховує неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, на теперішній час офіційно не працевлаштована, від мешканців селі на ОСОБА_4 скарг та заяв не поступало.
Щодо посилання захисника ОСОБА_5 про порушення права на захист обвинуваченої ОСОБА_4 та закінченням строку досудового розслідування у вказаному провадженні поза встановленими ч. 3 ст. 219 КПК України двохмісячного строку після пред'явлення підозри, суд констатує наступне.
Так, матеріалами кримінального провадження, а саме: Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань; повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 16.07.2025 року; протоколом роз'яснення права на захист від 16.07.2025 року; постановою про залучення захисника від 16.09.2025 року; постановою про залучення перекладача від 10.07.2025 року; постановою про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного в розшук від 12.09.2025 року; Витягом адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.11.2025 року про перетин державного кордону обвинуваченою ОСОБА_4 ; постановою про відновлення досудового розслідування від 16.09.2025 року, спростовано твердження захисника щодо порушень права на захист обвинуваченої та проведення строку досудового розслідування в розумінні вимог ч. 5 ст. 219 КПК України, ст. 276 КПК України та статтями 42 та 52 КПК України.
Отже, на думку суду обвинувачену ОСОБА_4 слід визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Положеннями ст. 50 КК України, визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
В судових дебатах прокурор просив призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_4 у вигляді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити останню від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 року не вчинить нового злочину, поклавши на неї обов'язки відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Захисник ОСОБА_5 в судових дебатах просив закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судових дебатах вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала та щиро каялась.
Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_4 вчинила тяжкий злочин, в якому щиро розкаялась, раніше не судима, на утриманні має чотирьох неповнолітніх дітей, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе її виправлення без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України слід звільнити її від відбування основного покарання з покладанням на неї обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:
-грошові кошти в сумі 21000 гривень 00 копійок, які повернуті на зберігання потерпілій ОСОБА_7 , слід повернути потерпілій ОСОБА_7 як власнику;
-цифровий носій - диск із відеозаписами з камер відео спостереження, розміщених по вул. Шевченка, 5, м. Берегове, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом всього часу його зберігання.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 на стадії судового розгляду не обирався.
Цивільний позов не заявлений.
Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.
Викривач у кримінальному провадженні відсутній.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винною у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов'язки відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:
-грошові кошти в сумі 21000 гривень 00 копійок, які повернуті на зберігання потерпілій ОСОБА_7 - повернути потерпілій ОСОБА_7 як власнику;
-цифровий носій - диск із відеозаписами з камер відео спостереження, розміщених по вул. Шевченка, 5, м. Берегове, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом всього часу його зберігання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_8