Справа № 750/8927/25 Головуючий у 1 інстанції Кулініч Ю. П.
Провадження № 33/4823/877/25
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
11 листопада 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Бредюка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Бредюка О.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 15 червня 2025 року о 04 год. 17 хв. у м. Чернігові, по вул. Всіхсвятська, 8, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольсваген», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Бредюк О.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в діях його довірителя складу даного адмінправопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об'єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи. На думку апелянта, процедура проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки останній не мав будь-яких ознак сп'яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду. При цьому, акцентує увагу на тому, що поведінка ОСОБА_1 свідчить про незгоду із результатом огляду, а працівники поліції не доставили його до закладу охорони здоров'я для проведення відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння. За вказаних підстав, вважає, що його підзахисного було безпідставно притягнуто до адмінвідповідальності.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
При цьому, в судовому засіданні захисник зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №362242 від 15.06.2025 року, ОСОБА_1 15 червня 2025 року о 04 год. 17 хв. у м. Чернігові, по вул. Всіхсвятська, 8, керував транспортним засобом «Фольсваген», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (а.с.5).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Аlkotest 7510» прилад ARLM № 0352, результат продуття ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,30 проміле (а.с.9).
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Із переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається (а.с.9), що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . При спілкуванні з останнім, працівник поліції виявив у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння і на вимогу пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння він погодився пройти такий на місці за допомогою приладу «Драгер», результат огляду 1,30 проміле, з яким останній погодився, при цьому, зазначав що вживав алкоголь напередодні та неодноразово пропонував грошові кошти, за що був попереджений про кримінальну відповідальність, що також свідчить про спробу останнього уникнути відповідальності за вчинене.
Доводи захисника, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та фактично є суб'єктивним тлумаченням подій, відображених на відеозаписі.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Апеляційний суд зауважує, що поліцейський, виявивши у водія ознаки сп'яніння (алкогольного або наркотичного), з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог пп. «а» та пп. «б» п.2.9 Правил дорожнього руху, а водій відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В даному випадку працівник поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшов до висновку, що останній може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а тому в порядку вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху запропонував пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, що повністю узгоджується із відповідними положеннями вищезазначеної Інструкції.
Слід зазначити і те, що водій ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів та будучи незгодним з результатами огляду, самостійно медичний огляд не пройшов та медичний висновок не надав.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 та його захисник не зазначали, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертались і матеріали справи таких не містять.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Іншим твердженням апелянта вже було надано належну оцінку місцевим судом, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відтак, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання його довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Бредюка О.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач