Номер провадження: 22-з/813/472/25
Справа № 522/21400/25-Е
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Таварткіладзе О. М.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання, в якій заявниця просить суд встановити, що ОСОБА_1 з 2009 року постійно проживала спільно із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання - відмовлено.
Роз'яснено заявнику про право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого Таварткіладзе О.М. та суддів Вадовської Л.М. та Погорєлової С.О.
10.11.2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 надіслала заяву про забезпечення позову, у якій просить забезпечити заяву про встановлення факту спільного проживання шляхом заборони приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Савіной Катерині Павлівні вчиняти нотаріальні дії для прийняття спадщини до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
В обґрунтування заяви скаржник зазначає, що оскільки приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Савіною Катериною Павлівною (вул. Ланжеронівська 19 м. Одеса 65026) відкрита спадкова справа, то невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу між суддями від 11 листопада 2025 року суддю Погорєлову С.О. у зв'язку з перебуванням у відпустці було замінено на суддю-учасника ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Перевіривши матеріали справи, обґрунтування поданої скаржником ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог цієї заяви, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Частиною 1 статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, найважливішою особливістю справ окремого провадження є відсутність у них спору про право.
Відсутність спору про право тягне за собою і відсутність сторін із протилежними інтересами (позивач і відповідач).
Згідно з частиною 4 статті 294 ЦПК України особи, які беруть участь у справах окремого провадження є заявник і заінтересовані особи.
Отже, в окремому провадженні відсутній спір про право.
У зв'язку з цим положення статей 149-153 ЦПК України, які регулюються порядок та підстави забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді заяв поданих в порядку окремого провадження.
Цивільний процесуальний кодекс України не містить правових норм, які б надавали суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки в окремому провадженні розглядаються лише справи за відсутністю спору про право, в той час як для застосування заходів забезпечення позову необхідно існування дійсного спору про право між сторонами.
Водночас, із заяви про забезпечення позову вбачається, що вона подана у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання, яка подана заявницею за правилами окремого провадження, що передбачено ст. 315 ЦПК України.
Разом з тим, заявницею взагалі не зазначено заінтересованих осіб у заяві про встановлення факту спільного проживання, хоча, як вбачається з заяви про забезпечення позову, у разі її задоволення, така ухвала буде впливати на права та обов'язки інших спадкоємців.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149, 293 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Одеського апеляційного суду: О.М. Таварткіладзе
Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова