Справа № 152/1140/25
Провадження №2/148/1185/25
03 листопада 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У серпні 2025 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог зазначив, 23.02.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3431600677/249255 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Згідно умов кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3500 гривень, дата надання кредиту: 23.02.2020, строк кредиту: 30 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 1,85% (процентів) на добу.
23.02.2020 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3500 грн. за реквізитами платіжної картки № 4149- 51xx - xxxx- 5684.
31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором № 3431600677/249255 від 23.02.2020 укладеним з ОСОБА_1
03.06.2021 ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 3431600677/249255 від 23.02.2020 до ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.05.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 7768,40 грн., яка складається з: простроченої заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3385 грн; простроченої заборгованість за процентами в розмірі 4383,40 грн.
В зв'язку з даними обставинами ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» просить стягнути з відповідача на свою користь вказану загальну заборгованість в сумі 7768,40 грн., а також судові витрати.
01.10.2025 на адресу суду надійшла заява від представника ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» Пархомчука С.В. про розподіл судових витрат, в якій він просить стягнути із ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн.(а.с. 52-54).
В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві він просить розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причину своєї неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив не подав.
За таких обставин у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки позивач не заперечив проти такого порядку вирішення спору.
У відповідності до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що 23.02.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3431600677/249255 про надання фінансового кредиту, про що свідчить копія індивідуальної частини даного договору (а.с. 19-21). Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором R17644 та ним зазначено дату народження, свої паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу та рахунок позичальника - номер № НОМЕР_1 - 51xx - xxxx- 5684.
Згідно з п. 1.1, 1.2 вказаного договору ТОВ «Гоуфінгоу» надає клієнту фінансовий кредит в сумі 3 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 23.03.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання Клієєнтом своїх зобов'язань за цим договором..
Відповідно до п. 1.3 цього договору за користування кредитом клієнт сплачує ТОВ «Гоуфінгоу» 675,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п. 1.4 договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Також, 23.02.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 підписано Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту № 3431600677/249255, який містить графік розрахунків, про що свідчить його копія (а.с. 21 зв.бік-22). Даний додаток підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором R17644.
Відповідно до копії довідки ТОВ «Гоуфінгоу» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 3431600677/249255 від 23.02.2020, ідентифікований ТОВ «Гоуфінгоу». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифіктора) здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www/gofingo.com.ua. Одноразовий ідентифікатор R17644, час відправки ідентифікатора позичальнику 23.02.2020, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380507163349 (а.с. 14).
З копії підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофіГід» вбачається, що 23.02.2020 о 3:42:38 перераховано 3500,00 грн. на платіжну картку № 4149- 51xx - xxxx- 5684, опис: видача кредиту #3431600677/249255 (а.с. 30).
Номер даної картки був наданий відповідачем при укладення договору.
Судом також встановлено, що 31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, про що свідчить його копія (а.с. 23-26).
Відповідно до умов договору факторингу, клієнт передає відступає фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до Портфелю заборгованості. Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором вимог п. 7.2 договору.
Сторони договору факторингу погодили ціну за придбання (відступлення) прав вимоги, у зв'язку з чим ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» перерахувало на рахунок ТОВ «Гоуфінгоу» визначені договором суми, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №37 від 10.06.2021, №36 від 04.06.2021 (а.с. 29).
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2021 ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3431600677/249255 від 23.02.2020 в сумі 7768,40 грн., з яких: 3385,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4383,40 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 13).
03.06.2021 між ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021, про що свідчить його копія (а.с. 15-16), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» відступає ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» за плату належні йому Права Вимоги за кредитним договором, а ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» заміняє ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» як сторону кредитора у кредитному договору та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Відповідно до п. 6.1. договору він набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.
Сторони відступлення прав вимоги погодили ціну за придбання (відступлення) прав вимоги, у зв'язку з чим ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» визначені договором суми, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №2 від 09.06.2021, №1 від 04.06.2021 (а.с. 32).
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021 від 03.06.2021 ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3431600677/249255 від 23.02.2020 в сумі 7768,40 грн., з яких: 3385,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4383,40 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 12).
Згідно копії виписки з особового рахунку за кредитним договором №203306 заборгованість відповідача становить 7768,40 грн., з яких: 3385,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4383,40 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 11).
Відповідно до копії вимоги про виконання зобов'язання за кредитним договором від 27.05.2025 №б/н, ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення прав вимоги його заборгованості на користь ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» та в подальшому ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» з вимогою погасити борг в сумі 7768,40 грн., з яких: 3385,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою кредиту 4383,40 грн. - сума заборгованості за відсотками, однак відповідач суму боргу не погасив (а. с. 10).
До правовідносин, що склалися між сторонами підлягають застосуванню наступні правові норми.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до норм ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Отже, з аналізу вказаних вище норм законодавства випливає, що при укладенні договору факторингу (відступлення права грошової вимоги) до фактора переходить право грошової вимоги первісного кредитора до третьої особи (боржника) у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Отже, судом встановлено, що вказаний вище кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Вказаний договір містять персональні дані відповідача, зокрема, його паспортні дані, ідентифікаційний код, номер мобільного телефону, а також реквізити платіжної картки, на яку перераховуватимуться грошові кошти. Також в даному договорі визначено предмет, порядок та умови надання та повернення кредитних коштів.
Встановлені фактичні обставини у справі також свідчать про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту №3431600677/249255 від 23.02.2020. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором та процентів. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення основної заборгованості та процентів ні на рахунки ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн», ні на рахунки первісного кредитора.
Крім того, наявні у справі докази свідчать, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 3431600677/249255 від 23.02.2020, оскільки відбулось процесуальне правонаступництво у зв'язку із зміною кредитора.
З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині основної суми боргу в розмірі 3385 грн. за договором про надання фінансового кредиту № 3431600677/249255 від 23.02.2020. Разом з тим, не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості по процентам за даним договором з огляду на наступне.
Позивачем, окрім основної суми боргу за договором про надання фінансового кредиту № 3431600677/249255 від 23.02.2020 заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, яка, за твердженням позивача, є сумою простроченої заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом, в розмірі 4383,40 грн.
Водночас, позивачем суду не надано детального розрахунку нарахування прострочених процентів у розмірі 4383,40 грн. А наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договору факторингу та виписка з особового рахунку не є належними доказами наявності такої заборгованості, оскільки з неї не вбачається, як саме, за який період та відповідно до яких пунктів договору нараховувались відсотки за користування кредитними коштами до укладання договору факторингу. Вказану заборгованість за несплаченими процентами в позовній заяві позивачем також не обґрунтовано та інших доказів на підтвердження розміру даної заборгованості не надано.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналізуючи вказані норми закону, суд зазначає, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно встановлених судом обставин справи, за умовами укладеного 23.02.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 електронного договору про надання фінансового кредиту № 3431600677/249255, сторони домовились, що сума кредиту становить 3500 грн., кредит надається строком на 30 днів, тобто до 23.03.2020, строк дії договору 30 днів, процентна ставка на добу - 1,85% (а.с. 19-21).
Згідно Додатку № 1 до вказаного договору, який є графіком розрахунків та загальної вартості кредиту, встановлен таке: строком на який надано кредит 30 днів, сума кредиту - 3500 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом - 1942,50 грн., загальна вартість кредиту - 5442,5 грн (а.с. 21 зв.бік-22).
Згідно пунктів 2.1., 2.2. кредитного договору № 3431600677/249255 сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. Сума кредиту, проценти за користування кредитом, складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок твариства у строк, визначений договором.
За умовами вищевказаного договору можлива пролонгація строку кредитування, однак виключно за ініціативою позичальника за певних умов (пп. 3.3.3. Автоматична пролонгація строку кредитування цим договором не передбачена.
При цьому, суду не надано належних доказів пролонгації строку кредитування за вищевказаним договором, відповідно судом не встановлено, що строк дії договору кредиту з ОСОБА_1 продовжувався. При цьому, в умовах договору чітко визначеного його строк, до 23.03.2020.
Відповідно до усталеної судової практики, правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ст. 1050 ч. 2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.
