Справа № 138/3259/25
Провадження №:1-кс/138/898/25
07 листопада 2025 року м. Могилів-Подільський
Слідчий суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в режимі відеоконференцзв'язку клопотання слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42023152410000074 від 16.10.2023 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новокатеринівка Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого.
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
06.11.2025 слідчий СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023152410000074 від 16.10.2023.
Клопотання мотивоване тим, що, як встановлено досудовим розслідуванням, наказом № 117 від 27.04.2023 командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Відтак, з 27.04.2023, тобто з моменту відправлення до військової частини ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу, та з цього ж дня продовжив виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Являючись військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Проте молодший солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин:
Так, 02.10.2023 солдат ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив район тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 з дислокацією у АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд за місцем власного проживання, а саме за адресою АДРЕСА_2 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Солдат ОСОБА_5 до 04.11.2025 був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 , обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин не повідомляв, та перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення військової частини вчинене в умовах воєнного стану.
ОСОБА_5 05.11.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 615 КК України та 05.11.2025 о 20 год. 20 хв. затримано в порядку ст. 615 КПК України.
В клопотанні, погодженому з прокурором, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, так як під час досудового слідства встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставами вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду є те, що він обґрунтовано він підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Крім того, поєднання можливостей перебувати за межами України та потенційних небезпек у зв'язку із веденням бойових дій на території України внаслідок розв'язання російською федерацією повномасштабної війни проти України та тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному, дають обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик залишення ОСОБА_5 території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тривале перебування за кордоном є одним із способів унеможливлення реалізації органом досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Крім того, при вирішенні клопотання слідчий суддя має врахувати положення частини 8 ст. 176 КПК України
За вказаних обставин, на думку слідчого та прокурора, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є доцільним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою без можливості внесення застави, оскільки більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання вказаним вище ризикам та не забезпечать належного виконання покладених на ОСОБА_5 обов'язків.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали повністю з підстав, зазначених у клопотанні, та просили його задовольнити. Крім того прокурор просив враховати положення частини 8 ст.176 КПК України
Підозрюваний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину визнав, зазначив, що кошти на внесення застави у нього відсутні.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 просив у випадку задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи визнання підозрюваним своєї вини, співпрацю останнього за слідством, визначити мінімальний розмір застави.
Заслухавши слідчого, прокурора, а також пояснення ОСОБА_5 та захисника, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Слідчий суддя встановив, що у кримінальному провадженні на даний час зібрано достатньо доказів про ймовірність вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Отже, слідчий суддя звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
На думку слідчого судді пояснення підозрюваного у судовому засіданні при розгляді клопотання, відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про ймовірну причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин є обґрунтованою, про що свідчать докази, зібрані у кримінальному провадженні та додані слідчим до даного клопотання, а саме:наказ № 117 від 27.04.2023 командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до якого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ; Акт службового розслідування щодо самовільного залишення розташування базового табору військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 від 27.10.2023, яким встановлено обставини вчиненого правопорушення; Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2023 №4667 про призначення службового розслідування; ОСОБА_8 командира роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 від 30.08.2023, який доповів, що старший матрос ОСОБА_10 о 08:00 год. 30.08.2023 не повернувся до підрозділу військової частини НОМЕР_2 ; Наказ №277 від 02.10.2023 командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого солдат ОСОБА_5 самовільно залишив розташування військової частини; Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2024 № 7696 про результати службового розслідування; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 05.11.2025.
Щодо ризиків, якими обґрунтоване клопотання, то слідчий суддя погоджується, що останні знайшли своє підтвердження в ході розгляду.
Зокрема, те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, підтверджується тими обставинами, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за який передбачене покарання на строк до 10 років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, ОСОБА_5 може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.
Крім того, на думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання, в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також знайшов своє підтвердження і ризик, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на зухвалу поведінку останнього, а саме вчинення злочину в період військового стану, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Крім того, слідчий суддя враховує лист Верховного Суду від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», в якому висловлена позиція, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
За таких підстав, відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, характер та обставини вчинення злочину з урахуванням усіх доказів в сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурор та слідчий довели наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховує, положення частини 8 ст.176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме у вигляді тримання під вартою, а тому переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначивши при цьому розмір застави.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240,00 грн.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42023152410000074 від 16.10.2023 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити повністю.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб, починаючи з моменту затримання, тобто з 20 години 20 хвилин 05 листопада 2025 року по 20 годину 20 хвилин 03 січня 2026 року включно.
Визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 покласти на строк 60 (шістдесят) днів, такі обов'язки:
1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підозрюваному ОСОБА_5 роз'яснити, що в разі невиконання зазначених обов'язків, які будуть покладені на нього, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуватиметься у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Дія ухвали закінчується 03 січня 2026 року о 20 год. 20 хв.
Копію цієї ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_5 негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1