Справа № 454/2086/25 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.
Провадження № 33/811/1721/25 Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І.
11 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши клопотання правопорушника ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Сокальського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року,
цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених: ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік; ч.5 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу; ч.1 ст.122-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 9 (дев'яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) грн. На підставі ч.2 ст.36 КУпАП визначено ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
На згадану постанову 30 жовтня 2025 року правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, яка поступила на адресу Львівського апеляційного суду 10 листопада 2025 року, мотивуючи тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без його участі, а з текстом постанови ознайомився 20 жовтня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в клопотанні доводи, апеляційний суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути правопорушнику ОСОБА_1 , з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов'язує з днем прийняття оскаржуваної постанови.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Сокальського районного суду Львівської області прийнята у судовому засіданні 27 серпня 2025 року без участі правопорушника ОСОБА_1 , який був обізнаний про складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ч.5 ст. 126 та ч.1 ст. 122-2 КУпАП, та про розгляд справи у Сокальському районному суді Львівської області про що свідчать відмітки у протоколах про адміністративні правопорушення щодо ознайомлення ОСОБА_1 із змістами протоколів та місцем розгляду справ у суді. Крім цього, правопорушник ОСОБА_1 13 червня, 17 червня та 25 серпня 2025 року до Сокальського районного суду Львівської області подавав ряд клопотань, зокрема: про ознайомлення із матеріалами справи; про об'єднання справ та відкладення розгляду; про закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст. 126 та ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що правопорушник ОСОБА_1 знав про розгляд справ в суді та мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористався таким, а з апеляційною скаргою звернувся із значним пропуском строку на апеляційне оскарження.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а
тому приходить до висновку, що правопорушнику ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд,-
відмовити правопорушнику ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Сокальського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу повернути апелянту.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.