Номер провадження: 11-сс/813/2004/25
Справа № 523/18652/25 1-кс/523/5769/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 23.09.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №62025150020003456 від 01.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
встановив:
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_9 та накладений арешт на майно вилучене під час проведення обшуку 01.09.2025 року в період часу з 04:39 по 04:53 за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження, відчуження та користування, а саме на:
- мобільний телефон Redmi Note 13 Pro (IMEI: НОМЕР_1 ), з цифровим паролем 7777, який належить ОСОБА_10 , та який поміщено до сейф-пакету S000834;
- мобільний телефон Samsung Galaxy A71 моделі SM-A715F\DS (IMEI: НОМЕР_2 ), з цифровим паролем 1977, який належить ОСОБА_8 , та який поміщено до сейф-пакету S000833;
- мобільний телефон Redmi 10 2022, модель 22011119UY, з цифровим паролем 1996, який належить ОСОБА_11 , та який поміщено до сейф-пакету S000835;
- мобільний телефон Redmi Note 7, модель М1901F7G, з цифровим паролем 1996, який належить ОСОБА_11 , який поміщено до сейф-пакету S000835;
- автомобіль «Volkswagen Рassat», VIN: НОМЕР_3 , з державним номерним знаком НОМЕР_4 , коричневого кольору, який згідно свідоцтва № НОМЕР_5 належить ОСОБА_8 , який знаходить на арештмайданчику ФОП « ОСОБА_12 », за адресою: АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Адвокат зазначає про те, що транспортний засіб, який належить ОСОБА_8 не може бути речовим доказом, оскільки не відповідає вимогам ст.98 КПК України. На транспортному засобі відсутні будь-які фізичні чи матеріальні сліди, які могли б свідчити про його використання для незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Із протоколу допиту ОСОБА_8 вбачається, що транспортний засіб Volkswagen Passat використовувався виключно для особистих цілей. Відмітка в паспорті ОСОБА_8 підтверджує, що він народився в Вінницькій області, Чечельницького району, с.Каташин. При цьому м.Кодима та с. Каташин розташовані неподалік одне від одного, що підтверджує той факт, що перевезення двох осіб з м.Умань до м.Кодима було здійснено на прохання колеги без усвідомлення ОСОБА_8 протиправного характеру їхніх намірів.
Крім того, адвокат зазначає, що транспортний засіб не містить інформації чи ознак, які б підтверджували його роль у вчиненні кримінального правопорушення. Перевезення осіб здійснювалося в межах звичайної поїздки, і відсутні докази, що автомобіль був спеціально пристосований для незаконного переправлення осіб через державний кордон.
Також адвокат вказує про те, що відсутність відеофіксації зупинки автомобіля та подальших дій, шо створює сумніви щодо законності та обґрунтованості проведених слідчих дій. Згідно з принципом презумпції невинуватості, такі сумніви мають тлумачитися на користь особи, чиї права були порушені, зокрема ОСОБА_8 , який має статус свідка. Дії щодо вилучення телефонів із кишень та їх розміщення в автомобілі перед фіксацією обшуку свідчать про намір створити штучні підстави для обшуку та використання цих предметів як речових доказів. Такі дії порушують принципи законності та можуть містити ознаки перевищення службових повноважень, ставлячи під сумнів законність і достовірність доказів. Відеозапис з нагрудних камер уповноважених осіб другого прикордонного загону ДПСУ є важливим доказом у справі, оскільки він підтверджує викладені вище обставини, що свідчать про незаконність дій, пов'язаних із вилученням майна.
Адвокат вказує, що слідчий суддя виніс ухвалу не отримавши відеозапису з нагрудних камер уповноважених осіб ДПС України, які зупинили транспортний засіб та незаконно вилучили мобільні телефони свідків, що спричинило неповне з'ясування всіх обставин справи та призвело до прийняття передчасного рішення, яке порушує права ОСОБА_8 .
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Заслухавши суддю-доповідача; вислухавши пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу; думку прокурора, який заперечував проти її задоволення; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 зазначеної норми права встановлено, що метою накладення арешту на майно є: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Так, положеннями ст.98 КПК встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційним судом встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №62025150020003456 від 01.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Із клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що 31.08.2025 року, о 23:36 год., до ТУ ДБР у м.Миколаєві надійшло повідомлення від оперуповноваженого другого прикордонного загону ДПСУ про те, що 31.08.2025 року, о 20:00 год, на напрямку КРУТІ (Укр) - ПЛОТЬ (РМ), пп/зн 0281/02 в м.Кодима, Подільського району Одеської області на відстані 10200 метрів від Державного кордону України, зупинено автомобіль марки Volkswagen passat днз НОМЕР_4 під керуванням співробітника поліції ОСОБА_8 , який за грошову винагороду здійснював перевезення 2 осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.
