Справа № 458/1186/25
3/458/568/2025
12.11.2025 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ст.124 КУпАП, -
Обставини справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа №458/118/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого згідно ст.124 КУпАП.
Згідно вимог ст.278 КУпАП справи про адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку підвідомчі Турківському районному суду Львівської області.
Відповідно до ст.221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку передбачене ст.124 КУпАП.
Згідно супровідного листа відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області за вихідним №353607-2025 від 03.11.2025 року на адресу Турківського районного суду Львівської області було скеровано матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, які надійшли в Турківський районний суд Львівської області 06.11.2025 року за вхідним №5751/25.
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 500685 від 01.11.2025 року, складеним поліцейським відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшим сержантом поліції Славич М.М., вбачається, що 01.11.2025 року о 20:00 год на автодорозі Н-13 споліченням Львів-Самбір-Ужгород 118 км 200 метрів водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Шевроле державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожньої обстановки та дорожнього покриття проїзної чвстини дороги, не впоралася з керуванням та з'їхала в кювет, внаслідок чого автомобіль отримав зовнішні механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим порушила п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ст.124 КУпАП.
Поліцейський, складаючи відносно згаданої особи протокол про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку вбачав в діях такої особи порушення.
ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення була присутня, їй роз'яснено права передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянута у строки, визначені ст.277 КУпАП.
За приписами ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
За приписами ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а за відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.
Суд по даній справі враховує практику Європейського суду з прав людини в частині критеріїв розумних строків: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо).
Разом із тим, рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, причини неявки такої особи невідомі, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів.
Судові засідання по справі призначалися на 11.11.2025 року, 12.11.2025 року.
В судове засідання ОСОБА_1 не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, подала заяву про розгляд справи без її участі, відношення до вчиненого не відобразила.
З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п. 57) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N 326/03.)
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п. 27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п. 34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Розділ 2 Правил дорожнього руху регулює обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно диспозиції ст.124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи, оскільки протокол про адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку складений уповноваженою державою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію, про вчинення дій собою не в стані крайньої необхідності.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.
Заяви (клопотання) учасників справи.
ОСОБА_1 на адресу суду надіслала клопотання про слухання справи у її відсутінсть.
Встановивши дійсні обставини справи, суд вирішує адміністративні матеріали з врахуванням наступних мотивів та норм права.
Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
За змістом ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 припустилася до порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на транспорті.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у невжитті всіх заходів, щоб не допустити дорожньо-транспортної події, оскільки відповідно до Правил дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати швидку медичну допомогу, а якщо це неможливо, звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; г) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г", відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також стан транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
В діях ОСОБА_1 відобразилася об'єктивна сторона такого виду правопорушення - у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
Діями ОСОБА_1 проявилася суб'єктивна сторона - умисні дії у формі умислу.
На підставі вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що 01.11.2025 року о 20:00 год на автодорозі Н-13 споліченням Львів-Самбір-Ужгород 118 км 200 метрів водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Шевроле державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожньої обстановки та дорожнього покриття проїзної чвстини дороги, не впоралася з керуванням та з'їхала в кювет, внаслідок чого автомобіль отримав зовнішні механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим порушила п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ст.124 КУпАП.
Суд в даній справі про адміністративне правопорушення встановив наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП доводиться в повному обсязі і підтверджується доказами, з врахуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно наявної інформації, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 500685 від 01.11.2025 року ОСОБА_1 є такою особою, що отримувала посвідчення водія про право на керування транспортними засобами відповідних категорій серії НОМЕР_2 , таке посвідчення надалв, таке посвідчення у неї не було вилучене в передбачений законом порядок і їй не було видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом.
01.11.2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення був складений в присутності ОСОБА_1 , яка протокол підписала та надала пояснення по суті вчиненого правопорушення.
Відтак, вбачаючи в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано виявлені факти.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Протокол не містить жодних зауважень з боку правопорушника. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 500685 від 01.11.2025 року як належний і допустимий доказ.
В дотримання вимог ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення був складений в присутності правопорушника.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.ст.256, 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов'язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом.
Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі відображають об'єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, оскільки об'єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об'єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.
Місце й факти, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи.
Дії працівника поліції в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративне правопорушення порушниця не оскаржувала в передбаченому законом поряду. Заперечень до адміністративних матеріалів по складеному протоколу про адміністративне правопорушення така особа не подавала. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ОСОБА_1 із складеними відносно неї протоколом про правопорушення.
Крім того, ст.ст.260, 265-1 та 266 КУпАП (глава 20 Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення), ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII передбачено імперативний обов'язок співробітників поліції тимчасово вилучати посвідчення водія, оскільки ст.124 і ст.130 ч.1 КУпАП передбачає накладення стягнення у вигляді позбавлення права керуванням транспортним засобом, та відстороняти від керування транспортними засобами осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з наступним оглядом особи на стан сп'яніння.
Тобто з системного аналізу ст.ст.260, 265-1 та 266 КУпАП слідує, що в разі складання відповідного адміністративного протоколу за ст.124 КУпАП стосовно певного водія, відносно останнього повинні одночасно бути застосовані наступні заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, а саме - вилучення посвідчення водія, відсторонення від керування транспортними засобом, огляд на стан сп'яніння. З оглянутих матеріалів вбачається, що такі дії поліцейським застосовувалися, водії пройшли огляд на стан сп'яніння, посвідчення водія не вилучено.