В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов'язання від дати спливу строку кредитування.
Отже, не підлягають стягненню проценти за користування кредитом, нарахованими поза межами строку кредитування.
На підставі викладено суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн», відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути з відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 3431600677/249255 від 23.02.2020 заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Тому позовні вимоги в цій частині, на переконання суду, підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за договором про надання фінансового кредиту № 3431600677/249255 від 23.02.2020 сума процентів за користування кредитними коштами за період з 23.02.2020 і до 23.03.2020 в розмірі 1942,50 грн.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з викладеного вище, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 3431600677/249255 від 23.02.2020 в розмірі 5327,50 грн., з яких: 3385,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1942,50 грн. - заборгованість за процентами.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач сплатив за надання правової допомоги в сумі 10500 грн. (а.с. 2-7).
В матеріалах справи наявна копія довіреності на представництво інтересів ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с. 8-9).
11.07.2025 між адвокатом Пархомчуком С.В. та позивачем ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» укладено договір про надання правової допомоги б/н, предметом якого є надання адвокатом юридичної допомоги клієнту, в обсязі та умовах, передбачених даним договором. (а.с. 17-18).
11.07.2025 між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» складено та підписано акт про отримання правової допомоги, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» та ОСОБА_1 - 1 година, 2000 грн.; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до п/з), моніторинг аналіз судової практики - 2,5 години, 5000 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи - 1,5 година, 3000 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн. Кількість годин - 5, загальна сума - 10500 грн., про що свідчить копія даного акту (а.с. 56).
Згідно копії рахунку номер 15.09.2025-9 від 15.09.2025 вказаний рахунок був виписаний адвокатом Пархомчуком С.В. ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» на суму 10500 грн. за надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 11.07.2025 (а.с. 57 зв.бік).
Також адвокатом Пархомчуком С.В. на підтвердження отримання ним та здійснення позивачем ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» витрат на правничу допомогу згідно рахунку 15.09.2025-9 від 15.09.2025 договору про надання правової допомоги від 11.07.2025 в сумі 10 500 грн. надано копію платіжної інструкції від 15.09.2025 № 9542 (а.с. 56 зв.бік).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Судом встановлено, що у зв'язку з представництвом позивача, адвокатом Пархомчуком С.В. складено та подано до суду позовну заяву (підготовлено докази/додатки до п/з), здійснено моніторинг аналіз судової практики. Також, адвокат Пархомчук С.В. поніс канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції.
Однак, зазначена адвокатом Пархомчуком С.В. сума витрат на професійну правничу
допомогу в розмірі 10500 гривень, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну
необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному
провадженні без повідомлення (виклику) сторін, зважаючи на те, що справа є незначної складності та є типовою для фактора. Оцінка дій, що полягали в аналізі доказів і документів для подання позовної заяви, складання позовної заяви в даній справі та подання її до суду, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.
Складання позовної заяви - 2,5 годин, як зазначено адвокатом, не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява в своїй більшості містить посилання на норми закону, з урахуванням обставин справи, та є шаблонною. Судом також враховується, що адвокат Пархомчук С.В. надає свої послуги позивачу на регулярній основі, що вбачається із договору про надання правової допомоги від 11.07.2025, тому певної мірою є сумнівним необхідність зустрічі та надання будь-яких консультацій, враховуючи типовість вказаної справи та рід діяльності позивача.
З огляду на викладене, оскільки позов ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 задоволено частково, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, ціну позову і значення справи для сторін, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 4000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір в розмірі 1661,26 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронну комерцію», Законом України "Про електронні довірчі послуги", ст.ст. 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 263- 265, 280-283 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», місцезнаходження за адресою: вул. Саперне Поле, б. 12, інше нежитлове приміщення 1008, м. Київ, 01042, код в ЄДРПОУ 44243120, заборгованість за кредитним договором № 3431600677/249255 від 23.02.2020 в розмірі 5442,50 грн. (п'ять тисяч чотириста сорок дві гривні п'ятдесят копійок).
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» судовий збір в сумі 1691 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто одна гривня), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 11.11.2025.
Суддя Л.А. Штифурко