Справа № 493/1448/25
Номер провадження 2-др/493/15/25
12 листопада 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючої-судді Тітової Т.П.
за участю секретаря Сирота О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балті Одеської області заяву представника позивача ТОВ «Споживчий центр» - Сарана Артура Олександровича про ухвалення додаткового рішення,
Рішенням Балтського районного суду від 20.10.2025 року позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.06.2023-100002376 від 03.06.2023 року в сумі 12346,30 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн, а всього 14768,70 грн.
27.10.2025 року представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Сарана А.О. звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Згідно із ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи, тому суд вважає за можливе розглянути дане питання без повідомлення учасників справи.
Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом встановлено, що 20.10.2025 року рішенням Балтського районного суду позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.06.2023-100002376 від 03.06.2023 року в сумі 12346,30 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн, а всього 14768,70 грн.
Відповідно ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України, серед іншого, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При цьому, ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто аналізуючи наведені положення статті та враховуючи те, що дана справа розглядалась судом у відкритому судовому засіданні, то слід дійти висновку, що в даному випадку, можливість здійснення розподілу судових витрат після ухвалення судового рішення у справі - здійснюється лише у разі, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву про намір подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц (провадження № 61-18762св19) зазначено, що, враховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, відсутність у заяві переліку витрат, про відшкодування яких йдеться, незаявлення до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та неподання особою заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, суд дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат.
Отже, процесуальним законом на учасника справи покладено обов'язок у першому зверненні до суду навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а докази у підтвердження понесених витрат учасник справи повинен надати суду до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву і ці докази неможливо було подати з поважних причин.
Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 676/2951/21, «вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах: …. «право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями ст. ст. 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у ст. ст. 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19)».
Однак, як встановлено судом з матеріалів справи, хоч зміст позовної заяви містить зазначення орієнтовного розрахунку судових витрат, що складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн, але поряд із цим, зміст позовної заяви не містить заяви сторони позивача про те, що докази розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. За відсутності такої заяви позивач мав подати докази понесення судових витрат до часу ухвалення у справі рішення, однак цієї процесуальної дії сторона позивача не вчинила.При цьому, слід зауважити, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У можливості здійснення зазначених процесуальних дій представник позивача не був обмежений, адже справа перебувала в провадженні суду з 08.08.2025 року, отже сторона позивача мала достатньо часу до дати ухвалення у справі рішення для подання доказів понесення судових витрат або для подання суду заяви у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про те, що докази розміру витрат сторони позивача у зв'язку з розглядом справи будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України чітко визначають можливість здійснення розподілу судових витрат після ухвалення у справі рішення лише у разі якщо до закінчення розгляду справи сторона зробила заяву про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Ураховуючи, що зміст позовної заяви не містить відповідної заяви сторони позивача про подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення у справі рішення, безпідставними є вимоги представника позивача про стягнення з відповідача відповідних судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ТОВ «Споживчий центр» - Сарана Артура Олександровича про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.