У подальшому, з огляду на невідкладність, з метою врятування від знищення причетними до вчинення злочину особами майна, а саме знищення, схову майна - яке є предметом злочину та має значення для досудового розслідування, слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_13 на підставі ч.3 ст.233 КПК, 01.09.2025 року, в період часу з 04:39 по 04:53 год, за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Прикордонна (Мічуріна), 23, проведено обшук автомобіля марки Volkswagen passat, VIN: НОМЕР_3 , з державним номерним знаком НОМЕР_4 , коричневого кольору, в ході якого вилучено:
- мобільний телефон Redmi Note 13 Pro (IMEI: НОМЕР_1 ), з цифровим паролем 7777, який належить ОСОБА_10 , та який поміщено до сейф-пакету S000834;
- мобільний телефон Samsung Galaxy A71 моделі SM-A715F\DS (IMEI: НОМЕР_2 ), з цифровим паролем 1977, який належить ОСОБА_8 , та який поміщено до сейф-пакету S000833;
- мобільний телефон Redmi 10 2022, модель 22011119 UY, з цифровим паролем 1996, який належить ОСОБА_11 , та який поміщено до сейф-пакету S000835;
- мобільний телефон Redmi Note 7, модель М1901F7G, з цифровим паролем 1996, який належить ОСОБА_11 , який поміщено до сейф-пакету S000835;
- автомобіль «Volkswagen Рassat», VIN: НОМЕР_3 , з державним номерним знаком НОМЕР_4 , коричневого кольору, який згідно свідоцтва № НОМЕР_5 належить ОСОБА_8 , який знаходить на арештмайданчику ФОП « ОСОБА_12 », за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_9 від 01.09.2025 року вилучені мобільні телефони та автомобіль «Volkswagen passat» визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні та в подальшому оскарженою ухвалою слідчого судді на них було накладено арешт.
Статтею 98 КПК регламентовано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оцінюючи викладені в клопотанні слідчого про арешт майна обставини, апеляційний суд вважає, що автомобіль «Volkswagen Рassat», з державним номерним знаком НОМЕР_4 міг бути знаряддям вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а отже відповідає критеріям майна, на яке відповідно до положень ч.3 ст.170 КПК може бути накладений арешт.
Доводи сторони захисту про те, що транспортний засіб використовувався виключно для особистих цілей, а перевезення двох осіб з м.Умань до м.Кодима було здійснено на прохання колеги, без усвідомлення ОСОБА_8 протиправного характеру їх намірів, апеляційний суд оцінює критично, оскільки кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії і вказана версія сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_8 до незаконного переправлення осіб через державний кордон має бути перевірена під час здійснення подальшого досудового розслідування.
Щодо арешту мобільних телефонів, колегія суддів вважає, що них може міститись інформація, яка має доказове значення для досудового розслідування та встановлення всіх обставин справи.
Так, за допомогою вилучених мобільних телефонів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , могли контактувати між собою та з іншими невстановленими особами, які причетні до організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, а тому вони необхідні для дослідження наявної на них інформації, яка може мати доказове значення в рамках даного кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що в даному кримінальному провадженні існує обґрунтована потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою встановлення фактів чи обставин, які мають значення для проведення повного та всебічного досудового розслідування, зокрема шляхом проведення необхідних експертних досліджень вилучених мобільних телефонів.
Метою арешту майна у даному випадку є збереження речових доказів у кримінальному проваджені.
Апеляційний суд враховує, що на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії направленні на отримання достатніх доказів для встановлення обставин вчинення злочину.
В апеляційний скарзі захисник стверджує, що слідчий суддя виніс ухвалу не отримавши відеозапису з нагрудних камер уповноважених осіб ДПС України, які зупинили транспортний засіб та незаконно вилучили мобільні телефони свідків, що спричинило неповне з'ясування всіх обставин справи та призвело до прийняття передчасного рішення, яке порушує права ОСОБА_8 .
Однак вказані доводи є безпідставними, оскільки відеозапис з нагрудних камер оперуповноваженого прикордонного оперативно-розшукового відділу головного оперативно-розшукового відділу другого прикордонного загону ДПСУ щодо обставин зупинки автомобіля «Vоlkswagen passat» державний номерний знак НОМЕР_4 , були витребувані слідчим суддею, дослідженні в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи. Переглянувши вказані відеозаписи, слідчий суддя не встановив будь-яких порушень з боку уповноважених осіб ДПС України.
Відповідно до ч.1, п.7 ч.2 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування, на даному етапі розслідування, виправдовують таке втручання у права та інтереси власників арештованого майна з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги представника власника майна стосовно незаконності ухвали слідчого судді є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Пунктом 1 частини 3 статті 407 КПК встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст.170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 23.09.2025 року
про арешт майна в кримінальному провадженні №62025150020003456 від 01.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4