Провина ОСОБА_1 підтверджується рапортами від 01.11.2025 року, фототаблицями, тестуваннями на стан алкогольного сп'яніння, поясненнями ОСОБА_1 , схемою дорожньо-транспортної пригоди, складеною 01.11.2025 року уповноваженою особою та з якої вбачається, що 01.11.2025 року о 20:00 год на автодорозі Н-13 споліченням Львів-Самбір-Ужгород 118 км 200 метрів водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Шевроле державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожньої обстановки та дорожнього покриття проїзної чвстини дороги, не впоралася з керуванням та з'їхала в кювет, внаслідок чого автомобіль отримав зовнішні механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим порушила п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ст.124 КУпАП.
Схема дорожньо-транспортної пригоди підписана ОСОБА_1 .
Провина ОСОБА_1 підтверджується також і письмовими поясненнями ОСОБА_1 .
Порядок оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, прийнятих іншими органами (посадовими особами), визначений ст.288 КУпАП. Відповідно до цієї статті постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Суд приходить до переконання, що саме ОСОБА_1 причетна до адміністративного правопорушення виходячи з вимог п. 1 ст.8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР №2614-VIII від 25.04.1974 року, якою передбачено, що «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України» в частині дати ДТП.
Джерела права застосовані судом.
Відповідно до ст.ст.1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004).
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ст.32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід'ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.
За ст.9 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Особа, стосовно якої складено адміністративні протоколи, згідно вимог ст.12 КУпАП підлягає відповідальності, оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла віку, з якого настає відповідальність.
Відсутні згідно вимог ст.17 КУпАП обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки особа, не діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони і не була в стані неосудності, у зв'язку з чим підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В дотримання вимог ст.280 КУпАП судом з'ясовано, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 складено протокол, саме вона винна у вчиненні адміністративного правопорушення, така особа підлягає адміністративній відповідальності з врахуванням обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, немає підстав згідно вимог ст.21 КУпАП для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, майнову шкоду третім особам не заподіяно.
Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, в сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, в її діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, адміністративне правопорушення було вчинене саме нею, ОСОБА_1 винна у вчиненні даного адміністративного правопорушення, її дії розкривають об'єктивну сторону ст.124 КУпАП, а тому підлягає адміністративній відповідальності, і її дії правильно кваліфіковані за ст.124 КУпАП.
В дотримання вимог ст.33 КУпАП суд накладає стягнення за адміністративне правопорушення у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.
У відповідності до ст.ст.34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність судом не встановлено.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст.33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення ОСОБА_1 , її особу, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступеня її вини.
Судом враховано також майновий стан, відсутність обставини, що пом'якшують відповідальність і відсутність обставини, що обтяжує відповідальність, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого санкцією ст.124 КУпАП майнової шкоди третім особам не заподіяно, суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовує до такої особи в дотримання вимог ст.24 КУпАП один з видів адміністративного стягнення, оскільки згідно вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених КУпАП, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21.02.1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02.09.1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17.11.2009 року).
Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер КУпАП.
У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
Отже, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні.
Узагальнюючи вище зазначене суд, на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, прийшов до переконання, що громадянку ОСОБА_1 має бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню її вини, майнового стану, вважаю за можливе застосувати до неї адміністративні стягнення у вигляді штрафу.
Стосовно відшкодування шкоди.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п.1-4 ст.213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки, на думку суду, така шкода не заподіяна по причині відсутності в матеріалах справи доказів заподіяння такої шкоди та її розміру.
Стосовно вирішення питання про вилучені речі і документи.
Частиною 4 ст.283 КУпАП передбачено, що постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.
Судом вирішується питання вилучених документів, оскільки санкцією статті передбачено позбавлення права керуваннями транспортними засобами та оплатне вилучення транспортного засобу.
Оскільки ОСОБА_1 є такою особою, що отримувала посвідчення водія про право на керування транспортними засобами відповідних категорій серії НОМЕР_2 , таке посвідчення надалав, таке посвідчення у неї не було вилучене в передбачений законом порядок і їй не було видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, суд вирішує таке питання і не застосовує стягнення, передбачене санкцією статті стосовно позбавлення права керуваннями транспортними засобами, оскільки до порушника вирішено застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N1086, тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення.
Стосовно стягнення судового збору.
Згідно із ст.40-1КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19 листопада 2024 року, який набрав чинності з 01.01.2025 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року становить 3028 гривень.
У зв'язку з чим з 01.01.2025 року розмір судового збору за накладене адміністративне стягнення становить 605,60 грн (3028 ? 0,2 = 605,60).
Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП із застосуванням до неї адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.33,36,40-1,124,221,280,283,284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні 01.11.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 500685 від 01.11.2025 року та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст.307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
Штраф необхідно внести через установу банку України на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУК Львів/Турківська тг/21081100. Код отримувача (код ЄДРПОУ): 38008294, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку (МФО) 899998; Номер рахунку: UA588999980314000542000013919; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст.307 КУпАП, платіжний документ необхідно подати до Турківського районного суду Львівської області.
З урахуванням ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок №UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у сумі 605,60 грн.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя Р.І. Ференц