Єдиний унікальний номер справи: 650/1193/25 Головуючий в суді І інстанції Хомик І.І.
Номер провадження: 22-ц/819/873/25 Доповідач Кутурланова О.В.
11 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,
суддів:Бездрабко В.О.,
Воронцової Л.П.,
секретарОлійник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди землі,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бєліков А.А., звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що позивач володіє на праві приватної власності земельною ділянкою кадастровий номер 6520983700:04:004:0009 площею 9.807 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративно-територіальних межах Новокубанської сільської ради Бериславського (Великоолександрівського) району Херсонської області.
19.01.2007 року між позивачем та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладеного договір оренди землі №4АА002463-040771600001.
20.10.2015 року право оренди земельної ділянки було передано ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс».
28.12.2017 року між ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс» та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди належної позивачу земельної ділянки перейшло до нового орендаря.
Відповідно до договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 9,807 га., яка розташована на території Новокубанської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, кадастровий номер земельної ділянки 6520983700:04:004:0009. НГО земельної ділянки складає 350 786, 38 грн.
Відповідно до Додаткової угоди від орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7, 09 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди.
Відповідно до Додаткової угоди орендна плата вносится Орендарем до 31 грудня кожного року.
Відповідно до Додаткової угоди договір укладено строком до 30.11.2026 року.
Зважаючи на вищевказані обставини, згідно Договору оренди землі, відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2022,2023,2024 роки.
Відповідно до Договору оренди землі орендна плата за весь об'єкт оренди становить 7,09 відсотків НГО, та складає 24 870,72 грн. за рік.
Сума заборгованості за 2022-2024 роки складає 24 870,72 х 3 = 74 612,16 гривень.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки до 31 грудня кожного року за кожним з Договорів оренди, проте по теперішній час не виконав вказаних зобов'язань.
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати протягом строку дії договору, що є достатньою правовою підставою для його розірвання відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України та умов договору, а також на відсутність підстав для звільнення від орендної плати, представник позивача просила суд розірвати договір оренди землі від 19.01.2007 року № 4АА002463-040771600001, який укладений між ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (новий орендар ТОВ «ЮТС- Агропродукт» на підставі додаткової угоди від 28.12.2017 року) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 31656600 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:004:0009. А також стягнути з відповідачі на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-Агропродукт» - Журик А.Л., посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бєліков А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, спросить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Щодо наявності змін у суб'єктному складі сторін жоден із учасників справи не зазначав, відповідних клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб чи правонаступників сторони не заявляли, а тому апеляційний суд виходить з наявної в матеріалах справи інформації, яка була актуальною на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судових повісток на їх електронні адреси.
Адвокат Бєліков А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та представник ТОВ «ЮТС - Агропродукт» - Журик А.Л. надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач (орендар) не виконав обов'язок зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є підставою для його розірвання.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 03 квітня 2003 року, виданого на підставі розпорядження голови Великоолександрівської районної державної адміністрації від 31.01.2003р. № 35, належить право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 6520983700:04:004:0009 площею 9,807 га. цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Новокубанської сільської ради Бериславського (Великоолександрівського) району Херсонської області.
19.01.2007 року між позивачем та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладеного договір оренди землі №4АА002463-040771600001.
20.10.2015 року право оренди земельної ділянки було передано ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс».
В послідуючому, 28.12.2017 року між , ОСОБА_1 та ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс» (код ЄДОПОУ 32300976) та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» (код ЄДОПОУ 41101589) було укладено Додаткову угоду № 1700113 до Договору оренди землі № 4АА002463-040771600001 від 19 січня 2007 року.
Крім того, 20.03.2019 року між ОСОБА_1 та ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс» (код ЄДОПОУ 32300976) було укладено Додаткову угоду № 1700113-2 до Договору оренди землі № 4АА002463-040771600001 від 19 січня 2007 року та додаткової угоди № 1700113 від 28 грудня 2017 року.
За умовами зазначеної Додаткової угоди: зі згоди орендодавця, яка була виражена шляхом підписання даної Угоди) орендар передав, а новий орендар прийняв на себе права та обов'язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.
Починаючи з 2022 року орендар припинив сплачувати орендодавцеві орендну плату за користування орендованою земельною ділянкою.
В порушення умов договору відповідач не вносить своєчасно орендну плату і на день звернення із позовною заявою заборгував орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки.
Згідно листа Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області, після деокупації Борозенської сільської ради у Херсонську обласну військову адміністрацію були подані на проведення обстеження з очищення місцевості та знищення виявлених вибухонебезпечних предметів всі земельні ділянки Борозенської громади, а саме 32580,2 га.
Для того, щоб приступити як можна скоріше до обробітку земель сільськогосподарського призначення деякі товаровиробники самостійно, або за допомогою різних організацій проводили розмінування своїх земель, але основну частину земель були розміновані завдяки військових частин Збройних сил України.
ТОВ «ЮТС-Агропродукт» із заявами про розмінування земельних ділянок, які знаходяться у них в користуванні на території Борозенської громади, в Борозенську сільську військову адміністрацію не звертались.
16 лютого 2025 року представником позивача надіслано відповідачу запит про надання інформації та копій документів, що підтверджують сплату податків за користування земельними ділянками з кадастровим номером 6520983700:04:004:0009 та про сплату заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровим номером 6520983700:04:004:0009.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору. При цьому відповідач не довів, що невиконання ним своїх зобов'язань за договором оренди сталося з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин, а також існування об'єктивної неможливості використання орендованих земельних ділянок за їх цільовим призначенням. Посилання на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов'язань, оскільки такий лист носить загальний характер і не містить ідентифікації конкретного зобов'язання відповідача. А відповідачем наявність форс-мажору даному випадку та його безпосередній вплив на виконання зобов'язань Товариства не доведено.
Колегія суддів в цілому погоджується з вказаним висновком.
Відповідно до частини другої статті792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Правилами частини першої статті2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець, відповідно до абзацу п'ятого частини першоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі», має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ТОВ«ЮТС-Агропродукт» систематично не виплачувало ОСОБА_1 орендну плату у строки, визначені умовами укладеного між ними договору та додатковими угодами про оренду землі, що відповідно до наведених норм права є підставою для розірвання договорів оренди відповідно до пункту «д» частини першої статті141 ЗК України.
Відповідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі№ 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» вчасно не сплачувало орендну плату за 2022 - 2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 31 грудня поточного року, чого ним зроблено не було.
Відповідач факт невиплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки не заперечує, посилаючись на те, що заборгованість по орендній платі за вказаний період виникла виключно з обставин, пов'язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року та окупацією Херсонської області.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
У зв'язку із запровадження на території України УказомПрезидента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі №913/20/21».
Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов'язань, або ж виконання договірних зобов'язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до системного аналізу глави58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення ЗаконуУкраїни «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених у статті762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).
Згідно з положеннями частини шостої статті762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Спірна земельна ділянка розташована на території Новокубанської сільської ради Бериславського району (раніше Великоолексндрвського) Херсонської області, яка у період з березня 2022 року по листопад 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією рф, а а з листопада 2022 року Новокубанька сільська рада віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376 та є чинним.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Новокубанської сільської ради в період з березня 2022 року по листопад 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, тому в 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, в 2022 році.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.
Обґрунтовуючи свої заперечення щодо неможливості виплати орендної плати за 2023, 2024 роки відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період, зокрема не можливості використання орендованих земельних ділянок позивача через її потенційне замінування та існування загрози загроза для життя і здоров'я працівників при обробітку земельної ділянки.
Проте належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.
Спірні земельні ділянки розташовано на території Новокубанської сільської ради, яка з листопада 2022 року віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376, який є чинним.
Бойові дії у 2023 та 2024 роках на вказаній території не велися.
Документів на підтвердження забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами матеріали справи не містять.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання за цільовим призначенням.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про відсутність протягом 2023-2024 років, за який відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через військову агресію рф проти України, потенцію загрозу забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами а також через знищення та розкрадання належного Товариству майна.
Також, відповідачем не надано будь-яких доказів, що відповідач здійснював дії щодо, наприклад, звернення до компетентних органів з приводу обстеження та розмінування земельних ділянок з метою усунення перешкод у користуванні ними, звернення з листами до позивача про наявність вказаних перешкод та звільнення відповідача у зв'язку з цим від сплати орендної плати тощо, що могло б свідчити про здійснення відповідачем дій щодо доведеності наявності дійсних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання, що, в свою чергу, могло б розглядатися як підстава для застосування частини шостої статті 762 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості здійснення господарської діяльності через знищення та розкрадання майна Товариства, зокрема сільськогосподарської техніки, колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідачем не доведено втрату всієї техніки та обладнання, необхідного для обробки землі та неможливості залучення такої техніки на правах оренди.
Відповідачем не доводилося, що в межах реалізації Закону України« Про протимінну діяльність в Україні», товариство зверталося до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки), та повідомляло орендодавця про неможливість використання земельних ділянок та неможливості сплати орендної плати, а доданий до апеляційної скарги лист ГУ ДСНС України у Херсонській області, отриманий за зверненням відповідача після ухвалення рішення суду першої інстанції у сукупності з іншими обставинами, не містить в собі підстав для застосування ч.6 ст. 762 ЦК України, оскільки містить в собі інформацію про припущення щодо земельних ділянок.
Також, скаржник зазначає, що наявність форс-мажорних обставин в даному випадку підтверджується листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року.
Проте, частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається скаржник як на аналогію сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами.
Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.
Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22.
Посилання апелянта на те, що звільнення від сплати земельного податку чи орендної плати відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України звільняє орендаря від зобов'язань за договором оренди землі, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки звільнення від нарахування та сплати плати за землю у контексті Податкового кодексу не є тотожним звільненню від обов'язку сплачувати орендну плату орендодавцю, як сторони у цивільно-правовому договорі оренди земельної ділянки, який є чинним та не визнаний припиненим чи недійсним.
З цих же міркувань не приймаються до уваги і посилання апелянта на розпорядження Борозенської сільської ради про надання відповідачу податкових пільг щодо земельних ділянок позивача, яке було зумовлено неможливістю їх використання через можливе забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними речовинами.
Потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробки конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов'язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належним доказовим матеріалом, який у справі відсутній.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки.
Отже, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку, що спірні договори оренди землі за вимогою позивача можуть бути достроково розірвані з підстав неналежного виконання умов договору, а саме: систематичного (два і більше разів) невиконання обов'язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Колегія суддів врахує доводи апеляційної скарги щодо неможливості, через тимчасову окупацію, використання орандарем за призначенням об'єкту оренди в період з березня 2022 року по листопад 2022 року і, як наслідок, невиконання зобов'язань зі сплати у 2022 році орендної плати відповідно до умов договору, проте на правильність вирішення спору, наявність систематичної несплати два і більше разів, а саме 2023-2024 роки та висновку суду на підставу розірвання договору оренди, не впливають.
Повно та всебічно дослідивши обставини у справі та надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди землі.
Керуючись статтями 374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Повний текст постанови виготовлено - 11 листопада 2025 року.
Головуючий О.В.Кутурланова
Судді: В.О.Бездрабко
Л.П.Воронцова